Справа № 22ц-3438/2008
Головуючий по 1-й інстанції: суддя - Гусинський М. О. Категорія-27
Доповідач: суддя - Стратіло В.І.
06 серпня 2008 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі головуючого: Бугрім Л.М. , суддів Стратіло В.І., Єлгазіної Л.П., при технічному секретарі Баранові В.В, .
розглянувши у відкритому судовому у засіданні у приміщенні апеляційного суду в місті Донецьку справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24 березня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -
встановив:
19.02.2008 р позивачі ОСОБА_2, та ОСОБА_4 звернулись з цим позовом до ОСОБА_1, вказуючи, що у липні 2005 року відповідач взяв у ОСОБА_2 у борг по розписці 7000 грн., які зобов'язався повернути весною 2006 року з процентами. Однак борг не повернув, проценти не сплатив. 21 листопада 2007 року відповідач написав нову розписку, за якою зобов'язався до 25 січня 2008 року повернути основний борг-7000 грн. та проценти у сумі 7200 грн., а всього 14200 грн.
25.07.2005 р. відповідач взяв у борг у ОСОБА_3 6000 грн. з процентами, який зобов'язався повернути у грудні 2005 року, але не виконав свого зобов'язання.
25 грудня 2006 року він видав розписку, згідно до якої зобов'язався до 27 січня 2007 року повернути основний борг - 6000 грн. та проценти у сумі 4320 грн., а всього 10320 грн., але борг не повернув. Позивачі просили стягнути з відповідача вказані суми, а також судові витрати пов'язані з розглядом справи.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 збільшила свої вимоги і просила стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 20020 грн., вказуючи, що у липні 2005 року вона двічі давала у борг відповідачу гроші: перший раз -7000 грн., а другий раз-6000 грн.. При цьому передала йому власні 7000 грн., а також 6000 грн., що належали її дочці ОСОБА_3 . При укладенні договору позики донька присутньою не була. У зв'язку з тим , що відповідач із суми боргу повернув 4500 грн., вважає, що загальна сума боргу складає 20020 грн. з розрахунку: 14200 + 10300 = 24520 грн.; 24520 грн. -4500 = 20020 грн.
Позивачка ОСОБА_5 на своїх позовних вимогах не наполягала, посилаючись на те, що фактично гроші відповідачу давала у борг її мати ОСОБА_2 , якій цей борг і повинен повернути відповідач. Рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 24 березня 2008 року позов ОСОБА_2 задоволено у повному обсязі.
Суд стягнув з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договорами позики з відсотками у сумі 20020 грн., витрати по сплаті судового збору- 245 грн. 20 коп., витрати на інформадійно-технічие забезпечення розгляду справи - 60 грн., витрати на правову допомогу -150 грн., а всього 20475 грн. 20 коп.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено у зв'язку з їх безпідставні стю.
Ухвалюючи таке рішення, суд виходив з того, що 22 липня 2005 р. ОСОБА_2 позичила відповідачу 7000 грн., про що свідчить розписка. Відповідач зобов'язався повернути вказані гроші з процентами у сумі 8400 грн.
25 грудня 2006 р. відповідач ОСОБА_1 видав ОСОБА_2 довідку, де підтвердив, що він має перед нею основний борг у сумі 7000 грн., сума процентів складає 5040 грн. за 18 місяців. Загальна сума боргу становить 12040 грн. станом на 27.01.2007 року.
21 листопада 2007 р. відповідач видав ОСОБА_2 розписку у тому, що гроші у сумі 7000 грн. зобов'язується повернути до 25 січня 2008 р. з процентами у сумі 7200 грн., а всього 14200 грн.
Крім того, 25.12.2006. він видав довідки про те, що згідно розписки від 25 липня 2006 р. та від 27 січня 2007 р. він має борг перед ОСОБА_5 у сумі 6000 грн. та проценти за 18 місяців - 4320 грн., а всього борг складає 10320 грн. (а.с. 19)
02.06.2007 р. відповідач повернув частину боргу у сумі 2000 грн., 07.07, 2007 р. ще 1500 грн., та 15.07.2007 р. повернув 1000 грн.'( а.с. 21-23).
Розпискою від 21.11.2007 р, відповідач вказав остаточну дату повернення боргу -25 січня 2008 року., однак зобов'язання не виконав.
Суд першої інстанції також виходив з того, що у судовому засіданні відповідач повністю визнав борг, не заперечував проти розміру процентів, у зв'язку з чим на підставі ст. 61 ЦПК України суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
На вказане рішення відповідач подав апеляційну скаргу, в якій не заперечував проти наявності грошового зобов'язання перед позивачкою ОСОБА_2 та проти суми, стягнутої з нього за рішенням суду на користь останньої.
Разом з тим він просить скасувати це рішення і постановити нове, вказуючи, що борг має не він, а фермерське господарство „Петрухненко", від імені якого він писав розписки і з якого повинно бути проведене стягнення суми боргу та судових витрат.
Вважає, що суд першої інстанції неправильно стягнув з нього як з фізичної особи вказані суми боргу. Він дійсно брав в борг у позивачки вказані суми, однак не для себе особисто, а для свого фермерського господарства, яке і повинно нести відповідальність перед позивачкою.
Від позивачів письмових заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.
У судове засідання апеляційної інстанції сторони не з'явились, про час та місце; розгляду справи вони повідомлені належним чином, що відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги в межах оскарження, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає відхиленню, а рішення суду підлягає залишенню без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позов, місцевий суд обґрунтовано виходив з того, що відповідачем не виконано взяте за договором позики грошове зобов'язання на не повернуто борг за вимогою позивачки, який до того ж визнається відповідачем, а тому він підлягає стягненню в примусовому порядку.
Зі змісту розписки від 22 липня 2005 року вбачається, що відповідач взяв у борг у позивачки ОСОБА_6 гроші у сумі 7000 грн, , які зобов'язався повернути 22 березня 2006 року з процентами у сумі 8400 грн. (а.с. 17).
25 грудня 2006 року відповідач видав позивачці ОСОБА_2 довідку про те, що він має перед нею основний борг у сумі 7000 грн. та борг за процентами у сумі 5040 грн. за 18 місяців. Загальна сума боргу становить 12040 грн. (а.с. 18)
21 листопада 2007 року відповідач видав позивачці ОСОБА_2 розписку про те, що гроші у сумі 7000 грн. він зобов'язується повернути до 25 січня 2008 року з процентами у сумі 7200 грн., а всього 14200 грн.(а.с. 20).
Крім того, зі змісту довідки, написаної власноручно відповідачем від 25 грудня 2006 року вбачається, що він має борг у сумі 6000 грн. та проценти за 18 місяців у сумі 4320 грн., а всього борг становить 10320 грн. ( а.с. 19).
У судовому засіданні у суді першої інстанції відповідач підтвердив, що вказані гроші він отримав у борг саме від ОСОБА_2
З матеріалів справи вбачається, підтверджується матеріалами справи та сторонами не заперечується, що .відповідач-- на час розгляду справи частково повернув борг і залишок боргу становить 20020 грн.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.2 ст. 1047 ІДК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
З огляду на викладене висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення вказаної суми боргу відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що гроші відповідач брав у борг як фермер для потреб фермерського господарства „Петрухненко" і тому стягнення повинно бути здійснене не з нього як з фізичної особи, а з фермерського господарства, апеляційним судом не приймаються до уваги і вони не можуть бути підставою для скасування правильного по суті і справедливого рішення суду першої інстанції з таких підстав.
По-перше: у судовому засіданні у суді першої інстанції відповідач уточнені позовні вимоги ОСОБА_2 визнав повністю і не вказував, що гроші були отримані ним у борг для потреб фермерського господарства, яке має нести відповідальність перед позивачкою.
При цьому суд першої інстанції обгрунтовано посилався на ч.1 ст. 61 ЦПК України, де йдеться про те, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
По-друге: зі змісту розписок та довідок, які відповідач писав власноручно на підтвердження грошових зобов'язань, не вбачається, що він діє від імені фермерського господарства.
По-третє: зі змісту розписок, написаних позивачкою ОСОБА_2 на підтвердження часткового погашення боргу відповідачем вбачається, що гроші вона отримувала від
ОСОБА_1 без будь-якого посилання на фермерське господарство, тобто як від фізичної особи (а.с. 21 -23)
На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 303-305, п.1 ст. 307, 308, 313, п.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду від 24.03.2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двох місяців з дня проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.