ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
26 грудня 2018 року № 826/8787/17
Окружний адміністративний суду міста Києва у складі судді Келеберди В.І., при секретарі судового засідання Павлючик Д.С., завершивши розгляд у порядку письмового провадження адміністративної справи за позовом публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД» до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
за участю:
від позивача: Ручка А.М.,
Обставини справи.
Публічне акціонерне товариство «БАНК ФОРВАРД» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач) та просить суд:
- визнати протиправними дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Дунь Ю.Ю. щодо відкриття виконавчого провадження № 54176533,
- скасувати постанову від 21.06.2017 про відкриття виконавчого провадження №54176533 винесену державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Дунь Ю.Ю. з порушенням норм чинного законодавства.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на незаконну постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.06.2017 ВП № 54176533, з огляду на те, що постанова державним виконавцем прийнята на підставі постанови Інспекції державного архітектурного контролю у Миколаївській області від 20.09.2013 №180, строк пред'явлення якої закінчився.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2017 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 07.09.2017.
Також п. 7 ухвали про відкриття провадження у справі судом витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії документів, які стосуються виконавчого провадження ВП № 54176533, вимоги якої не були виконані.
Крім того, ухвалою суду від 18.07.2017 відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
В судовому засіданні призначене на 07.09.2017 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився, у зв'язку з чим суд відклав розгляд справи для повторно виклику відповідача та призначив судове засідання на 12.10.2017.
В судове засідання призначене на 12.10.2017 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився, в судовому засіданні судом оголошено перерву та призначено судове засідання на 14.12.2017.
15.12.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.
Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
В судовому засіданні 14.12.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові та просив суд задовольнити позов в повному обсязі, представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, заперечень або відзиву на позовну заяву до суду не надав, за згодою позивача відповідно до частина 4 ст. 122 КАС України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України (в редакції чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі вона знаходить на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно справа розглянута з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 та ч. 5 ст. 250 КАС України в редакції з 15.12.2017.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов наступних висновків.
Обставини встановлені судом.
Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві винесла постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 20.09.2013 №180, якою постановила визнати винним Публічне акціонерне товариство «БАНК ФОРВАРД» у вчинені правопорушення, передбаченого абзацом четвертим пункту шостого частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та наклала штраф у сумі 103 230,00 грн.
19.06.2017 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області звернулася до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач) із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 20.09.2013 №180.
21.06.2017 державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного управління юстиції у м. Києві Дунь Юлією Юріївною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 54176533 з примусового виконання постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 20.09.2013 № 180.
Дану постанову позивачем отримано10.07.2017.
21.06.2017 державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного управління юстиції у м. Києві Дунь Юлією Юріївною винесено постанову про арешт майна боржника.
Як позивач зазначає, що з дня винесення і до дня звернення Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області із заявою до відповідача про відкриття виконавчого провадження на примусове виконання постанови № 180 лише 19.06.2017 минуло більше 2 (два) роки та навіть більше 3 (три) роки.
Також, позивач зазначає, що відповідачем було незаконно накладено арешт на все майно позивача не проаналізувавши наявність активів позивача, оскільки у позивача набагато більше ніж сума боргу, не врахував, що боржник є банком і в нього на рахунках є грошові кошти і не в сумі боргу, а значно більші, а тому відповідач незаконно обмежив права банку щодо розпорядження активами, та створив підстави для порушення інтересів його клієнтів, зокрема вкладників. А тому позивач вважає такі дії відповідач незаконними та вчиненими з перевищенням повноважень та неадекватними щодо арешту всього майна боржника із сумою боргу вказаного у виконавчих документах.
Позивач вважає протиправною постанову від 21.06.2017 ВП № 54176533, а тому звернувся до суду із даним позовом.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що стаття 4 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14.10.1994 №208/94-ВР передбачає, що штраф підлягає сплаті у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення або надіслання постанови. Копія завіреного банком платіжного документа, що засвідчує факт сплати суми штрафу в повному обсязі, надсилається органу, яким накладено штраф.
У разі несплати штрафу в зазначений строк примірник постанови надсилається органу державної виконавчої служби для виконання постанови в примусовому порядку. Не підлягає виконанню постанова, яку не було звернуто до виконання протягом двох років з дня винесення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Таким чином, виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Разом з тим, пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» визначено перелік органів, що розглядають справи про правопорушення.
В той же час, частиною 1 статті 4 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» передбачено, що порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначається Кабінетом Міністрів України.
При цьому, відповідно до частиною 2 статті 4 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» постанови про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, винесені посадовими особами, визначеними у частині другій статті 3 цього Закону, є виконавчими документами і підлягають виконанню в установленому законом порядку.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», передбачено не підлягає виконанню постанова, яку не було звернуто до виконання протягом двох років з дня винесення.
Так, згідно з п. 30 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 № 244 (далі - Порядок № 244) суб'єкт містобудування, щодо якого прийнята постанова про накладення штрафу, сплачує штраф у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення або надіслання такої постанови. У разі несплати штрафу в установлений строк уповноважена посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю надсилає другий примірник постанови про накладення штрафу до органу державної виконавчої служби для примусового виконання за адресою місцезнаходження (місця проживання, місця реєстрації), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у встановленому законом порядку.
Відповідно до п. 31 Порядку № 244 постанова про накладення штрафу є виконавчим документом і підлягає виконанню в установленому законом порядку з дня набрання нею законної сили.
Приписами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
При цьому, п. 34 Порядку № 244 передбачено, що не підлягає виконанню постанова про накладення штрафу, яку не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
В той же час, згідно з п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Отже, проаналізувавши вказані норми у сукупності, суд вказує на те, що постанова про накладення штрафу, прийнята Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області може бути пред'явлення до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. При цьому, законодавцем передбачено, що у разі пропуску строку (три місяці) пред'явлення такої постанови до виконання, органи державної виконавчої служби повертають таку постанову стягувачу без прийняття до виконання.
Як було встановлено судом, постанова про відкриття виконавчого провадження від 21.06.2017 № 54176533 прийнята на підставі постанови Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області від 20.09.2013 № 180 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Тобто, в силу вимог ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» постанову від 20.09.2013 № 180 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності повинна була пред'явлена до виконання протягом трьох місяців, а пред'явлено майже після спливу чотирьох років.
Разом з тим, постанову було звернуто до виконання лише у червні 2017 року, тобто майже через чотири роки після спливу строку пред'явлення такої постанови, як виконавчого документа до виконання.
Отже, відповідач за результатами пред'явлення до позивача постанови від 20.09.2013 № 180 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, керуючись пунктом 2 частиною 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язаний був повернути таку постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області без прийняття до виконання.
Однак, відповідачем було прийнято постанову від 21.06.2017 про відкриття виконавчого провадження № 54176533, чим порушено норми Закону України «Про виконавче провадження» та вимоги Порядку № 244.
Таким чином, проаналізувавши зазначені обставини у сукупності, в контексті викладених норм, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є протиправною та такою що підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України (в редакції з 15.12.2017) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ч. 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що постанова від 21.06.2017 про відкриття виконавчого провадження № 54176533 прийнята всупереч Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку № 244, суд дійшов про наявність достатніх правових підстав для задоволення адміністративного позову.
За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, стягуються відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову від 21.06.2017 № 54176533 про відкриття виконавчого провадження, прийняту Голосіївським районним відділом державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (03127, м. Київ, вул. Ломоносова, 22/15, код ЄДРПОУ: 34999976).
3. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 105, код ЄДРПОУ 34186061) сплачений судовий збір у розмірі 3200,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (03127, м. Київ, вул. Ломоносова, 22/15, код ЄДРПОУ 34999976).
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України. Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.І. Келеберда