вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
16.01.09Справа №2а-1863/08/5
15:22
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: судді Сидоренко Д.В. , при секретарі Джигіль В.Є., розглянувши за участю представників:
від позивача - Шевченко Ольга Володимирівна, довіреність № 105 від 10.07.07, юрисконсульт;
від відповідача ДПІ в м.Сімферополі АР Крим - Щербіна Дмитро Сергійович, довіреність № 45/100 від 25.05.07, головний державний податковий інспектор, Шенягіна Тетяна Юріївна, довіреність № 102/100 від 27.08.08, старший державний податковий інспектор;
від відповідача ГУ ДКУ в АР Крим - Єфремов Андрій Борисович, довіреність № 23-11.0/06-145 від 25.12.08, головний спеціаліст юридичного відділу;
у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Відкрите акціонерне товариство Електромашинобудівний завод "Фірма СЕЛМА"
до Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим Головне управління Державного казначейства України в АР Крим
про стягнення бюджетної заборгованості у розмірі 349637,00 грн
Обставини справи: ВАТ Електромашинобудівний завод «СЕЛМА» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовною заявою до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, Головного управління Державного казначейства України в АР Крим про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 349637,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно п.п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» за лютий 2008р. згідно наданою до ДПІ у м. Сімферополі податковою декларацією різниця між загальною сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту має від'ємне значення, а саме заявлено бюджетне відшкодування в сумі 545240,00 грн., що підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету. Також позивач вказує, що частина суми бюджетного відшкодування за лютий 2008р., а саме 195603,00 грн. перерахована на поточний рахунок позивача, а залишок в сумі 349637,00 грн. безпідставно не відшкодований.
У судовому засіданні 14.11.08р. представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, а саме уточнив банківські реквізити позивача.
В судових засіданнях представники позивача підтримали позовні вимоги.
Відповідач - ДПІ в м. Сімферополі проти позовних вимог заперечував з мотивів, викладених у запереченні від 29.09.2008р. та зазначив, що у ході проведення документальної перевірки направлені запити на проведення зустрічних перевірок основних постачальників, однак на невідшкодований залишок заборгованості по декларації за лютий 2008 року відповіді на запити до теперішнього часу до ДПІ в м.Сімферополі АР Крим не надійшли. Також відповідач підкреслює, що відповідно до Наказу ДПА України № 196 від 24.04.2003 року “Про здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичним особам” суми ПДВ підлягають відшкодуванню тільки за умови проведення документальної перевірки і зустрічних документальних перевірок основних постачальників. Представник відповідача ДПІ в м.Сімферополі АР Крим зазначив, що відшкодування ПДВ можливе тільки за умови включення до реєстру суб'єктів підприємницької діяльності, а включення до реєстру можливе тільки при закінченні проведення зустрічних документальних перевірок основних постачальників.
Відповідач - Управління держказначейства України в АР Крим проти позовних вимог заперечував з мотивів, викладених у запереченні від 09.09.08р. та пояснив, що відповідно до ст. 50 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, і за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, які були помилково або надмірно зараховані до бюджету. Також відповідач 2 вказує, що контроль за бюджетним відшкодуванням податку на додану вартість грошовими коштами з державного бюджету згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. здійснюється податковими органами. Відповідно до п.п. 7.7.6 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» орган Державного казначейства перераховує платнику податку суму бюджетного відшкодування на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу.
Розглянувши матеріали справи, надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
ВАТ Електромашинобудівний завод «Фірма «СЕЛМА» є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 30.05.1997 року відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 № 431535 (а.с. 42, т.1), статуту ВАТ Електромашинобудівний завод «Фірма «СЕЛМА», затвердженого протоколом Загальних зборів акціонерів ВАТ Електромашинобудівний завод «Фірма «СЕЛМА» від 19 жовтня 2007 року (а.с. 25-40, т.1).
Судом встановлено, що відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 05.3-6-06/921 від 13.06.2007 року ВАТ Електромашинобудівний завод «Фірма «СЕЛМА» станом на 13.06.2007 року знаходиться на обліку в ЄДРПОУ (а.с. 41, т.1).
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 00396729 ВАТ Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА» зареєстровано платником податку на додану вартість в ДПІ у м. Сімферополі АР Крим (а.с. 43, т.1).
Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АРК на підставі направлення від 19.05.2008р. № 1091/23-4 проведена виїзна позапланова перевірка ВАТ Електромашинобудівний завод "Фірма СЕЛМА" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2008 року.
За результатами виїзної позапланової перевірки складена довідка № 624/23-4/20732066 від 04.06.2008р. (а.с.12-24 т. 1).
У вищенаведеній довідці вказано, що від'ємне значення зобов'язань по ПДВ у лютому 2008р. виникло у результаті здійснення операцій по реалізації готової продукції на експорт, які підлягають оподаткуванню ПДВ за ставкою 0% відповідно до п. 6.2 ст.6 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР “Про податок на додану вартість" (далі Закон №168), зі змінами та доповненнями, а також у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у т.ч. при імпортуванні товарів.
Перевіркою підтверджено заявлену ВАТ Електромашинобудівний завод "Фірма СЕЛМА" суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2008 року в сумі 126599,00 грн.
У пункті 3 висновку вищенаведеній довідці зазначено: “За результатами перевірки не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за лютий 2008р. на суму 418641грн., що пов'язано з відсутністю відповідей по запитам на проведення перевірок по відповідному ланцюгу придбання товарів (послуг) (а.с.24 т. 1).
Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) -це публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Визначення поняття «суб'єкт владних повноважень» наведено у пункті 7 частини першої статті 3 КАС України, відповідно до якого -це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Із системного аналізу частини другої статті 2 КАС України, пункту 1 частини першої статті 17 КАС випливає, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства у випадку, коли він виникає з публічно-правових відносин за участю суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору.
Відповідно до статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції є органами виконавчої влади.
Виходячи із аналізу статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та надавати висновки про суми цього податку, які підлягають відшкодуванню з бюджету.
Отже, органи державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який у правовідносинах, пов'язаних із відшкодуванням з бюджету податку на додану вартість, реалізують надані йому владні управлінські функції, а тому спори за участі цих органів є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.
Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно до пункту 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративній справі про протиправність рішення суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 статті 3 Закону №168, об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.
Продажем товарів визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (пункт 1.4 статті 1 Закону №168).
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету та строки розрахунків з бюджетом регламентується пунктом 7.7 статті 7 Закону №168.
Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Податкове зобов'язання -загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді (п.1.6 ст.1 Закону №168).
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону №168 бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Порядок отримання бюджетного відшкодування встановлений Законом №168 та врегульований наступними нормами.
Відповідно до п.п. 7.7.4. п.7.7 ст.7 Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.
До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.
Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.
Суд зазначає, що відповідно до п.п.7.7.5. п.7.7. ст.7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Суд зазначає, що відповідно до п.п.7.7.6. п.7.7. ст. 7 на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Виходячи із системного аналізу підпунктів 7.7.5, 7.7.6 пункту 7.7 статі 7 Закону №168 можна дійти висновку, що право у платника податку на бюджетне відшкодування виникає через 40 днів після отримання декларації податковим органом.
Підпунктом 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону №168 встановлено, що підставою для одержання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.
Таким чином, обов'язок і порядок сплати ПДВ, поняття бюджетної заборгованості і її відшкодування, визначені Законом України “Про податок на додану вартість”, яким і повинна керуватися ДПІ при відшкодуванні сум ПДВ, а не підзаконними нормативними актами, оскільки згідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається й діє принцип верховенства права, а керуючись ст. 19 Конституції України органи державної влади і їхні посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Під фактичною сплатою отримувачем суми податку в межах розглядуваної норми слід розуміти здійснення оплати цієї суми постачальникам в складі ціни придбаних товарів (послуг) під час проведення розрахунків за них.
Отже, виходячи зі змісту розглядуваних норм Закону, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.
За таких обставин, приписи пункту 1.8 статті 1 Закону щодо надмірної сплати податку як ознаки суми бюджетного відшкодування слід розуміти таким чином, що надмірна сплата податку в контексті розглядуваної норми означає як безпосередньо сплату податку до бюджету понад суми, визначені відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, так і сплату сум ПДВ постачальникам в ціні придбаних платником податків товарів (послуг), передбачену підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону.
Отже, під час встановлення факту надмірної спати ПДВ, що є підставою для здійснення бюджетного відшкодування, необхідно враховувати суми ПДВ, сплачені покупцем-платником податку постачальникам у складі ціни придбаних товарів та послуг.
Судом перевірено у повному обсязі суму податку, фактично сплачену ВАТ Електромашинобудівний завод “Фірма СЕЛМА” у попередньому податковому періоді -за січень 2008 року постачальникам товарів (послуг), яка увійшла в суму бюджетного відшкодування, що заявлена позивачем у лютому 2008 року.
Судом встановлено, що суми податку на додану вартість були фактично сплачені ВАТ Електромашинобудівний завод “Фірма СЕЛМА” постачальникам у січні 2008 року, зазначені суми увійшли до складу ціни придбаних товарів та послуг та були перераховані на розрахункові рахунки продавців.
Цей факт підтверджується рахунками, накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, вантажними митними деклараціями, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) між позивачем та постачальниками, оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні. В матеріалах справи є узгоджена довідка про розмір залишку невідшкодованих сум податку на додану вартість, що рахується в бюджетній заборгованості ВАТ Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА» (а.с. 76, т.1), узагальнююча довідка з господарських операцій, суми ПДВ по яким фактично сплачені у січні 2008 року та приймають участь у формуванні бюджетного відшкодування за лютий 2008 року (а.с. 96-102 т. 1).
Копії всіх документів, що підтверджують операції купівлі-продажу товарів між позивачем та постачальниками залучені як докази до матеріалів справи
- приходні, видаткові, податкові накладні, платіжні доручення (а.с.104-253 т.1, а.с.1-254 т.2, а.с. 1-140);
- інформаційні повідомлення щодо проведення зустрічних перевірок (а.с.141-202 т.3);
- довідка по контрагентам, суми ПДВ з господарських операцій з якими приймають участь у формуванні бюджетного відшкодування за лютий 2008 року (а.с.206-207 т.3);
- контракти, договори, рахунки (а.с. 208-250 т. 3, а.с.1-119 т.4).
Суд зазначає, що відповідно до п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:
а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;
б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.
Судом встановлено, що ДПІ у м. Сімферополі здійснила виїзну позапланову перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за лютий 2008 року.
Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджений наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 925/11205), відповідно до п.1.3 якого передбачено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.
Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
Довідка - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про не встановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
Судом встановлено, що за результатами перевірки була складена довідка № 624/23-4/20732066 від 04.06.2008р., відповідно до якої у ході перевірки було підтверджено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2008р. -126599,00грн. У пункті 3 висновку довідки встановлено, що за результатами перевірки не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за лютий 2008р. на суму 418641,00грн. що пов'язано з відсутністю відповідей по запитам на проведення перевірок по відповідному ланцюгу придбання товарів (послуг).
Відомості податкової декларації по ПДВ за лютий 2008р. відповідачем 1 не спростовані у встановленому порядку й підтверджуються довідкою про розмір залишку невідшкодованих сум податку на додану вартість, що рахується в бюджетній заборгованості, відповідно до якої залишок бюджетної заборгованості за звітний період станом на 17.09.08р. становить 349637,00 грн. основної заборгованості (а.с.76 т.1), яка підписана начальником ДПІ в м.Сімферополі І.В.Пілунським.
Однак, відшкодування зазначеної суми у повному обсязі не здійснено. Матеріалами справи підтверджено, що позивачем отримана лише частина суми бюджетного відшкодування за лютий 2008 року в сумі 195603,00 грн., залишок суми бюджетного відшкодування за податковою декларацією за лютий 2008р. у сумі 349637,00грн. на момент розгляду справи не відшкодований позивачу. Таким чином, позивачу не здійснене бюджетне відшкодування, та є бюджетною заборгованістю по декларації за лютий 2008р. податок на додану вартість в сумі 349637,00грн.
Залишок суми бюджетного відшкодування за податковою декларацією за лютий 2008 року у сумі 349637,00 грн., яка не відшкодована позивачу також підтверджується Листом ДПІ в м. Сімферополі № 44656/10/19-1 від 06.08.08р. (а.с. 11 т. 1).
Отже, порушень податкового законодавства відкритим акціонерним товариством Електромашинобудівного заводу “Фірма СЕЛМА” у ході виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за лютий 2008 року відповідачем ДПІ в м.Сімферополі АР Крим не встановлено.
Судом встановлено, що позивачу будь-яких податкових повідомлень від ДПІ в м.Сімферополі не надходило, отже, підстави для відмови у наданні бюджетного відшкодування у відповідача ДПІ в м.Сімферополі АР Крим відповідно до п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону №168 відсутні.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з наказом ДПА України № 196 від 24.04.2003р. “Про здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичним особам” суми ПДВ підлягають відшкодуванню тільки за умови проведення документальної перевірки і зустрічних документальних перевірок основних постачальників.
Крім того, п. 5 Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 03.08.2004р. № 451/501/132, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.08.2004р. за № 971/9570, Державна податкова адміністрація України надає Державному казначейству України реєстр суб'єктів підприємницької діяльності з визначенням розміру відшкодування податку на додану вартість з бюджету.
Державне казначейство України у відповідності до чинного законодавства здійснює відшкодування податку на додану вартість підприємствам згідно з отриманими реєстром та висновками, про що протягом двох днів з моменту отримання реєстру інформує Державну податкову адміністрацію України про здійснені відшкодування податку (п.7 вищенаведеного Порядку).
ДПІ в м. Сімферополі АР Крим вважає, що відшкодування можливе тільки за умови включення до реєстру суб'єктів підприємницької діяльності, а включення до реєстру можливе після закінчення проведення зустрічних документальних перевірок основних постачальників.
Посилання відповідача 1 на неможливість підтвердити суму бюджетного відшкодування у зв'язку з неотриманням матеріалів зустрічних перевірок по основним постачальникам необґрунтовано та є таким, що суперечить вимогам Закону №168. Накази ДПА України №196 від 24.04.03р. “Про здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичним особам” та №350 від 18.08.05р. “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість”, на які посилається відповідач як на підставу для відмови у наданні до органів держказначейства відповідних висновків не зареєстровані в Міністерстві юстиції України. Крім того, податковим органам надано право здійснювати зустрічні перевірки, але не проведення їх та відсутність висновків за ними не змінює порядок відшкодування податку на додану вартість, встановлений Законом №168.
Суд вважає, що спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України “Про податок на додану вартість”. Тому при визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість, насамперед, слід керуватися нормами цього Закону, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту і не суперечать спеціальному Закону.
За змістом зазначених норм проведення зустрічних перевірок є обов'язком податкових органів, однак законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість в залежність від проведення податковими органами перевірок, а призначення податковим органом перевірки платника податку не може продовжити визначений законом термін відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.
Суд вважає, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.
Посилання відповідача 1 на те, що обов'язковою підставою для включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України є неспроможним, оскільки пункт 7.5 статті 7 Закону №168, який визначає дату виникнення прав платника податку на податковий кредит не встановлює корегування між моментом виникнення права на податковий кредит та моментом оплати до бюджету податку на додану вартість.
Закон не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми податку на додану вартість поширювалося тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо отримання відшкодування, а саме: відповідно до графи 25 декларації за лютий 2008р. сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню становить 545240,00 грн.
Відповідачами у справах розглядуваної категорії виступають податковий орган та орган державного казначейства. При цьому позивач не зобов'язаний зазначати зміст позовних вимог окремо щодо кожного з них, оскільки податковий орган та орган державного казначейства діють як органи державної влади, як представники одного відповідача - держави, через які держава набуває і здійснює свої права та обов'язки. При цьому попереднє адміністративне або судове оскарження дій або бездіяльності органів державної податкової служби щодо надання висновку про суми ПДВ, належні до відшкодування, не є необхідною передумовою для безпосереднього звернення платника податку з позовом про стягнення відповідної суми з Державного бюджету України.
Разом із тим, враховуючи, що висновок податкового органу із зазначенням суми бюджетного відшкодування відповідно до підпункту 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону є підставою для проведення відшкодування сум ПДВ з державного бюджету, ненадання такого висновку саме по собі також є порушенням права платника податку на бюджетне відшкодування.
Отже, учасниками адміністративного процесу у справах про стягнення бюджетної заборгованості є суб'єкти господарювання, органи державної податкової служби та територіальні органи державного казначейства.
Способом захисту порушеного права у випадку невідшкодування платнику податку бюджетної заборгованості з податку на додану вартість є стягнення бюджетної заборгованості з цього податку.
Обов'язковість проведення зустрічних перевірок визначається податковими органами самостійно. Однак проведення податковим органом такої перевірки не може подовжити визначений Законом термін відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.
Визначене законодавством право податкової служби на проведення перевірок повинно реалізовуватися без порушення приписів Закону.
Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (частина 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69,70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів необґрунтованості позовних вимог.
Таким чином, позовні вимоги засновані на чинному законодавстві України про оподаткування, повністю підтверджуються матеріалами справи, та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
В судовому засіданні 16.01.2009р. за згодою представників сторін проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У повному обсязі постанову виготовлено 21.01.2009 року.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.160 - 163, 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 31115095700002 або з іншого рахунку; Банк: ГУ ДКУ в АРК Сімферополь; МФО 824026; Отримувач: Держбюджет м.Сімферополь, 22090200; ЄДРПОУ 34740405) на користь Відкритого акціонерного товариства Електромашинобудівний завод "Фірма СЕЛМА" (адреса: 95000, м. Сімферополь, вул. Генерала Васильєва, 32 “А”; банківські реквізити: рахунок № 26009310231 у філії ВАТ “МТБ” м.Сімферополь, МФО 384748, код ЄДРПОУ 20732066) суму бюджетного відшкодування надмірно сплаченого податку на додану вартість згідно податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2008р. у розмірі 349637,00грн.
Стягнути з Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 31115095700002; Банк: ГУ ДКУ в АРК Сімферополь; МФО 824026; Отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, 22090200; ЄДРПОУ 34740405) на користь Відкритого акціонерного товариства Електромашинобудівний завод "Фірма СЕЛМА" (адреса: 95000, м. Сімферополь, вул. Генерала Васильєва, 32 “А”; банківські реквізити: п/рахунок № 26009310231 у філії ВАТ “МТБ” м. Сімферополь, МФО 384748, код ЄДРПОУ 20732066) судовий збір у розмірі 1700грн.
Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Окружного
адміністративного суду
Автономної Республіки Крим Сидоренко Д.В.