вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
12.03.09Справа №2а-6847/08/6
(10 год. 50 хв.)
Окружний адміністративний суд Автономної РеспублікиКрим
у складі головуючого судді Латиніна Ю.А. ,
при секретарі Лєбєдєвій О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи
,
за позовом ОСОБА_1,м. Сімферополь
до Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК
про визнання дій протиправними та зобов'язання до нарахування щомісячної соціальної державної допомоги
Суть спору: ОСОБА_1. (далі позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим (далі відповідач), у якому просить поновити строк звернення до суду, визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати останнього здійснити перерахунок пенсії у відповідності із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 01.01.2006 року до теперішнього часу. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є "дитиною війни" в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", позивач зазначає, що вона має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Бездіяльність відповідача грубо порушила її законні права, позбавила права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі, що свідчить про нехтування правами громадян з боку ПФУ.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутністю.
Представник Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про поважність причин неявки суду не повідомив, ніяких клопотань на адресу суду не надіслав.
Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних доказів.
Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітейвійни” від 18.11.2004, № 2195-IV дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
ОСОБА_1., ІНФОРМАЦІЯ_1 є пенсіонером за віком, має статус дитини війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що відповідачем не спростовується. Виходячи із того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі й право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст.6 Закону.
Статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла у 2006-2007р.р., було визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст.110 Закону України “Про Державний бюджет на 2006 рік” пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Зазначений порядок Кабінетом Міністрів України розроблено та затверджено не було. На підставі викладеного можна зробити висновок, що пільги, передбачені ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджені не були.
Питання про конституційність зазначеної статті Закону України “Про держаний бюджет України на 2006 рік” Конституційним Судом України не розглядалося.
Пунктом 12 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону. Згідно статті 111 цього Закону у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 “У справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 частини 2 статті 56, частини 2 ст. 62, ч. 1 ст.66, п. п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст. 71, ст. 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”(справа про соціальні гарантії) визнано такими, що не відповідають Конституції України ст. 111 та п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007рік”втратили чинність з моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.
Законом України від 28.12.2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" був викладений в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни”.
Вказані зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а відповідно, вони втратили чинність з моменту ухвалення цього рішення.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язати перерахувати державну соціальну допомогу як дитині війни за 2006рік не підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині зобов'язання нарахування та виплати державної соціальної допомоги як дитині війни за 2007рік є обґрунтованими частково, а саме з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто з 09.07.2007р. Позовні вимоги в частині зобов'язання нарахування та виплати державної соціальної допомоги у розмірі передбаченому ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за 2008 рік є обґрунтованими частково, а саме з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України, а саме з 22.05.08р.
Розмір підвищення, який щомісячно сплачується дітям війни згідно зі ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, розраховується на підставі мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначений ч. 1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Зазначена норма Закону введена в дію згідно із Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-IV.
Але, приймаючи до уваги те, що відповідно до ч.4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, та відповідно до ч. 1, 2 статті 8 КАС України при вирішенні справи має застосовуватись принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд вважає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання підвищення пенсії основані на принципі юридичної визначеності.
Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74 van Duym v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом -відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в цьому випадку це надання підвищення пенсії дітям війни, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Згідно з ч.1 ст.65 Закону України від 20.12.2005, № 3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2006 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 350 грн., з 1 квітня - 359 грн., з 1 жовтня - 366 грн. Частина 1 ст.62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визначає прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн. Стаття 58 Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI “Про Державний бюджет України на 2008 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджує у розмірах з 1 січня -470 грн., з 1 квітня -481 грн., з 1 липня -482 грн., з 1 жовтня -498 грн.
Таким чином, розрахунок щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни необхідно здійснювати, як: Щомісячна державна соціальна допомога за 2006 рік дорівнює 1290,60 грн.: Січень - березень (350,00 грн. х 30%) х 3 місяця = 315,00 грн.; Квітень-вересень (359,00 грн. х 30%) х 6 місяців = 646,20 грн; Жовтень-грудень (366,00 грн. х 30%) х 3 місяця = 329,40 грн.
Щомісячна державна соціальна допомога за 2007 рік дорівнює 1442,70 грн.: Січень - березень (380,00 грн. х 30%) х 3 місяця = 342,00 грн.; Квітень-вересень (406,00 грн. х 30%) х 6 місяців = 730,80 грн.; Жовтень-грудень (411,00 грн. х 30%) х 3 місяця = 369,90 грн.
Щомісячна державна соціальна допомога за 2008 рік дорівнює 1737,90 грн.: Січень - березень (470,00 грн. х 30%) х 3 місяця = 423,00 грн.; Квітень-червень (481,00 грн. х 30%) х 3 місяців = 432,90 грн; Липень-вересень (482 грн. х 30%) х 3 місяця = 433,80 грн; жовтень-грудень 2008 року (498 грн. х 30%) х 3 місяці = 448,20 грн.
Судом встановлено, що позивач протягом 2006 - 2007 років не отримував щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни, а у січні -грудні 2008р. йому було перераховано з 01.01.08 до 01.04.08р.-47 грн. х 3 міс. = 141,00 грн., з 01.04.08 до 01.07.08р. -48,10 грн. х 3 міс.=144,30 грн., з 01.07.2008р. до 01.10.2008р.-48,20 грн. х 3 міс.=144,60 грн., з 01.10.2008р. по 30.12.2008 р., -49,80 грн. х 3 місяці = 149,40 грн, разом 579,30 грн..
Таким чином, відповідачем недоплачена позивачу щомісячна державна соціальна допомога дітям війни за 2006 рік в сумі 1290,60 грн., за 2007 рік в сумі 1442,70 грн. та за 2008 рік 1737,90 грн. - 579,30 = 1158,60 грн.
Посилання відповідача на те, що жодним законом не передбачений порядок, процедура та орган, який зобов'язаний виплачувати соціальну допомогу суд вважає нікчемними, оскільки згідно з п. 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1261 від 24.10.2007 р. (далі Постанова № 1261), до основних засад Пенсійного фонду України відноситься , зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання , інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. У п.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що згідно з Законом України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціального допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, керуючись зазначеними вище положеннями Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 р. та Постанови №1261 приходить до висновку, що саме відповідач мав здійснювати позивачу виплату підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Суд також вважає, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, у тому числі той, що підтверджений судовим рішенням. Така відсутність коштів не може бути визнана як виключна обставина, та це є порушенням пункту 1 статті 6, статті 13 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 11.09.1997 року, про що також зазначено в Рішенні Європейського суду з прав людини Справа “Жовнер проти України” від 29.06.2004 року.
Суд визначає, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом. Суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.
На підставі викладеного, суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо ненарахування щомісячної державної соціальної допомоги у розмірах, визначених Законом України “Про соціальний захист дітей війни” не може бути визнана такою, що вчинена на підставі, у межах повноважень, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.
Крім того, суд враховуючи вимогу позивача про визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання Управління ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим перерахувати щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни у відповідності з Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, вважає за можливе, відповідно до ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог, так як це необхідно для повного захисту прав позивача та вирішує, у зв'язку з тим, що Управління пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим ненараховуючи позивачу щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни у відповідності з Законом України “Про соціальний захист дітей війни” бездіяло, що потягнуло порушення прав позивача, визнати бездіяльність протиправною та зобов'язати Управління нарахувати позивачу щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни у відповідності з Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.
Судом враховано, що вихід за межи позовних вимог в такий спосіб також не суперечить правилу, зазначеному частиною 3 статті 52 КАС України, та не порушує принципи змагальності та диспозитивності в адміністративному процесі, а застосовуються виключно з метою реалізації завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 1515,70 грн. щомісячної грошової соціальної допомоги, з яких 365,40 грн. (406,00 х 30%) х 3 міс.) за липень - вересень 2007 року, 369,90 грн. (411,00 х 30%) х 3міс.) за жовтень - грудень 2007 року, 780,40 грн. (1170,60 грн. (підлягає нарахуванню протягом травня - грудня 2008 року) - 390,20 грн. (фактично виплачено протягом травня - грудня 2008 року).
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір у частині задоволених вимог в сумі 1,15 грн.
Під час судового засідання, яке відбулось 12.03.2009р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено 16.03.2009р.
Керуючись ст. ст., 94, 160-163, ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Визнати бездіяльність відповідача Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Дм. Ульянова, 10) щодо ненарахування ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 95000, АДРЕСА_1) щомісячної державної соціальної допомоги за липень - грудень 2007 року та за період з травня по грудень 2008 року, у розмірах, визначених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" протиправною.
3. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі АР Крим (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Дм. Ульянова, 10) нарахувати ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 95000, АДРЕСА_1) щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни у сумі 1515,70 грн., з яких 365,40 грн. за липень - вересень 2007 року, 369,90 грн. за жовтень - грудень 2007 року, 780,40 грн. щомісячна грошова соціальна допомога за період з травня по грудень 2008 року.
4.Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 95000, АДРЕСА_1) з Державного бюджету України (пр 31115095700002, МФО 824026 ЗКПО 34740405, код платежу 22090200 у банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь одержувач: Держбюджет м. Сімферополя (або іншого рахунку)) судовий збір у розмірі 1,15 грн.
5.В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим в 10-ти денний строк з дня проголошення (складення в повному обсязі) постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Латинін Ю.А.