П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 грудня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/1053/18
Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Бойка А.В., Шевчук О.А.,
при секретарі Іщенко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «М Моторс» на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року (м. Миколаїв, дата складання повного тексту рішення - 06.08.2018 р.) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М Моторс» до Головного управління ДФС у Миколаївській області про часткове скасування податкового повідомлення-рішення, -
26.04.2018 року ТОВ «М Моторс» звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ДФС у Миколаївській області, в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.02.2018 року №00010281402 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 185842 грн. за основним платежем та 39287 грн. за штрафними санкціями в частині збільшення податкового зобов'язання за податком на прибуток у сумі 144000 грн. та 28800 грн. за штрафними санкціями.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що суму отриманого завдатку включив до свого доходу та задекларував. З приводу віднесення податку на додану вартість по цій операції до складу витрат, позивач зазначає про відсутність у податковому законодавстві норм, які б покладали на нього обов'язок скоригувати податкові зобов'язання в бік їх збільшення за умови списання кредиторської заборгованості. Крім того, на думку позивача, в даному спорі застосуванню підлягає презумпція правомірності його рішень.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року у задоволенні позову ТОВ «М Моторс» відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, директор ТОВ «М Моторс» 03.09.2018 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.08.2018 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони з невідомих причин не з'явились, про день, час та місце розгляду справи були своєчасно та належним чином повідомленні.
Заслухавши суддю-доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.
Судом 1-ї інстанції встановлено наступні обставини справи.
29.07.2015 р. позивач уклав договір купівлі-продажу із ТОВ «Карс Клінінг», за умовами якого останнє мало придбати у позивача 3 вантажних автомобіля, вартість яких складає еквівалент 225 000 євро.
Оплата товару повинна була здійснювалась у два етапи: 1) до 29.09.2015 р. ТОВ «Карс Клінінг» повинно було оплатити 90% вартості товару, 2) до 30.10.2015 р. решту 10% вартості товару.
На протязі 2015 року ТОВ «Карс Клінінг» сплатило позивачу 4 800 000 грн. в якості оплати за товар (автомобілі), а позивач, в свою чергу, виписав податкові накладі, а ПДВ в сумі 800 000 грн. відніс до своїх податкових зобов'язань.
У 2015-2016р.р. між сторонами договору відбулось листування, відповідно до якого позивач повідомив ТОВ «Карс Клінінг» про те, що ним не сплачена вартість товару в обумовлені договором строки і розміри. У відповіді покупець зазначив, що не має змоги оплатити товар. Тоді позивач повідомив свого контрагента - ТОВ «Карс Клінінг» про те, що кошти в сумі 4800000 грн. є «завдатком», який на підставі положень ч.1 ст.571 ЦК України залишається у нього. У відповідь на цей лист позивача, ТОВ «Карс Клінінг» визнало за собою невиконання умов договору та не заперечувало проти його розірвання і залишення позивачем 4800000 грн. завдатку.
На підставі цього листа, позивач відніс суму 4 800 000 грн. до складу свого доходу і включив її у декларацію з податку на прибуток за 2016 р., а суму ПДВ в розмірі 800000 грн. включив до складу витрат.
19.01.2018 року співробітниками податкового органу було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «М Моторс», за результатами якої складено Акт №115/14-2914-02/35639053, у висновках якого зазначено про порушення позивачем вимог ст.14 п.14.1. пп.14.1.27., пп.14.1.36., ст.44 п.44.1., ст.134 п.134.1., ст.135 п.135.1., п.135.4. пп.135.4.1., ст.138 п.138.1., п.138.2., п.138.4., ст.139 п.139.1. пп.139.1.1. ПК України, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток підприємств на суму 186 187 грн.
В подальшому, на підставі вказаного Акту перевірки, 12.02.2018 року уповноваженою особою відповідача було прийнято податкове повідомлення-рішення №00010281402, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 185842 грн. та застосовано штраф в розмірі 39287 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням податкового органу в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 144000 грн. і в частині штрафу в розмірі 28800 грн., позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності вимог та, відповідно, з неправомірності дій та спірного рішення відповідача.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.
Як слідує зі змісту приписів ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІV, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу.
Відповідно до зазначеної статті 1 цього ж Закону №996-ХІV, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Стаття 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» серед принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності передбачає превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Одночасно, як вбачається зі змісту ст.14 п.14.1. пп.14.1.191. ПК України, постачання товару є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власника, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Відповідно до вимог ст.134 п.134.1 пп.134.1.1 ПК України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
А згідно із пп. «а» п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом податку на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Так, як встановлено судами обох інстанцій з матеріалів справи та вже зазначалось вище, перевіркою від 19.01.2018 року встановлено, що 29.07.2015р. позивач уклав договір купівлі-продажу із ТОВ «Карс Клінінг», за умовами якого останнє мало придбати у позивача 3 вантажних автомобіля, вартість яких складає еквівалент 225 000 євро.
З матеріалів справи та змісту вказаного договору встановлено, що оплата цих автомобілів здійснювалась у два етапи, у зв'язку з чим, на протязі 2015р. ТОВ «Карс Клінінг» сплатило позивачу 4 800 000 грн., а позивач, в свою чергу, виписав податкові накладі, а ПДВ в сумі 800 000 грн. відніс до своїх податкових зобов'язань.
В подальшому, як встановлено по справі та підтверджується сторами, договір між позивачем та ТОВ «Карс Клінінг» фактично до кінця виконано не було, тобто поставки 3-х автомобілів на адресу контрагента не відбулось, а кошти, які останній вносив як оплату, за домовленістю сторін було розцінено як «завдаток», який на підставі приписів ст.571 ч.1 ЦК України, позивач залишив у себе.
Як видно з матеріалів справи, позивач відніс реально сплачену контрагентом суму 4 800 000 грн. до складу свого доходу і включив її у декларацію з податку на прибуток за 2016 р., а суму ПДВ в розмірі 800000 грн. включив до складу витрат.
Проте, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, не може погодитись з такими діями позивача, оскільки, що визнано сторонами, поставки товару на суму 4 800 000 грн. фактично не відбулось, а отже отримана платником сума 4 800 000 грн. є неповернутим контрагенту авансом (як неповернута фінансова допомога) та виходячи з приписів чинного законодавства не підлягає оподаткуванню ПДВ.
Таким чином, з аналізу зазначених вище норм, судова колегія приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку, що сума в розмірі 800 000 грн. не є витратами в розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - вона не призвела до зменшення активів позивача та не повинна була декларуватись ним як власні витрати, у зв'язку з чим, відповідачем правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.02.2018 року №00010281402 в частині збільшення податкового зобов'язання за податком на прибуток та за штрафними санкціями.
До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «М Моторс» - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 26.12.2018р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: А.В. Бойко
О.А. Шевчук