79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"18" грудня 2018 р. Справа №910/4395/18
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Орищин Г.В.
ОСОБА_1
без виклику сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства ,,Українська залізниця'' в особі Регіональної філії ,,Українська залізниця'', м.Львів, № НЮ-2210 від 04.10.18 (вх № ЗАГС №01-05/674/18 від 23.10.18)
на рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2018 (суддя Мазовіта А.Б., м.Львів, повний текст рішення складено 27.09.2018)
у справі № 910/4395/18
за позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства ,,ДТЕК Добропільська ЦЗФ'', м.Добропілля, Донецька область,
до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства ,,Українська залізниця'' в особі Регіональної філії ,,Львівська залізниця'', м.Львів
про стягнення 48 843,01 грн. вартості нестачі вугілля
Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.09.18 у справі №910/4395/18 (суддя Мазовіта А.Б.) позов ОСОБА_2 акціонерного товариства ,,ДТЕК Добропільська ЦЗФ'' до ОСОБА_2 акціонерного товариства ,,Українська залізниця'' в особі Регіональної філії ,,Львівська залізниця'' про стягнення 48 843,01 грн. вартості нестачі вугілля- задоволено повністю.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідно до положень статті 110 Статуту залізниць України відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоодержувачу покладається на залізницю. З огляду на недоведеність залізницею виникнення нестачі з незалежних від перевізника причин, відповідності комерційних актів вимогам Статуту залізниць України, збитки у розмірі фактично заподіяної шкоди підлягають відшкодуванню позивачу, якому одержувач передав право вимоги переуступним підписом на накладних.
Не погоджуючись з даним рішення, відповідач подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2018 у справі № 910/4395/18 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
Підставами для скасування оскаржуваного рішення скаржник вважає наступні: суд першої інстанції не встановив, що є предметом спору у даній справі та помилково дійшов висновку про доведеність вартості відправленого вантажу за накладними № 52377322 від 11.10.17 та № 52379690 від 12.10.17, а також щодо наявності у позивача збитків в розмірі 48 843,01 грн., оскільки на думку апелянта, судом в тій частині не було надано належної оцінки збиткам, та не встановлено причинний зв'язок між неправомірними діями та збитками відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.
Також апелянт зазначає, що відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).
Крім того, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують сплату вартості вугілля, яке було прийнято залізницею до перевезення, згідно накладних № 52377322 від 11.10.17 та №52379690 від 12.10.17 відтак, позивачем проведення компенсації в розмірі 48 843,01 грн. належними доказами не доведено.
Апелянт також посилається на ту обставину, що судом першої інстанції залишено поза увагою твердження позивача, що він не є власником вантажу, і розрахунок вартості вантажу, що перевозився, останній здійснював керуючись даними власника. Однак, судом в цій частині не було надано жодної оцінки, у в'язку з чим, на думку апелянта, заявлені позивачем позовні вимоги засновані лише на факті недостачі вантажу під час його перевезення, які не мають під собою матеріального обґрунтування, оскільки позивачем цим не були заподіяні будь-які збитки або втрати.
Також апелянт вважає, що місцевий господарський суд безпідставно застосував главу 30 § 1 ГК України та главу 54 § 3 ЦК України, чим порушив норми процесуального права, оскільки, змінив підставу позовних вимог.
Окрім того, апелянт вказує, що суд першої інстанції не звернув увагу на відсутність між залізницею та власником вантажу договірних відносин щодо поставки вугілля, а тому під час ухвалення рішення до уваги прийняв посилання позивача на документи, надані постачальником, у звязку з чим, суд повинен був відхилити такі доводи, оскільки підставою позовних вимог є неналежне виконання договору перевезення.
Наводить скаржник і інші доводи, що є, на його думку, підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2018 справу №910/4395/18 призначено судді-доповідачу ОСОБА_3, суддям Орищин Г.В. та Желіку М.Б..
Ухвалою суду від 26.10.18 апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства ,,Українська залізниця'' в особі Регіональної філії ,,Львівська залізниця'' залишено без руху та надано апелянту строк для усунення недоліків, зазначених у даній ухвалі.
Ухвалою суду від 07.11.18 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 акціонерного товариства ,,Українська залізниця'' в особі Регіональної філії ,,Львівська залізниця'', зобовязано господарский суд Львівської області невідкладно надіслати на адресу Західного апеляційного господарського суду матеріали справи №910/4395/18, зобовязано позивача надати обгрунтований відзив на апеляційну скаргу та зазначено про розгляд даної справи без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 21.11.18 розгляд справи №910/4395/18 призначено на 18.12.18 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи те, що ціна позову у даній справі становить 48 843,01 грн., що менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (176 200,00 грн.), згідно ч.10 ст.270 ГПК України, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд даної справи без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне:
за встановленими судом першої інстанції та неоспореними обставинами вбачається, що 11.10.17 та 12.10.17 зі станції відправлення Добропілля Донецької залізниці на станцію призначення Бурштин Львівської залізниці відправником ПАТ ,,ДТЕК Добропільська ЦЗФ'' на адресу відокремленого підрозділу ,,Бурштинська ТЕС'' ПАТ ,,ДТЕК ,,Західенерго'' було направлено вантаж у вагоні № 53034088: вугілля камяне марки Г (Г2) О-100 масою 68 900 кг., у вагоні № 53830634 : вугілля камяне марки Г (Г2) О-100 масою 68 000 кг., у вагоні № 56253867 : вугілля камяне марки Г (Г2) О-100 масою 68 600 кг., що підтверджується залізничними накладними № 52377322 від 11.10.17 та №52379690 від 12.10.17.
Згідно з п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Згідно з вищенаведеними накладними Залізниця прийняла у ОСОБА_2 акціонерного товариства ,,ДТЕК Добропільська ЦЗФ'' на станції Добропілля Донецької залізниці для перевезення вказане вугілля і зобов'язалась доставити його на станцію Бурштин Львівської залізниці на адресу ДТЕК Бурштинська ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго». Відокремлений підрозділ «Бурштинська ТЕС» є структурною одиницею публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго».
14.10.2017 р. на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було здійснено контрольну перевірку маси вантажу у вагонах № 53034088, № 53830634 та № 56253867, за результатами якої встановлено недостачу вантажу у вищевказаних вагонах. Про даний факт складено комерційні акти № 450003/370 від 14.10.2017, № 450003/371 від 14.10.17 та № 450003/372 від 14.11.17. У розділах А зазначених комерційних актів вказано про те, що вагони є технічно справними.
Відповідно до комерційного акту № 450003/370 від 14.10.2017 у розділі Д «Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку» зазначено, що при переважуванні вагону №53034088 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось: вага брутто - 79 300 кг, тара - 20 700 кг, вага нетто - 58 600 кг, що менше ваги, вказаної в документі на 10 300 кг. Навантаження вантажу на рівні бортів, маркування із застосуванням катку. За рухом поїзда над 1-6 люками є поглиблення вантажу довжиною - 9,0 м, по ширині вагону, глибиною - 0,6 м. В місці поглиблення маркування відсутнє. В технічному відношенні вагон справний. Вагон без торцевих дверей, безлюковий. Течі вантажу немає. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилася. Вантаж, якого бракує, у вагоні вмістися зміг би.
Відповідно до комерційного акту №450003/371 від 14.10.2017 у розділі Д «Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку» зазначено, що при переважуванні вагону №53830634 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось: вага брутто - 81 950 кг, тара - 20 000 кг, вага нетто - 61 950 кг, що менше ваги, вказаної в документі на 6 050 кг. Навантаження вантажу нижче бортів на 20 см, маркування із застосуванням катку. За рухом поїзду є поглиблення вантажу: над 1-4 люками довжиною - 6,0 м, по ширині вагону, глибиною - 0,5-0,6 м, над 7 люком довжиною - 1,5 м, по ширині вагону, глибиною - 0,4 м. В місцях поглиблень маркування відсутнє. В технічному відношенні вагон справний. Вагон без торцевих дверей, безлюковий. Течі вантажу немає. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилася. Вантаж, якого бракує, у вагоні вмістися зміг би.
Відповідно до комерційного акту №450003/372 від 14.10.2017 у розділі Д «Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку» зазначено, що при переважуванні вагону №56253867 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось: вага брутто - 82 600 кг, тара - 22 200 кг, вага нетто - 60 400 кг, що менше ваги, вказаної в документі на 8 200 кг. Навантаження вантажу нижче бортів на 20 см, маркування із застосуванням катку. За рухом поїзду над 1-4 люками є поглиблення вантажу довжиною - 5,0 м, по ширині вагону, глибиною - 0,7 м. В місці поглиблення маркування відсутнє. В технічному відношенні вагон справний. Вагон без торцевих дверей, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. Течі вантажу немає. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилася. Вантаж, якого бракує, у вагоні вмістися зміг би.
З наявної в матеріалах справи довідки вантажовідправника вбачається, що вартість 1 (однієї) тони вугільної продукції, відвантаженої з ОСОБА_2 акціонерного товариства ,,ДТЕК Добропільська ЦЗФ'' на адресу ДТЕК Бурштинська ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго» у вагонах № 53034088 № 53830634 та № 56253867 згідно накладних № 52377322 та № 52379690, складає 2 389,58 грн. з урахуванням ПДВ.
Вартість недостачі, виявленої у вагоні №53034088 складає 21 319,83 грн. (нестача з урахуванням норми природної втрати 2%) х 2 389 грн. 58 коп. (вартість 1 т вугілля з ПДВ), у вагоні №53830634 становить 11 207 грн. 13 коп. (4 690 кг (нестача з урахуванням норми природної втрати 2%) х 2 389 грн. 58 коп. (вартість 1 т вугілля з ПДВ), у вагоні №56253867 становить 16 316 грн. 05 коп. (6 828 кг (нестача з урахуванням норми природної втрати 2%) х 2 389 грн. 58 коп. (вартість 1 т вугілля з ПДВ),
Відповідно до вищенаведеного, позивач вважає, що оскільки втрата вантажу відбулась з вини перевізника, останній відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України, повинен відшкодувати загальну вартість недостачі в сумі 48 843,01 грн.
При прийнятті постанови колегія суддів керувалася наступним.
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).
Згідно ч. 5 ст. 306 ГК України, загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно ст. 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Частиною 3 ст. 909 ЦК України передбачено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами і статутами.
Як зазначалось вище, ОСОБА_2 акціонерним товариством ,,ДТЕК Добропільська ЦЗФ'' згідно залізничних накладних №52377322 від 11.10.17 та № 52379690 від 12.10.17, передано вантаж для перевезення залізниці.
Відповідно до вищевказаних накладних залізниця прийнята у позивача на станції Добропілля Донецької залізниці зазначене вугілля марки ДГ (О-100) для перевезення і зобов'язалась доставити його на станцію Бурштин Львівської залізниці ДТЕК Бурштинська ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго», яка є структурною одиницею ПАТ «ДТЕК Західенерго».
Згідно ст. 6 Статуту залізниці, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Отже, відповідно до договору перевезення, яким згідно із статтею 6 Статуту залізниць України є залізнична накладна, залізницею надавалися послуги по перевезенню вантажів.
У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ст. 920 ЦК України).
Статтею 924 ЦК України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Частиною 2 ст. 23 Законом України «Про залізничний транспорт», а також статтею 113 Статуту залізниць України регламентуються аналогічні норми, відповідно до яких за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Згідно зі ст.110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Приписами статті 113 Статуту залізниць України встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:
а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;
б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;
г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Статтею 26 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Як зазначалось вище у даній постанові, на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, 14.10.17 складено комерційні акти № 450003/370, № 450003/371 та № 450003/372, з яких вбачається, що при переважуванні вантажу, який знаходився у вищенаведених вагонах, останнього є менше ваги, вказаної в документах.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено, що втрата/нестача вантажу відбулась не з його вини, оскільки докази протилежного в матеріалах справи відсутні, сторонами, зокрема апелянтом, не подано.
Згідно ст. 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Відповідно до ст. 133 Статуту залізниць України передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
Судом встановлено, що у накладних № 52377322 від 11.10.17 та №52379690 від 12.10.17, міститься переуступний напис за підписами генерального директора та головного бухгалтера ПАТ «ДТЕК Західенерго», які скріплені печаткою, що свідчить про передачу права на пред'явлення позову ОСОБА_2 акціонерним товариством ,,ДТЕК Добропільська ЦЗФ'', тобто, від вантажоодержувача до вантажовідправника, що не суперечить ст. 133 Статуту залізниць України.
Згідно з ч.1 ст.31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.
Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Слід зазначити, що на станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень, оскільки протилежного сторонами, зокрема апелянтом, не доведено.
Крім того, залізницею не було зроблено будь-яких зауважень до стану вагонів та вантажу. Комерційні акти не містять відомостей про те, що вагони № 53034088, №53830634 та №56253867 є технічно несправними, що могло призвести до втрати вантажу.
Також апелянтом ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не доведено, що нестача вантажу виникла з незалежних від перевізника причин.
Отже, втрата, нестача або пошкодження вантажу під час перевезення є наслідком його незбереження, що свідчить про неналежне виконання зобов'язань за договором перевезення та є підставою для настання господарсько-правової відповідальності для залізниці.
З урахуванням вищенаведеного, місцевим судом правомірно встановлено, що нестача вантажу виникла внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, зокрема у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Згідно з частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
В матеріалах справи наявна довідка акціонерного товариства ,,ДТЕК ОКТЯБРСЬКА ЦЗФ'', з якої вбачається, що вартість 1 (однієї) тони вугільної продукції, складає 2 389,58 грн..
За приписами частини 2 статті 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Пунктом 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24.11.2000 №862/5083, встановлені норми природної втрати та граничного розходження у визначенні маси нетто. Так, зазначеним пунктом передбачено, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах, що відноситься до вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.
Отже, місцевим господарським судом правомірно при задоволенні позовних вимог застосовано природну втрату маси вантажу у розмір 2% від маси нетто, оскільки вантаж перевозився у вологому стані, що підтверджується його характеристиками, наведеними у специфікації та вказаних в накладних .
Враховуючи вищенаведене в сукупності, колегія суддів вважає, що викладені апелянтом в апеляційній скарзі заперечення не спростовують висновки суду першої інстанції, оскільки відповідальність перевізника при перевезенні вантажу, в даному випадку залізниці, передбачена положеннями ст.110 Статуту залізниць України, ч.2 ст.23 Законом України «Про залізничний транспорт», ст. 924 ЦК України, ст. 314 ГК України.
Як вже було вище наведено, згідно ст.130 Статуту залізниць України, право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
В даному випадку вантажоодержувач ПАТ «ДТЕК Західенерго» у відповідності до ст. 133 Статуту залізниць України передав право на пред'явлення позову про стягнення суми недостачі вантажу, позивачу, на підставі переуступного підпису на накладних № 52377322 від 11.10.17 та № 52379690 від 12.10.17.
Відтак, позивачем на підставі статей 130, 133 Статуту залізниць України правомірно подано позов, а посилання апелянта на те, що позивач не є власником вантажу та не подано доказів понесення ним збитків є безпідставним та необґрунтованим.
Інші доводи скаржника є також безпідставними та жодним чином не спростовують факту часткової втрати вантажу під час перевезення та заподіяння збитків, які підлягають відшкодуванню у розмірі, встановленому Статутом залізниць України.
Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Окрім того, колегія суддів вважає обгрунтованим та підставним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання відповідача щодо застосування строку позовної давності.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності.
У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об»єктивно не залежали від нього.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 17.09.2018 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 277 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Судовий збір за перегляд рішення господарського суду Львівської області від 17.09.2018 у даній справі в апеляційному порядку слід покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 129 ГПК України.
На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 282-284 ГПК України,-
Західний апеляційний господарський суд
1. Рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2018 у справі № 910/4395/18 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства ,,Українська залізниця'' в особі Регіональної філії ,,Львівська залізниця'', м.Львів без задоволення.
2. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає з урахування приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови складено і підписано 29 грудня 2018 року
Головуючий суддя Галушко Н.А.
суддя Орищин Г.В.
суддя Желік М.Б.