21 грудня 2018 року м. Ужгород№ 807/521/18
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ващиліна Р.О.
при секретарі судового засідання Неміш Т.В.
за участю:
позивача: представник - ОСОБА_1,
відповідача: представник - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Берегівської міської ради Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_2 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Берегівської міської ради Закарпатської області, в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Берегівської міської ради Закарпатської області від 11 травня 2018 року №1140 "Про відмову ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1"; 2) зобов'язати Берегівську міську раду Закарпатської області розглянути на пленарному засіданні найближчої сесії Берегівської міської ради Закарпатської області в порядку та строки, передбачені Земельний кодексом України, заяву ОСОБА_2, зареєстровану в загальному відділі організаційної роботи та звернень громадян Берегівської міської ради Закарпатської області 24 січня 2018 року за №П-62, про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона звернулася до Берегівської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, орієнтовною площею 0,1 га. Однак відповідач рішенням від 11 травня 2018 року №1140 відмовив їй у наданні такого дозволу з мотивів невідповідності місця розташування такої земельної ділянки генеральному плану міста Берегове, яким передбачено заїзд до багатоповерхової житлової забудови. Зазначене рішення вважає протиправним та таким, що суперечить нормам Земельного кодексу України, оскільки в м. Берегове на сьогоднішній день немає затвердженого генерального плану міста, а є тільки розроблений в 2007 році проект, не затверджений у встановленому законом порядку.
17 грудня 2018 року позивач додатково подала до суду пояснення, відповідно до яких вважає безпідставними посилання відповідача на обґрунтування правомірності оскарженого рішення на рішення Берегівської міської ради від 06.09.2018 р. №1206 «Про затвердження містобудівної документації «Внесення змін до генерального плану м. Берегове Закарпатської області», оскільки таке за хронологією було прийняте пізніше. Також вважає, що затверджений рішенням від 12 жовтня 2007 р. №405 «Генеральний план забудови територіальної громади міста Берегове» не є тотожним з генеральним планом, в розумінні чинного законодавства, оскільки така містобудівна документація жодним нормативно-правовим актом не передбачена, а також не затверджена у встановленому порядку.
Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів, наведених в позовній заяві, та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача у засідання суду жодного разу не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином проінформований про дату, час та місце судового розгляду.
Ухвалою про відкриття провадження у адміністративній справі, отриманою представником відповідача 13 червня 2018 року, Берегівській міській раді встановлено 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву та повідомлено, що згідно з вимогами ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Проте відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не подав, про причини неподання суд не повідомив.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 24 січня 2018 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2.) звернулася до Берегівської міської ради Закарпатської області (далі - Берегівська міська рада) із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. До поданої заяви долучила копію паспорта; ситуаційний план; копію реєстраційного номера облікової картки платника податків (акр. спр. 15 - 16).
26 квітня 2018 року на розгляд постійної комісії Берегівської міської ради із земельних питань, управління майном та містобудування винесено питання про відмову ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у зв'язку з тим, що бажана земельна ділянка передбачена як заїзд до багатоповерхової житлової забудови, що вбачається з пояснювальної записки до проекту рішення. Так, згідно з протоколом засідання зазначеної комісії від 26.04.2018 р. №37 останньою прийнято рішення про відмову у задоволенні такого клопотання (арк. спр. 17 - 23).
Рішенням 32 сесії сьомого скликання Берегівської міської ради №1140 від 11 травня 2018 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,10 га, за цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» відмовлено у зв'язку з невідповідністю генеральному плану міста Берегове (містобудівній документації) (арк. спр. 24).
Вважаючи таку відмову суб'єкта владних повноважень протиправною, ОСОБА_2 звернулася з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Ст. 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регулюється нормами глави 19 ЗК України.
Чч. 1, 2 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Так, п. «в» ч. 3 ст.116 ЗК України передбачене право громадян на безоплатну передачу земельних ділянок у їх власність шляхом одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Ст. 121 ЗК України врегульовано норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара.
Ч. 6 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Нормами ЗК України визначено, що питання відносно надання згоди на розробку проекту землеустрою у місячний строк розглядаються органом, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Згідно положень ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Таким чином, для отримання у власність спірної земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку позивач звернулася у законодавчо встановленому порядку до уповноваженого на те органу місцевого самоврядування - Берегівської міської ради.
Ч. 7 ст. 118 ЗК України визначає порядок розгляду вищезазначених клопотань уповноваженим органом. Так, вказана законодавча норма передбачає, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Окрім того, ч. 7 ст. 118 ЗК України встановлює, що виключною підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновок, що уповноважений орган може відмовити заявнику у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою тільки з підстав, передбачених ч. 7 ст. 118 ЗК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17 та від 24 квітня 2018 року № 814/1961/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з оскарженого рішення Берегівської міської ради №1140 від 11 травня 2018 року, орган місцевого самоврядування свою відмову у задоволенні клопотання позивача аргументує невідповідністю місця розташування об'єкта генеральному плану міста Берегове.
На підтвердження правомірності прийнятого рішення на виконання ухвали суду про витребування доказів Берегівська міська рада надала копії рішень «Про затвердження генерального плану забудови територіальної громади міста Берегове» від 12.10.2007 №405 та «Про затвердження містобудівної документації «Внесення змін до генерального плану м. Берегове Закарпатської області» від 06.09.2018 р. №1206, а також викопіювання зі змін до генерального плану міста Берегове (акр. спр. 43 - 46).
Так, відповідно до наявного в матеріалах справи викопіювання зі змін до генерального плану міста Берегове, затверджених рішенням від 06.09.2018 р. №1206, спірна земельна ділянка передбачена як заїзд до багатоповерхової житлової забудови (акр. спр. 46).
Разом з тим, з наданого на вимогу суду викопіювання з генерального плану міста Берегове 2007 року не вбачається, що зазначена земельна ділянка була призначена для використання в якості проїзду (акр. спр. 61).
Таким чином, суд робить висновок, що станом на день звернення позивача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою цільове призначення земельної ділянки, яку позивач мала намір отримати у власність, не суперечило чинному генеральному плану міста Берегове (тобто від 2007 року).
Посилання відповідача на зміни до генерального плану м. Берегове Закарпатської області, відповідно до яких зазначена земельна ділянка передбачена як заїзд до багатоповерхової житлової забудови, суд вважає безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству, оскільки такі зміни були прийняті Берерівською міською радою вже після відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, а саме 06 вересня 2018 р.
Верховний Суд у своїй постанові від 16.05.2018 у справі №826/23192/15 зазначив, що вирішуючи спори, суд повинен досліджувати правомірність рішення суб'єкта владних повноважень на момент його прийняття (вчинення) та не може обґрунтовувати юридичну правильність (правомірність) таких актів із урахуванням подій, які сталися, або могли статися у майбутньому. Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях і домислах, а також тих фактичних обставинах, які на момент його ухвалення хронологічно ще не відбулися, проте, ймовірно, могли мати місце у майбутньому.
Тобто мотиви відмови відповідача суперечать нормам ст. 118 ЗК України.
Жодних доказів на підтвердження правомірності прийнятого рішення, що б узгоджувалося з положеннями ст. 118 ЗК України, Берегівська міська рада під час розгляду даної адміністративної справи в суді не надала. Будь-яких пояснень стосовно спірних правовідносин до суду також не направляла.
Ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами, встановленими ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Берерівською міською радою не доведено правомірності відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, а така відмова була прийнята з підстав, що не передбачені ст. 118 ЗК України, вимоги позивача щодо визнання такого рішення протиправним відповідають нормам законодавства та встановленим судом обставинам справи, що підтверджені належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим суд вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити.
Ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Берегівської міської ради Закарпатської області (місцезнаходження: вул. Б.Хмельницького, буд. 7, м. Берегово, Берегівський район, Закарпатська область, 90202, код ЄДРПОУ 04053683) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Берегівської міської ради Закарпатської області від 11 травня 2018 року №1140 "Про відмову ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1".
3. Зобов'язати Берегівську міську раду Закарпатської області повторно розглянути на пленарному засіданні найближчої сесії Берегівської міської ради Закарпатської області в порядку та строки, передбачені Земельний кодексом України, заяву ОСОБА_2, зареєстровану в загальному відділі організаційної роботи та звернень громадян Берегівської міської ради Закарпатської області 24 січня 2018 року за №П-62, про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Берегівської міської ради Закарпатської області (місцезнаходження: вул. Б.Хмельницького, буд. 7, м. Берегово, Берегівський район, Закарпатська область, 90202, код ЄДРПОУ 04053683) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) сплачений судовий збір в розмірі 1409,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).
Повний текст рішення виготовлено 02 січня 2018 року.
СуддяР.О. Ващилін