Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
03 січня 2019 р. № 520/9738/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому з урахуванням уточнень, просив суд:
- задовольнити позовну заяву та прийняти рішення про визнання бездіяльності Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за запитом ОСОБА_1 від 22 жовтня 2018 року, а саме: неправомірна відмова в задоволенні запиту на інформацію та інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача;
- зобов'язати Ізюмське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Харківській області за запитом ОСОБА_1 від 22 жовтня 2018 року, а саме: надати інформацію про черговість виконання Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2018 року у справі № 820/3432/18 щодо ОСОБА_1 і повідомити ОСОБА_1, як стягувача, про виділення коштів та періоду виплати пенсії на підставі рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 25 червня 2010 року у справі №2-420/10;
- зобов'язати Ізюмське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Харківській області відповідно до ст. 382 КАС України подати у 15-денний строк після набрання чинності рішення звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем, на думку позивача, допущено протиправну бездіяльність щодо розгляду запиту в порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Відповідач, Ізюмське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Харківській області, проти позову заперечувало. В обґрунтування заперечень зазначило, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 року у справі №820/3432/18, яке набрало законної сили 09.08.2018 року, позов ОСОБА_1 (64741, АДРЕСА_1) до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (64309, Харківська область, м. Ізюм, проспект Незалежності, буд. 2) про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною відмову Ізюмсь кого об'єднаного УПФ України в Харківській області у донарахуванні та виплаті державної і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з 01 січня по 02 серпня 2014 року на підставі Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 25 червня 2010 року у справі №2-420/10 у роз мірі 8,75 мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціаль ний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано Ізюмське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області прийняти рішення щодо донарахування і виплати державної та додаткової пенсії ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну здоров'ю за період з 01 січня по 02 серпня 2014 року на підставі Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 25 червня 2010 року у справі №2-420/10. В іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено.
22.10.2018 року позивач відповідно до ст.ст.3,19,20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" звернувся із запитом до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив: надати інформацію про його черговість виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 року у справі №820/3432/18 та просив повідомити ОСОБА_1, як стягувача, про виділення коштів та період виплати пенсії на підставі Барвінківського районного суду Харківської області від 25 червня 2010 року у справі №2-420/10.
Листом в.о. начальника Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №15005/14-11 від 26.10.2018 року позивача повідомлено, що відповідно до виконавчого провадження, яке надійшло до управління, позивачу нарахована заборгованість за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року в розмірі 44601,11 грн. Виплата буде проведена відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсій, що фінансуються з державного бюджету затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року.
Позивач, вважаючи, що відповідач не надав відповідь на його запит в установленому чинним законодавством України порядку, звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.32 Основного Закону України кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом України "Про доступ до публічної інформації" та Законом України "Про інформацію".
Статтею 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ч.2 ст. 5 зазначеного закону, одним зі шляхів забезпечення доступу до інформації є її надання за запитами на інформацію.
Положеннями ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначені вимоги до запиту на інформацію.
Так, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.
Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу абр адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації, або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено випадки, у яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, а саме: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
З положень наведеної вище норми Закону вбачається, що перелік випадків, у яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Судом встановлено, що позивачем було подано запит на отримання інформації у відповідності до вимог законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Практика Європейського суду з прав людини (рішення Європейського суду з прав людини від 29. 06.2004 р., Справа "Жовнер проти України", від 29.06.2004 р., Справа "Півень проти України") свідчить про те, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка дотримується принципу верховенства права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін.
Відповідно до ст.23 Закону України "Про доступ до публічної інформації" рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право серед іншого оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
При цьому, судом встановлено, що саме відповідач є розпорядником запитаної публічної інформації, оскільки відповідно до п.2 Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. №649 у цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні: боржник - орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення; стягувач - фізична особа, на користь якої винесено рішення. Пунктами 3, 4,5 та 11 вказаного вище Порядку визначено, що боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України. Черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.
Аналізуючи відповідь Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про надання відповіді на запит №15005/14-11 від 26.10.2018 року, судом встановлено, що відповіді на поставленні позивачем питання надано не було.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд приходить до висновку про протиправність бездіяльності Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за запитом ОСОБА_1 від 22 жовтня 2018 року.
Проте, суд звертає увагу на те, що лист відповідача №15005/14-11 від 26.10.2018 року не є за своєю суттю відмовою у наданні відповіді. У вказаному листі не зазначено про відмову у наданні інформації з посиланням на випадки визначені ч.1 ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", у яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту.
Крім того, позивачем не доведено які саме інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації порушують законні права та інтереси запитувача (позивача), як не встановлено їх і судом.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в даній частині у спосіб визнання протиправною бездіяльність Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у ненаданні відповіді на поставленні питання у запиті ОСОБА_1 від 22 жовтня 2018 року.
Враховуючи вищевикладене та висновки суду про протиправність бездіяльності відповідача, суд, з метою відновлення порушеного права ОСОБА_1, вважає за необхідне зобов'язати Ізюмське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Харківській області надати інформацію про черговість виконання Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2018 року у справі № 820/3432/18 щодо ОСОБА_1 і повідомити ОСОБА_1, як стягувача, про виділення коштів та періоду виплати пенсії на підставі рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 25 червня 2010 року у справі №2-420/10, за запитом ОСОБА_1 від 22 жовтня 2018 року.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в даній справі, суд зазначає, що згідно приписів ч.1 ст. 382 КАС України, встановлення такого контролю є правом, а не обов'язком суду, відповідно до фактичних обставин справи.
В даній справі суд не вбачає підстав для застосування судового контролю.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (64741, Харківська обл., Барвінківський р-н., АДРЕСА_1) до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (64309, Харківської обл., м.Ізюм, просп. Незалежності, буд. 2) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у ненаданні відповіді на поставленні питання у запиті ОСОБА_1 від 22 жовтня 2018 року.
Зобов'язати Ізюмське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Харківській області надати інформацію про черговість виконання Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2018 року у справі № 820/3432/18 щодо ОСОБА_1 і повідомити ОСОБА_1, як стягувача, про виділення коштів та періоду виплати пенсії на підставі рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 25 червня 2010 року у справі №2-420/10, за запитом ОСОБА_1 від 22 жовтня 2018 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Бабаєв А.І.