ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
26 грудня 2018 року № 826/5283/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді-доповідача Келеберди В.І., суддів Качура І.А., Федорчука А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Дніпротурист»
до Фонду державного майна України
про скасування наказу № 317 від 27 лютого 2017 року,
Обставини справи:
Приватне акціонерне товариство «Дніпротурист» (далі - ПрАТ «Дніпротурист») звернулося до суду з адміністративним позовом до Фонду державного майна України (далі - ФДМУ) з вимогами щодо скасування наказу № 317 від 27 лютого 2017 року про включення до переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні, об'єкт згідно з додатком, в якому зазначено будівлю готелю «Рассвет» літ. А-7, А1-2, А2-2, АІІІ, а, а-1, загальною площею 11650,7 кв.м., за адресою: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. І.Акінфієва (Фучика), 30.
Позов обґрунтовано тим, що приймаючи спірний наказ ФДМУ перевищив свої повноваження, самостійно прийнявши на себе функції суб'єкта управління майном, без дотримання вимог Закону України «Про управління об'єктами державної власності», Порядку визначення суб'єкта управління об'єктами, що повернуті у власність держави, та іншим майном, суб'єкт управління якого не визначений, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 817 від 07 жовтня 2015 року (далі - Порядок № 817).
Позивач стверджує, що чинне законодавство не передбачає надання повноважень ФДМУ самостійно розпоряджатися об'єктами державної власності, зокрема шляхом їх приватизації, закріпивши такі повноваження за центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об'єктами державної власності. Відтак, прийняте ФДМУ рішення про приватизацію майна шляхом його продажу на аукціоні є, на думку позивача, неправомірним, оскільки виходить за коло його повноважень.
Ухвалою суду від 23 травня 2017 року відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні.
Іншою ухвалою суду від 23 травня 2017 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача, поданого одночасно з адміністративним позовом, про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу.
В судовому засіданні 20 червня 2017 року оголошено перерву для формування колегіального складу суду для розгляду справи, відповідачем надані письмові заперечення проти позовних вимог, в яких зазначено, що відповідно до рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2012 року у справі № 20/5005/16045/2011, залишеного без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, за державою в особі ФДМУ визнано право власності на будівлю готелю «Рассвет» літ. А-7, А1-2, А2-2, АІІІ, а, а-1, загальною площею 11650,7 кв.м., за адресою: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. І.Акінфієва (Фучика), 30. Зазначене судове рішення виконано повністю, зареєстровано право власності на майно за державою в особі ФДМУ. В рамках повноважень власника майна об'єкт було включено до переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні.
Посилаючись на те, що видаючи оскаржуваний наказ ФДМУ діяв в рамках наданих повноважень, відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Протоколом автоматичного визначення від 21 червня 2017 року обрано колегію для розгляду даної адміністративної справи.
09 серпня 2017 року через перебування судді Федорчука А.Б. на вступних випробуваннях до аспірантури, та 08 листопада 2017 року через зміну графіку слухань, розгляд справи відкладався.
Зважаючи на неявку представників сторін та наявність клопотань про розгляд справи за їх відсутності, 15 листопада 2017 року судом ухвалено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України та викладено його у новій редакції.
Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України у новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.
Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статус, організацію, повноваження та порядок діяльності Фонду державного майна України визначено Законом України «Про Фонд державного майна України» від 9 грудня 2011 року № 4107-VI (далі - Закон).
Відповідно до статті 1 Закону Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
Фонд державного майна України відповідальний перед Президентом України.
Діяльність Фонду державного майна України спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Особливості спеціального статусу Фонду державного майна України визначаються Конституцією та законами України, актами Президента України і полягають в особливому порядку призначення на посаду та звільнення з посади Голови Фонду державного майна України.
Разом з тим, правові основи управління об'єктами державної власності визначено Законом України «Про управління об'єктами державної власності» від 21 вересня 2006 року № 185-V (далі - Закон № 185-V).
Відповідно до статті 1 Закону № 185-V управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2012 року у справі №20/5005/16045/2011, залишеним без змін постановами апеляційної та касаційної інстанцій, визнано за Державою в особі Фонду державного майна України право власності на нерухоме майно - будівлю готелю «Рассвет» літ. А-7, А1-2, А2-2, АІІІ, а, а-1, загальною площею 11650,7 кв.м., за адресою: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. І.Акінфієва (Фучика), 30.
Зазначену будівлю витребувано у власність держави з незаконного володіння Приватного акціонерного товариства «Дніпротурист», тобто позивача у справі.
Жовтневим відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції 09 серпня 2013 року відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 20 червня 2013 року щодо витребування у власність держави в особі ФДМУ з незаконного володіння ПрАТ «Дніпротурист» нерухомого майна.
За результатами проведення виконавчих дій складено акт державного виконавця від 08 грудня 2014 року, на підставі якого виконавче провадження було закінчено у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду, зареєстровано також право власності на вищезазначене нерухоме майно за державою в особі ФДМУ, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26 травня 2015 року № 38115761 (а.с. 46).
Відповідно до положень статті 5 Закону України» «Про Фонд державного майна України» до повноважень ФДМУ належить, зокрема, здійснення повноважень власника державного майна.
Визначення владних управлінських повноважень ФДМУ міститься крім того і у статті 7 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» та статті 7 Закону України «Про приватизацію державного майна».
На виконання покладених повноважень, відповідно до вимог статей 3,7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (мале приватизацію)» наказом ФДМУ від 27 лютого 2017 року № 317 будівлю готелю «Рассвет» літ. А-7, А1-2, А2-2, АІІІ, а, а-1, загальною площею 11650,7 кв.м., за адресою: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. І.Акінфієва (Фучика), 30 включено до переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні.
Оцінюючи твердження позивача стосовно самостійного наділення ФДМУ себе повноваженнями суб'єкта управління майном та прийняття оскаржуваного наказу щодо розпорядження майном шляхом приватизації, що є на думку позивача підставою для його скасування, суд зазначає таке.
Для отримання роз'яснень щодо наявності у ДФМУ повноважень на прийняття рішень про приватизацію, передачу в оренду майна загальносоюзних громадських об'єднань (організацій) колишнього союзу РСР, яке повертається у власність держави за рішенням суду до прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про передачу такого майна до сфери управління інших органів, ДФМУ звернувся з листом від 17 вересня 2015 року № 10-13-16617 до Міністерства юстиції України.
У відповідь Міністерство юстиції України листом від 29 вересня 2015 року №23712-о-26-15/8.1 надало роз'яснення, виходячи з яких підставою для здійснення державним органом повноважень власника щодо державного майна є передача Кабінетом Міністрів України такому органу повноважень щодо володіння, користування і розпорядження (повноважень з управління).
Разом з тим, є випадки набуття повноважень щодо володіння, користування і розпорядження (повноважень з управління) органом державної влади без рішення Уряду.
Орган державної влади, здійснюючи повноваження власника щодо володіння, користування, розпорядження державним майном, набутим у власність держави з підстав що не заборонені законом, виконує функції з управління таким майном.
Оскільки щодо майна, право власності на яке судовими рішеннями визнано за державою в особі Фонду державного майна України, правомочності власника щодо володіння, користування і розпорядження здійснює Фонд державного майна України, тобто виконує функції з управління цим майном. У такому випадку, як зазначає Міністерство юстиції України, потреби в окремому рішенні Уряду щодо передачі ФДМУ відповідних повноважень щодо розпорядження майном шляхом приватизації немає.
Такими ж доводами обґрунтовує свої заперечення й відповідач, і суд знаходить їх слушними, логічними та такими, що відповідають положенням наведеного вище законодавства.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду справи суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) рішення:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Розглянувши позовні вимоги на предмет дотримання відповідачем положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підстав, у межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Крім того, суд зазначає, що подаючи адміністративний позов, позивач не аргументував які саме його права, свободи та інтереси у зв'язку з прийняттям оскаржуваного наказу від 27 лютого 2017 року № 317 порушено або не визнано, а також не зазначив яким чином оскаржуваний наказ стосується його безпосередньо, та чи є він учасником правовідносин, у яких має застосовуватися оскаржуваний акт.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даній справі відповідачем доведено правомірність виданого наказу № 317 від 27 лютого 2017 року про включення до переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні, об'єкт згідно з додатком, в якому зазначено будівлю готелю «Рассвет» літ. А-7, А1-2, А2-2, АІІІ, а, а-1, загальною площею 11650,7 кв.м., за адресою: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. І.Акінфієва (Фучика), 30, у зв'язку з чим суд вбачає підстави для відмови у задоволенні позову.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких судові витрати підлягають відшкодуванню лише при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Відмовити у задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Дніпротурист» до Фонду державного майна України про скасування наказу № 317 від 27 лютого 2017 року.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне найменування сторін:
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Дніпротурист», адреса: 49027, м. Дніпро, вул. І.Акінфієва, 30, код ЄДРПОУ 02650191, тел. +380563774320,ел.пошта: dneprotourist@gmail.com.
Відповідач: Фонд державного майна України, адреса: 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, будинок 18/9, тел.+0442866963, +0442003332.
Суддя - доповідач В.І. Келеберда
Судді І.А. Качур
А.Б. Федорчук