ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
26 грудня 2018 року № 826/13970/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
провизнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просив:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 врахувати довідку про заробітну плату для обчислення пенсії №12 від 25 березня 2014 року за період з 01 січня 1988 року по 31 грудня 1992 року, видану ПАТ «Антрацитівське управління по ремонту та налагодженню гірничошахтного устаткування» для перерахунку розміру пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 - протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 з врахуванням довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №12 від 25 березня 2014 року за період з 01 січня 1988 року по 31 грудня 1992 року, видану ПАТ «Антрацитівське управління по ремонту та налагодженню Гірничошахтного устаткування», починаючи з 30 квітня 2017 року.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що останній перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України з 30 квітня 2017 року та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до постанови Деснянського районного суду міста Києва від 16 листопада 2017 року, яка набрала законної сили 28 листопада 2017 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві задоволено. Визнано дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 протиправними. Зобов'язано Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві вжити дій щодо призначення та виплати ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з 30 квітня 2017 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2018 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 року №203 «Про утворення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві» утворено нову юридичну особу - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, шляхом злиття Правобережного, Лівобережного та Центрального об'єднаних управлінь Пенсійного фонду України в м. Києві та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Тому, є наявний факт правонаступництва, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві.
Відповідач не скористався своїм прав на подачу відзиву на позовну заяву.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
16 лютого 2018 року позивач звернувся до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою та постановою Деснянського районного суду міста Києва від 16 листопада 2017 року на виконання.
19 травня 2018 року позивач отримав пенсійні виплати, але в неналежному розмірі (мінімальний розмір пенсії), оскільки управління Пенсійного фонду України не врахувало при призначення пільгової пенсії довідку про заробітну плату №12 від 25 березня 2014 року за період з 01 січня 1988 року по 31 грудня 1992 року.
Позивач 16 липня 2018 року звернувся до відповідача з заявою, в якій просив пояснити, чому при обчисленні розміру пенсії не враховано довідку про заробітну плату №12 від 25 березня 2014 року.
Листом від 31 липня 2018 року №49457/02/С-3932, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про відсутність підстав для врахування заробітної плати за 60 календарних місяців згідно довідки про заробітну плату №12 від 25 березня 2014 року, виданої ПАТ «Антрацитівське управління по ремонту та налагодженню гірничошахтного устаткування», у зв'язку з тим, що за інформацією Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 08 червня 2017 року №6607/08-03 повідомлено про неможливість проведення зустрічної перевірки достовірності довідки про заробітну плату, оскільки ПАТ «Антрацитівське управління по ремонту та налагодженню гірничошахтного устаткування» знаходиться на тимчасово непідконтрольній Україні території.
Вважаючи таку відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Як встановлено судом, позивачу призначено з 30 квітня 2017 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 на виконання постанови Деснянського районного суду міста Києва від 16 листопада 2017 року у справі № 754/9421/17, яке набрало законної сили 28 листопада 2017 року, постанова не оскаржувалась.
Вказаним судовим рішенням встановлено, що позивач працював на посадах електрослюсар, коваль-штампувальник, гірничий монтажник на підприємствах ПАТ «Краснодонвугілля», шахта «Крепінська» та ПАТ «Антрацитівське управління по ремонту та налагодженню гірничошахтного устаткування». Для розрахунку пенсії відповідачу надані довідки про заробітну плату за цей період роботи.
Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При цьому, відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів відповідача про не врахування довідок про заробітну плату ОСОБА_1 до 31 грудня 1992 року внаслідок неможливості здійснення перевірки факту роботи позивача на підприємстві ПАТ «Антрацитівське управління по ремонту та налагодженню гірничошахтного устаткування» та довідки про заробітну плату, оскільки цей факт встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 просить, зокрема, визнати протиправним рішення відповідача про не врахування його довідки про заробітну плату за період роботи з 01 січня 1988 року по 21 грудня 1992 року на підприємстві ПАТ «Антрацитівське управління по ремонту та налагодженню гірничошахтного устаткування». Враховуючи вищенаведене суд, виходячи з меж зазначеної позовної вимоги, приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо не врахування довідки ОСОБА_1 про заробітну плату з 01 січня 1988 року по 21 грудня 1992 року на підприємстві ПАТ «Антрацитівське управління по ремонту та налагодженню гірничошахтного устаткування» при призначенні та виплаті пенсії позивачу з 30 квітня 2017 року відповідно до рішення Деснянського районного суду міста Києва від 16 листопада 2017 року у справі № 754/9421/17.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_1 при зверненні до суду із вимогою щодо врахування вказаної довідки при призначенні пенсії, строк, передбачений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, пропущений не був, оскільки на відповідача покладено судовим рішенням зобов'язання врахувати дані довідки при призначенні пенсії позивачу з 30 квітня 2017 року. В свою чергу, позивач дізнався про порушення своїх прав в цій частині лише після звернення до відповідача 16 липня 2018 року.
Також суд зазначає про наявність підстав для застосування до ОСОБА_1 при перерахунку пенсії Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02 вересня 2008 року № 345-VI (далі по тексту - Закон України від 02 вересня 2008 року № 345-VI) з огляду на наступне.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Закон України 02 вересня 2008 року № 345-VI спрямований на підвищення престижності шахтарської праці, надання додаткових гарантій у виплаті та підвищенні заробітної плати і розв'язанні соціально-побутових проблем шахтарів.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02 вересня 2008 року № 345-VI дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Статтею 8 Закону України від 02 вересня 2008 року № 345-VI встановлено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Враховуючи, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 16 листопада 2017 року у справі № 754/9412/17 підтверджено наявність у позивача страхового стажу на посадах, передбачених Списком 1 (підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень) та визнано право позивача на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно, суд не приймає до уваги доводи відповідача відносно того, що в матеріалах пенсійної справи позивача не вбачається документів підтверджуючих роботу на посадах та підприємствах, передбачених статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02 вересня 2008 року № 345-VI.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про наявність права у позивача на застосування до нього Закону України від 02 вересня 2008 року № 345-VI.
Проте судом встановлено, що ОСОБА_1 звертався до відповідача із вимогою про роз'яснення суми призначеної йому пенсії. Заява написана позивачем в довільній формі і розглянута відповідачем як звернення на підставі Закону України «Про звернення громадян». Жодних рішень відповідачем про перерахунок чи відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 не приймалося.
Відповідно до статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV(в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі по тексту - Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV) заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року N 22-1 (далі по тексту - Порядок № 22-1).
Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Згідно з пунктом 4.3. Порядку № 22-1, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу 2 пп. 3 п. 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Аналіз наведених норм дозволяє суду дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду України в установленому порядку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 461/4328/16-а.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням встановлених у даній справі обставин, виходячи із системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа..
З урахуванням того, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, суд дійшов висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, понесених позивачем судових витрат, а саме 704,80 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 врахувати довідку про заробітну плату для обчислення пенсії №12 від 25 березня 2014 року за період з 01 січня 1988 року по 31 грудня 1992 року, видану ПАТ «Антрацитівське управління по ремонту та налагодженню гірничошахтного устаткування» для перерахунку розміру пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 - протиправними.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 з врахуванням довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №12 від 25 березня 2014 року за період з 01 січня 1988 року по 31 грудня 1992 року, видану ПАТ «Антрацитівське управління по ремонту та налагодженню Гірничошахтного устаткування», починаючи з 30 квітня 2017 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04070, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 (02125, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 704,80 грн. сплаченого судового збору.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко