ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
26 грудня 2018 року №826/16091/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., за участю секретаря судових засідань Огнивого Д.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу
за позовомОСОБА_2
до третя особаПриватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонівни Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний банк"
провизнання протиправною та скасування постанови ВП №56961215
ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонівни, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний банк" про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.08.2018 ВП №56961215.
Позовні вимоги мотивовано тим, що приватним виконавцем округу міста Києва Вольф Тетяною Леонівною було порушено вимоги територіальної компетенції під час відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса від 17.07.2018 №5902 та вчинення у межах цього виконавчого провадження виконавчих дій, оскільки позивач проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі №826/16091/18 та встановлено строк для подання відзиву на позов із врахуванням приписів статті 287 Кодексу адміністративного судочиснтва України.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що стягувачем було подано заяву про примусове виконання рішення із зазначенням місця знаходження майна боржника (грошових коштів) - карткового рахунку НОМЕР_1 відритого в публічному акціонерному товаристві «Перший Український міжнародний банк», який розташований за адрескою: м.Київ, вул. Андріївська, буд. 4. Так, згідно з приписами статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Також відповідач посилався на практику Верховного суду в аналогічних спорах.
Позивач надав відповідь на відзив, в якій наголосив, що в оскаржуваній постанові виконавчим округом є місто Київ, проте позивач зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1. Крім того, на думку позивача, частина друга статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» не поширює свою дію на випадки стягнення грошових коштів, що знаходяться на рахунках банківських установ.
Оцінивши повідомлені позивачем обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяною Леонідівною, 09.08.2018 за письмовою заявою публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" від 08.08.2018 про примусове виконання рішення, було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№56961215.
Згодом, в межах виконавчого провадження ВП№56961215 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяною Леонідівною також було прийнято постанову від 14.08.2018 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Разом з тим, позивач, не погоджуючись з діями приватного виконавця округу міста Києва щодо відкриття виконавчого провадження №56961215, оскільки позивач зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1, звернулась до суду з даним позовом.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним нормативним актом з питань виконання судового рішення є Закон України "Про виконавче провадження", яким врегульовані питання щодо порядку, умов та підстав здійснення виконавчого провадження з примусового виконання рішень. Поряд з цим Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Згідно з частиною першою статті 22 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. Пунктом 1 частини другої цієї статті у повідомленні про початок діяльності обов'язково зазначаються виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність.
Пунктом 4 частини другої статті 23 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Відповідно до приписів статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Інформація про приватних виконавців виконавчого округу та реквізити їхніх офісів розміщуються у всіх судах та в органах державної виконавчої служби, розташованих у межах відповідного виконавчого округу.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що і Закон України "Про виконавче провадження" і Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому, згідно з частиною третью статті 25 названого Закону право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
Зі змісту частини другої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" випливає, що якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує дії приватного виконавця з відкриття виконавчого провадження щодо виконання виконавчого напису нотаріуса від 17.07.2018 №5902 про стягнення із ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості в розмірі 16 979, 96 грн.
Підставою оскарження позивачем дій приватного виконавця Вольф Тетяни Леонівни з відкриття виконавчого провадження №56961215 є, на думку позивача, порушення виконавцем вимог щодо територіальної компетенції з відкриття ним виконавчого провадження з виконання вказаного виконавчого напису нотаріуса та вчинення ним у межах цього виконавчого провадження виконавчих дій.
З матеріалів справи вбачається, що стягувачем - публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» 08.08.2018 було подано заяву про примусове виконання рішення із зазначенням місця знаходження майна боржника (грошових коштів) - карткового рахунку НОМЕР_1 відритого в публічному акціонерному товаристві «Перший Український Міжнародний Банк», який розташований за адрескою: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4.
Судом встановлено, що приватний виконавець Вольф Т.Л. здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва.
Частиною 3.1 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).
Згідно з частинами 6.1, 6.2 статті 6 вказаного Закону банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам).
Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.
Частинами 7.1, 7.1.4, 7.1.5 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.
Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками.
Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.
Безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об'єктом права власності внаслідок юридичної фікції, яка передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку.
Відкинути цю юридичну фікцію, означало б, що безготівкові кошти є недосяжним для звернення на них стягнення, оскільки слід було б визнати, що вони одночасно всюди і ніде не знаходяться, тобто не мають місцезнаходження, інформація про яке є необхідною при вчиненні виконавчих дій і зазначається під час арешту цього майна. Можливість ініціювати операції стосовно безготівкових коштів в іншому місці, окрім як у банку, у якому відкрито відповідний рахунок, не суперечить цій юридичній фікції, яка закріплена також у Законі України "Про виконавче провадження", у якому йдеться про "кошти, які перебувають на рахунках боржника у банках".
Аналогічна позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 10.09.2018 по справі №905/3542/15.
Так, відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таке ж твердження закріплене і в частині шостій статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", де зазначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Таким чином, доводи позивача стосовно того, що вона проживає та зареєстрована у АДРЕСА_1, а тому виконавче провадження не могло бути відкрите в межах виконавчого округу міста Києва, судом відхиляються. При цьому, матеріали справи свідчать, що у позивача наявний відкритий рахунок у публічному акціонерному товаристві «Перший Український Міжнародний Банк», який який розташований за адрескою: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4.
Частиною четвертою статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
У зв'язку із викладеним та враховуючи, що в заяві стягувача був зазначений лише рахунок позивача, що відкритий в публічному акціонерному товаристві «Перший Український Міжнародний Банк» з місцем реєстрації банку в місті Києві, суд зазначає, що дії приватного виконавця Вольф Т.Л., яка здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва, з відкриття виконавчого провадження шляхом винесення постанови від 09.08.2018 про відкриття виконавчого провадження №56961215 та подальші виконавчі дії в межах вказаного виконавчого провадження не суперечать наведеним нормам законодавств.
Поряд з викладеним суд вважає за необхідне зазначити таке. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" no. 15729/07, від 05.07.2012 Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Літвінова А.В.