ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про повернення позовної заяви
24 грудня 2018 року м. Київ № 640/21752/18
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Катющенко В.П., вивчивши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 (36014, АДРЕСА_1) до Територіального сервісного центру № 8043 Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві (04073, м. Київ, пр-т Степана Бандери, 26), ОСОБА_2 АДРЕСА_2), треті особи: ОСОБА_3 (АДРЕСА_3), ОСОБА_4 (АДРЕСА_4) про визнання права власності, протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:
- визнати ОСОБА_1 власником автомобіля марки HYUNDAIACCENT 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2;
- зобов'язати територіальний сервісний центр № 8043 регіонального сервісного центру МВС в місті Києві поновити реєстрацію на автомобіль марки HYUNDAIACCENT 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2 та направити ухвалу до відома;
- зобов'язати Регіональний сервісний центр МВС в Полтавській області за місцем знаходження майна автомобіль марки HYUNDAIACCENT 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2 зареєструвати у власність ОСОБА_1 на підставі генерального доручення НМТ 876880 від 09.11.2017, яка дійсна до 24.07.2020;
- визнати протиправну діяльність та бездіяльність посадових осіб, порушення порядку оформлення транспортних засобів згідно постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 проти співробітника територіального сервісного центру № 8043 регіонального сервісного центру МВС в місті Києві за протиправні дії, який незаконно зняв з обліку "в зв'язку з вибраковкою", автомобіль марки HYUNDAIACCENT 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, що належить по технічному паспорту СХМ 025005 ОСОБА_5, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_2
- визнати ОСОБА_5, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_2, причетним до незаконної реєстраційної операції в ТСЦ 8043;
- стягнути з територіального сервісного центру № 8043 регіонального сервісного центру МВС в місті Києві та ОСОБА_5, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 судові витрати по сплаті державного мита, а саме: судового збору у розмірі 704,80 грн та витрати на копіювання документів у розмірі 130,75 грн на користь позивача;
- стягнути з гр. ОСОБА_5, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 та територіального сервісного центру № 8043 регіонального сервісного центру МВС в місті Києві кошти в розмірі 30.000 грн за заподіяну моральну шкоду.
Пунктом 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Згідно з частиною першою статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що основна вимога стосується правомірності набуття позивачем права власності на автомобіль марки HYUNDAI ACCENT 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, решта вимог - незаконного, на думку позивача, зняття з обліку транспортного засобу.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS N 005, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Приписами пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За визначенням статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Оскаржуючи дії та рішення Територіального сервісного центру № 8043 Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві позивач вказує на правомірність набуття ним права власності на спірний автомобіль.
За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Враховуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині визнання за ним права власності містять ознаки приватноправового спору та не можуть бути вирішені в порядку адміністративного судочинства.
Крім того, суд звертає увагу, що сама лише участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем у позовній заяві об'єднано позовні вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства.
Згідно з частиною шостою статті 21 та частиною четвертою статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог.
Згідно з пунктом 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Враховуючи, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог, а у суду в даному випадку відсутні підстави для застосування положень статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.
Відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 21, 169, 172, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (36014, АДРЕСА_1) повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини сьомої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду про повернення позовної заяви може бути оскаржена. Згідно частини першої статті 295 та частини першої статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Згідно підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.П. Катющенко