вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
07.04.09Справа №2а-8615/08/4
о 09:44
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі Кравченко О.І., за участі представників сторін
від позивача - Нагорський О.І.;
від відповідача - Фролов Ю.А.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК
до Київського відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим
про зобов'язання відкрити виконавче провадження, зобов'язання провести виконавчі дії по виявленню, реалізації майна у встановлені законом строки та перерахувати стягнену з боржника суму на рахунок позивача, зобов'язання повідомити позивача про заходи прийняті по виявленню і реалізації майна у встановлені законом строки
Суть спору: Управління Пенсійного фонду України в Центральному районім. Сімферополя АР Крим (далі - позивач) звернулось до адміністративного суду із позовом до Київського відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим (далі - відповідач) про зобов'язання відкрити виконавче провадження, зобов'язання провести виконавчі дії по виявленню, реалізації майна у встановлені законом строки та перерахувати стягнену з боржника суму на рахунок позивача, зобов'язання повідомити позивача про заходи прийняті по виявленню і реалізації майна у встановлені законом строки.
Позов мотивовано тим, що позивачем направлено на адресу відповідача постанову №132 від 21.05.2004 за вих. №2416/05/15-01-5 про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на примусове виконання. Однак до часу судового розгляду відомостей про відкриття виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, відмову у відкритті виконавчого провадження або закінчення виконавчого провадження позивач не отримав.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.01.2009 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті спору.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмовий відзив, в якому просив відмовити в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на відсутність законних підстав для відкриття виконавчого провадження через відсутність оригіналів виконавчих документів та пропуск строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, а також на пропуск строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст. 181 КАС України.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд
Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Примусове виконання рішень в Україні покладено на Державну виконавчу службу, яка у своїй діяльності керується Законом України "Про виконавче провадження", який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у випадку невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України від 24.03.1998 № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу" (далі - Закон №202) примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Згідно із ст.ст. 4, 7 Закону №202 державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу в порядку, передбаченому законом. У своїй діяльності зобов'язаний не допускати порушень прав громадян і юридичних осіб, гарантованих Конституцією України.
Отже, органи державної виконавчої служби та їх посадові особи у відносинах з фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.
Частиною 1 ст. 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно із ст. ст. 10, 11 Закону України "Про виконавче провадження" учасниками виконавчого провадження є, зокрема, сторони, якими є стягувач і боржник. У виконавчих провадженнях про стягнення сум у доход Державного бюджету України стягувачем є орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган, який відповідно до закону прийняв таке рішення.
Судом встановлено, що постанову від 21.05.2004 №000132 про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 136,00 грн. ОСОБА_1 за ст. 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення винесено позивачем в межах повноважень, встановлених ст. 244-2 КУпАП (в редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення).
Таким чином, позивач на правах сторони виконавчого провадження має право звернення до адміністративного суду відповідно до ст. 181 КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Отже, всі спори щодо скарг учасників виконавчого провадження (крім державного виконавця) та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій на рішення, дії або бездіяльність державної виконавчої служби при виконанні вищевказаних виконавчих документів, розглядаються адміністративними судами, крім тих, для яких встановлено інший порядок судового оскарження.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Позивач не оскаржує жодного рішення, дії чи бездіяльності відповідача. Втім, враховуючи суть заявлених в адміністративному позові вимог, судом встановлено, що предметом позову є бездіяльність відповідача щодо невідкриття виконавчого провадження за постановою №132 від 21.05.2004 за вих. №2416/05/15-01-5 і не повідомлення позивача про вчинення виконавчих дій.
Таким чином, враховуючи суб'єктний склад сторін та правову природу спірних правовідносин а також те, що спір, який виник між сторонами по справі, є публічно-правовим, інший порядок судового оскарження бездіяльності державного виконавця для позивача законодавством не передбачений, справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Суд зазначає, що статтею 21 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть бути пред'явлені для виконання протягом трьох місяців.
Згідно із ст. 22 цього Закону строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання, після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
Судом встановлено, що, з урахуванням вимог ст. ст. 21, 22 Закону України "Про виконавче провадження" строк пред'явлення до виконання постанови від 21.05.2004 №000132 скінчився у жовтні 2004 року, що є однією з підстав для відмови в задоволенні позову.
В обґрунтування заперечень проти позову відповідач посилався на пропуск позивачем строків звернення до суду, встановлених ст. 181 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 181 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що постанову від 21.05.2004 №000132 про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 136,00 грн. ОСОБА_1 позивач направив на адресу відповідача із супровідним листом від 29.06.2004 №2416/05/15-01-5, який одержано останнім 02.07.2004, про що відбиток штампу на цьому листі (а.с. 4).
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Згідно із частиною 5 цієї статті копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
Таким чином, про порушення своїх прав, позивач мав дізнатись після закінчення встановленого законом строку для відкриття виконавчого провадження в липні 2004 року.
Судом встановлено, що часом виникнення спірних відносин є 2004 рік, коли порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби було врегульовано нормами Глави 31-Г Цивільного процесуального кодексу України від 1 січня 1964року (Кодекс втратив чинність з 1вересня 2005 року згідно з Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року N 1618-IV). Нормами цієї глави передбачалось право учасників виконавчого провадження та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій, звернутися до суду зі скаргою, якщо вони вважали, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їх права чи свободи. Строки для такого звернення встановлювались статтею 248-22 цього Кодексу, яка передбачала десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги міг бути поновлений судом.
Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Вивчивши матеріали справи, суд встановив, що позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із порушенням як загального (річного), так і спеціального (десятиденного) строку звернення до адміністративного суду, оскільки адміністративний позов подано до суду 08.12.2008 р., про що свідчить відповідний реєстраційний номер на першій сторінці позовної заяви, а позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав в 2004 році.
Позивач не навів суду поважних причин пропуску цього строку і не надав клопотань про його поновлення, відповідач наполягав на застосуванні наслідків його пропуску.
З вказаних підстав суд вважає можливим застосувати до спірних відносин вимоги ч. 1 ст. 100 КАС України щодо наслідків пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, відмовивши у задоволенні позову.
У зв'язку із складністю справи в судовому засіданні 07.04.2009 оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 10.04.2009.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її складення у повному обсязі, у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої, протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя підпис Циганова Г.Ю.