13 грудня 2018 рокум. Ужгород№ 807/1553/15
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Луцович М.М.
при секретарі судових засідань - Симканич Ю.В.
та осіб, що беруть участь у справі:
представника позивача - Розман С.Ю.
представника відповідача - Марущинець І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Баранинської сільської ради до Західного офісу Держаудитслужби в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби у Закарпатській області про визнання дій неправомірними, -
Баранинська сільська рада звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Західного офісу Держаудитслужби в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби у Закарпатській області згідно якої просила суд: визнати протиправними дії ДФІ в Закарпатській області щодо занесення до Акта ревізії сільського бюджету та фінансово-господарської діяльності Баранинської сільської ради за період з 01.04.2010 року по 01.04.2015 року №07-810/9 від 28.07.2015р., що ФОП ОСОБА_4,ФОП ОСОБА_5 та ПП «Отіс» умови укладених договорів, в частині надання аудиторських звітів, не виконано, що є порушенням вимог статті 629 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-ІУ (із змінами) та статті 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. №436-ІV (із змінами), при цьому сільською радою зайво перераховано та списано на видатки коштів на суму 47860,00грн. без отримання послуг; визнати протиправними дії ДФІ в Закарпатській області щодо занесення до Акта ревізії сільського бюджету та фінансово-господарської діяльності Баранинської сільської ради за період з 01.04.2010 року по 01.04.2015 року №07-810/9 від 28.07.2015р., ревізією встановлено 5 випадків укладення (не укладання) договорів про сплату пайових коштів з недотриманням вимог законодавчих та інших нормативних документів, в результаті чого бюджетом сільської ради недоотримано доходів від пайової участі на загальну суму 2295089,69 грн.» ; визнати протиправними дії ДФІ в Закарпатській області щодо занесення до листа- вимоги від 04.08.2015 року №01-13/307 про усунення порушень законодавства виявлених ревізією: - стягнути з надавачів аудиторських послуг збитки на загальну суму 47860,00 грн., а саме з ФОП ОСОБА_4 - 6600,00 грн., ФОП ОСОБА_5 - 20400,00 грн. та ПП «Отіс» - 20860,00 грн., завдані внаслідок не виконання нити умов укладених договорів, в частині надання сільській раді аудиторських звітів; визнати протиправними дії ДФІ в Закарпатській області щодо занесення до листа - вимоги від 04.08.2015 року №01-13/307 про усунення порушень законодавства виявлених ревізією: - стягнути в дохід бюджету сільської ради з Забудовників, якими для укладання договорів та розрахунку розміру пайової участі на розвиток інфраструктури території Баранинської сільської ради було подано недостовірні дані про вартість введеного в експлуатацію об'єкту, кошти пайової участі на загальну суму 214792,24грн., а саме з забудовників ОСОБА_6 - 51513,44грн., забудовника ОСОБА_7 - 25978,45грн., забудовника ОСОБА_8 - 92300,35грн. та забудовника ОСОБА_9 - 45000,0грн. В ходів судового розгляду даної справи, представником позивача було подано заяву про зміну позовних вимог, згідно якої позивач просив суд розглядати дану адміністративну справу в наступній редакції: визнати протиправними дії Ужгородської об'єднаної державної фінансової інспекції по внесенню до акту ревізії від 28.07.15 року №07-810/9 та вимоги про усунення порушень законодавства від 04.08.15 року №01-13/307 неправдивих відомостей про порушення Баранинською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області вимог законодавства при укладенні з забудовниками ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 договорів про оплату пайових внесків на розвиток інфраструктуру і розрахунку цього внеску; визнати протиправними дії Ужгородської об'єднаної державної фінансової інспекції по внесенню до акту ревізії від 28.07.15 року №07-810/9 та вимоги про усунення порушень законодавства від 04.08.15 року №01-13/307 неправдивих відомостей про зайво перераховані Баранинською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області та списані кошти в загальному розмірі 47 860,00 грн., на користь ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 та ПП «Отіс»; виключити з акту ревізії від 28.07.15 року №07-810/9 та вимоги про усунення порушень законодавства від 04.08.15 року №01-13/307 Ужгородської об'єднаної державної фінансової інспекції відомості про порушення Баранинською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області вимог законодавства при укладенні з забудовниками ОСОБА_11, ОСОБА_7; ОСОБА_8 та ОСОБА_9 договорів про сплату пайових внесків на розвиток інфраструктури і розрахунку цього внеску, а також про зайво перераховані та списані кошти в загальному розмірі 47860,00 грн. користь ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5. та ПП «Отіс»
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 28 липня 2015 року працівниками ДФІ в Закарпатській області складено Акт ревізії сільського бюджету та фінансово-господарської діяльності Баранинської сільської ради за період з 01.04.2010 року по 01.04.2015 року №07-810/9 від 28.07.2015р. Зафіксоване в Акті ревізії порушення ФОП ОСОБА_4,ФОП ОСОБА_5 та ПП «Отіс» умов укладених договорів, в частині ненадання аудиторських звітів Баранинській сільській раді є неправильним і не відповідає дійсності і підлягає виключенню з акта ревізії як порушення. За результатами проведеної перевірки та складеного акту контролюючим органом направлено позивачу лист-вимогу від 04.08.2015 року №01- 13/307 про усунення порушень законодавства виявлених ревізією де на сторінці 2 абзац 6 зазначено: «стягнути з надавачів аудиторських послуг збитки на загальну суму 47860,00 грн., а саме з ФОП ОСОБА_4 - 6600,00 грн., ФОП ОСОБА_5 - 20400,00 грн. та ПП «Отіс» - 20860,00 грн., завдані внаслідок не виконання ними умов укладених договорів, в частині надання сільській раді аудиторських звітів.»
Вказані дії відповідача позивач вважає такими що підлягають визнанню протиправними а відповідно скасуванню в судовому порядку.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив суд даний адміністративний позов задовольнити повністю з врахуванням заяви про зміну позовних вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення даного адміністративного позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях проти позову (а.с. 109-117), при цьому пояснивши, що діяв в межах та спосіб встановлений чином законодавством, а тому жодних правових підстав щодо задоволення даного адміністративного позову немає.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів адміністративної справи відповідно до Плану контрольно-ревізійної роботи Держфінінспекції в Закарпатській області на II квартал 2015 року (пункт 2.4.6.1.) було проведено ревізію виконання сільського бюджету та фінансово-господарської діяльності Баранинської сільської ради за період з 01.04.2010 року по 01.04.2015 рік, про що було складено відповідний акт ревізії від 28.07.2015 №07-810/9, який підписано без заперечень головою та головним бухгалтером сільської ради 30.07.2015року (а.с 11-76).
За результатами проведеної перевірки та складеного акту контролюючим органом направлено позивачу лист-вимогу від 04.08.2015 року №01- 13/307 про усунення порушень законодавства виявлених ревізією де на сторінці 2 абзац 6 зазначено: «стягнути з надавачів аудиторських послуг збитки на загальну суму 47860,00 грн., а саме з ФОП ОСОБА_4 - 6600,00 грн., ФОП ОСОБА_5 - 20400,00 грн. та ПП «Отіс» - 20860,00 грн., завдані внаслідок не виконання ними умов укладених договорів, в частині надання сільській раді аудиторських звітів.» (а.с. 105-106).
З вказаними діями та прийнятими рішеннями відповідача позивач не погоджується, а тому звернувся до суду за захистом, як він вважає, свого порушеного права.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Правові засади діяльності Держаудитслужби визначаються Положенням про Державну аудиторську службу, затвердженим Постановою КМ України від 03.02.2016 № 43, п. 7 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-ХІІ, згідно з якими органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Відповідно до п.п. 9 п. 4 Положення Держаудитслужба вживає в установленому порядку Заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме; вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Підпунктом 4 Пункту 4 Положення передбачено, що орган державного фінансового контролю здійснює контроль за цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів; досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), отриманих під державні (місцеві) гарантії; достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах під час складання планових бюджетних показників та відповідністю взятих розпорядниками бюджетних коштів бюджетних зобов'язань відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі); відповідністю взятих розпорядниками бюджетних коштів довгострокових зобов'язань за енергосервісом затвердженим в установленому порядку умовам закупівлі енергосервісу; дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів; дотриманням законодавства про державні закупівлі; веденням бухгалтерського обліку, а також складенням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності; виконанням функцій з управління об'єктами державної власності; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів, станом внутрішнього контролю в інших підконтрольних установах; усуненням виявлених недоліків і порушень.
Підпунктами 16, 23 п.6 Положення також передбачені права Держаудитслужби: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.
Зазначені норми кореспондуються з положеннями п. 7 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.
Так само вони кореспондуються з положеннями п.10 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».
Проаналізувавши вказані правові норми, суд дійшов висновку, що орган державного фінансового контролю здійснює контроль за цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів; досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), отриманих під державні (місцеві) гарантії; достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах під час складання планових бюджетних показників та відповідністю взятих розпорядниками бюджетних коштів бюджетних зобов'язань відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі); відповідністю взятих розпорядниками бюджетних коштів довгострокових зобов'язань за енергосервісом затвердженим в установленому порядку умовам закупівлі енергосервісу; дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів; дотриманням законодавства про державні закупівлі; веденням бухгалтерського обліку, а також складенням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності; виконанням функцій з управління об'єктами державної власності; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів, станом внутрішнього контролю в інших підконтрольних установах; усуненням виявлених недоліків і порушень та у разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
Відповідно до ч.2 ст. 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Системно аналізуючи вказані норми, суд дійшов висновку, що орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог про усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Відносно виключення з акту ревізії порушення щодо зайвого перерахування та списання на видатки Баранинської сільської ради коштів на суму 47860,00грн. без отримання послуг від ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_4, ПП «Отіс», на загальну суму 47860,00грн. суд зазначає, що ревізією встановлено, що бухгалтерія сільської ради перерахувала 47860,00грн. бюджетних коштів за аудиторські послуги, в тому числі - ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_4, ПП «Отіс».
Договорами, а саме пунктами 1.5 передбачено обов'язкові вимоги, згідно яких виконавці за наслідками аудиту надають Замовнику (сільській раді) звіти про фактичні результати виконаної роботи у друкованому вигляді.
Посадовими особами Баранинської сільської ради до ревізії не надано аудиторських звітів в зв'язку з чим в процесі ревізії, а саме 16 червня 2015р. було надано письмову вимогу про необхідність надання таких звітів.
Відносно цього голова сільської ради ОСОБА_12 надав письмове пояснення, за яким стверджує наступне: «З приводу відсутності в сільській раді звітів про фактичні результати бухгалтерського аудиту, наявність яких передбачена укладеними договорами з надання послуг по проведенню бухгалтерського аудиту з ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 та ПП «Отіс» повідомляю, що вказані вище звіти йому особисто не надавалися, оскільки -даними питаннями займалася головний бухгалтер Баранинської сільської ради ОСОБА_13 »
По даному питанню у процесі ревізії також було відібрано письмове пояснення від головного бухгалтера ОСОБА_14, яка стверджує, що при призначенні на посаду головного бухгалтера передача фінансових та бухгалтерських документів не проводилася, тому що попередній головний бухгалтер раптово померла. До ревізії по стану розрахунків з ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 та ПП «Отіс» в підтвердження надано договори, рахунки та акти прийому-передачі наданих послуг. Звіти про фактичні результати бухгалтерського аудиту, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_4 та ПП «Отіс», їй особисто не передавалися». Крім того, про наявність (або відсутність) у справах сільської ради аудиторських звітів ОСОБА_15, яка виконувала обов'язки головного бухгалтера в період з 15.12.2013р. по 18.02.2014р., також надала письмове пояснення, в якому зазначила, що «за період роботи на посаді спеціаліста жодного разу не бачила в наявності звітів про фактичні результати бухгалтерського аудиту, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 та ПП «Отіс»».
Таким чином в процесі ревізії ніхто із посадових осіб Баранинської сільської ради до ревізії не надав аудиторські звіти та не підтвердив наявність (факт отримання) таких звітів про фактичні результати бухгалтерського аудиту, за які перераховано бюджетні кошти.
Згідно п.1 статті 629 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-ІV (із змінами) договір є обов'язковим для виконання сторонами, а згідно п.1 статті 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. №436-ІV (із змінами) сторони договірних відносин повинні виконувати зобов'язання належним чином відповідно до закону, відповідно до договору або інших правових актів.
Згідно п.2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони.
Таким чином ревізією встановлено, що аудитори ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 та ПП «Отіс» не виконали умови укладених договорів, в частині надання аудиторських звітів, що є порушенням вимог статті 629 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-ІV (із змінами) та статті 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. №436-ІV (із змінами), а Баранинська сільська рада в порушення умов укладених договорів, без аудиторських звітів та отриманих відповідно послуг зайво перерахувала та списала на фактичні видатки сільської ради бюджетні кошти на суму 47860,00грн., тільки за одними Актами «Здав - Прийняв» і більше нічого.
Про бездіяльність посадових осіб об'єкту контролю, щодо формування справ та надання до ревізії необхідних документів говорить те, що про початок ревізії згідно діючого порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №550 було повідомлено завчасно, а саме ще 1 квітня 2015 року, початок ревізії 28 травня 2015 року, а тому згідно чинного законодавства наявність документів у справах Баранинської сільської ради повинна була бути забезпечена і до ревізії належало надати первинні документи, що свідчать про фактичне надання послуг за які перераховано бюджетні кошти.
Відносно виключення з акту ревізії порушення в частині недоотримання доходів бюджетом сільської ради від пайової участі внаслідок укладання (не укладання) договорів про сплату пайових коштів з порушенням вимог ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року N 3038-VI (із змінами), п.4 р.1 ст. 31 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997р. № 280/97-ВР (із змінами), Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, затвердженого рішенням ІV сесії шостого скликання від 20.10.2011р.№5, аргументована позиція Держаудитслужби в Закарпатській області полягає в тому, що висновки щодо недоотримання доходів бюджетом проводилися на підставі наданих сільською радою документів (належним чином завірених копії декларацій про готовність об'єктів до експлуатації), що були надані Ужгородською міжрайонною прокуратурою та Інспекцією Держархбудконтролю у Закарпатській області (а.с.221-225, а.с. 229-230, а.с. 234-235, а.с 239-242).
Так, по Забудовнику ОСОБА_8 встановлено, що до бюджету сільської ради надійшло коштів в сумі 3913,55грн. за 2 об'єкти введені в експлуатацію, а саме: перший об'єкт - реконструкція приміщення першого поверху житлового будинку під магазин сантехнічного обладнання в АДРЕСА_1 та другий - реконструкція приміщення першого поверху житлового будинку під пункт сервісного обслуговування побутової техніки в АДРЕСА_1
Посадовими особами Баранинської сільської ради до ревізії надано три документи по одних і тих самих об'єктах з різними кошторисними вартостями, а саме: 2 декларації про готовність об'єктів до експлуатації та зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва.
При цьому, ревізією встановлено, що у травні 2012р. рішенням виконкому №76 від 17.05.2012р. «Про оформлення права власності на реконструкцію приміщення першого поверху житлового будинку під пункт сервісного вслуговування побутової техніки в с. Баранинці по АДРЕСА_1 та на реконструкцію житлового будинку під магазин сантехнічного обладнання в с. Баранинці по АДРЕСА_1» було оформлено право власності на вказані об'єкти за ОСОБА_8 на підставі 2-х декларацій про готовність об'єкта до експлуатації, що знаходяться у додатках, загальна вартість основних фондів, що приймаються в експлуатацію по яких складає 1924,278тис.грн. (717,649+1206,629), а у червні 2012р. ОСОБА_8 при укладанні договору про сплату пайових коштів було подано зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва кошторисною вартістю тільки 78,271тис.грн. або на 1846,07тис.грн. менше.
Ревізією встановлено, що в порушення ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02. 2011 року N 3038-VI (із змінами), та Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, затвердженого рішенням ІV сесії шостого скликання від 20.10.2011р.№5 Баранинською сільською радою укладено договір про пайову участь від 15.06.2012р. №3, згідно якого визначено розмір пайової участі із значно меншої вартості, а ніж задекларовано в деклараціях про готовність об'єкта до експлуатації від 17.04.2012р. №3K14312058685 та від 17.04.2012р. №3K14312058684, внаслідок чого розмір пайового внеску занижено на суму 92300,35грн., що призвело до недоотримання бюджетом Баранинської сільської ради коштів на відповідну суму. (1924,278тис.грн.* 5% = 96213,90грн.-3913,55грн.)
На питання чому було укладено договір виходячи із вартості 78,271тис.грн., а не із вартості в 1924,278тис.грн. , головою Баранинської сільської ради ОСОБА_12 пояснено, що: «забудовником ОСОБА_8 подано кошторисний розрахунок вартості тієї частини, з якої громадянин зобов'язаний здійснити оплату, а саме комерційної. ОСОБА_8 здійснив будівництво житлового будинку з вбудованими комерційними елементами, саме на які був розроблений кошторис та проведена оплата....»
Зміст письмового пояснення не відповідає суті поставленого питання, адже у підписаних забудовником ОСОБА_8 2-х деклараціях про готовність об'єкта до експлуатації чітко зазначено, про те що забудовником ОСОБА_8 фактично введено в експлуатацію 2 об'єкти загальною вартістю 1924,278тис.грн., а саме:
Об'єкт - реконструкція приміщення першого поверху житлового будинку під пункт сервісного обслуговування побутової техніки в с. Баранинці по АДРЕСА_1, вартість основних фондів, що приймаються в експлуатацію в сумі 717,649тис.грн., Об'єкт - реконструкція житлового будинку під магазин сантехнічного обладнання в АДРЕСА_1, вартість основних фондів, що приймаються в експлуатацію в сумі 1206,629тис.грн.
Декларації про готовність об'єкта до експлуатації підписані забудовником ОСОБА_8 не містять даних про введення в експлуатацію житлового будинку, тобто позовні вимоги Баранинської сільської ради є безпідставними, необґрунтованими та документально не підтвердженими.
Крім того, договір про пайову участь було укладено 15 червня 2012 року, тобто через два місяці після реєстрації Декларацій про готовність об'єктів до експлуатації.
Крім цього, суд також вважає за необхідне зазначити, що в ході ревізії Ужгородською міжрайонною прокуратурою супровідним листом від 16.07.2015р. №91-2334 (2334) вих.15 було надано належним чином завірені копії декларацій про готовність об'єктів до експлуатації, по забудовниках ОСОБА_6, ОСОБА_7 разом з інформацією, які були отримані на офіційний запит від Інспекції Держархбудконтролю у Закарпатській області.
Необхідно вказати, що посадовими особами Баранинської сільської ради по об'єктах пайової участі - забудовники ОСОБА_6 та ОСОБА_7, з якими укладено договори про пайову участь від 24.10.2011р. №01/10 та від 23.11.2012р. №6 відповідно, до ревізії взагалі не надано декларацій про готовність об'єктів до експлуатації.
До ревізії також не надано жодних розрахунків величини пайової участі, які повинні бути невід'ємною частиною договорів, відповідно до Положення від 20.10.2011р.№5, або інших документів, в яких було б задокументовано на підставі чого і яким чином визначався розмір пайової участі.
Ревізією встановлено, що посадовими особами сільської ради для визначення розміру пайової участі по забудовнику ОСОБА_6 по укладеному договору про пайову участь від 24.10.2011р. №01/10, який укладений через місяць після реєстрації Декларації про готовність об'єкта, за основу було прийнято кошторисний розрахунок вартості будівництва в сумі 324628,00грн., тоді як згідно зареєстрованої в Інспекції Держархбудконтролю у Закарпатській області декларації про готовність об'єкта до експлуатації - реконструкція житлового будинку з вбудованими торговими приміщеннями та добудова магазину в АДРЕСА_2 від 22.09.2011р. № 3K14311045251 кошторисна вартість об'єкту за затвердженою проектною документацією складає 1612,461 грн. Відомості про кошторисну вартість будівництва підписані забудовником ОСОБА_6
Таким чином, ревізією встановлено, що в порушення ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року N3038-VI (із змінами), та Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, затвердженого рішенням ІV сесії шостого скликання від 20.10.2011р.№5 забудовником ОСОБА_6 для розрахунку пайового внеску було подано, а посадовими особами сільської ради прийнято та визначено розмір пайової участі згідно документів із значно меншою вартістю, ніж задекларовано в зареєстрованій декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 22.09.2011р. №ЗК 14311045251, внаслідок чого розмір пайової участі занижено на суму 51513,44грн., що призвело до недоотримання сільським бюджетом коштів в сумі 51513,44грн. (1612,461тис.грн.*4%= 64498,44 грн. - 12985,00грн.)
Ревізією повноти надходження коштів пайової участі по забудовнику ОСОБА_7 встановлено, що із належної кількості необхідних документів у справах Баранинської сільської ради по вказаному забудовнику в наявності є тільки договір пайової участі від 23.11.2012р. №6, який підписаний через два місяці після реєстрації Декларації про готовність об'єкта. Інших документів - Розрахунку величини пайової участі, зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва по об'єкту, зареєстрованої декларації про готовність об'єкта до експлуатації, або будь-яких інших документів, які стосуються визначення величини пайової участі до ревізії не надано.
Крім цього, згідно письмового пояснення головою ОСОБА_12 пояснено, що рішення про розмір пайової участі приймалося на основі проектно-кошторисної документації.
На час завершення ревізії головою сільської ради було надано тільки локальний кошторис на комплекс робіт по реконструкції житлового будинку під магазин, вартість робіт по якому - 15981,00грн.
При цьому, згідно наданої (прокуратурою) до ревізії декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 13.09.2012р. №ЗК14212164617 - реконструкція житлового будинку під магазин АДРЕСА_3 вартість основних фондів, що прийняті в експлуатацію, складає 535,550 тис.грн. Відомості про кошторисну вартість підписані забудовником ОСОБА_7
Таким чином, ревізією встановлено, що в порушення ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року N З038-VI (із змінами), та Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, затвердженого рішенням ІV сесії шостого скликання від 20.10.2011р.№5 забудовником ОСОБА_7 для розрахунку пайового внеску було подано, а посадовими особами сільської ради прийнято та визначено розмір пайової участі із значно меншої вартості, а ніж задекларовано в декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 13.09.2012р. №ЗК14212164617, внаслідок чого розмір пайового внеску занижено на суму 25978,45грн., що призвело до недоотримання бюджетом Баранинської сільської ради коштів на відповідну суму(535,550 грн.*5% = 26777,50грн. - 799,05грн.).
Окрім наведеного вище, суд також зазначає, що ревізією правильності та повноти надходження коштів пайової участі до бюджету Баранинської сільської ради від забудовника ОСОБА_9 встановлено, що у справах сільської ради в наявності є копія декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 26.11.2012р. № ЗК1431222889 про введення в експлуатацію об'єкту - будівництво автомайстерні в АДРЕСА_4 вартість основних фондів, що приймаються в експлуатацію складає 671,676тис.грн. Розрахунок величини пайової участі проведено виходячи із вищевказаної вартості у розмірі 5%, що складає 33583,80грн. Внески в сумі 33583,80грн. надійшли до бюджету сільської ради.
По вказаному забудовнику та вказаному об'єкту в процесі ревізії Інспекцією Держархбудконтролю у Закарпатській області на офіційний запит Ужгородської ОДФІ від 24.07.2015р. №01-13/290 було надано копію декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 26.11.2012р. № ЗК1431222889, подану забудовником ОСОБА_9, згідно якої вартість основних фондів, що прийняті в експлуатацію, складає 1571,676 тис.грн., або на 900,000 грн. більше, ніж згідно декларації, яку подано до ревізії сільською радою.
Таким чином, ревізією встановлено, що в реальності існують дві Декларації з різними вартостями основних фондів, що приймаються в експлуатацію, які мають однаковий номер (№ЗК 1431222889) та однакову дату (від 26.11.2012р.) та підписані Забудовником ОСОБА_9
Ревізією встановлено, що в порушення ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02. 2011 року N 3038-VI (із змінами), та Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, затвердженого рішенням ІV сесії шостого скликання від 20.10.2011р.№5 забудовником для розрахунку пайового внеску до сільської ради було подано декларацію із значно меншою вартістю, внаслідок чого розмір пайової участі занижено на суму 45000,00грн., що призвело до недоотримання доходів сільським бюджетом на відповідну суму. (1571,676тис.грн.*5%= 78583,80грн. - 33583,80грн.).
Відповідно до п.7 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 23.01.1993 p. № 2939-ХІІ, службовою особою - начальником Ужгородської ОДФІ в Закарпатській області в Закарпатській області пред'явлено вимоги щодо усунення порушень, які виявлені в ході ревізії сільського бюджету та фінансово-господарської діяльності Баранинської сільської ради від 04.08.2015 № 01-13/307 (а.с. 105-106).
Вимога направлена голові сільської ради ОСОБА_12, якою зобов'язано у встановлений термін опрацювати матеріали ревізії та усунути явлені порушення законодавства, у тому числі забезпечити відшкодування збитків, завданих зазначеними порушеннями, в установленому законодавством порядку. Суд приходить до переконання, що дана вимога є законною.
Як вбачається з частини 2 статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» - законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.
За приписами ст. 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).
Відповідно до пункту 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Отже, органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
Водночас, спірна вимога, як індивідуально-правовий акт, в силу закону обов'язковий до виконання підконтрольною установою, винесена без порушення вимог закону щодо її змісту, оскільки є конкретизованою. Зазначене в світлі обов'язкового характеру спірної вимоги в частині корегування роботи підконтрольної установи не являється порушенням вимог закону в частині змісту вимоги як акту індивідуальної дії.
Суд зазначає, що під час вирішення справ, предметом яких є правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб'єктів, судам належить, виходячи із правової природи письмової вимоги контролюючого органу, з'ясувати чи прийнята вона на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. З метою встановлення того, чи контролюючим органом при прийнятті спірної вимоги владні управлінські функції реалізовані у передбачений законом спосіб, суду належить надати правову оцінку змісту вимоги як індивідуально-правового акту.
В акті відображено висновки контролюючого органу про виявленні в діяльності позивача фінансових порушень, які призвели до збитків на загальну суму 47860,00грн..
На цій підставі 04.08.2015 року № 01-13/307 відповідачем складено вимогу про усунення порушень та запропоновано позивачу усунути виявлені недоліки та відшкодувати завдані збитки у встановленому законом порядку.
Тому, суд дійшов висновку, що вимога органу державного фінансового контролю в частині, що спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства є обов'язковою до виконання.
Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
Збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи або колишніх посадових осіб підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
У справі, що розглядається, предметом спору є вимога спрямована на виявлення розміру збитків та їх відшкодування.
Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.02.2018 по справі №822/2087/17.
Так, як встановлено судом, відповідачем ставиться вимога саме щодо опрацювання матеріалів ревізії та в подальшому дотримуватися вимог чинного законодавства, така вимога викладена у листі вимозі є загальною, носить імперативний характер та визначає у собі необхідність дотримання позивачем в подальшій діяльності норм та вимог чинного законодавства України.
Суд зауважує, що зазначена вимога жодним чином не порушує права та інтересів позивача, не створює необґрунтованих або протиправних обов'язків, в свою чергу їх скасування фактично буде свідчити про надання позивачу права не дотримуватись при здійсненні своєї діяльності норм чинного законодавства України, що є неприпустимим.
Суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі «Рисовський проти України», в якому суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Також рішенням Європейського Суду з прав людини від 25.11.1999р. у справі «Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства» суд вказав, що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення «встановлений законом», є передбачуваність. Норму не можна вважати «законом», якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика ЄСПЛ підлягає застосуванню судами як джерело права.
Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 08.05.2018 року по справі №826/3350/17 з аналізу наведених положень законодавства висновується, що «законна вимога» контролюючого органу про усунення виявлених порушень законодавства повинна бути здійснена у письмовій формі, сформована внаслідок реалізації контролюючим органом своєї компетенції (завдань і функцій відповідно до законодавства), містити чіткі, конкретні і зрозумілі, приписи на адресу підконтрольного суб'єкту (об'єкту контролю, його посадових осіб), які є обов'язковими до виконання останнім. При цьому «законність» письмової вимоги контролюючого органу безумовно передбачає її обґрунтованість, тобто наявність підстав для її скерування адресату.
Обґрунтованість, в силу статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є однією з обов'язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.
Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 11.10.2018 по справах №813/4101/17, №825/1481/16, №821/1342/17 - з огляду на правову природу письмової вимоги контролюючого органу, вона породжує правові наслідки (зокрема обов'язки) для свого адресата, відтак наділена рисами правового акта індивідуальної дії (з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документу, в якому вона міститься) і як такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом. При цьому "законність" письмової вимоги контролюючого органу безумовно передбачає її обґрунтованість, тобто наявність підстав для її скерування адресату.
У даній справі зміст спірної вимоги, яка є індивідуально-правовим актом, а відтак породжує права і обов'язки для підконтрольної установи, якій вона адресована, полягає в тому, щоб "усунути виявлені порушення", встановлені контролюючим органом.
Відповідно до ст. ст. 7, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст.73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами ст.76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно вимог ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Оскільки судовим розглядом не встановлено факту недодержання суб'єктом владних повноважень процедури реалізації управлінської функції, а також не виявлено факту порушення суб'єктом владних повноважень прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин і відповідачем як суб'єктом владних повноважень покладений на нього обов'язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних рішень виконано, то поданий позов задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Баранинської сільської ради до Західного офісу Держаудитслужби в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби у Закарпатській області про визнання дій неправомірними - відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.
Повний текст рішення суду виготовлено та підписано 02.01.2019 року, у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.
Суддя М.М. Луцович