ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
26 грудня 2018 року № 826/12546/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в місті Києві), в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії позивачу на пільгових умовах;
- зобов'язати ГУ ПФУ в місті Києві зарахувати до стажу роботи позивача, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, періоди роботи: починаючи з 02.07.1990 року по 25.07.1990 року - Шахта 19 з'їзду КПРС п/о Ворошиловградвугілля на посаді учня підземного гірника з повним робочим днем під землею; з 27.06.1991 року по 21.08.1991 року - Шахта «Перевальська» п/о Ворошиловградвугілля на посаді учня гірника очисного забою підземного 1 розряду з повним робочим днем під землею; з 06.08.1992 року по 15.09.1992 року - Шахта «Перевальська», п/о «Луганськвугілля» на посаді учня гірника очисного забою підземного 1 розряду з повним робочим днем під землею; з 08.09.1994 року по 20.02.1997 року шахтопрохідницьке управління № , Спецтрест Луганськшахтопроходка гірник підземний з повним робочим днем під землею - що складає 2 роки 9 місяців 5 днів;
- зобов'язати ГУ ПФУ в місті Києві зарахувати до стажу роботи позивача періоди роботи, які включаються до загального трудового стажу, які підтверджуються записами в трудовій книжці, а саме: з 25.11.1985 року по 16.12.1987 року службу в Радянській армії та з 01.09.1988 року по 30.06.1993 року навчання на денному відділенні Комунарського гірничо-металургійного інституту (Донбаський гірничо-металургійний інститут) - що складає 6 років 10 місяців 20 днів;
- зобов'язати ГУ ПФУ в місті Києві призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах на підставі пункту «а» частини 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» починаючи з дня звернення - 27.10.2017 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 досяг 50 років, має необхідний трудовий та пільговий стаж, а тому має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Ухвалою суду від 14 серпня 2018 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач скористався своїм правом, передбаченим статтею 162 КАС України, та подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві, з яких вбачається, що у позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою № НОМЕР_1 від 03.05.2018 року, і перебуває на обліку в ГУ ПФУ в місті Києві.
26.10.2017 позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до якої додав усі необхідні документи, які підтверджують його пільговий стаж.
Листом № 3391/07 від 17 січня 2018 року відповідач повідомив позивача, що для призначення пенсії немає законних підстав, оскільки неможливо визначити чи було атестовано робоче місце позивача та зарахувати стаж після 22.08.1992 року. Також, у вищезазначеному листі відповідачем зазначено, що рішенням комісії № 75 від 29.11.2017 було відмовлено у призначенні пенсійних виплат, у зв'язку з відсутністю позивача за адресою зазначеною в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.37-38).
Серед документів, які надані позивачем - копія трудової книжки ОСОБА_1, згідно записів якої останній має наступний стаж роботи, який частково взято до уваги пенсійним органом:
- з 09.09.1985 року по 16.10.1985 рік прийнятий електромонтер по ремонту обладнання КСУ «Укрелектрочермет»;
- з 25.11.1985 року по 16.12.1987 рік служба в Радянській армії;
- з 01.09.1988 року по 30.06.1993 рік - навчався у Комунарському гірничо-металургійному інституті (5 років);
- з 02.07.1990 року по 25.07.1990 рік - Шахта 19 з'їзду КПРС п/о Ворошиловградвугілля на посаді учня підземного гірника з повним робочим днем під землею;
- з 27.06.1991 року по 21.08.1991 рік - Шахта «Перевальська» п/о Ворошиловградвугілля на посаді учня гірника очисного забою підземного 1 розряду з повним робочим днем під землею;
- з 06.08.1992 року по 15.09.1992 рік року - Шахта «Перевальська», п/о «Луганськвугілля» на посаді учня гірника очисного забою підземного 1 розряду з повним робочим днем під землею;
- з 08.09.1994 року по 20.02.1997 рік шахтопрохідницьке управління № , Спецтрест Луганськшахтопроходка гірник підземний з повним робочим днем під землею.
Усі послідуючі записи в трудовій книжці ОСОБА_1 не відносяться до предмету спору та не заперечуються сторонами.
В сою чергу, посада, яку позивач обіймав починаючи з 02.07.1990 року передбачена Списком №1, затвердженим Постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 та постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10.
Вважаючи протиправною, відмову пенсійного органу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, позивач звернувся з даним позовом до суду, за захистом своїх прав та законних інтересів.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про пенсійне забезпечення» (далі по тексту - Закон) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 63 від 12 серпня 1993 року (далі по тексту - Порядок № 63).
Відповідно до пункту «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Статтею 62 Закону передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначена правова норма регламентується з п. 1 Порядку № 63, яким передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Тобто, законодавцем чітко передбачено, що трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів лише у випадку відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Між тим, пенсійним органом протиправно не взято до уваги вищезазначені правові норми.
Підпунктом 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці 1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.
Згідно статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, до заяви про призначення пенсії, серед іншого, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Таким чином, як вже зазначалося судом, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Заперечення відповідача проти задоволення позову обґрунтовані, насамперед тим, що за наявними документами можливо зарахувати ОСОБА_1 пільговий стаж - 8 років 08 місяців 01 день та загальний стаж - 20 років 05 місяців 13 днів.
Тобто, пенсійний орган прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії позивача на пільгових умовах, яке оформлено листом № 3391/07 від 17 січня 2018 року, у зв'язку з відсутністю правових підстав для зарахування до пільгового стажу періоду роботи на посадах, віднесених до Списку № 1, за час виконання ОСОБА_1 роботи після 22.08.1992 року, оскільки неможливо визначити чи було атестовано робоче місце позивача та зарахувати відповідний пільговий стаж.
Листом № 18800/02/Я-958/3/Я-958/2 ГУ ПФУ в місті Києві надало ОСОБА_1 відповідь на звернення останнього від 29.05.2018 та зазначило, періоди з яких можливо зарахувати загальний та пільговий стаж (а.с.41-42).
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд доходить до висновку, що позивачем надано до пенсійного органу заяву і всі можливі документи, перелік яких встановлений у нормативно-правових актах, які регулюють зазначені відносини.
Відповідно до п. 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах.
Тобто, вимога пенсійного органу надати уточнюючу довідку про підтвердження наявного трудового стажу позивача для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є правомірною лише у тому випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах останнього.
Таким чином суд доходить висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії позивачу на пільгових умовах та зобов'язання останнього зарахувати до стажу роботи позивача, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, періоди роботи: починаючи з 02.07.1990 року по 25.07.1990 року - Шахта 19 з'їзду КПРС п/о Ворошиловградвугілля на посаді учня підземного гірника з повним робочим днем під землею; з 27.06.1991 року по 21.08.1991 року - Шахта «Перевальська» п/о Ворошиловградвугілля на посаді учня гірника очисного забою підземного 1 розряду з повним робочим днем під землею; з 06.08.1992 року по 15.09.1992 року - Шахта «Перевальська», п/о «Луганськвугілля» на посаді учня гірника очисного забою підземного 1 розряду з повним робочим днем під землею; з 08.09.1994 року по 20.02.1997 року шахтопрохідницьке управління №4, Спецтрест Луганськшахтопроходка гірник підземний з повним робочим днем під землею - що складає 2 роки 9 місяців 5 днів є правомірними та підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання ГУ ПФУ в місті Києві зарахувати до стажу роботи позивача періоди роботи, які включаються до загального трудового стажу, а саме: службу в Радянській армії та навчання на денному відділенні Комунарського гірничо-металургійного інституту (Донбаський гірничо-металургійний інститут), суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про вищу освіту» вищий навчальний заклад - це освітній, освітньо - науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність.
Систему вищої освіти в України, згідно зі ст. 16 Закону України «Про вищу освіту», складають вищі навчальні заклади всіх форм власності.
Статтею 64 Конституції України гарантується, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, перед бачених Конституцією України.
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту», час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Згідно ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується військова служба, навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Згідно записів трудової книжки та військового квитка позивача вбачається, які містяться в матеріалах справи, що ОСОБА_1 починаючи з 25.11.1985 року по 16.12.1987 рік проходив службу в Радянській армії, а починаючи з 01.09.1988 року по 30.06.1993 рік навчався у Комунарському гірничо-металургійному інституті (5 років) (а.с.34-35).
Отже, суд доходить висновку, що служба в армії та навчання в інституті, також мають бути враховані до стажу позивача, який враховується для призначення йому пенсії на пільгових умовах, а тому зазначені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Таким чином, суд вважає, що пенсійним органом протиправно відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки зазначене не відповідає нормам чинного законодавства.
Щодо тверджень апелянта про проведення атестації робочих місць, суд зазначає наступне.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 (далі по тексту - Постанова №442) та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі по тексту - Мінпраці) від 01 вересня 1992 року № 41 (далі по тексту - Методичні рекомендації).
Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку, а відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
У пункті 4.2 зазначеного Порядку застосування списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінюватись докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Отже, за результатами вперше проведеної атестації до 21.08.1997 року, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві, передбачений Списками №1 і 2.
В даному випадку, згідно наказу Шахта «Перевальська» №162 від 03.03.1996 на підприємстві була проведена атестація робочих місць (а.с.24-25).
Згідно наказу Шахта «Луганськвугілля» №556 від 13.10.1997 на підприємстві була проведена атестація робочих місць (а.с.26-27).
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Таким чином, позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» починаючи з 26.10.2017, тобто з моменту звернення до пенсійного органа.
Аналіз наведених правових положень та обставин справи дає підстави для висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Щодо позовної вимоги зобов'язати ГУ ПФУ в місті Києві призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах на підставі пункту «а» частини 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» починаючи з дня звернення, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Пенсійний фонд є самоврядною неприбутковою організацією і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується його правлінням.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Тобто, прийняття рішення про призначення пенсії віднесено до компетенції органів Пенсійного фонду України.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
В даному випадку, пенсійним органом не враховано, що визначальним фактом для призначення пенсії на пільгових умовах є підтвердження зайнятості особи на відповідних роботах, а тому відмовляючи в призначенні пенсії позивачу, відповідач діяв незаконно та протиправно.
При цьому, суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання відповідача призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах, адже це відносить ся до компетенції відповідача.
Разом з тим, ч.2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як роз'яснив Верховний Суд України у п. 3 постанови Пленуму N 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення», вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Отже, суд зазначає, що в даному випадку наявні підстави для захисту прав позивача шляхом визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії без належного обґрунтування неврахування частини стажу роботи, а також зобов'язання відповідача здійснити повторний розгляд заяви позивача про призначення пільгової пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Суд бере до уваги правову позицію, яка висвітлена в п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 р. N 3-рп/2003, а саме: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)».
У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку, що вимога позивача щодо зобов'язання ГУ ПФУ в місті Києві призначити йому пенсію є передчасною, у зв'язку з чим задоволенню не підлягає, а позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції про сплату від 04.08.2018 року №0.0.1100708574, ОСОБА_1 під час звернення з даним позовом до суду сплатив судовий збір у розмірі 704,80 грн., який, з огляду на задоволення позовних вимог частково, підлягає присудженню на користь позивача у розмірі 352,40 грн.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Керуючись приписами статей 2, 6, 8, 9, 77, 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах, яка оформлена листом № 3391/07 від 17 січня 2018 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», наступні періоди:
- з 25.11.1985 року по 16.12.1987 року службу в Радянській армії;
- 01.09.1988 року по 30.06.1993 року навчання на денному відділенні Комунарського гірничо-металургійного інституту (Донбаський гірничо-металургійний інститут);
- з 02.07.1990 року по 25.07.1990 року - Шахта 19 з'їзду КПРС п/о Ворошиловградвугілля на посаді учня підземного гірника з повним робочим днем під землею;
- з 27.06.1991 року по 21.08.1991 року - Шахта «Перевальська» п/о Ворошиловградвугілля на посаді учня гірника очисного забою підземного 1 розряду з повним робочим днем під землею;
- з 06.08.1992 року по 15.09.1992 року - Шахта «Перевальська», п/о «Луганськвугілля» на посаді учня гірника очисного забою підземного 1 розряду з повним робочим днем під землею;
- з 08.09.1994 року по 20.02.1997 року шахтопрохідницьке управління № , Спецтрест Луганськшахтопроходка гірник підземний з повним робочим днем під землею.
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 9467 від 26.10.2017 року, з урахуванням висновків, викладених в даному судовому рішенні.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 (04108, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 352,40 грн. (триста п'ятдесят чотири гривні 40 копійок) сплаченого судового збору.
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.І. Келеберда