22.12.2018 Справа № 756/13794/18
Унікальний № 756/13794/18
Провадження № 3/756/6518/18
Іменем України
22 грудня 2018 року м. Київ
Суддя Оболонського районного суду м. Києва Шестаковська Л.П., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка надійшла від Управління патрульної поліції в м. Києві відносно
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 427725 від 04.10.2018 водій ОСОБА_1 04.10.2018 о 18:20 годині в м. Києві по вул. Богатирській 22 керував автомобілем марки «Skoda Octavia A5», державний номер НОМЕР_1, маючи при цьому ознаки наркотичного сп'яніння (порушення мови та координації рухів, зіниці очей не реагують на світло). Від проходження на вимогу працівника поліції у встановленому законом порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння водій ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків, порушивши тим самим вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
ОСОБА_1 до суду 23.11.2018 та 13.12.2018 не з'явився, хоча про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. У спрямованій до суду 13.12.2018 заяві він просив розгляд справи відкласти на іншу дату та викликати до суду інспекторів патрульної поліції, які складали протокол про адміністративне правопорушення, та свідків, зазначених у матеріалах справи.
Справа в чергове була призначена на 22.12.2018, до суду були викликані: особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, інспектор роти № 2 батальйону № 1 УПП в м. Києві Бондаренко А.М., свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Однак вказані особи до суду не прибули, причини неявки суду не повідомили.
У відповідності до ст. 268 КУпАП, суд прийняв рішення розглядати справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на підставі матеріалів, що є у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно із ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Приймаючи до уваги приписи частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважаючи на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016, заява № 926/08), беручи до уваги передбачене частиною першою статті 130 КУпАП адміністративне стягнення, виходжу з того, що, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, згідно зі статтею 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності до пункту 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Згідно з частиною другою статті 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Крім того, судом було досліджено відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, де не видно особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, не зафіксовано прізвище та ім'я цієї особи та свідків, та зовсім не зрозуміло про що розмовляють особи на відео.
Враховуючи викладене, дослідивши усі наявні у справі докази, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення свідків, відеозапис, інші докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
Крім того, суддя виходить і із стандарту доведення поза розумним сумнівом, що означає таку сукупність обставин справи, встановлену під час судового розгляду, яка виключала б будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У даному випадку поза розумним сумнівом не доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Згідно із п. 1 ст. 247 КпАП України розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 247, 283, 284, 290, 291 КпАП України,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ознаками ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в діях особи події та складу адміністративного правопорушення, з підстав п. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва.
Строк пред'явлення до виконання три місяці з дня винесення постанови.
Суддя Л.П.Шестаковська