ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
13 грудня 2018 року № 640/18795/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Бєсєді А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:
державного підприємства Міністерства оборони України «Київський механічний завод» до Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
за участі представників: позивача - Руденко В.О., відповідача - Герасименко П.П.,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось державне підприємство Міністерства оборони України «Київський механічний завод» (надалі - позивач), адреса: 03151, м. Київ, вул. Вінницька, буд. 14/39, із позовною заявою до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач), адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, у якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.07.2018 №0433311213, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 104 330,80 грн за платежем податок на додану вартість (надалі - оскаржуване рішення);
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 10 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки відповідачем проведено перевірку за 2013 - 2014 роки, а акт перевірки складено 21.06.2018, у зв'язку з чим, трирічний строк перевірки позивача сплинув.
У своєму відзиві на адміністративний позов представник відповідача вказує, що позивачем несвоєчасно сплачено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з затримкою більше 30 календарних днів на загальну суму 521 654, 20 грн, а тому відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким застосовано штраф за порушення граничного строку сплати ПДВ у розмірі 20% у сумі 104 330, 80 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/18795/18 та призначено справу до судового розгляду.
У судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги, підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову повністю з мотивів, що наведені у письмовому відзиві на адміністративний позов.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2018 року закрито підготовче провадження в адміністративній справі №640/18795/18 та призначено справу до судового розгляду по суті.
Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено камеральну перевірку ДП МОУ «Київський механічний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету за період з 18.10.2013 по 19.11.2014, за результатами якої складено акт №7961/26-15-12-13-20 від 21.06.2018 (надалі - акт перевірки від 21.06.2018, Т.1, арк. 40-41).
Перевіркою встановлено порушення позивачем граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за спірний період, передбачених п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, за затримку на 1098, 1098, 1159, 1151, 1067, 1303, 1288, 1152, 1129, 1129, 1287, 1272, 1241, 1334, 1338, 1311, 1254, 1217, 1217, 1303, 1396, 1384, 1337, 1308, 1291, 1273, 1365, 1335, 1331, 1331, 1331, 1331, 1331, 1331, 1331, 1331, 1331, 1331, 1331, 1331, 1331, 1331, 1331, 1331, 1331, 1331, 1331, 1300, 1300, 1300, 1300, 1300, 1300, 1300, 1300, 1300, 1300, 1300, 1332, 1304, 1301, 1302, 1286, 1271 календарних днів сплати.
03.07.2018 позивач подав заперечення на акт перевірки від 21.06.2018 про результати камеральної перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету ДП МОУ вказуючи, що відповідачем пропущено строк проведення перевірки за спірний період (Т.1, арк. 42).
Відповідно до рішення про результати розгляду заперечення до акту перевірки від 12.07.2018 №32590/10/26-15-12-13-18, висновки до акту перевірки від 21.06.2018 залишено без змін, оскільки під час перевірки встановлено факти порушення платником податків граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання, що призвело до виникнення автоматично розрахованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 104 330, 80 грн (Т.1, арк. 24-27).
Контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.07.2018 №0433311213, відповідно до якого ДП МОУ «Київський механічний завод» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 104 330, 80 грн за платежем податок на додану вартість (Т.1, арк. 20).
Позивач звернувся зі скаргою на оскаржуване рішення до Державної фіскальної служби України, яка рішенням про результати розгляду скарги від 13.09.2018 №29694/6/99-99-11-03-01-25 податкове повідомлення рішення від 13.07.2018 №0433311213 залишила без змін, а скаргу - без задоволення (Т.1, арк. 28-30).
Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 13.07.2018 №0433311213 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а свої права та законні інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Заслухавши представників сторін, дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність порушення прав позивача з боку відповідача, що підтверджується нижчевикладеним.
Спірні правовідносини регулюються ст.ст. 19, 55 Конституції України, Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (надалі - ПК України), у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено камеральну перевірку ДП МОУ «Київський механічний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету за період з 18.10.2013 по 19.11.2014, за результатами якої встановлено порушення позивачем граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за спірний період, передбачених п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України (Т.1, арк. 40-41).
Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, надано визначення грошовому зобов'язанню платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до п. 36.1 ст. 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно з п. 38.1 ст. 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (п. 54.1 ст. 54 ПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем самостійно визначено зобов'язання з податку на додану вартість шляхом подання податкових декларацій за IV квартал 2013 року, І-ІV квартали 2014 року. Податковий борг, що виник у зв'язку з несплатою узгоджених податкових зобов'язань, погашений позивачем у період з 01 листопада 2016 року по 24 травня 2018 року (Т.1, арк. 21-23).
Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Аналіз наведених положень свідчить про наявність складу податкового правопорушення, яке полягає у несвоєчасній сплаті позивачем узгодженої суми грошового зобов'язання.
Відповідно до пп. 76.3 ст. 76 ПК України, камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
Відтак, суд вважає, що нарахування податковим органом штрафних санкцій має відбуватись з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 ПК України.
За положеннями пункту 102.1. статті 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Таким чином, норма пункту 102.1. статті 102 ПК України пов'язує відлік строку давності саме із останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань.
Як встановлено судом, позивачем визначені податкові зобов'язання у поданих підприємством податкових деклараціях з податку на додану вартість за певні податкові періоди, починаючи ще з IV кварталу 2013 року, відтак і граничні строки їх сплати підпадають в тому числі і на певні місяці 2016-2017 років.
Враховуючи дату прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення (13 липня 2018 року), якими до позивача застосовані штрафні санкції (які законодавець відносить до визначення поняття «грошове зобов'язання»), а також дати граничних строків сплати грошових зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом поза межами 1095 днів.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у рішенні Верховного Суду від 10 травня 2018 року (справа №820/3544/17).
Таким чином, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 13.07.2018 №0433311213 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо вимоги позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача документально підтверджених судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката у розмірі 10 000,00 грн, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1, п.1 ч. 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Таким чином, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані наступні копії документів: договір про надання правової допомоги, рахунок на оплату, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжне доручення, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17 (К9901/3803/17) та постанові від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16 (К/9901/11835/18).
Як передбачено ч.ч.5-7 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем не заявлялось клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу в зв'язку з їх не співмірністю, внаслідок чого суд вирішує дане питання на основі наявних доказів.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та АО «Всеукраїнське адвокатське об'єднання» укладено договір про надання правничої допомоги адвоката від 14.05.2018 з додатковою угодою №2 до договору про надання правової допомоги, предметом якого є надання виконавцем замовнику послуг з правничої допомоги (Т.1, арк. 31-33).
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу в сумі 10 000,00 грн, до матеріалів справи долучено рахунок на оплату послуг №12 від 05.11.2018, платіжне доручення №593 від 05.11.2018, акт здачі-прийняття послуг до рахунку на оплату послуг №12 від 05.11.2018, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та розрахунок витрат на професійну правничу допомогу з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом. Відповідно до детального опису, загальна вартість робіт становить 10 000,00 грн.
Відтак, суд дійшов висновку, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову та значенням справи для сторони.
Отже, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача документально підтверджених судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката у розмірі 10 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладені аргументи, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є таким, що вчинено відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України.
Частиною 1 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 12.12.2018 №616, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1 762,00 грн.
Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат у розмірі 1 762,00 грн.
Керуючись ст. ст. 72-77, 90, 132, 134, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги державного підприємства Міністерства оборони України «Київський механічний завод» задовольнити у повному обсязі.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.07.2018 №0433311213, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 104 330,80 грн за платежем податок на додану вартість.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на користь державного підприємства Міністерства оборони України «Київський механічний завод» документально підтверджені судові витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 10 000,00 грн.
4. Присудити здійснені державним підприємством Міністерства оборони України «Київський механічний завод» (код ЄДРПОУ 09540881, адреса: 03151, м. Київ, вулиця Вінницька, 14/39) документально підтверджені судові витрати у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, 33/19).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Клочкова
Повний текст виготовлено та підписано 22.12.2018.