ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
13 грудня 2018 року № 826/13255/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., за участі секретаря судового засідання Яцеленко Ю.О., представника позивача Андарак К.С. (довіреність від 25.07.2018 року в№18/07-1485), представників відповідача Даценко Т.Ю. (довіреність від 05.01.2018 року №92/9/28-10-10-18), Голінея І.І. (довіреність від 10.05.2018 року №5150/9/98-10-10-18), розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Роза вітрів»
доОфісу великих платників податків Державної фіскальної служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.06.2018 року № 0006901402,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Роза вітрів» (далі також - позивач, ТОВ «Авіаційна компанія «Роза Вітрів») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі також - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 05.06.1018 року №0006901402 Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що між ним та PB Leasing CA (UK) Limited, як лізингодавцем, укладено Угоди про загальні умови операційного лізингу літака та Спеціальну угоду з лізингу літака, відповідно до умов яких, лізингодавець передав йому в лізинг літак А321-211, серійний номер виробника 0781. Кінцевим бенефіціаром і одержувачем всіх коштів, що виплачуються позивачем відповідно до цього лізингу є лізингодавець. Оскільки лізингодавець - PB Leasing CA (UK) Limited належним чином заснований та зареєстрований відповідно до законодавства Англії та Уельсу, а резиденство Лізингодавця підтверджується довідкою, виданою компетентним (уповноваженим) органом, - Позивач має право на застосування пільги, визначеної Конвенцією.
Крім того, позивачем наголошено на тому, що відповідачем при визначенні змісту та природи договірних взаємовідносин між сторонами не враховано, що відповідно до статті 25 Угоди про загальні умови операційного лізингу літака, (далі також - Угода), сторони визначили, що ця угода регулюється та тлумачиться відповідно до законодавства Англії та Уельсу.
Також, позивач посилається на те, що докази, які стали підставою для висновків відповідача, викладених в Акті перевірки про порушення позивачем п.п. 141.4.2. п. 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, є неналежними та недопустимими в розумінні статей 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України, адже отримані відповідачем внаслідок незаконного перевищення ним повноважень і не в порядку, встановленому законом.
З огляду на викладене, просить суд визнати протиправною та скасувати податкове повідомлення - рішення від 05.06.1018 року №0006901402, винесене Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 07.11.2018 року.
Через канцелярію суду 20.09.2018 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що британська компанія - PB Leasing CA (UK), лише виступила комерційним посередником між позивачем та кінцевим (бенефіциарним) одержувачем доходу - компанією PBL0781 Limited (Власником літака), яку створено та зареєстровано відповідно до законодавства Гібралтару, з яким у України відсутня угода про уникнення подвійного оподаткування.
На обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на здійснений ним спеціальний запит до компетентного органу Великобританії - Державне управління Великої Британії з податків та митних зборів стосовно взаємовідносин позивача та PB Leasing CA (UK).
Згідно отриманої відповіді від 14.11.2017 року №Eol/F31461/TR, PB Leasing CA займається лізингом повітряних суден третім особам. Нерезидент бере у лізинг декілька літаків у власників та надає їх у лізинг різним авіакомпаніям. Головною контролюючою особою компанії є Dragon Bay Investments Ltd, яка зареєстрована у Offshore incorporation Centre, PO Box 959, Road Town, Tortola, Британські Віргінські Острови.
За результатами проведеного відповідачем аналізу умов лізингових угод стосовно оренди літака А321-211 серійний номер 0781, які укладено між компаніями Гібралтару та Великобританії, та між компаніями Великобританії та України, відображеного на сторінках 43-44 Акту планової документальної виїзної перевірки № 1199/28-10-14-01/32657656 від 11.05.2018 року, відповідач дійшов висновку, що PB Leasing CA (UK) здійснює транзит доходів від операційної оренди, отриманих від позивача на користь компанії-власника літака.
У зв'язку з цим відповідач вважає, що бенефіціарним власником отриманого доходу є PBL0781 Limited, яка створена та зареєстрована відповідно до законодавства Гібралтару, а не PB Leasing CA (UK). Останнє виконує лише функцію номінального власника, посередника щодо такого доходу, а отже надання пільги в даному випадку не передбачається, а прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення відповідає нормам чинного законодавства та не підлягає скасуванню.
Через канцелярію суду 18.10.2018 року позивачем подано відповідь на відзив.
Через канцелярію суду 30.10.2018 року відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.
У підготовче засідання 07.11.2018 року прибули представники сторін. Представником позивача долучено письмові пояснення. Судом зобов'язано відповідача надати належним чином засвідчені документи, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення, у строк до 23.11.2018 року та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 29.11.2018 року.
Через канцелярію суду 23.11.2018 року та 26.11.2018 року відповідачем подано клопотання про приєднання письмових пояснень та письмових доказів до матеріалів справи.
У підготовче засідання 29.11.2018 року прибули представники сторін.
Представником позивача долучено висновок експертів у галузі права Інституту економіко-правових досліджень Національної академії наук України з питань, що потребують спеціальних знань (щодо визначення правової природи договору, застосування аналогії закону та права, змісту норм іноземного права) від 25.11.2018 року.
Судом встановлено строк для подання відповідачем міркувань та пояснень щодо наданого позивачем висновку у строк до 05.12.2018 року та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 10.12.2018 року.
Через канцелярію суду 07.12.2018 року відповідачем подано заперечення на висновок експертів у галузі права.
У підготовче засідання 10.12.2018 року прибули представники сторін.
Судом поставлено на обговорення питання щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті, на що, представники сторін не заперечували.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 13.12.2018 року.
У судове засідання 13.12.2018 року прибули представники сторін.
Під час вступного слова, представником позивача позов підтримано в повному обсязі, просить задовольнити позовні вимоги. Представник відповідача, в свою чергу, проти позову заперечує, просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідно до частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 13.12.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.
В період з 28.02.2018 року по 05.05.2018 року відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2017 року.
За результатами перевірки відповідачем складено Акт планової документальної виїзної перевірки № 1199/28-10-14-01/32657656 від 11.05.2018 року (далі Акт перевірки), згідно з висновками якого позивачем порушено п.п. 141.4.2. п. 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, а саме: при виплаті доходів нерезиденту PB Leasing CA (UK) за договором лізингу літака позивачем не утримано податок з доходів нерезидентів в загальній сумі 26 713 928 грн.
11.06.2018 року позивачем отримано податкове повідомлення-рішення від 05.06.2018 року №0006901402, згідно з якого позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податків та зборів у розмірі 30 262 227 грн., з яких 26 713 928 грн. - сума недоплати, 3 548 299 грн. - штрафна санкція відповідно до статті 127.1 Податкового кодексу України.
Нарахування податкового зобов'язання пояснюється відповідачем тим, що при виплаті нерезиденту PB Leasing CA (UK) доходу у вигляді лізингової плати позивач скористався пільгами, (звільнення від оподаткування у джерела формування доходу), наданими статтею 8 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на дохід і приріст вартості майна, яка набрала чинності 11.08.1993 року (надалі - Конвенція).
На думку відповідача, британська компанія PB Leasing CA (UK) виконувала лише функції посередника у взаємовідносинах з позивачем, оскільки власником літака є інша особа - PBL0781 Limited, яку створено та зареєстровано відповідно до законодавства Гібралтару. Оскільки між Україною та Гібралтаром відсутні угоди про уникнення подвійного оподаткування, позивач мав утримати податок з доходів нерезидента за ставкою 15 %.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 05.06.2018 року № 0006901402 незаконним, позивач звернувся до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законі інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Статтею 4 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями) (далі також - ПК України) визначено основні засади податкового законодавства України. Серед принципів, на яких ґрунтується податкове законодавство України, в п. 4.1.1. статті 4 ПК України вказано загальність оподаткування, тобто, кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.
Пунктом 134.1.3. статті 134 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.4 статті 141 цього Кодексу, з джерелом походження з України.
Пунктом 141.4. статті 141 ПК України встановлено особливості оподаткування нерезидентів. Згідно з п.п. 141.4.1. статті 141 ПК України доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є, в тому числі, лізингова/орендна плата, що вноситься резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди (п.п. «ґ», п.п. 141.4.1 п. 141.4 статті 141 ПК України).
Відповідно до п.п. 141.4.2 п. 141.4 статті 141 ПК України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
З матеріалів справи вбачається, що 20.03.2013 року між позивачем ТОВ «Авіаційна компанія «Роза Вітрів» (Лізингоотримувач) та нерезидентом PB Leasing CA (UK) Limited, Великобританія, (Лізингодавець) укладено Угоду про загальні умови операційного лізингу літака та Спеціальну угоду з лізингу літака.
Згідно з п. 2.1. статті 2 Угоди про загальні умови операційного лізингу літака, Лізингодавець передає Лізингоотримувачу в лізинг літак А321-211, серійний номер виробника 0781, Лізингоотримувач погоджується прийняти у Лізингодавця в лізинг літак на термін лізингу, якщо інше не передбачається положеннями та умовами Угоди з лізингу.
За наданий літак Лізингоотримувач сплачує Лізингодавцю лізинговий платіж щомісячно по передплаті, починаючи з дня, що не пізніше за три (3) банківські дні перед запланованою датою доставки літака. Кожна послідуюча сплата лізингового платежу повинна здійснюватися щомісяця після цього, не пізніше, ніж три дні перед тим самим днем в місяці, що й дата доставки літака, за умови, якщо такий день не є банківським днем, лізинговий платіж буде здійснюватися в попередній банківський день. Якщо доставка виконується в 29-й, 30-й або 31-й день місяця, та в будь-якому конкретному місяці протягом строку лізингу не існує відповідної дати, лізинговий платіж повинен бути сплачений в останній банківський день такого місяця.
Лізингоотримувач також сплачує Лізингодавцю додатковий лізинговий платіж, заснований на використанні літака Лізингоотримувачем протягом кожного місяця строку Угоди з лізингу в формі додаткового лізингового платежу.
Оплата за виконання зобов'язань, лізинговий платіж, додатковий лізинговий платіж та будь-який інший платіж, що повинен бути здійснений згідно з цією Угодою з лізингу, сплачується на банківський рахунок Лізингодавця.
Матеріалами справи підтверджено, а сторонами не заперечується, що ТОВ «Авіаційна компанія «Роза Вітрів» протягом 2015-2017 років на виконання вказаних Угод сплатило на користь нерезидента PB Leasing CA (UK) Limited 7 373 806 доларів США, що складає 178 092 854 грн., а саме:
2015 рік - 3 791 710 дол. США, що складає 83 471 549 грн.;
2016 рік - 3 387 330 дол. США, що складає 89 326 577 грн.;
2017 рік - 196 766 дол. США, що складає 5 294 728 грн.
Лізингодавець - PB Leasing CA (UK) Limited зареєстрований відповідно до законодавства Англії та Уельсу, має зареєстрований офіс за адресою 602 Kingston Road, Лондон, Сполучене Королівство.
В Спеціальній угоді з лізингу літака визначено, що літак А 321-211, серійний номер 0781, є власністю PBL0781 Limited, місце реєстрації Гібралтар.
Відповідно до п. 103.3 статті 103 Податкового кодексу України бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.
При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.
Законодавство України не містить визначення фактичного (бенефіціарного) отримувача, як і переліку документів для підтвердження цього статусу. Для визначення особи фактичного (бенефіціарного) отримувача доходу має значення юридичне оформлення та зміст зовнішньоекономічного договору, в рамках якого здійснюється господарська діяльність та сплачується дохід.
Крім того, як слідує з міжнародної практики застосування угод про уникнення подвійного оподаткування, для визнання особи в якості фактичного отримувача доходу, така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але і повинна бути особою, яка визначає подальшу економічну долю доходу.
Зі змісту Угоди про загальні умови операційного лізингу літака та Спеціальної угоди з лізингу літака від 20.03.2013 року вбачається, що PB Leasing CA (UK) Limited виступає від власного імені та у власних інтересах.
В п. 2.1. статті 2 Угоди про загальні умови операційного лізингу літака Лізингодавець підтверджує, що є кінцевим бенефіціаром і одержувачем всіх коштів, що виплачуються Лізингоотримувачем відповідно до цього лізингу, за винятком виплат по Загальній втраті, який сплачується власнику.
Матеріалами справи підтверджується, що PB Leasing CA (UK) Limited, діє не як агент або посередник, а як самостійна сторона договору від свого імені та у власних інтересах.
Листом № 225/07/18 від 19.07.2018 року PB Leasing CA (UK) Limited повідомляє, що має в розпорядженні достатню матеріальну базу, а саме: 5 регіональних літаків типу ЕМБ-135, 1 - ЕМБ -145 та 2 літака типу Ф320-232. При цьому, PB Leasing CA (UK) Limited виступає незалежною стороною укладених за його участі договорів лізингу, а серед його партнерів є такі всесвітньо відомі компанії, як SA Airlink (Proprietary) Limited, Dritish Airways Pic, Aerolitoral, S.A. de C.V. Компанія також повідомляє, що суворо дотримується національного та міжнародного податкового законодавства та ніколи не піддавалась санкціям за недотримання такого законодавства.
Жодних угод з Власником літака позивачем не укладалося, договірні відносини між ними відсутні. Позивачем наголошується що, йому невідомий зміст угоди між лізингодавцем та власником літака, який становить комерційну таємницю.
В свою чергу, посередницька діяльність здійснюється на підставі письмового договору, що обов'язково має містити вказівку на певний обсяг прав та обов'язків щодо здійснення дій (надання послуг) однією особою в інтересах та за рахунок іншої особи. Такі дії (послуги) і є змістом посередницької діяльності.
Угоди про загальні умови операційного лізингу літака та Спеціальної угоди з лізингу літака від 20.03.2013 року не містять посилань на те, що лізингодавець діє як посередник в інтересах власника літака або іншої особи.
Статтею 25 Угоди «Регулююче законодавство та юрисдикція» передбачено, що позивач та PB Leasing CF (UK) ця угода з лізингу у будь-яких відношеннях регулюється та тлумачиться відповідно до законодавства Англії та Уельсу. Цим сторони безповоротно підкорюються невиключній юрисдикції судів Англії.
Позивачем надано до матеріалів справи Висновок експертів в галузі права, з питань, що потребують спеціальних знань (щодо визначення правової природи договору, застосування аналогії закону та права, змісту норм іноземного права) від 23.11.2018 року, виготовлений експертами Інституту економіко-правових досліджень Національної академії наук України, відповідно до якого перед експертами поставлено питання щодо:
1. правової природи Договору про Загальні Умови Операційного Лізингу Літака від 20.03.2013 року та Спеціального Договору про Лізинг Літака від 20.03.2013 року (літак А321-211), якими визначені особливі умови щодо надання в користування ТОВ «Авіаційна компанія «Роза Вітрів» літака Aerobus А321-211 в контексті норм законодавства Англії та Уельсу та практикою їх застосування;
2. змісту норм права Англії та Уельсу згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі, якими регулюються відносини лізингу повітряних суден, зокрема щодо статусу особи, яка є бенефіціарним (фактичним) одержувачем (власником) доходу за операціями лізингу;
3. щодо можливості застосування аналогії законодавства України чи аналогії українського права до правовідносин, які випливають з Договору про Загальні Умови Операційного Лізингу Літака від 20.03.2013 року та Спеціального Договору про Лізинг Літака від 20.03.2013 року;
4. щодо можливості застосування до врегулювання відносин, які випливають з Договору про Загальні Умови Операційного Лізингу Літака від 20.03.2013 року та Спеціального Договору про Лізинг Літака від 20.03.2013 року, норм законодавства, які регулюють діяльність посередника (комерційного агента).
З Висновку експертів в галузі права з питань, що потребують спеціальних знань (щодо визначення правової природи договору, застосування аналогії закону та права, змісту норм іноземного права) від 23.11.2018 року вбачається, що Угода про Загальні Умови Операційного Лізингу Літака від 20.03.2013 та Спеціальна Угоди про Лізинг Літака від 20.03.2013 (літак А321-211), укладені між ТОВ «Авіаційна компанія «Роза Вітрів» та PB Leasing CA (UK), мають суттєві відмінності з договорами про надання посередницьких послуг, і ці відмінності не дозволяють відносити зазначені Угоди, до посередницьких договорів, Зокрема, через відсутність у Лізингодавця - PB Leasing CA (UK) функцій та ознак посередника в даних правовідносинах.
Відповідно до частини першої статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо застосування аналогії закону чи аналогії права; змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.
Згідно із статтею 113 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов'язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.
Наданий позивачем висновок експертів в галузі права з питань, що потребують спеціальних знань (щодо визначення правової природи договору, застосування аналогії закону та права, змісту норм іноземного права) від 23.11.2018 року відповідає критеріям статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України та є джерелом інформації, на підставі якої судом встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 05.06.2018 року № 0006901402.
Матеріалами справи підтверджується обставина, що лізингодавець - РВ Leasing CA (UK) є самостійною стороною укладених з позивачем угод та безпосереднім отримувачем сплачених позивачем коштів. При цьому, лізингодавець - РВ Leasing CA (UK) самостійно визначає подальшу економічну долю такого доходу та не обмежений договірними умовами щодо необхідності перераховувати його власнику або погоджувати з власником напрямки його подальшого використання.
Наявність права власності на літак у іншої, ніж лізингодавець, особи не спростовує зазначених вище висновків. При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що у разі заперечення обставин щодо бенефіціарного власника, обов'язок доказування зворотного в силу положень Кодексу адміністративного судочинства України покладається на контролюючий орган як на суб'єкта владних повноважень.
Пунктом 3.2 статті 3 ПК України визначено, що якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
Конвенція між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування, яка має пріоритет порівняно з нормами Податкового кодексу України, визначає особливості стягнення з резидентів Договірних держав податків на доход і на приріст вартості майна.
Відповідно до статті 4 Конвенції для її цілей цієї Конвенції термін «резидент однієї Договірної Держави» означає особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця знаходження керівного органу, місця реєстрації або будь-якого аналогічного критерію. Цей термін, разом з тим, не включає будь-яку особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі, тільки якщо ця особа одержує доходи або приріст вартості майна з джерел у цій Державі.
У частині першій статті 7 Конвенції визначено, що прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується податком тільки у цій Договірній Державі, якщо тільки підприємство не здійснює комерційної діяльності в другій Договірній Державі через розташоване там постійне представництво.
Статтею 8 Конвенції окремо зазначено про порядок оподаткування операцій, пов'язаних з експлуатацією морського та повітряного транспорту. Зокрема, прибуток, одержаний резидентом Договірної Держави від експлуатації морських і повітряних суден у міжнародних перевезеннях буде оподатковуватися лише в цій Державі.
Податковим законодавством України встановлено спеціальні умови щодо оподаткування доходів нерезидентів з джерелом їх походження з України при наявності міжнародних договорів щодо уникнення подвійного оподаткування.
Зокрема, статтею 103 ПК України передбачено застереження щодо урахування норми міжнародних договорів, що набули чинності, про уникнення подвійного оподаткування при виплаті резидентами або постійними представництвами нерезидентів, доходу з джерелом його походження з України на користь нерезидента, оскільки такі норми мають пріоритет перед нормами вітчизняного податкового законодавства.
В п. 103.1. статті 103 ПК України вказано, що застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.
Відповідно до п. 103.2. статті 103 ПК України особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.
Згідно з п. 103.3 статті 103 ПК України бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.
Відповідно до п.п. 103.4., 103.5 статті 103 ПК України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України вказано подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.
Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.
Матеріалами справи підтверджується, що під час перевірки позивачем надано відповідачу довідки підтвердження статусу податкового резидента PB Leasing CA (UK) Limited від 10.07.2015 року, 01.07.2016 року, 16.08.2017 року, видані компетентним органом Управлінням податків і зборів в м. Лондон, Велика Британія, апостильовані 21.07.2015 року №К607686, 12.07.2016 року № L080025, 14.09.2917 року № АРО-533290 в м. Лондон, Велика Британія. Зауваження щодо змісту або форми довідок у відповідача відсутні.
За таких обставин, враховуючи зміст укладених між позивачем та PB Leasing CA (UK) Угод, надані компетентним органом Великої Британії довідки, умови Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та норми Податкового кодексу України, суд прийшов до висновку, що позивач звільнений від оподаткування прибутку нерезидента.
Крім того, судом сприймається критично посилання відповідача на правомірність отримання інформації за результатами розгляду спеціального запиту від компетентного органу Великобританії - Державного управління Великої Британії з податків та митних зборів стосовно взаємовідносин позивача та PB Leasing CA (UK).
Так, відповідно до Порядку обміну податковою інформацією за спеціальними письмовими запитами з компетентними органами іноземних країн, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2012 року№ 1247, спеціальний запит про одержання або надання інформації з-за кордону (далі - спеціальний запит) - запит про інформацію, яка може бути надана в результаті перевірки або досудового розслідування платника податку щодо ухилення від сплати податків та інших порушень законодавства, віднесених до компетенції Державної податкової служби України, іноземному партнеру або іноземним партнером - Державній податковій службі України (далі - ДПС України). Інші терміни у цьому Порядку вживаються у значенні, наведеному в Податковому кодексі України.
Пунктом 1.5 Порядку обміну податковою інформацією за спеціальними письмовими запитами з компетентними органами іноземних країн визначено, що спеціальний запит робиться у разі, якщо факти свідчать, що необхідна інформація знаходиться за межами України, і в ході перевірки суб'єктів господарювання або проведення досудових розслідувань виникає потреба в підтвердженні достовірності такої інформації, незалежно від наявності кримінальних проваджень стосовно осіб чи за фактом здійснення зовнішньоекономічних операцій, зокрема у разі встановлення простроченої дебіторської заборгованості у нерезидента перед резидентом.
З аналізу цього положення слід дійти висновку, що спеціальний запит може бути зроблено за сукупності таких умов, як наявність фактів, які свідчать про необхідність отримання інформації, що знаходиться за межами України і проведення перевірки суб'єктів господарювання або проведення досудових розслідувань.
Документальна виїзна перевірка позивача проводилась з 28.02.2018 року по 05.05.2018 року. Проте, відповідь від компетентного органу Великобританії отримано відповідачем 14.11.2017 року, тобто, поза межами проведеної перевірки.
Вказане свідчить про те, що відповідач діяв з перевищенням своїх повноважень, що потягло за собою неправомірне втручання в господарську діяльність позивача, а документи, що покладено відповідачем в основу Акту планової документальної виїзної перевірки № 1199/28-10-14-01/32657656 від 11.05.2018 року отримано без дотримання законодавства.
Крім того, з наданої відповідачем відповіді компетентного органу Великої Британії №15376/5/99-99-01-02-02-16 від 17.01.2018 року вбачається, що Угода, зміст якої аналізувався фахівцями відповідача при складенні Акту перевірки, отримано відповідачем англійською мовою.
З посвідчувального напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Аверіного А.Є., яким завірено підпис перекладача Сорокіної А.О. на перекладі Угоди на українську мову, вбачається, що такий переклад завірено нотаріусом лише 23.11.2018 року, тобто пізніше дати завершення перевірки, складення Акту перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Відповідачем не доведено існування офіційного перекладу Угоди під час перевірки позивача.
Суд також звертає увагу на положення частини другої глави 8 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, відповідно до якого, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком. Перекладач разом з документом, що встановлює його особу, повинен надати документ, який підтверджує його кваліфікацію. В наданих відповідачем перекладах відсутній документ, який підтверджує кваліфікацію перекладача та засвідчує його особу.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача
Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Крім того, судом враховується, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою, а податкове повідомлення-рішення від 05.06.2018 року № 0006901402 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до платіжного доручення від 15.08.2018 року №12512 за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 453 933, 41 грн. З огляду на задоволення позову в повному обсязі, сплачена сума судового збору підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційна компанія "Роза вітрів" задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 05.06.2018 року №0006901402 Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авійаційна компанія "Роза вітрів" (04070, м. Київ, вул. Волоська, 50/38, офіс 134, код ЄДРПОУ 32657656) суму сплаченого судового збору у розмірі 453933,41 грн. (чотириста п'ятдесят три тисячі дев'ятсот тридцять три грн. 41 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, Дегтярівська, 11г, код ЄДРПОУ 39440996).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 КАС України.
Згідно частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Роза вітрів» (04071, м. Київ, вул.. Волоська, буд. 50/38, код ЄДРПОУ 32657656).
Відповідач: Офіс великих платників податків ДФС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11 г, код ЄДРПОУ 39440996).
Повний текст складено 20.12.2018 року.
Суддя Л.О. Маруліна