ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
24 грудня 2018 року № 826/13077/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 червня 2016 року №20720-13.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірним податковим повідомленням-рішенням безпідставно нараховано податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000 грн., внаслідок чого позивач вважає спірне податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2018 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу стрку на усунення недоліків.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Вказаною ухвалою зобов'язано відповідача надати суду, протягом 15-ти днів з дня отримання ухвали суду, відзив на позовну заяву та всі письмові докази, наявні у відповідача разом з доказами направлення позивачу відзиву з додатками. Роз'яснено відповідачу, що, у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справу буде вирішено за наявними матеріалами.
21 вересня 2018 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, з якого вбачається, що відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, оскільки при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв у відповідності до вимог чинного на дату виникнення спірних відносин законодавства.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
ДПІ у Соломянському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 24 червня 2016 року №20720-13, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб за податковий період 2016 рік в сумі 25 000,00 грн.
Підставою для винесення вказаного рішення стало те, що позивачу належить на праві власності транспортний засіб PORSCHE CAYENNE, 2013 року випуску з об'ємом двигуна 4806 куб. см.
Не погоджуючись з правомірністю зазначеного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (надалі - ПК України).
Статтею 4 ПК України визначені основні засади, на яких ґрунтується податкове законодавство України. Зокрема, до основоположних принципів податкового законодавства належать:
- визначений в п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 ПК України принцип рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, яким передбачено забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;
- визначений в п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України принцип презумпції правомірності рішень платника податку, згідно якого в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;
- визначений в п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 ПК України принцип соціальної справедливості, яким передбачено установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;
- визначений в п.п.4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК України принцип стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року, тощо.
Суд зазначає, що будь-які нормативні акти в сфері оподаткування та зміни до них мають ґрунтуватись на вказаних вище принципах та не суперечити їм.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII внесено зміни до ПК України, які набрали чинності з 01 січня 2015 року, зокрема, введено новий транспортний податок.
Згідно положень названої статті платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп.267.2.1 п. 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування (пп. 267.1.1 п.267.1 ст.267 ПК України).
Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см (пп. 267.2.1 п.267.2 ст..267 ПК України).
Базою оподаткування відповідно до пп. 267.3.1 є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті.
Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті (п. 267.4 ст.267 ПК України).
Відповідно до пп.267.5.1 п.267.1 ст.267 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 ПК України закріплено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Згідно пп.267.6.2 п.267.6 ст.267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.
Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями ПК України 01 січня 2015 року року, запроваджено транспортний податок для власників транспортних засобів віком до 5 років та об'ємом більше 3 000 куб. см є платниками транспортного податку.
У відповідності до ст.10 ПК України транспортний податок належить до місцевих податків.
Рішенням Київської міської ради «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629» від 11 лютого 2016 року №103/103 внесені зміни до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року, відповідно до якого пункт 2.1 розділу 2 викладено в такій редакції: « 2.1. Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року».
Разом з тим, Законом України від 24 грудня 2015 року №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» внесено зміни до ст.267 Кодексу «Транспортний податок», які набрали чинності з 1 січня 2016 року.
Зокрема, положення пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України викладено в редакції, відповідно до якої об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Як встановлено судом, 24 червня 2016 року ДПІ у Соломянському районі ГУ ДФС у м.Києві винесено податкове повідомлення-рішення №20720-13, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб на суму 25000,00 грн. за податковий період 2016 рік.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є власником транспортного засобу марки транспортний засіб PORSCHE CAYENNE, 2013 року випуску з об'ємом двигуна 4806 куб. см.
Позивач зазначає, що транспортний податок не може бути визнаним як обов'язків у 2016 році, оскільки рішенням Київської міської ради від 11 лютого 2016 року №103/103 затверджено положення про транспортний податок у новій редакції, а тому може застосовуватися не раніше 2017 року.
Суд зазначає, що Законом України №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року, що набрав чинності 01 січня 2016 року, змінено лише визначення об'єкта оподаткування транспортним податком, при цьому не має місце запровадження транспортного податку як такого.
Крім того, п.4 р.ІІ «Прикінцеві положення» Закону №909-VIII визначено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Пунктом 7 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №909-VІІІ рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених ст. 10 Податкового кодексу України.
Суд зазначає, що, в даному випадку, не встановлюється новий податок та не змінюється його ставка, а лише змінюються вимоги до об'єкта оподаткування таким податком, що зумовлено внесенням змін до ПК України, та якими має бути запроваджено механізм справляння та порядок сплати транспортного податку встановленого ПК України, безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку в порядку, встановленому пп.12.3.4 п.12.3.4 ст.12 ПК України.
Справляння транспортного податку, який є обов'язковим видом місцевого податку на майно, у 2016 році мав відбуватись відповідно до вимог ПК України, незалежно від прийняття відповідною місцевою радою рішення про встановлення такого податку.
Таким чином, транспортний податок встановлений та регулюється саме Податковим Кодексом України.
В контексті наведеного суд відмічає, що у 2016 році при визначенні суми податкового зобов'язання за платежем «Транспортний податок з фізичних осіб» підлягають врахуванню внесені до Податкового кодексу України зміни, що набрали чинності з 01 січня 2016 року.
Щодо посилань позивача на те, що відповідачем при винесенні спірного рішення не встановлювалась інформація щодо пробігу автомобіля, належного позивачу, що унеможливлює розрахунок вартості автомобіля. Тобто, відсутні підстави стверджувати, що автомобіль позивача перевищує законодавчо встановлений розмір для автомобілів, а відтак, останній не є об'єктом оподаткування.
Як вже зазначалося, відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України об'єктом оподаткування транспортним податком, на час виникнення спірних правовідносин, були легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Відповідно до Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою КМУ від 20 серпня 2014 року №459, вказане Міністерство є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Листом Мінекономрозвитку від 22 лютого 2016 року вих. №3252-08/4797-03 ДФС України надано інформацію щодо автомобілів, з року випуску яких минуло не більше 5 років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет на 2016 рік» станом на 1 січня 2016 року.
Таким чином, оскільки Податковим кодексом не передбачено перелік документів, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля та не визначено органи, які мають право видавати такі документи, визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком покладено виключно на Мінекономрозвитку.
Відповідно до інформації Мінекономрозвитку України, отриманої судом, середньоринкова вартість легкового автомобіля марки PORSCHE CAYENNE, 2013 року випуску з об'ємом двигуна 4806 куб. см. становить більше 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет на 2016 рік» станом на 1 січня 2016 року та включена до переліку автомобілів, з року випуску яких минуло не більше 5 років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет на 2016 рік» станом на 1 січня 2016 року, наданого листом Мінекономрозвитку від 22 лютого 2016 року вих. №3252-08/4797-03 ДФС України.
Відповідно до інформації Мінекономрозвитку України, отриманої судом з офіційного сайту, середньоринкова вартість легкового автомобіля марки PORSCHE CAYENNE, 2013 року випуску з об'ємом двигуна 4806 куб. см. становить 1 619 405,78 грн.
Згідно ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" станом 01 січня 2016 року розмір мінімальної заробітної плати становив 1 378 грн. 00 коп.
Таким чином, у 2016 році об'єктом оподаткування транспортним податок були легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 грн. 00 коп.
Зважаючи на те, що під час прийняття оскаржуваного рішення, у відповідача можливо були відсутні дані щодо пробігу автомобіля, з огляду на що не було можливості порівняти фактичний пробіг з нормативним, тому, відповідно до Порядку, у даному випадку пробіг не впливає на коефіцієнт коригування ринкової вартості транспортного засобу.
Таким чином, з врахуванням встановлених обставин справи та чинних положень ст.267 ПК України, позивач, як власник транспортного засобу з роком випуску до 5 років та середньоринковою вартістю понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2016 року, зобов'язаний сплатити до бюджету транспортний податок в розмірі 25000,00 грн., оскільки транспортний засіб, який знаходиться у його власності відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України, є об'єктом оподаткування.
Судом не приймаються посилання позивача на відсутність підстав для нарахування транспортного податку у зв'язку з продажем автомобіля марки PORSCHE CAYENNE, 2013 року випуску з об'ємом двигуна 4806 куб. см., оскільки позивачем не надано ні відповідачу в у відповідності до вимог пп.267.6.10 п.267.6 ст.267 ПК України, ні суду під час розгляду справи жодних доказів на підтвердження відчуження вказаного автомобіля.
Згідно положень пп.267.6.5 п.267.6 с.167 ПК України у разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом звітного року податок обчислюється попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності на цей об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Положеннями пп.267.6.10 п.267.6 ст.267 ПК України позивачу надано право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації для проведення звірки даних щодо: а) об'єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку; б) розміру ставки податку; в) нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об'єкт оподаткування, перехід права власності на об'єкт оподаткування), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Проте, станом на дату винесення рішення у даній справі в матеріалах справи відсутні відомості щодо звернення позивача до контролюючого органу з зазначеною вище заявою, як і відсутні докази відчуження об'єкта оподаткування.
Враховуючи викладене, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 24 червня 2016 року №20720-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "Транспортний податок з фізичних осіб" у розмірі 25000,00 грн. є правомірним, а тому підстави для його скасування у суду відсутні.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відтак, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем у ході судового розгляду справи доведено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.
Керуючись вимогами статей 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Аверкова