справа № 1340/4636/18
27 грудня 2018 року м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд, в складі:
Головуючого-судді Мричко Н.І.,
за участю секретаря судового засідання Мусій С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - компанія «NIBULON S. A.» про визнання дій протиправними,-
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Нива» (надалі - ТОВ «Нива», Позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до службової особи відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України старшого державного виконавця Сіренко Сергія Володимировича, в якому просило визнати протиправними дії службової особи відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - старшого державного виконавця Сіренка Сергія Володимировича, в межах виконавчого провадження № 55583162 у відношенні до ТОВ «Нива», які виявляються направлені Запиту державного виконавця (55583162/20.1-4/23 від 03.09.2018 року).
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 24.09.2018 на адресу ТОВ «Нива» надійшов запит старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича. У вказаному запиті державний виконавець запитував інформацію щодо наявності майна, яке належить Публічному акціонерному товариству «Компанії «Райз» (надалі - ПАТ «Компанія «Райз»), стану заборгованості перед ПАТ «Компанія «Райз», також просив надати письмові пояснення щодо її виникнення та надання завірених копій документів щодо здійснених договірних відносин між ПАТ «Компанія «Райз» та ТОВ «Нива». Позивач вважає, що дії державного виконавця містять ознаки незаконного втручання у господарські відносини товариства, що порушує права Позивача у здійсненні ним господарської діяльності.
Ухвалою суду від 12.10.2018 призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
29.10.2018 Відповідач надіслав суду відзив на позовну заяву (вх. № 34250), в якому просив суд у задоволенні позову ТОВ «Нива» відмовити. Зазначає, що в провадженні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження ВП № 55583162 з примусового виконання виконавчого листа Святошинського районного суду м. Києва від 28.12.2017 № 759/16206/14-ц, відповідно до якого боржником є ПАТ «Компанія «Райз», а стягувачем - юридична особа «NIBULON S.A.». В процесі здійснення виконавчих дій державним виконавцем отримано інформацію про те, що в період з 2014 по 2018 роки ПАТ «Компанія «Райз» реалізувало позивачу товарів (робіт, послуг) на загальну суму 9060955,93 грн., а тому у Позивача може існувати непогашена заборгованість, на яку з метою виконання виконавчого листа може бути звернуто стягнення. 03.09.2018 компанією «NIBULON S.A.», як стягувачем у виконавчому провадженні № 55583162, подано до Відповідача клопотання про надсилання Позивачу запиту державного виконавця в порядку статті 53 Закону України «Про виконавче провадження». Вказує, що запит державного виконавця про надання інформації надіслано обґрунтовано та у відповідності до вимог чинного законодавства. Відповідач вважає, що зміст та підстави запиту відповідають вимогам статей 13, 18, 53 Закону України «Про виконавче провадження», а форма - пунктам 6, 11, 12 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5.
У судовому засіданні, яке відбулося 21.11.2018, суд, за клопотанням представника позивача Адамовича Є.В., керуючись статтею 48 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) провів заміну первісного Відповідача на належного, а саме: з службової особи відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України старшого державного виконавця Сіренка Сергія Володимировича на Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі - Департамент ДВС МЮ України, Відповідач).
Суд до участі у справі залучив третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - компанію «NIBULON S. A.» (надалі - компанія «NIBULON S.A.», Третя особа).
06.12.2018 на електронну адресу суду (арк. справи 155-159) та 15.12.2018 на адресу суду (арк. справи 169-173) надійшли письмові пояснення компанії «NIBULON S.A.». Вказано, що оскаржуваний Позивачем запит про надання інформації від 03.09.2018 № 55583162/20.1-4/23 направлявся такому з метою захисту інтересів стягувача у виконавчому провадженні ВП № 55583162 - компанії «NIBULON S.A.» та встановлення майнового стану боржника у вказаному виконавчому провадженні. На думку Третьої особи, Позивач у позовній заяві так і не зазначив, яке саме його право та законний інтерес було порушено оспорюваними діями державного виконавця і в чому конкретно полягає порушення таких прав та законних інтересів з боку державного виконавця. Відтак просить суд, відмовити в задоволенні позову ТОВ «Нива» до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними.
Позивач явки уповноваженого представника у судові засідання повторно не забезпечив, хоча належним чином судом повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення. Представник позивача 10.12.2018 на електронну адресу суду надіслав заяву, згідно з якої просив попередній розгляд справи призначеної на 12 грудня 2018 року провести без його участі.
Відповідач в судові засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.
Третя особа у судові засідання явки уповноваженого представника не забезпечила, хоча належним чином повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи.
З'ясувавши зміст спірних правовідносин, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
03.09.2018 старшим державним виконавцем ВПВР ДДВС МЮ України Сіренком С.В. скерований на адресу 35 товариств, в тому числі і на адресу Позивача, запит державного виконавця № 55583162/20.1-4/23. Згідно з вказаним запитом, державний виконавець вимагав:
- протягом трьох робочих днів з моменту отримання цього запиту подати до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відомості про належне ПАТ «Компанія «Райз» майно, що перебуває, зокрема у Позивача, та майно чи кошти, які, в тому числі і Позивач повинен передати ПАТ «Компанії «Райз»;
- протягом трьох робочих днів з моменту отримання цього запиту подати до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України довідку про стан заборгованості, зокрема, Позивача перед ПАТ «Компанія «Райз».
Державним виконавцем наведені мотиви такого запиту, а саме зазначено, що в провадженні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження ВП № 55583162 відкрите 22.01.2018 з примусового виконання виконавчого листа Святошинського районного суду м. Києва № 759/16206/14-ц від 28.12.2017 про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення апеляційної колегії арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами GAFTA від 23.05.2014 № 4323А(і), згідно з яким рішення арбітражного суду першого рівня змінюється, відповідно до висновків цього рішення. Продавці - Апелянти - ПАТ «Компанія «Райз» повинні сплатити Покупцям-Відповідачам - «NIBULON SA.» 17536000,00 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України гривни щодо долара США станом на 06.12.2017 становить 476354918,40 в якості відшкодування збитків, а також складні відсотки на цю суму, що розраховуються поквартально, за ставкою 4% з дати невиконання зобов'язань - 11.01.2011 і до дати повної сплати відшкодування збитків. Порядок відшкодування арбітражних витрат, передбачений рішенням суду першого рівня, підтримується. Витрати на арбітраж за розгляд цієї Апеляції (за виключенням витрат Відповідачів-Покупців «NIBULON SA.» на їх торгового представника) несуть Продавці- Апелянти-ПАТ «Компанія «Райз». Витрати та збори за цією апеляцією:-Фунтів стерлінгів: - Збори Асоціації 5463,29; - Збори Апеляційної ради 48131,56; -ПДВ 0,00 53594,85 фунтів стерлінгів, 53594,85 фунтів стерлінгів, що за офіційним курсом Національного банку України гривни щодо фунта стерлінга станом на 06.12.2017 становить 1955901,17 грн., що сплачується Продавцями - ПАТ «Компанія «Райз».
Вважаючи дії старшого державного виконавця ВПВР ДДВС МЮ України Сіренка С.В. щодо скерування вказаного запиту протиправними, Позивач звернувся з позовом до суду.
При вирішенні спору, суд застосовує наступні норми права.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (надалі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 цього Закону України «Про виконавче провадження», підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до частини 1 статті 14 Закону України «Про виконавче провадження» учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник (частина 1 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктами 3, 14, 15 та 20 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача.
Частиною 4 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Згідно частиною 5 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.
Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що державний виконавець має право витребувати відомості, необхідні для вчинення виконавчих дій, у тому числі і відомості про майно боржника що знаходиться у третіх осіб, або має бути передано від цих осіб боржнику і на яке може бути звернуто стягнення. У таких осіб виникає обов'язок повідомлення про наявність такого майна чи прав на майно у боржника.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу наведених вище норм законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог з наступних мотивів.
Твердження Позивача про те, що державний виконавець безпідставно вимагає інформацію та документи щодо володіння майном та коштами, які належать або мають бути передані ПАТ «Компанія «Райз» за весь час діяльності підприємства, суд не приймає до уваги, оскільки, як вже зазначалось, пункт 3 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» надає державному виконавцю повноваження на вчинення таких дій без жодних умов чи обмежень. Крім цього, суд зауважує, що зміст оскаржуваного запиту не містить в собі відомостей, які б вказували на втручання у господарську діяльність Позивача.
Суд вважає безпідставним твердження Позивача про порушення державним виконавцем територіальних обмежень при направленні запиту, з огляду на таке.
Частиною 5 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», на яку посилається Позивач, врегульовано порядок проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця. Зі змісту запиту державного виконавця видно, що його направлено з метою отримання інформації про майно боржника, а не з метою перевірки наявної інформації. Крім того, з положення про Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вбачається, що він є самостійним структурним підрозділом Міністерства юстиції України, тобто центрального органу влади, компетенція якого поширюється на всю території України. За таких обставин, суд вважає, що компетенція відповідача також не має територіальних обмежень та розповсюджується на всю територію України.
Крім того, посилання Позивача на статтю 11 Закону України «Про виконавче провадження» є безпідставним, оскільки така норма визначає загальні строки у виконавчому провадженні для прийняття рішення чи вчинення дії.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що старший державний виконавець ВПВР ДДВС МЮ України Сіренко С.В. при направленні запиту в тій частині, що стосується Позивача діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги Позивача є безпідставними.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини, суд вважає, що у задоволенні позову ТзОВ «Нива» до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - компанія «NIBULON S. A.» про визнання дій протиправними слід відмовити повністю.
Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - компанія «NIBULON S. A.» про визнання дій протиправними, - відмовити повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 02.01.2019.
Суддя Мричко Н.І.