ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"27" грудня 2018 р. справа № 0940/1560/18
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Кафарського В.В.,
за участю секретаря судового засідання Федів А.В.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Карпаш Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов №ІФ-921/47/АВ/П/ТД-1ФС, №921/47/АВ/П/МГ-2ФС, №921/47/АВ/П/ІП-3ФС від 05.07.2018 про накладення штрафів уповноваженими посадовими особами та припису №ІФ-921/47/АВ від 12.06.2018 про усунення виявлених порушень, -
28.08.2018 представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3) звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов №ІФ-921/47/АВ/П/ТД-1ФС, №ІФ-921/47/АВ/П/МГ-2ФС, №ІФ-921/47/АВ/П/ІП-3ФС від 05.07.2018 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами та припису №ІФ-921/47/АВ від 12.06.2018 про усунення виявлених порушень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки, викладені в акті перевірки щодо недодержання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 вимог законодавства про працю, є необґрунтованими, внаслідок чого оскаржені постанови №ІФ-921/47/АВ/П/ТД-1ФС, №ІФ-921/47/АВ/П/МГ-2ФС, №ІФ-921/47/АВ/П/ІП-3ФС від 05.07.2018 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами та припис №ІФ-921/47/АВ від 12.06.2018 про усунення виявлених порушень, винесені за результатами перевірки, підлягають до скасування. Також відмічено, що наведені позивачем у зауваженнях на акт №ІФ921/47/АВ доводи і обґрунтування, а також під час розгляду справи, яка розглядалась 05.07.2018 в присутності позивача та її уповноваженого представника, відповідачем повністю проігноровані. Зокрема, представником позивача відмічено, що інспектор праці під час інспекційного відвідування використав інформацію досудового розслідування в рамках кримінального провадження №12018090180000122, зокрема протоколи допиту свідків, однак, згідно останніх, свідки допитувались не з приводу їх трудових відносин з ФОП ОСОБА_3, а тому таку інформацію інспектор праці має ретельно перевірити в межах інспекційного відвідування. При цьому, як зазначає позивач, нею під час інспекційного відвідування інспектору праці заявлено, що громадяни ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ніколи не перебували з позивачем у трудових відносинах та пропонувалось взяти пояснення у працівників ФОП ОСОБА_3, які перебували під час здійснення інспекційного відвідування на робочому місці (ОСОБА_7 та ОСОБА_8), однак інспектор праці ОСОБА_9 в порушення п. 11 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 за №295 (далі - Порядок №295), не допитав вказаних найманих працівників позивача. Окрім того, представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме судовий збір та витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 19 000,00 грн.
Одночасно із позовом представник позивача подав заяву від 28.08.2018 про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанов Управління Держпраці в Івано-Франківській області №ІФ-921/47/АВ/П/ТД-1ФС, №ІФ-921/47/АВ/П/МГ-2ФС, №ІФ-921/47/АВ/П/ІП-3ФС від 05.07.2018 про накладення штрафів уповноваженими посадовими особами, які винесені за результатами інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, яка використовує найману працю.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.08.2018 в задоволенні вказаної заяви представника фізичної особи-підприємця фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі №0940/1560/18 - відмовлено.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.08.2018 даний позов залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а позивачу надано строк для усунення недоліків.
У зв'язку із усуненням недоліків позовної заяви, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.09.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
12.09.2018 представник позивача подав через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанов Управління Держпраці в Івано-Франківській області №ІФ-921/47/АВ/П/ТД-1ФС, №ІФ-921/47/АВ/П/МГ-2ФС, №ІФ-921/47/АВ/П/ІП-3ФС від 05.07.2018 про накладення штрафів уповноваженими посадовими особами, які винесені за результатами інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, яка використовує найману працю, мотивовану відкриттям виконавчих проваджень №57142997, №57143043 та №57143084 від 05.09.2018 з примусового виконання оскаржених постанов відповідача.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 заяву представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 від 12.09.2018 про забезпечення позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задоволено та вжито заходи забезпечення даного адміністративного позову, шляхом зупинення стягнення на підставі постанов Управління Держпраці в Івано-Франківській області про накладення штрафів уповноваженими посадовими особами №ІФ-921/47/АВ/П/ТД-1ФС, №ІФ-921/47/АВ/П/МГ-2ФС, №ІФ-921/47/АВ/П/ІП-3ФС від 05.07.2018 - до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №0940/1560/18.
Управління Держпраці в Івано-Франківській області скористалося правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 20.09.2018. Представник відповідача у відзиві від 19.09.2018 за №17-09/15-10/6376 проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи (т. 1 а.с. 96-107). Зазначив, що в ході здійснення інспекційного відвідування позивача виявлено ряд порушень законодавства про працю, які зафіксовані в акті інспекційного відвідування від 12.06.2018 за №ІФ921/47/АВ (розділ III «Опис виявлених порушень»), які слугували підставою винесення припису №ІФ-921/47/АВ від 12.06.2018 про усунення виявлених порушень та накладення на позивача штрафів згідно оскаржених постанов №ІФ-921/47/АВ/П/ТД-1ФС, №ІФ-921/47/АВ/П/МГ-2ФС, №ІФ-921/47/АВ/П/ІП-3ФС від 05.07.2018. Також відмічено, що відповідач при винесенні оскаржених постанов №ІФ-921/47/АВ/П/ТД-1ФС, №ІФ-921/47/АВ/П/МГ-2ФС, №ІФ-921/47/АВ/П/ІП-3ФС від 05.07.2018 та припису №ІФ-921/47/АВ від 12.06.2018 діяв в межах та у спосіб, передбачений законодавством.
24.09.2018 представник відповідача подала додаткові пояснення у справі, згідно яких вважає, що підстав для відшкодування позивачу судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 19 000,00 грн. немає (т. 1 а.с. 221-223).
01.10.2018 представник позивача подав до суду відповідь на відзив від 27.09.2018, в якій позивач зазначає, що твердження відповідача у відзиві від 19.09.2018 за №17-09/15-10/6376 є надуманими та безпідставними. В підтвердження надає доводи, аналогічні доводам, які містяться в позовній заяві (т. 1 а.с. 225-227).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.10.2018 для повного та всебічного розгляду даної адміністративної справи призначено судовий розгляд справи №0940/1560/18 із проведенням судового засідання.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. Просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник Управління Держпраці в Івано-Франківській області в судовому засіданні заперечила проти позову та просила у його задоволенні відмовити з підстав, викладених у відзиві від 19.09.2018 за №17-09/15-10/6376.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши надані сторонами докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, присвоєний ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка міститься в матеріалах справи (т. 1 а.с.21).
16.05.2018 до Управління Держпраців Івано-Франківській області надійшов лист Коломийського відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській області від 10.05.2018 за №7988/108/56-20/25, в якому зазначено, що в ході проведення досудового розслідування в межах кримінального провадження №12018090180000122, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.02.2018, встановлено, що під час проведення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3 можлива наявність певних порушень трудового законодавства, а тому слідчий Семеняк Г.В. просить провести перевірку додержання позивачем законодавства про працю та загальнообов'язкового державного соціального страхування (т. 1 а.с. 186-187).
24.05.2018 відповідачем на підставі п.п. 4, 3 п. 5 Порядку №295, видано наказ №691-Д про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3 з питань додержання законодавства про працю та зайнятість населення (т. 1а.с. 108).
Відповідно до наказу №691-Д від 24.05.2018, відповідачем видано направлення №04-13/15-10/3507 від 24.05.2018.
30.05.2018 інспектором праці здійснено спробу проведення інспекційного відвідування у позивача, однак через відсутність об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування №ІФ921/47/НД/АВ від 30.05.2018, яким строк проведення інспекційного відвідування зупинено до 12.06.2018.
Того ж дня - 30.05.2018 інспектором праці ОСОБА_9 складена вимога про надання/поновлення документів №ІФ921/47/ПД, якою інспектором праці зобов'язано позивача у строк до 11 год. 00 хв. 11.06.2018 надати відповідні документи.
Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування №ІФ921/47/НД/АВ і вимога про надання/поновлення документів №ІФ921/47/ПД надіслані головним державним інспектором ОСОБА_9 позивачу.
11.06.2018 інспектором праці позивачу вручено особисто направлення на проведення інспекційного відвідування №04-13/15-10/3507 від 24.05.2018 та вимогу про надання/поновлення документів №ІФ921/47/ПД, що підтверджується підписом позивача, який міститься на зворотній стороні направлення (т. 1 зв. ст. а.с. 109) та вимоги (т. 1 зв. ст. а.с. 112).
З 11.06.2018 по 12.06.2018 на виконання наказу №691-Д від 24.05.2018, на підставі направлення на проведення інспекційного відвідування №04-13/15-10/3507 від 24.05.2018 та листа Коломийського відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській області від 10.05.2018 за №7988/108/56-20/25, інспекторами праці проведено інспекційне відвідування у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в гриль-барі «ІНФОРМАЦІЯ_1», за результатами якого складений акт від 12.06.2018 за №ІФ921/47/АВ (т. 1 а.с. 114-117).
Даним актом зафіксовані наступні порушення законодавства про працю:
- ч. 3 ст. 24 КЗпП України (працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України);
- ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» (роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку);
- ч. 1, 2 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату прані» (заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата);
- ч. 1 ст. 83 КЗпП України (у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки);
- ст. 253 КЗпП України (особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню).
На підставі вказаних порушень, встановлених під час інспекційного відвідування у позивача, керуючись пунктом 27 Порядку №295, 12.06.2018 інспектором праці також винесений припис №ІФ921/47/АВ/П про усунення виявлених порушень (т. 1 а.с. 118-121).
Вищезазначений акт інспекційного відвідування від 12.06.2018 за №ІФ921/47/АВ не вручено позивачу у зв'язку із неможливістю особистого вручення, а тому вказаний акт та припис №ІФ921/47/АВ/П наступного дня - 13.06.2018 надіслано в двох примірниках рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення (т. 1 а.с. 122).
20.06.2018 позивачем подано зауваження (заперечення) на акт інспекційного відвідування від 12.06.2018 за №ІФ921/47/АВ (т. 1 а.с. 37-41).
Відповідач 25.06.2018 надіслав позивачу лист-відповідь №04/12 на вказане зауваження (заперечення) (т. 1 а.с. 129).
25.06.2018 відповідачем також повідомлено позивача про те, що розгляд справи про накладення штрафу відбудеться 05.07.2018об 11:30 год. (т. 1 а.с. 131).
Розглянувши у справу про накладення штрафу у присутності позивача та її уповноваженого представника, на підставі акта інспекційного відвідування від 12.06.2018 за №ІФ-921/47/АВ, відповідачем 05.07.2018 прийнято:
- постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ІФ-921/47/АВ/П/ТД-1ФС, якою застосовано до ФОП ОСОБА_3 відповідальність, передбачену абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України - штраф в розмірі 781 830,00 грн. (т. 1 а.с. 15).
- постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ІФ-921/47/АВ/П/МГ-2ФС, якою застосовано до ФОП ОСОБА_3 відповідальність, передбачену абз. 4 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України - штраф в розмірі 74 460,00 грн. (т. 1 а.с. 16).
- постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ІФ-921/47/АВ/П/ІП-3ФС, якою застосовано до ФОП ОСОБА_3 відповідальність, передбачену абз. 8 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України - штраф в розмірі 3 723,00 грн. (т. 1 а.с. 56).
На переконання представника позивача, оскаржені постанови №ІФ-921/47/АВ/П/ТД-1ФС, №ІФ-921/47/АВ/П/МГ-2ФС, №ІФ-921/47/АВ/П/ІП-3ФС від 05.07.2018 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами та припис №ІФ-921/47/АВ від 12.06.2018 про усунення виявлених порушень є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, і, як наслідок, з метою захисту порушеного права позивача, її представник звернувся із даною позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Відповідно до статті 1 вказаного Закону, державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Частиною 4 статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що заходи контролю здійснюються зокрема органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Згідно частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 за №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом (п. 7 Положення).
Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).
Так, згідно п. 2 Порядку №295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.
Аналізуючи наведені норми, суд дійшов переконання, що відповідач, як територіальний орган Держпраці, наділений правом проводити заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності позивача з питань, віднесених до його компетенції, зокрема у формі інспекційних відвідувань.
Питання проведення інспекційних відвідувань та організація невиїзних інспектувань регламентуються пунктом 5 Порядку №295, підпунктами 3 та 4 якого встановлено, що інспекційне відвідування проводиться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 47 цього пункту (підпункт 3); рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю (підпункт 4).
Як встановлено судом, та підтверджено матеріалами справи, інспекційне відвідування у ФОП ОСОБА_3 проведено на підставі листа Коломийського відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській області від 10.05.2018 за №7988/108/56-20/25 (т. 1 а.с. 186-187), а також направлення на проведення інспекційного відвідування №04-13/15-10/3507 від 24.05.2018, яке отримано особисто позивачем. Таким чином, інспектором праці не порушено процедуру проведення інспекційного відвідування, тобто уповноважена особа діяла в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.
Щодо доводів позивача про порушення відповідачем порядку складення припису про усунення виявлених порушень №ІФ921/47/АВ/П від 12.06.2018, суд виходить з наступного.
За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення, що передбачено пунктом 19 Порядку №295.
Відповідно до пункту 23 Порядку №295, припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Згідно п. 20 Порядку №295, акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.
Пунктом 26 вказаного Порядку передбачено, що у разі відмови керівника чи уповноваженого представника об'єкта відвідування від підписання або за неможливості особистого вручення акта і припису, акт та припис складаються у трьох примірниках. Два примірники акта і припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об'єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування та невиїзного інспектування. Об'єкт відвідування зобов'язаний повернути інспектору праці підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання. У разі ненадходження в установлений строк підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об'єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Суд встановив, що акт інспекційного відвідування та припис складений в останній день інспекційного відвідування - 12.06.2018, тобто, в межах строків, встановлених вищезазначеною нормою Порядку №295.
Також судом встановлено, що у зв'язку з тим, що акт інспекційного відвідування від 12.06.2018 за №ІФ921/47/АВ та припис №ІФ921/47/АВ/П не вручено позивачу у зв'язку із неможливістю особистого вручення, вказаний акт та припис наступного дня - 13.06.2018 надіслано в двох примірниках рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення із штрихкодовим ідентифікатором 7601845175542 (т. 1 а.с. 122).
Враховуючи наведене, суд вважає доводи представника позивача про порушення відповідачем порядку складення припису необґрунтованими.
Щодо висновків, зафіксованих в акті інспекційного відвідування від 12.06.2018 за №ІФ921/47/АВ, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 24 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 24 Кодексу законів про працю України).
Стаття 265 Кодексу законів про працю України регламентує відповідальність за порушення законодавства про працю, зокрема, частиною 1 визначено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 за №509 (далі - Порядок №509).
Відповідно до пункту 2 даного порядку, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
Відповідно до пункту 2 цього Порядку штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками.
Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади; акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Таким чином, за змістом наведених норм, питання безпосереднього виконання роботи конкретної особи у конкретного суб'єкта господарської діяльності мало бути предметом детальної перевірки та об'єктивного дослідження посадовими особами управління Держпраці в Івано-Франківській області.
У той же час, як слідує з матеріалів справи, відповідач не встановлював порушення позивачем трудового законодавства безпосередньо за результатами інспекційного відвідування, а зафіксував порушення в акті перевірки виключно на підставі даних досудового розслідування в межах кримінального провадження №12018090180000122.
При цьому, на підставі протоколів допиту свідків - ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 (осіб, які як зазначає інспектор праці, допущені позивачем до роботи без укладення трудових договорів), інспектор праці зробив висновок про неналежне оформлення трудових відносин позивачем.
Суд погоджується з позивачем, що вказані свідки в межах кримінального провадження №12018090180000122 допитувались не з приводу їх трудових відносин з ФОП ОСОБА_3, а тому таку інформацію інспектор праці має ретельно перевірити в межах інспекційного відвідування.
Водночас суд вказує, що судячи зі змісту протоколів допиту і наявних у матеріалах справи заяв ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_7, є невідповідність стосовно періодів роботи останніх у позивача.
Однак, суд звертає увагу на те, що зазначені заяви ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 61-63), не можуть бути належними та допустимими доказами в розумінні статей 73-74 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, як зазначено у заявах, приватний нотаріус Коломийського міськрайонного нотаріального округу ОСОБА_13 засвідчив справжність підпису вказаних осіб, а не сам зміст заяви.
Згідно ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд зазначає, що 09.10.2018 представник відповідача подала клопотання про виклик свідків, а саме: ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_5.
З огляду на предмет доказування у даній справі, суд дійшов висновку, що особи ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_12 зобов'язані з'явитися до суду за його викликом та надати свідчення про відомі обставини, що мають значення для справи, а тому їх в якості свідків судом викликано в судове засідання, призначене на « 26» жовтня 2018 р. о 10:00 год., однак, в судове засідання жоден із викликаних осіб не з'явився.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.10.2018 ОСОБА_12, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_5 повторно викликано в якості свідків у судове засідання, призначене на «05» листопада 2018 р. о 10:00 год., однак в судове засідання жоден із викликаних осіб не з'явився та не повідомив причину неприбуття.
Також суд звертає увагу, що 26.10.2018, відповідно до ст. 16 Закону України «Про захист персональних даних» та на виконання ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України судом здійснено запити Управлінню ДМС України в Івано-Франківській області про надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інших персональних даних, що містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному державному демографічному реєстрі щодо ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7.
Згідно відповіді на запити, яка надійшла 01.11.2018, вказані особи числяться за адресою, за якою Івано-Франківський окружний адміністративний суд здійснював виклик останніх у судове засідання, призначене на « 05» листопада 2018 р. о 10:00 год.
Таким чином, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 повідомлялись належним чином про те, що їх суд викликав в якості свідків, однак останні не прибули в судове засідання та не повідомили про причини неявки.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.11.2018 ОСОБА_12, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 повторно викликано в якості свідків у судове засідання, призначене на « 15» листопада 2018 р. о 10:00 год., однак в судове засідання жоден із викликаних осіб не з'явився та не повідомив причину неприбуття.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 ОСОБА_12, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_5,ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 повторно викликано в якості свідків у судове засідання, призначене на « 28» листопада 2018 р. о 10:00 год., однак в судове засідання з'явились тільки ОСОБА_7 та ОСОБА_12 При цьому, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 не з'явилися в судове засідання та не повідомили причину неприбуття.
Також ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 визнано явку ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 - обов'язковою.
В судовому засіданні 28.11.2018 судом допитано як свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_12, які надали не чіткі пояснення та в поясненнях не змогли згадати в який період працювали у ФОП ОСОБА_3.
Суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 148 Кодексу адміністративного судочинства України, до належно викликаних особи, особисту участь якої визнано судом обов'язковою, свідка, які без поважних причин не прибули у судове засідання або не повідомили причини неприбуття, може бути застосовано привід до суду через органи Національної поліції України з відшкодуванням у дохід держави витрат на його здійснення.
Таким чином, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.11.2018 було відкладено розгляд справи на « 13» грудня 2018 року на 13:30 та застосовано привід до наступних свідків: ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8
Однак, вимоги ухвали від 29.11.2018 про привід свідків Коломийським відділом поліції ГУНП в Івано-Франківській області не виконані та у судове засідання, призначене на « 13» грудня 2018 р. о 13:30 год., вказаних свідків не доставлено.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 відкладено розгляд справи на « 27» грудня 2018 року на 10:00 та повторно застосовано привід до наступних свідків: ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8
Однак, вимоги ухвали від 13.12.2018 про привід свідків Коломийським відділом поліції ГУНП в Івано-Франківській області також не виконані та у судове засідання, призначене на « 27» грудня 2018 р. о 10:00 год., вказаних свідків не доставлено.
Таким чином, судом здійснено всі необхідні заходи щодо повного та об'єктивного розгляду справи та не встановлено обставин на підтвердження висновків, вказаних відповідачем у акті інспекційного відвідування.
При цьому, фактів порушення трудового законодавства інспектором з питань праці самостійно не виявлено під час перевірки, а використання відомостей, отриманих з інших джерел, як уже зазначено судом (матеріалів кримінального провадження) у не встановлений законом спосіб не може слугувати підставою для висновків про наявність будь-яких порушень.
Окрім того, суд підкреслює, що на момент розгляду справи сторонами не надано доказів винесення вироку, що набрав законної сили та яким вирішено обвинувачення по суті, та як наслідок, обставини, встановлені в ході досудового розслідування не можуть братися судом до уваги, як і не могли бути взяті за основу визначених відповідачем порушень без їх перевірки та безпосереднього встановлення.
Зважаючи на вищенаведене, суд прийшов до переконання, що відповідачем під час проведення інспекційного відвідування не було всебічно та повно досліджено обставини щодо допуску до роботи ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_4, ОСОБА_11 та ОСОБА_5, та як наслідок, висновки управління Держпраці в Івано-Франківській області в акті інспекційного відвідування від 12.06.2018 за №ІФ921/47/АВ є помилковими.
Таким чином, оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази, покази свідків, суд робить висновок, що зафіксовані в акті інспекційного відвідування від 12.06.2018 за №ІФ921/47/АВ порушення не знайшли свого підтвердження, а відтак постанови №ІФ-921/47/АВ/П/ТД-1ФС, №ІФ-921/47/АВ/П/МГ-2ФС, №ІФ-921/47/АВ/П/ІП-3ФС від 05.07.2018 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами та припис №ІФ-921/47/АВ від 12.06.2018 про усунення виявлених порушень, винесені на підставі вказаного акту, є протиправними та такими, що підлягають до скасування.
Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про правомірність та обґрунтованість оскаржених постанов №ІФ-921/47/АВ/П/ТД-1ФС, №ІФ-921/47/АВ/П/МГ-2ФС, №ІФ-921/47/АВ/П/ІП-3ФС від 05.07.2018 та припису №ІФ-921/47/АВ від 12.06.2018, а тому вони винесені необґрунтовано, без урахуванням усіх істотних обставин, що мають значення для його прийняття.
Підсумовуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 1 статті 132 цього Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, то в силу вимог частини 1 статті 132, частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області на користь позивача підлягає стягненню сплачений нею судовий збір у розмірі 12 124,13 грн., що підтверджується квитанціями Коломийського відділення Івано-Франківської філії ПАТ КБ «Приватбанк» за №0.0.1090933000.1 від 21.07.2018, №0.0.1090933473.1 від 21.07.2018 та квитанцією Івано-Франківської філії АТ «Ощадбанк» за №28.45.1/18854705 від 04.09.2018, які наявні у матеріалах справи (т. 1 а.с. 3, 4, 78).
Щодо доводів представника позивача про судові витрати на правову допомогу в розмірі 19 000,00 грн., то суд зазначає наступне.
Пунктом 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно частин 1-4 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Системний аналіз наведених вище норм права дає підстави вважати, що на підтвердження понесення витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об'ємів робіт, їх кількості та видів (детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом).
Окрім того, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася в справі тими особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам. Самі лише докази укладення угоди про надання правової допомоги й її оплати не можуть бути підставою для відшкодування цих витрат.
Так, судом встановлено, що представник позивача долучив до позовної заяви копію договору-доручення про надання правової допомоги від 03.07.2018, ордер серії ІФ №001578, квитанцію до прибуткового касового ордера від 05.07.2018 (т. 1 а.с. 64).
Однак, суд звертає увагу на те, що представник позивача не долучив належний доказ, що свідчить про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, а саме платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження. Також позивачем в порушення ч. 4 ст. 134 КАС України не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.
Таким чином, позивачем не надано доказів взаємозв'язку між сплаченими позивачем адвокату коштами та наданою йому правовою допомогою на підставі відповідного договору, зокрема, акту виконаних робіт, звіту з детальним описом робіт, здійснених витрат тощо.
При цьому, надана представником квитанція до прибуткового касового ордера від 05.07.2018 не є належним фінансовим документом, який в сукупності з іншими доказами підтверджує в даному випадку факт понесення позивачем витрат на правову допомогу.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 30.10.2014 №К/800/11/14 та від 24.12.2014 №К/800/19221/13, а також у постанові Верховного Суду України від 01.10.2002 р. у справі № 30/63.
Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Управління Держпраці в Івано-Франківській області щодо винесення постанов про накладення штрафу від 08.05.2018.
Скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ІФ-921/47/АВ/П/ТД-1ФС від 05.07.2018.
Скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №921/47/АВ/П/МГ-2ФС від 05.07.2018
Скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №921/47/АВ/П/ІП-3ФС від 05.07.2018.
Визнати протиправним та скасувати та припис про усунення виявлених порушень №ІФ-921/47/АВ від 12.06.2018.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, 67, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 39784625) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) сплачений судовий збір в розмірі 12 124 (дванадцять тисяч сто двадцять чотири) грн. 13 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Кафарський В.В.
Рішення складене в повному обсязі 02 січня 2019 р.