ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
24 грудня 2018 року № 826/10872/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні
за позовомМалого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Соляріс» (адреса: 04073, м. Київ, вул. Скляренка, буд. 15)
до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (адреса: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.06.2017 року,
Позивач, в особі Малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Соляріс» (надалі - Позивач), звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - Відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003681402 від 09.06.2017 року в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 294 510,00 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003671402 від 09.06.2017 року в частині донарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в сумі 1970225,22 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 25.09.2017 р., відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 12.12.2017 р.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення (в оскаржуваній частині) є необґрунтованими, такими, що складені без належних на те правових та фактичних підстав, юридичного обґрунтування. Позиція відповідача є «фіскальною» та не ґрунтується на принципах податкового законодавства, Акт перевірки не містить чіткого опису порушень Позивача, а лише опис встановлених обставин та власну їх інтерпретацію Відповідачем, що обґрунтована посиланням на загальні норми Положень (стандартів) бухгалтерського обліку та Податкового кодексу України.
Представник Відповідача проти задоволення позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у його письмових запереченнях проти позову. В обґрунтування заперечень зазначає про правомірність і обґрунтованість висновків акту перевірки, та відповідно законність прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень.
В судовому засіданні 12.12.2017 р., Судом прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини 6 статті 128 КАС України (в редакції станом на 12.12.2017 р.).
Враховуючи те, що 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція КАС України, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі вона знаходить на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно справа розглянута з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 та ч. 5 ст. 250 КАС України в редакції з 15.12.2017 року.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.
Співробітниками ГУ ДФС у м. Києві була проведена документальна планова виїзна перевірка МП у формі ТОВ «Соляріс» з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року.
За результатами перевірки складено акт від 22.05.2017 року №185/26-15-14-02-01-14/13685821 (надалі - Акт перевірки).
В Акті перевірки встановлено наступні порушення: п.п. 5, 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248), п. 5, п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року №246,Ю зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 02.11.1999 року №751/4044; п. 44.1, 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого МП ТОВ «Соляріс» - занижено податок на прибуток за 2015 рік всього на 2023346,00 грн.; п. 198.5 ст. 198, п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за лютий 2015 р. на суму 41789,00 грн.; завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2016 року на суму 299495,00 грн.; п.п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, за порушення граничного строку реєстрації податкових накладних (на дату виникнення податкових зобов'язань) в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку на додану вартість 410,00 грн.; ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року, зі змінами та доповненнями, у результаті несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахунку) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в січні 2016 року; п. 49.2, пп.49.18.2 п. 49.18 ст. 49, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, р. ІІІ «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом Мінфіну України від 13.01.2015 року №4, а саме: подання не в повному обсязі з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь фізичних осіб (в податковому розрахунку на 3 квартал 2016, не вірно відображено інформацію про прийняття на роботу та звільнення з роботи фізичних осіб).
Не погоджуючись з висновками Акту перевірки Позивачем подано заперечення до Контролюючого органу, Листом від 08.06.2017 р. №15599/10/26-15-14-02-01 Контролюючий орган повідомив, що висновки Акту перевірки залишено без змін.
На підставі Акту перевірки Контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.06.2017 р.: №0003681402 (форми «В4»), яким зменшило розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, задекларованого у податковій декларації за грудень 2016 року, на 299495,00 грн.; №0003691402 (форми «Р»), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 52236,00 грн, з яких за податковим зобов'язанням 41789,00 грн. та за штрафними (фінансові) санкціями 10447,00 грн.; №0003701402, яким встановлено порушення граничного терміну реєстрації податкових накладних та визначено Позивачу до сплати штраф у розмірі 41,00 грн. (10% від суми 410,00 грн.); №0003671402, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2023346,00 грн., в т.ч. за податковим зобов'язанням 2023346,00 грн.
Не погоджуючись з спірними податковими повідомленнями-рішеннями Позивачем подано скаргу до Державної фіскальної служби України (надалі - ДФС України), рішенням ДФС України від 02.08.2017 р. №16862/6/99-99-11-01-01-25 залишені без змін спірні податкові повідомлення-рішення, а скаргу Позивача без задоволення.
Позивач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення (№0003681402, №0003671402 від 09.06.2017) є протиправними та підлягають скасуванню, а тому звернувся до суду з даним позовом
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що протягом періоду, який підлягав перевірці, МП у формі ТОВ «Соляріс» здійснювало господарську діяльність у сфері виробництва дорогоцінними металами, виробництва ювелірних і подібних виробів, оптової торгівлі відходами та брухтом, оптової торгівлі металами та металевими рудами, та ін.
Між МП у формі ТОВ «Соляріс» (Замовник), з однієї сторони, та ТОВ «НВО «Берком» (Підрядник), з іншої сторони, укладено Договір №ДР-1/2013 на проведення підрядних робіт від 15.01.2013 року (надалі - Договір №ДР-1/2013).
Відповідно до п. 1.1, 2.2, п. 2.4 Договору №ДР-1/2013, відповідно до умов Договору Підрядник зобов'язується на вимогу Замовника провести та виконати демонтажні роботи по розбиранню обладнання та його сортуванню, а Замовник зобов'язується своєчасно прийняти виконані роботи та оплатити їх. Кількість брухту та відходів, що призначені для демонтажу, фіксується у накладних на переміщення давальної сировини між складами підприємств. На виконані демонтажні роботи складається акт виконаних робіт у двох примірниках - по одному для кожної із Сторін.
Між сторонами 15.01.2013 р. укладено Додаткову угоду №1 до Договору №ДР-1/2013 від 15.01.2013 року, в якій зазначено наступне: «Внести в п. 1. «Предмет договору» п. 1.2 та викласти його у наступній редакції: 1.2. Підрядник виконує демонтажні роботи по розбиранню обладнання та його сортуванню на власних (орендованих) виробничих площах за адресою: м. Вишгород, вул. Шолуденка, 19д».
Суд звертає увагу, що з умов вищезазначеного Договору, з урахуванням Додаткової угоди, ТОВ «НВО «Берком» (Контрагент Позивач) сортувала брухт на власному складі, який там знаходився, а отже, які саме послуги отримував Позивач встановити неможливо.
В підтвердження виконання умов Договору Позивачем надано наступні документи: банківські виписки; Акти здачі-приймання робіт (надання послуг): №1/01/15 від 30.01.2015 р. сортування обладнання 25635 кг на загальну суму з ПДВ 599859,00 грн., №1/02/2015 від 27.02.2015 р. сортування обладнання 222 кг на загальну суму з ПДВ 5194,80 грн., №2/03/2015 від 31.03.2015 р. сортування обладнання 12004 кг на загальну суму з ПДВ 280893,60 грн., №2/05/2015 від 29.05.2015 р. сортування обладнання 1048 кг на загальну суму з ПДВ 24523,20 грн., №2/06/2015 від 30.06.2015 р. сортування обладнання 2090 кг на загальну суму з ПДВ 48906,00 грн., №2/07/2015 від 31.07.2015 р. сортування обладнання 19190 кг на загальну суму з ПДВ 449046,00 грн., №2/09/2015 від 30.09.2015 р. сортування обладнання 31108 кг на загальну суму з ПДВ 727927,20 грн.; Накладні на відпущення брухту та відходів: №75/1 від 05.12.2014 р. кількість - 25635 кг, №18 від 02.02.2015 р. кількість - 12226 кг; №16 від 02.02.2015 р. кількість - 22328 кг; №046/1 від 02.02.2015 р. кількість - 19190 кг, №046 від 06.04.2015 р. кількість - 11918 кг; Накладні на повернення брухту та відходів: №1/01/2015 від 30.01.2015 р. кількість брухту - 19995,3 кг, неліквід матеріали - 5639,7 кг (на загальну кількість - 25635 кг), №1/02/2015 від 27.02.2015 р. кількість брухту чорних металів - 222,0 кг, №1/03/2015 від 31.03.2015 р. кількість брухту чорних металів - 7969,4 кг, брухт алюмін. -1467,1 кг, брухт міді - 733,6 кг, неліквідні матеріали та безповоротні витрати - 1833,9 кг ( на загальну кількість - 12004 кг), №2/05/2015 від 29.05.2015 р. кількість брухту чорних металів - 939 кг, брухт алюмін. - 9,1 кг, брухт міді - 15,7 кг, брухт свинцю - 74,7 кг, брухт нікелю -9,5 кг ( на загальну кількість - 1048 кг), №2/06/2015 від 30.06.2015 р. кількість брухту чорних металів - 2035 кг, брухт алюмін. - 20 кг, брухт міді - 35 кг ( на загальну кількість - 2090 кг), №2/07/2015 від 31.07.2015 р. кількість брухту чорних металів - 11842,8 кг, брухт алюмін. - 2435,9 кг, брухт міді - 1485,3 кг, неліквід матеріалів - 3426,0 кг ( на загальну кількість - 19190 кг), №2/09/2015 від 30.09.2015 р. кількість брухту чорних металів - 20842,3 кг, брухт алюмін. - 3732,9 кг, брухт міді - 1866,6 кг, неліквід матеріалів - 4666,2 кг ( на загальну кількість - 31108 кг); Технічні Акти: від 30.01.2015 р. оброблено брухт - 25635 кг (брухт чорних металів - 19995,3 кг, неліквід матеріали - 5639,7 кг), від 27.02.2015 р. оброблено брухт - 222 кг, від 31.03.2015 р. оброблено брухт - 12004 кг (чорних металів - 7969,4 кг, брухт алюмін. -1467,1 кг, брухт міді - 733,6 кг, неліквідні матеріали та безповоротні витрати - 1833,9 кг), від 29.05.2015 р. оброблено брухт - 1048 кг (чорних металів - 939 кг, брухт алюмін. - 9,1 кг, брухт міді - 15,7 кг, брухт свинцю - 74,7 кг, брухт нікелю -9,5 кг), від 30.06.2015 р. оброблено брухт - 2090 кг (чорних металів - 2035 кг, брухт алюмін. - 20 кг, брухт міді - 35 кг), від 31.07.2015 р. оброблено брухт - 19190 кг (чорних металів - 11842,8 кг, брухт алюмін. - 2435,9 кг, брухт міді - 1485,3 кг, неліквідні матеріали та безповоротні витрати - 3426,0 кг), від 30.09.2015 р. оброблено брухт - 31108 кг (чорних металів - 20842,3 кг, брухт алюмін. - 3732,9 кг, брухт міді - 1866,6 кг, неліквід матеріалів - 4666,2 кг), які Судом досліджено та копії залучено до матеріалів справи (стор. 182-218 том І справи).
Відповідач зазначає, що в межах дії Договору від 15.01.2013 року №ДР -1/2013 на проведення підрядних робіт (демонтажних робіт), МП у формі ТОВ «Соляріс» відвантажило у 2015 році ТОВ «НВО «Берком» 46472,0 кг. брухту, тоді як підприємством ТОВ «НВО «Берком» відсортовано та повернуто МП у формі ТОВ «Соляріс» 91297,0 кг. З врахуванням сальдо на 01.01.2015 року по рахунку №28 (Переданого та не повернутого брухту на користь ТОВ НВО «Берком»), останнім відсортовано та повернуто МП у формі ТОВ «Соляріс» брухту більше на 19190 кг.
МП у формі ТОВ «Соляріс» було сплачено по Договору від 15.01.2013 року №ДР -1/2013 на поточні рахунки постачальника 2136349,80 грн.
З аналізу матеріалів справи вбачається, що згідно Накладних на відпущення брухту та відходів Позивачем відправлено 65662 кг брухту, а ТОВ «НВО «Берком» повернуто МП у формі ТОВ «Соляріс», згідно Накладних на повернення брухту та відходів та Технічних Актів - 91297,0 кг, різниця становить 25635 кг.
Суд звертає увагу, що ТОВ «НВО «Берком» повернуто МП у формі ТОВ «Соляріс» відсортованого товару більше чим отримано для сортування на 25635 кг та більше чим встановлено Контролюючим органом під час перевірки (19190 кг).
Крім того, між МП у формі ТОВ «Соляріс» (Замовник), з однієї сторони, та ТОВ «НВО «Берком» (Виконавець), з іншої сторони, укладено Договір №1-О про надання послуг від 25.12.2014 року (надалі - Договір №1-О).
У відповідності до п. 1.1, п. 2.1, п. 2.2 Договору №1-О, «Виконавець» приймає на себе зобов'язання надавати послуги з первинної обробки брухту і відходів, що містять дорогоцінні та чорні і кольорові метали від списаної електронної техніки, виведеного з експлуатації обладнання, приладів тощо «Замовника». «Замовник» зобов'язаний: Здійснити поставку обладнання, приладів тощо, з одночасним наданням видаткових накладних. Узгодити з «Виконавцем» дату повернення брухту та відходів, із вмістом дорогоцінних, чорних і кольорових металів. Своєчасно оплатити вартість робіт в порядку та на умовах цього договору. «Виконавець» зобов'язаний: Прийняти обладнання, прилади тощо, що містять ДМ та чорні і кольорові метали, згідно супровідних документів «Замовника». Виконати первинну обробку обладнання, приладів. «Виконавець» не приймає обладнання, прилади тощо, що містять отруйні і/або радіоактивні домішки. Повернути «Замовнику» перероблений брухт та відходи, шо містять дорогоцінні та чорні і кольорові метали, з одночасним наданням накладних на повернення брухту.
Між сторонами 25.12.2014 р. укладено Додаткову угоду №1 до Договору №1-О від 25.12.2014 року, в якій зазначено наступне: «Внести в п. 1. «Предмет договору» п. 1.2 та викласти його у наступній редакції: 1.2. Підрядник виконує роботи з первинної обробки брухту і відходів, що містять дорогоцінні та чорні і кольорові метали від списаної електронної техніки, виведеної з експлуатації обладнання, приладів тощо Замовника».
В підтвердження виконання умов Договору Позивачем надано наступні документи: банківські виписки; Акти здачі-приймання робіт (надання послуг): №2/02/2015 від 27.02.2015 р. первинна обробка брухту та відходів, що містять дорогоцінні, чорні і кольорові метали 276 кг на загальну суму з ПДВ 42393,60 грн., №1/03/2015 від 31.03.2015 р. первинна обробка брухту та відходів, що містять дорогоцінні, чорні і кольорові метали 47223,66 кг на загальну суму з ПДВ 7253554,18 грн., №1/05/2015 від 29.05.2015 р. первинна обробка брухту та відходів, що містять дорогоцінні, чорні і кольорові метали 4227,5 кг на загальну суму з ПДВ 649344,00 грн., №1/06/2015 від 30.06.2015 р. первинна обробка брухту та відходів, що містять дорогоцінні, чорні і кольорові метали 9401,3 кг на загальну суму з ПДВ 1444039,68 грн., №1/07/2015 від 31.07.2015 р. первинна обробка брухту та відходів, що містять дорогоцінні, чорні і кольорові метали 3763,2 кг на загальну суму з ПДВ 578027,52 грн., №1/09/2015 від 30.09.2015 р. первинна обробка брухту та відходів, що містять дорогоцінні, чорні і кольорові метали 6713,06 кг на загальну суму з ПДВ 1031126,02 грн.; Накладні на відпущення брухту та відходів: №75/2 від 25.12.2014 р. кількість - 47499,66 кг, №15 від 02.02.2015 р. кількість - 17392 кг, №17 від 02.02.2015 р. кількість - 3763,2 кг, №048 від 06.04.2015 р. кількість - 2949,86 кг; Накладні на повернення брухту та відходів: №2/02/2015 від 27.02.2015 р. кількість брухту чорних металів - 276 кг, №2/03/2015 від 31.03.2015 р. кількість: брухт дорогоцінних металів - 9024,9 кг, брухту чорних металів - 25373,8 кг, брухт алюмін. - 5700,0 кг, брухт міді - 1425,0 кг, брухт нікелю - 5699,96 кг (на загальну кількість - 47223,66 кг), №1/05/2015 від 29.05.2015 р. кількість: брухт дорогоцінних металів - 911,5 кг, брухту чорних металів - 2655,3 кг, брухт алюмін. - 516,8 кг, брухт міді - 143,9 кг (на загальну кількість - 4227,5 кг), №1/06/2015 від 30.06.2015 р. кількість: брухт дорогоцінних металів - 1763 кг, брухту чорних металів - 6488,5 кг, брухт алюмін. - 1010,0 кг, брухт міді - 139,8 кг (на загальну кількість - 9401,30 кг), №1/07/2015 від 31.07.2015 р. кількість: брухт дорогоцінних металів - 803,9 кг, брухту чорних металів - 73,96 кг, брухт алюмін. - 560,24 кг, брухт міді - 238,06 кг, брухт нікелю - 2087,04 кг (на загальну кількість - 3763,20 кг), №1/09/2015 від 30.09.2015 р. кількість: брухт дорогоцінних металів - 1275,4 кг, брухту чорних металів - 3625,1 кг, брухт алюмін. - 805,6 кг, брухт міді - 101,4 кг, брухт нікелю - 905,56 кг (на загальну кількість - 6713,06 кг); Технічні Акти: від 27.02.2015 р. оброблено/повернуто брухт чорних металів- 276 кг, від 31.03.2015 р. оброблено/повернуто брухт та відходи обладнання - 47223,66 кг (брухт цінних металів - 9024,9 кг, брухту чорних металів - 25373,8 кг, брухт алюмін. - 5700,0 кг, брухт міді - 1425,0 кг, брухт нікелю - 5699,96 кг), від 29.05.2015 р. оброблено/повернуто брухт та відходи обладнання - 4227,5 кг (брухт дорогоцінні метали -911,5, цінних металів - 9024,9 кг, брухту чорних металів - 2655,3 кг, брухт алюмін. - 516,8 кг, брухт міді - 143,9 кг), від 30.06.2015 р. оброблено/повернуто брухт та відходи обладнання - 9401,30 кг (брухт дорогоцінних металів - 1763 кг, брухту чорних металів - 6488,5 кг, брухт алюмін. - 1010,0 кг, брухт міді - 139,8 кг), від 31.07.2015 р. оброблено/повернуто брухт та відходи обладнання - 3763,20 кг (брухт дорогоцінних металів - 803,9 кг, брухту чорних металів - 73,96 кг, брухт алюмін. - 560,24 кг, брухт міді - 238,06 кг, брухт нікелю - 2087,04 кг), від 30.09.2015 р. оброблено/повернуто брухт та відходи обладнання - 6713,06 кг (брухт дорогоцінних металів - 1275,4 кг, брухту чорних металів - 3625,1 кг, брухт алюмін. - 805,6 кг, брухт міді - 101,4 кг, брухт нікелю - 905,56 кг), які Судом досліджено та копії залучено до матеріалів справи (стор. 219-254 том І справи).
Відповідач зазначає, що в межах дії Договору від 25.12.2014 року №1-О МП у формі ТОВ «Соляріс» відвантажило у 2015 році ТОВ «НВО «Берком» 20341,86 кг брухту, підприємством ТОВ «НВО «Берком» відсортовано та повернуто МП у формі ТОВ «Соляріс» 71604,7 кг. Згідно з карткою рахунку 281 «Товари на складі» по контрагенту ТОВ «НВО «Берком» Договір №1-О МП у формі ТОВ «Соляріс» було відвантажено у 2015 році ТОВ «НВО «Берком» брухту у кількості 24105,06 кг. Тобто з врахуванням сальдо на 01.01.2015 року по рахунку 28 (Переданого та не повернутого брухту на користь ТОВ «НВО «Берком»), останнім відсортовано та повернуто МП у формі ТОВ «Соляріс» брухту більше на 3763,2 кг.
Суд не погоджується з даними твердженнями, оскільки, як вбачається з вищезазначеної первинної документації, Позивачем поставлено ТОВ «НВО «Берком» брухт в кількості 71604,72 кг., проте, останнім повернуто оброблений в кількості 71595,7 кг.
Відповідач зазначає, що до перевірки надано видаткові накладні на відвантаження на користь ТОВ «НВО «Берком» брухту та відходів обладнання з метою здійснення демонтажних робіт по розробці та сортуванню обладнання, накладні на отримання від ТОВ «НВО «Берком», проте, у наданих накладних відсутнє: місце складання документу, незазначені реквізити (ПІБ) відповідальної особи, яка отримувала брухт зі сторони Підрядника та зі сторони Замовника.
Судом досліджено вищезазначену первинну документацію та встановлено, що в ній відсутні реквізити та дані куди було поставлено брухт (адреса) місце складання документу, незазначені реквізити (ПІБ) відповідальної особи, яка отримувала брухт зі сторони Підрядника та зі сторони Замовника.
На вимогу Контролюючого органу під час здійснення перевірки позивачем не надано документального підтвердження, щодо: походження товару; супровідних документів на отриманий товар, паспортів, сертифікатів; інформації про осіб, що завантажували та розвантажували товар; протоколів погодження вмісту дорогоцінних металів; інформації про визначення масової частки дорогоцінних металів у брухті та відходах за результатами аналізів.
Відносно зауважень Контролюючого органу про не надання під час проведення перевірки зазначених вище документів представник Позивача пояснив, що ТОВ «НВО «Берком» не є виробником поставленого товару (брухту та списаного обладнання), наявність паспортів та сертифікатів на придбаний товар умовами договорів купівлі-продажу не передбачалася, та потреба у запитуванні таких документів у продавця не виникала. Фактично мали місце договірні відносини придбання товару (брухту), а не здавання його на переробку, коли сторони визначають масову частку дорогоцінних металів у брухті, який здається на переробку.
Проте, Суд звертає увагу, що відповідно до змісту договорів №1-О та №ДР-1/2013 укладалися угоди щодо придбання певного товару (радіодеталей, АТС), які мали бути належним чином упаковані продавцем, а отже і повинні були мати відповідно технічну документацію.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV).
Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.
Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.
Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.
Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
Під час розгляду справи Позивачем не надано суду переконливих доказів та спростувань викладених в Акті перевірки.
Щодо твердження Позивача, що весь придбаний у ТОВ «НВО «Берком» товар є фактично брухтом, непридатним для подальшого використання, суд зазначає про наступне.
Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про металобрухт» металобрухт -непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу і містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави. Документи у сфері роботи з металобрухтом - документи , що містять дані про походження і власника металобрухту, відповідність його встановленим стандартам, нормам і правилам, вибухову , пожежну, екологічну та радіаційну безпеку.
Порядок здійснення операцій з металобрухтом визначено ст. 4 цього Закону, відповідно до якої приймання промислового брухту від юридичних осіб оформлюється актом приймання із зазначенням юридичної особи, кількості та джерел походження металобрухту. В акті робиться відмітка про вибухову безпеку, а в разі потреби - про дезактивацію і очищення від шкідливих речовин.
Оформлення документів, що засвідчують набуття права власності на металобрухт, та актів приймання металобрухту є обов'язковим.
Позивачем не було надано суду жодного документа на підтвердження належності промислового брухту його контрагенту або набуття останнім на нього права власності у визначений законодавством спосіб.
Отже, первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, який не мав можливості фактично здійснювати господарські операції, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.
В свою чергу, відсутність документів первісного бухгалтерського обліку не дає можливості стверджувати про реальність здійснення господарських операцій за договором укладеним між позивачем та контрагентом, використання наданих послуг в господарській діяльності позивача, правомірність віднесення вартості отриманих послуг до витрат та зменшення розміру зобов'язань з податку на прибуток, зменшення розміру зобов'язань з податку на додану вартість.
Наведене свідчить про обґрунтованість доводів Відповідача що, зазначені вище господарські операції Позивача мали безтоварний характер, а отже і нарахування Відповідачем податкових зобов'язань Позивачу за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням є правомірним.
Також, Суд звертає увагу, що у відповідності до п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення
Відповідно до вимог, встановлених абз. 2 п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України, протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.
Згідно з пунктом 86.7 вказаної статті Кодексу у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.
Системний аналіз вищезазначених правових норм дозволяє стверджувати про те, що законодавцем наділено платника податків необхідним механізмом захисту своїх прав від можливих незаконних дій співробітників контролюючого органу. Разом з тим, на платника податків також покладено обов'язок надання документів, необхідних для здійснення перевірки та чітко встановлено наслідки невиконання цього обов'язку - зокрема, застосування фінансової відповідальності.
Вищезазначеною нормою визначено право платника податку після отримання акту перевірки надати документи, визначені в акті перевірки, як відсутні. Акт містить визначення про те, що Позивачем первинних бухгалтерських документів до перевірки не надано в повному обсязі, натомість, позивачем Акт перевірки було отримано, що ним не заперечується та заперечень з первісною документацією Позивачем Контролюючому органу надано не було.
Оскільки Відповідачу не було надано в повному обсязі первинно бухгалтерських документів під час перевірки, Судом вбачається правомірним висновок Відповідача про порушення Позивачем вищезазначених норм Податкового кодексу України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову Малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Соляріс» (адреса: 04073, м. Київ, вул. Скляренка, буд. 15) відмовити в повному обсязі.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.Б. Федорчук