і м е н е м У к р а їн и
13 грудня 2018 року м. Дніпросправа № 804/2708/18
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Шальєвої В.А., за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р. В., за участю представників позивача - Чехута М.В., Боненко О.В., представників відповідача - Джур В.В., Кекуатової Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м.Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Топстар" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 липня 2018 року (головуючий суддя у першій інстанції Борисенко Н.В., постанова прийнята в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду в м. Дніпро, повний текст рішення складено 03 серпня 2018 року) в адміністративній справі №804/2708/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Топстар" до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Топстар" (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення.
Позивач просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України від 05.02.2018 року за №UA110000/2018/400002/2 щодо коригування митної вартості товарів;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.08.2018 року за №UA110180/2018/00009;
- стягнути з відповідача завдану шкоду у розмірі 13214, 83 грн. за понаднормове використання автотранспорту, завданої прийняттям незаконного рішення про коригування митної вартості від 05.02.2017 року за №UA110000/2018/400002/2.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 02.02.2018 року на підставі Контракту № СН 019/16 від 05.05.2016 p., Специфікації № 9 від 15.12.2017 року ними до митного оформлення було надано ЕМД від 02.02.2018 року, в якій заявлена митна вартість товару (промислова арматура для трубопроводів в асортименті) загальною вартістю - 125 0873, 70 гривень, що дорівнює 44883. 31 доларів США за ціною договору (контракту). Разом із ЕМД були подані усі необхідні, передбачені ст. 53 МКУ документи, а саме: контракт № СН019 від J 05.05.2016 p., специфікацію № 9 від 15.12.2017 p., рахунок - фактуру (інвойс) від 15.12.2017 p., пакувальний лист від 15.12.2017 p., коносамент від 15.12.2017 p., автотранспортну накладну від 23.01.2018 p., страховий поліс від 12.12.2017 p., банківський платіжний документ, що стосується товару від 02.11.2017 p., банківський платіжний документ, що стосується товару від 11.01.2018 p., сертифікат про походження товару від 25.12.2017 p., інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампа «Радіологічний контроль») від 01.02.2018 p., копія митної декларації країни відправлення від 13.12.2017 р. Відповідач протиправно ухвалив рішення від 05.02.2018 року за №UA110000/2018/400002/2 щодо коригування митної вартості товарів внаслідок чого сума податків склала 733 438,13 грн., що зазначено у графі 48 «Нарахування платежів» Декларації форми МД-2 від 06.02.2018 року. При цьому відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням п.3 ст. 53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обгрунтування вибору методу визначення митної вартості, їх було зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи; 1) рахунок-проформу; 2) виписку з бухгалтерської документації; 3) каталоги виробника товару; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Позивач одержав відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товару, що підтверджуються карткою відмови за № UA110180/2018/0009.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2018 року у задоволенні адміністративного позову позивачу відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції в порушення норм матеріального права не надано належну оцінку тому, що відповідачем в рішенні про коригування митної вартості крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу не надано будь-яких пояснень щодо зроблених коригувань та не зазначено жодних умов поставки та обсягу партії аналогічних товарів.
Адвокатом позивача до суду апеляційної інстанції надано заяву про стягнення витрат зі сплати послуг на правничу допомогу в розмірі 40440 грн.
Відповідач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін.
В обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що рішення про коригування митної вартості прийнято митницею у відповідності до норм чинного законодавства, а позивач не скористався своїм правом щодо надання додаткових документів для підтвердження заявленого рівня митної вартості товарів.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Дніпропетровською митницею ДФС оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення від 06.02.2018 року №UA110180/2018/00009, якою відмовлено в митному оформленні товарів за МД №UA110180/2018/401896 від 02.02.2018 року на підставі рішення про коригування митної вартості товарів від 05.02.2018 року №UA110000/2018/400002/2. Підставою для здійснення коригування митної вартості заявленого до розмитнення позивачем товару за МД UA110180/2018/401896 від 02.02.2018 року в сторону збільшення ціни товару із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості, стали розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, та ненадання декларантом документів згідно з сформованого переліку. Суд погодився з відповідачем, що документи, надані позивачем до митної декларації № UA110180/2018/401896 від 02.02.2018 року містять суттєві розбіжності щодо заявленої вартості товару, а враховуючи ненадання декларантом додаткових документів на вимогу митного органу та під час гарантійних зобов'язань, дії відповідача щодо коригування є цілком правомірними. Відповідачем в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів наведено обґрунтування неможливості визначення митної вартості за ціною контракту (методом 1) та необхідності визначення митної вартості товару саме за методом №2ґ (резервним), тобто дотримане правило послідовності застосування методів, визначене Митним кодексом України.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 02.02.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Науково - Виробнича Фірма Топстар" подало до митного поста «Спеціалізований» Дніпропетровської митниці ДФС електронну митну декларацію (далі - ЕМД) від 02.02.2018 року №UA110180/2018/401896 для здійснення митного оформлення товару - вироби з чавуну, нержавіючої сталі - промислова арматура для трубопроводів в асортименті. Зазначений товар ввезений позивачем на митну територію України на підставі Специфікації від 15.12.2017 року № 9 до Контракту від 05.05.2016 року № СН 019/16, укладеного позивачем з компанією KANG DA PIPE FITTINGS CO., LTD.
Митна вартість товару заявлена декларантом позивача шляхом подання декларації митної вартості форми ДМВ-1 за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 МКУ на товар 1 - на рівні 1,15 дол.США/кг; товар 2 - на рівні 1,45 дол.США/кг; товар 3 - на рівні 8,85 дол.США/кг; товар 4 - на рівні 4,79 дол.США/кг.
Разом із ЕМД були подані документи, передбачені ст. 53 Митного кодексу України, а саме: контракт № СН019 від 05.05.2016 p., специфікацію № 9 від 15.12.2017 p., рахунок - фактуру (інвойс) від 15.12.2017 p., пакувальний лист від 15.12.2017 p., коносамент від 15.12.2017 p., автотранспортну накладну від 23.01.2018 p., страховий поліс від 12.12.2017 p., банківський платіжний документ, що стосується товару від 02.11.2017 p., банківський платіжний документ, що стосується товару від 11.01.2018 p., сертифікат про походження товару від 25.12.2017 p., інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю від 01.02.2018 p., копія митної декларації країни відправлення від 13.12.2017 р.
За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, відповідачем встановлено, що у наданих декларантом до митного оформлення основних документах, що підтверджують заявлену митну вартість: специфікації №9 від 15.12.2017 року та комерційному рахунку 09/2017 від 15.12.2017 року зазначені інші вагові характеристики партії товару щодо ваги нетто - 25 676,58 кг (різниця складає 89 кг); до митного оформлення надані банківські платіжні документи, свіфт від 02.11.2017 року на суму 13 101 дол. США та свіфт від 11.01.2018 року на суму 31 782,22 дол.США. Свіфт датований 02.11.2017 року має відмітки банку ПУМБ 01.11.2017 року, що викликає сумніви у його достовірності. У свіфт від 02.11.2017 року підставою для оплати зазначено проформу-інвойс від 30.10.2017 року №09/2017, яку декларантом не надано до митного оформлення; до митного оформлення надано страховий поліс РУІЕ201712009600Е28748 від 13.12.2017 року, у якому відсутнє посилання на зовнішньоекономічний контракт: відповідна графа у полісі не заповнена. У наданому страховому полісі зазначений інвойс 09/2017, який виданий 15.12.2017 року,тобто пізніше ніж сам поліс - 13.12.2017 року. За результатами контролю співставлення встановлено, що рівень заявленої декларантом митної вартості товару» №2 (код товару 7307931 100)- 1.4501 дол/кг., рівень митної вартості ідентичного товару, самостійно заявленої декларантом та раніше визнаного митними органами, з урахуванням виробника товару KANG, DA PIPE FITTINGS CO., LTD, торгівельної марки KANG DA. комерційних умов поставки CIF Одеса, імпортованих за тим же зовнішньоекономічним контрактом від СН019/16 від 05.05.2016 року за ціною угоди на рівні 2.3264 дол./кг (митна декларація від 07.08.2017 року № UA110180/2017/409840).
Відповідачем оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення від 06.02.2018 року №UA110180/2018/00009, якою відмовлено в митному оформленні товарів за МД №UA110180/2018/401896 від 02.02.2018 року на підставі рішення про коригування митної вартості товарів від 05.02.2018 року №UA110000/2018/400002/2.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно до ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів , які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення від 06.02.2018 року №UA110180/2018/00009, якою відмовлено в митному оформленні товарів за МД №UA110180/2018/401896 від 02.02.2018 року на підставі рішення про коригування митної вартості товарів від 05.02.2018 року №UA110000/2018/400002/2.
Судом першої інстанції встановлено, що Декларантом за ЕМД від 02.02.2018 року №UA110180/2018/401896 заявлені наступні відомості у митній декларації: вага брутто товару 25 900 кг, вага нетто -25 765,58 кг. митна вартість оцінюваної партії товару 44 883.31 дол. США. Зазначені відомості щодо ваги нетто містяться у пакувальному листа та експортній декларації країни відправлення (Китай). У наданих декларантом до митного оформлення основних документах, що підтверджують заявлену митну вартість: специфікації №9 від 15.12.2017 року та комерційному рахунку 09/2017 від 15.12.2017 року зазначені інші вагові характеристики партії товару щодо ваги нетто - 25 676,58 кг (різниця складає 89 кг). Отже, зазначене свідчить про невідповідність числових значень у товаросупровідних документах, наданих декларантом до митного оформлення та відомості у основних документах митного оформлення суперечать один одному.
Колегія суддів не погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до пункту 2.1 контракту від 05.05.2016 року №СН019/16 номенклатура, кількість, ціни товару, що постачається узгоджуються у Специфікаціях (інвойсах) на кожну партію товару та являються невід'ємною частиною контракту.
Відповідно до Специфікації № 9 від 15.12.2017 року товар поставлявся поштучно.
Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що відповідно до електронного інвойсу за ЕМД, декларантом вказано виробника та відправника товару KANG DA РІPE FITTINGS CO., LTD. торгівельна марка - KANG DA. Проте, у наданих до митного оформлення основних документах:специфікації та інвойсу та самому контракті не зазначено, що безпосереднім виробником товару є саме KANG DА PIPE FITTINGS CO., LTD.
Колегія суддів не погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, декларантом у графі 44 ЕМД щодо визначення виробника товару було вказано код 4104, яким є KANG DА PIPE FITTINGS CO., LTD.
Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що відповідно до умов додаткової угоди до контракту №9 від 15.12.2017 року оплата здійснюється у вигляді: 30% передплати або 13 465,053 дол. США до моменту відправлення товару та 70% або 31 418,317 дол. США після отримання копії коносаменту. Тобто на момент прибуття товару у МП Одеса 100% оплата повинна бути здійснена покупцем. До митного оформлення були надані банківські платіжні документи, свіфт від 02.11.2017 року на суму 13 101 дол.США та свіфт від 11.01.2018 року на суму 31 782,22 дол. США. Свіфт датований 02.11.2017 року має відмітки банку ПУМБ 01.11.2017 року, що викликає сумніви у його достовірності. У свіфт від 02.11.2017 року підставою для оплати зазначено проформу-інвойс від 30.10.2017 року №09/2017, яку декларантом не надано до митного оформлення. Отже, схема щодо % оплати встановлена умовами контракту СН019/16 та специфікації №9 до цього контракту покупцем не була дотримана.
Колегія суддів не погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
За приписами Митного кодексу України у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
За приписами ч.2 ст.53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість є у тому числі рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).
Задекларований товар був об'єктом купівлі-продажу, а тому позивачем надано рахунок-фактура (інвойс).
Як вбачається з матеріалів справи, кошти внесено платником до банку 01.11.2017 року, а переказано на рахунок постачальника 02.11.2017 року.
Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що до митного оформлення надано страховий поліс РУІЕ201712009600Е28748 від 13.12.2017 року, у якому відсутнє посилання на зовнішньоекономічний контракт та відповідна графа у полісі не заповнена. У наданому страховому полісі зазначений інвойс 09/2017, який виданий 15.12.2017 року, тобто пізніше ніж сам поліс - 13.12.2017 року.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на те, що не зазначення цієї інформації не може свідчити про заниження митної вартості товару та висновку про недостовірність усієї інформації, що у ньому міститься.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що митну вартість товарів №1, що імпортуються, правомірно скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості 2 ґ), - резервний метод визначення Митної вартості (ст.64 МКУ) до рівня митної вартості подібних товарів враховуючи країну виробництва та експорту, назву товару та матеріал виготовлення, сферу призначення та технічні характеристики, здійснених за ціною контракту у найближчий до митного оформлення час за ЕМД №UA100070/2017/211494 від 15.11.2017 (товар№2) 4, 6062 дол./кг., так як відповідачем, беручи за основу при коригуванні митної вартості митні декларації шестимісячної давності, порушив норми чинного митного законодавства щодо найближчого часу за який мають братися митні декларації для порівняння.
Про це за зазначав Верховний Суд в своїй постанові від 21 лютого 2018 року по справі № 820/17417/14.
Щодо неподання декларантом додаткових документів, колегія суддів зазначає, що сам факт неподання декларантом без належного обгрунтування митницею, як таких, що можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару, їх неподання не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом.
Така правова позиція зазначена Верховним Судом в постанові від 27 березня 2018 року по справі № 814/1213/16.
Щодо вимоги про стягнення витрат зі сплати послуг на правничу допомогу в розмірі 40440 грн., колегія суддів вважає, що ця вимога підлягає задоволенню частко з наступних підстав.
За приписами ч.2 ст.134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Відповідно до ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч.6 ст.134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Колегія суддів зазначає, що обсяг зазначеного часу у судових засіданнях, вказанного у розрахунку, не відповідає їх фактично витраченого часу, інші види правничої допомоги є неспівмірними з урахуванням складності справи та часу, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягу. А тому, співрозмірною та достатньою колегія суддів вважає суму в розмірі 6000 грн.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача завданої шкоди у розмірі 13214, 83 грн. за понаднормове використання автотранспорту, не можуть бути задоволені, так як не підтверджені належними доказами, а саме відповідними договорами про надання таких послуг та відсутністю періоду, за який нараховану зазначену суму завданої шкоди.
Згідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи досліджені судом апеляційної інстанції докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243,272, 286, 308, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Топстар" - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 липня 2018 року в адміністративній справі №804/2708/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Топстар" до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення - скасувати.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Топстар" до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України від 05.02.2018 року за №UA110000/2018/400002/2 щодо коригування митної вартості товарів.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.08.2018 року за №UA110180/2018/00009.
Стягнути з бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Топстар" витрати по сплаті судового збору в розмірі 18804.40 (вісімнадцять тисяч вісімсот чотири гривні 40 коп.).
Стягнути з бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Топстар" витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 (шість тисяч) грн.
В іншій частині позовних вимог позивачу відмовити.
Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 13 грудня 2018 року, в повному обсязі постанова складена 23 грудня 2018 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко
суддя В.А. Шальєва