7 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 308/6488/16-ц
провадження № 61-11605св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О., Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут»,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 6 жовтня 2016 року, ухвалене у складі судді Бедьо В. І., та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 26 січня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Собослой Г. Г., Готра Т. Ю., Бисага Т. Ю.,
У червні 2016 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» (далі- ТОВ «Закарпатгаз Збут») про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок.
В обґрунтування позову посилався на те, щопроживає у АДРЕСА_1 разом зі своєю дружиною та з 12 листопада 2013 року користується 100% пільгою по оплаті за газ на 2 осіб з тих підстав, що є інвалідом війни.
22 червня 2015 року контролерами публічного акціонерного товариства «Закарпатгаз» (далі - ПАТ «Закарпатгаз») був розпломбований та знятий лічильник газу за його місцем проживання та після проведення держповірки державним підприємством «Закарпаттястандартметрологією» (далі - ДП «Закарпаттястандартметрологія») 24 червня 2015 року видано довідку про непридатність побутового лічильника газу.
Придатного до користування лічильника газу йому не встановили.
Станом на 16 грудня 2015 року ТОВ «Закарпатгаз Збут» безпідставно нарахував йому борг за газопостачання у розмірі 4 418, 49 грн., а у січні 2016 сума боргу збільшилась до 6 630,07 грн, при цьому відповідач не врахував, що лічильник газу не був встановлений не з його вини.
Посилаючись на вказане, ОСОБА_4 просив визнати неправомірними дії ТОВ «Закарпатгаз Збут» щодо нарахування суми заборгованості за послуги газопостачання та зобов'язати ТОВ «Закарпатгаз Збут» здійснити перерахунок заборгованості.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 6 жовтня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії щодо демонтування лічильника газу, його встановлення здійснювалось ПАТ «Закарпатгаз», а не відповідачем у справі - ТОВ «Закарпатгаз Збут», які є різними організаціями з постачання природного газу. Позивач не подавав вимог про визнання неправомірними дій ПАТ «Закарпатгаз» щодо неправомірного та несвоєчасного встановлення нового газового лічильника, тому підстав для задоволення позову до ТОВ «Закарпатгаз Збут» про перерахунок плати позивача за спожиті послуги по газопостачанню немає.
Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 7 лютого 2017 року рішення районного суду залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, вважаючи їх законними та обґрунтованими.
У лютому 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 посилається на те, що суд безпідставно не врахував, що він має пільги з оплати по газопостачанню; суд не встановив, кому належав визнаний непридатним лічильник, оскільки від цього залежить порядок його заміни та нарахування оплати за час відсутності лічильника; суд не встановив норми, за якими нарахована заборгованість за газ.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач ТОВ «Закарпатгаз Збут» посилається на те, що судові рішення є законними та обґрунтованими. Судом вірно враховано, що відповідач, до якого подано позов - ТОВ «Закарпатгаз Збут», та ПАТ «Закарпатгаз» є різними господарюючими суб'єктами та безпосередньо ТОВ «Закарпатгаз Збут» не вчиняв щодо позивача дій, про визнання яких неправомірними подано позов. Також відповідач посилається, що при нарахуванні заборгованості за газ ПАТ «Запарпатгаз» враховано пільгу позивача, крім того, питання щодо належності лічильника газу позивач ні у позовній заяві, ні при апеляційному перегляді справи не ставив.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою і ухвалою цього ж суду від 4 вересня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У 2018 році вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Судами встановлено, що позивач ОСОБА_4 проживає у АДРЕСА_1 та є споживачем природного газу; з 12 листопада 2013 року користується 100% пільгою на 2 осіб як інвалід війни III групи.
22 червня 2015 року працівниками ПАТ «Закарпатгаз» знято лічильник газу у споживача ОСОБА_4, про що складено відповідний дефектний акт № Н-29944 про демонтаж лічильника газу для проведення періодичної, позачергової перевірки.
За результатами перевірки придатності лічильника газу, проведеної ДП «Закарпаттястандартметрологія», надано довідку № 111612 від 24 червня 2015 про непридатність побутового лічильника газу, зокрема виявлено несправність лічильного механізму.
ПАТ «Закарпатгаз» повідомило позивача, що з липня 2015 року по серпень 2015 року йому нараховано за використаний природній газ відповідно до середньомісячного (середньодобового) обсягу споживання природного газу, а з вересня 2015 року по 15 січня 2016 року нарахування за спожитий газ відбувалось відповідно до встановлених норм споживання.
15 січня 2016 року позивачу встановлено новий лічильник газу, який є власністю ПАТ «Закарпатгаз», що позивачем не оспорюєтсья.
Отже, судами встановлено, що всі дії, які вчиняються із газорозподільним обладнанням, здійснює ПАТ «Закарпатгаз», у тому числі дії щодо повірки та заміни лічильників, а відповідач у справі - ТОВ «Закарпатгаз Збут» вчиняє дії виключно щодо постачання газу споживачу.
Також суди встановили, що нарахування оплати за користування газом проводилося у відповідності до п. 16-1 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 року № 2246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2014 року № 476), за якими на період зняття лічильника газу для проведення його періодичної/позачергової перевірки та ремонту, пов'язаного з такою перевіркою, або для проведення ремонту за заявою споживача газорозподільне підприємство встановлює лічильники газу з обмінного фонду.
У разі коли замість тимчасово вилученого лічильника неможливо встановити інший, розрахунки із споживачем здійснюються залежно від середньомісячного обсягу споживання природного газу за аналогічний період (опалювальний або між опалювальний), якщо він становить менше шість місяців.
У відповідності до наведеного п. 16-1 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 року № 2246, якщо встановити лічильник газу протягом двох місяців з дня визнання його непридатним до експлуатації та ремонту неможливо, газопостачальне підприємство здійснює розрахунки за спожитий споживачем природний газ відповідно до середньомісячного (середньодобового) обсягу споживання природного газу за аналогічний період (опалювальний або міжопалювальний) попереднього року або фактичний період споживання (опалювальний або міжопалювальний), якщо він становить менш як шість місяців.
У разі коли лічильник газу, що перебуває у власності споживача, визнано в установленому порядку непридатним до подальшої експлуатації та ремонту, розрахунки із споживачем здійснюються протягом двох місяців з дня письмового повідомлення газорозподільним підприємством споживачеві про визнання лічильника газу непридатним до експлуатації та ремонту відповідно до середньомісячного (середньодобового) обсягу споживання природного газу за аналогічний період (опалювальний або міжопалювальний) попереднього року або фактичний період споживання (опалювальний або міжопалювальний), якщо він становить менш як шість місяців, а в подальшому - відповідно до встановлених норм споживання та вимог Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
Судами встановлено, що розрахунок нарахувань за використаний природній газ за місцем проживання позивача із липня 2015 року по серпень 2015 року у відповідності до п. 16-1 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 року № 2246, газопостачальне підприємство ТОВ «Закарпатгаз Збут» проводило відповідно до середньомісячного (середньодобового) обсягу споживання природного газу, а з вересня по 15 січня 2016 року (часу повідомлення про непридатність лічильника) нарахування за спожитий газ відбувалось відповідно до встановлених норм споживання .
При цьому суди встановили, що позивач не ставив питання про визнання неправомірними дій газорозподільного підприємства ПАТ «Закарпатгаз» щодо несвоєчасної заміни визнаного непридатним лічильника, отже дії газопостачальника ТОВ «Закарпатгаз Збут» щодо нарахування оплати у відповідності до положень п. 16-1 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 року № 2246, є правомірними.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, щодо неврахування при обчисленні заборгованості за оплату газопостачання пільг, яким користується позивач, а також того, що суд не встановив, кому належав визнаний непридатним лічильник, не мають правового значення, оскільки такі позовні вимоги позивач не заявляв та предметом розгляду суду вони не були.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, оскільки стосуються повторної переоцінки доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанції, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Оскільки в цьому випадку оскаржувані судові рішення не підлягають скасуванню, перерозподілу судових витрат не здійснюється.
За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 409, 410, 415, 416, 418, 419, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 6 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 26 січня 2017 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. А. Стрільчук
Судді: С. О. Карпенко
В. О. Кузнєцов
О. В. Ступак
Г. І. Усик