Справа №274/2839/18
1-кп/295/799/18
05.11.2018 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в колегіальному складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12018060050000080 від 19.01.2018 р. про обвинувачення ОСОБА_5 , ОСОБА_6 за ст. 115 ч. 2 п.п. 6, 12, ст. 189 ч. 4 КК України,
з участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_7 ,
потерпілої ОСОБА_8 ,
представників потерпілої ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
захисника ОСОБА_13 , -
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 під вартою, оскільки розгляд справи продовжується, строк дії попередньої ухвали суду закінчується, підстав для зміни обраного заходу не вбачається, а передбачені ст. 177 КПК України ризики, встановлені під час попереднього продовження строку тримання під вартою щодо обох обвинувачених існують і на даний час.
Потерпіла та її представники підтримали клопотання прокурора.
Обвинувачені та їх захисник заперечували щодо продовження строку тримання під вартою, просили замінити запобіжний захід на більш м'який, а саме домашній арешт, посилаючись на те, що не вчиняли злочинів, у яких їх обвинувачують.
Заслухавши учасників судового провадження, суд приходить до наступного.
Вирішуючи питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченим, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у п.79 рішення у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, згідно якої питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Особлива тяжкість злочину, що інкримінується обвинуваченим, у сукупності із даними про особу, з огляду на вірогідність переховуватися від суду, дає підстави вважати, що зміна відносно обвинувачених запобіжного заходу на більш м'який є неможливою та не забезпечить належної процесуальної поведінки останніх під час судового розгляду, а тому вважає доцільним продовжити дію запобіжного заходу - тримання під вартою на 60 діб.
Керуючись ст. 331 КПК України, суд, -
Продовжити на 60 днів строк дії запобіжних заходів - тримання під вартою -обвинуваченим:
ОСОБА_11 - до 04 січня 2019 року (включно)
ОСОБА_12 - до 04 січня 2019 року (включно).
Головуючий
Судді