ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
24 грудня 2018 року № 826/11843/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (04210, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1)
до Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації (04209, м. Київ, вул. Озерна, 18а, код ЄДР 37445416)
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії
Позивач, в особі ОСОБА_1 (надалі - позивач), звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації (надалі - Відповідач), в якому просить суд визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, яке не переглянуло рішення про відмову у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни на підставі заяви від 10.03.2017 року; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації видати ОСОБА_1 «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни» та нагрудний знак «Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2018 р. відкрито спрощене позовне провадження у справі та запропоновано Відповідачу в двадцяти денний строк з дня одержання цієї ухвали надати суду відзив на позовну заяву.
В обґрунтування позову позивач вказує на процедурні порушення прийняття рішення про відмову у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни на підставі її заяви від 10.03.2017 року, оскільки в Управлінні праці та соціального захисту населення Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації не існує комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу інваліда війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а створено комісію для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни.
Відповідачем відзив на позов не надано.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на викладене вище та відсутність клопотань сторін про розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.
Позивач відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Позивач 10.03.2017 року звернулась до відповідача з заявою про встановлення статусу інваліда війни та видачу посвідчення інваліда війни.
Рішенням відповідача від 16.06.2017 року №23 позивачу відмовлено у встановленні статусу інваліда війни відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки в наданих документах відсутнє документальне підтвердження про розпорядчий документ (наказ чи розпорядження) щодо залучення позивача до складу формувань цивільної оброни.
Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 19.04.2017 року по справі №756/4580/17 задоволено позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи про визнання протиправними дій щодо встановлення статусу інваліда війни та зобов'язано встановити позивачу статус інваліда війни і видати відповідне посвідчення.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017 року по справі №756/4580/17 постанову Оболонського районного суду міста Києва від 19.04.2017 року по справі №756/4580/17 в частині зобов'язання встановити позивачу статус інваліда війни і видати відповідне посвідчення скасовано та постановлено нове рішення про зобов'язання переглянути рішення про відмову у встановленні позивачу статусу інваліда війни та видачі на її ім'я посвідчення інваліда війни на підставі заяви від 10.03.2017 року.
Позивач через свого представника 11.05.2018 року звернулась до відповідача з заявою про встановлення статусу інваліда війни та видачу посвідчення інваліда війни, оскільки її залучення до складу формувань цивільної оборони встановлено судовим рішенням.
Рішенням від 11.05.2018 року відповідачем за наслідком перегляду рішення від 16.06.2017 року відмовлено у встановленні позивачу статусу інваліда війни, оскільки надані позивачем підтверджують її участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС проте не містять інформації щодо залучення позивача до складу формувань Цивільної оборони, а отже ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони.
Позивач вважає, що Відповідач діяв з порушенням вимог законодавства при прийнятті спірного рішення, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про часткове обґрунтування позовних вимог, виходячи з наступного.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначаються Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Статтею 1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що останній спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
У відповідності до статті 4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
В той же час, пунктом 9 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, зокрема, що до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
З аналізу зазначеної норми слідує, що обов'язковими умовами за якими особу можна віднести до інвалідів війни, згідно з пункту 9 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", є наявність у особи інвалідності, наявність доказів залучення такої особи до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року №1111, та Положенням про невоєнізовані формування Цивільної оборони СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06 червня 1975 року №90, формування Цивільної оборони, в тому числі невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про Цивільну оборону України" силами цивільної оборони є її війська, спеціалізовані та невоєнізовані формування.
У відповідності до статті 11 Закону України "Про Цивільну оборону України" невоєнізовані формування цивільної оборони створюються в областях, районах, містах Києві та Севастополі, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно статті 12 Закону України Закону України "Про Цивільну оборону України" для забезпечення заходів з цивільної оборони, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій та проведення спеціальних робіт у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, місцевих державних адміністраціях, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування створюються спеціалізовані служби цивільної оборони: енергетики, захисту сільськогосподарських тварин і рослин, інженерні, комунально-технічні, матеріального забезпечення, медичні, оповіщення і зв'язку, протипожежні, торгівлі і харчування, технічні, транспортного забезпечення та інші. Для проведення евакуаційних заходів в умовах надзвичайних ситуацій на базі місцевих державних адміністрацій створюються евакуаційні комісії.
У ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь формування, що створювалися в іншому порядку ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялися у райони виконання робіт згідно розпорядження керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.
Відповідно до Положення про Цивільну оборону СРСР, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР №1111-1976 року, наказу заступника Міністра оборони СРСР - Начальника Цивільної оборони СРСР №90 від 06.06.1975р., яким затверджено Положення про невоєнізовані формування Цивільної оборони і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами, розпорядження ЦО УРСР від 28.04.1986р. начальника ЦО Київської області - голови Київської обласної ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29.04.1986р. №01, від 30.04.1986 р. №02, від 04.05.1986р. №16, від 19.05.1986р. №52) Цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об'єктах народного господарства, до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов'язковому порядку громадяни СРСР, а саме: чоловіки у віці від 16 до 60 років, жінки від 16 до 55 років за винятком вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей.
Згідно ст. 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" Учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Отже, формування Цивільної оборони створювались з метою ліквідації наслідків, зокрема, аварій, громадяни, які виконували роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС залучались до таких робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.
Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 19.04.2017 року по справі №756/4580/17 задоволено позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи про визнання протиправними дій щодо встановлення статусу інваліда війни та зобов'язано встановити позивачу статус інваліда війни і видати відповідне посвідчення.
В подальшому, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017 року по справі №756/4580/17 постанову Оболонського районного суду міста Києва від 19.04.2017 року по справі №756/4580/17 в частині зобов'язання встановити позивачу статус інваліда війни і видати відповідне посвідчення скасовано та постановлено нове рішення про зобов'язання переглянути рішення про відмову у встановленні позивачу статусу інваліда війни та видачі на її ім'я посвідчення інваліда війни на підставі заяви від 10.03.2017 року.
Зі змісту вказаних судових рішень вбачається, що судом встановлено, що позивачка буда залучена до складу Цивільної оборони та стала інвалідом внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, а тому відповідно до норм Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на встановлення статусу інваліда війни і на отримання документа, що підтверджує зазначений статус.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, залучення позивача до складу Цивільної оборони та настання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, а тому відповідно право позивача на встановлення статусу інваліда війни і на отримання документа, що підтверджує зазначений статус до норм Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не потребує повторного доказування.
Згідно ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, постанова Оболонського районного суду міста Києва від 19.04.2017 року та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017 року по справі №756/4580/17 в частині встановлення факту залучення позивача до складу Цивільної оборони та настання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, а тому відповідно право позивача на встановлення статусу інваліда війни і на отримання документа, що підтверджує зазначений статус до норм Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" є обов'язковою до виконання.
Проте, як вбачається з матеріалів справи відповідачем за наслідком розгляду заяви позивача та зазначених вище судових рішень прийнято рішення, яким відмовлено у встановленні позивачу статусу інваліда війни, оскільки надані позивачем підтверджують її участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС проте не містять інформації щодо залучення позивача до складу формувань Цивільної оборони, а отже ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони.
Тобто, фактично відповідачем не переглянуте рішення про відмову у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни на підставі заяви від 10.03.2017 року, з урахуванням висновків суду викладених у постанові Оболонського районного суду міста Києва від 19.04.2017 року та постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017 року по справі №756/4580/17, які набрали законної сили та є обов'язковими до виконання.
З огляду на викладене, Суд вважає обґрунтованим доводи позивача, що відповідачем фактично не переглянуте рішення про відмову у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни на підставі заяви від 10.03.2017 року, з огляду на викладене позов в частині визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, яке не переглянуло рішення про відмову у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни на підставі заяви від 10.03.2017 року.
Відповідно до ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою захисту прав та інтересів позивача, Суд вбачає наявним підстави для виходу за межі позовних вимог, визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 11.05.2018 року №Т-7372 про відмову у встановленні статусу інваліда війни та видачі на її ім'я посвідчення інваліда війни.
Разом з тим, доводи позивача, що рішення про відмову у встановленні статусу інваліда війни прийнято комісією для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу інваліда війни Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, якої не існує не знайшли підтвердження під час вирішення справи.
Щодо позову в частині зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації видати ОСОБА_1 «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни» та нагрудний знак «Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни», Суд зазначає наступне.
Згідно пункту 7 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, посвідчення інваліда війни видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.
Отже, Суд не наділений правом встановлювати особі статус інваліда війни та зобов'язувати видати посвідчення інваліда війни, оскільки це є виключною компетенцією комісій, рішення яких виносяться колегіально і будь-які інші органи не можуть цього робити.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.01.2014 року у справі № К/9991/66616/11.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 р. № П-278/10 встановлено, що з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Таким чином, на переконання Суду, належним та достатнім способом захисту порушеного права позивачки в даному випадку буде зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації вирішити питання щодо встановлення позивачу статусу інваліда війни та видачі на її ім'я посвідчення інваліда війни з урахуванням висновків Суду викладених у даному судовому рішенні.
Суд звертає увагу, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову ( ч. 2 ст. 77, ч. 4 ст. 159 КАС України).
Як вбачається з матеріалів справи Відповідачем не надано суду заперечення (відзив) на позовні вимоги, що в свою чергу свідчить про визнання Відповідачем позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог частково.
Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (04210, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації (04209, м. Київ, вул. Озерна, 18а, код ЄДР 37445416) щодо відмови у встановленні ОСОБА_1 (04210, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) статусу інваліда війни.
3. Вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації (04209, м. Київ, вул. Озерна, 18а, код ЄДР 37445416) від 11.05.2018 року №Т-7372 про відмову у встановленні ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1)статусу інваліда війни та видачі на її ім'я посвідчення інваліда війни.
4. Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації (04209, м. Київ, вул. Озерна, 18а, код ЄДР 37445416) вирішити питання щодо встановлення ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) статусу інваліда війни та видачі на посвідчення інваліда війни з урахуванням висновків суду викладених у даному судовому рішенні.
5. В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.Б. Федорчук