79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"26" грудня 2018 р. Справа №909/224/18
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді - Плотніцького Б.Д.
суддів Кордюк Г.Т.
ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання: Михайлишин С.В.
та представників учасників судового процесу
від позивача (апелянта): ОСОБА_2;
від відповідача 1: не з'явились,
від відповідача 2: ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу першого заступника прокурора Івано-Франківської області, №08-131вих-18 від 04.07.2018 (вх. ЗАГС № 01-05/379/18 від 18.10.2018),
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.06.2018, суддя Калашник В.О., (повне рішення складено 08.06.2018),
у справі №909/224/18
за позовом Заступника керівника Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області, м. Коломия, Івано-Франківська область,
до відповідача-1 Державного навчального закладу “Коршівський професійний аграрний ліцей”, с. Коршів, Коломийський район, Івано-Франківська область,
до відповідача-2 Приватного акціонерного товариства “Київстар”, м. Київ,
про визнання недійсним Договору оренди державного майна від 10.07.2012 (із внесенням змін та доповнень від 07.08.2017), а також повернення земельної ділянки Державному навчальному закладу “Коршівський професійний аграрний ліцей”, ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
У березні 2018 року заступник керівника Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою про визнання недійсним Договору оренди державного майна від 10.07.2012 із внесеними змінами та доповненнями згідно додаткової угоди № 5 від 07.08.2017, укладеного між Державним навчальним закладом "Коршівський професійний аграрний ліцей" та Приватним акціонерним товариством "Київстар", та повернення земельної ділянки Державному навчальному закладу "Коршівський професійний аграрний ліцей".
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.06.2018 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Рішення суду мотивоване тим, зокрема, що прокурором під час розгляду даної справи не доведено того, що спірне приміщення технологічно пов'язане з навчальним та науковим процесом, а також те, що воно необхідне для використання у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій чи науковій діяльності навчального закладу. Разом з тим, матеріали справи також не містять фактів спричинення перешкод або унеможливлення надання освітніх послуг чи зменшення обсягу цих послуг внаслідок укладання спірного Договору.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, перший заступник прокурора Івано-Франківської області звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, зокрема, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення невірно застосовано ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту», не враховано вимоги п.п. 2.14, 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 від 14.08.2001, які передбачають пряму заборону використовувати об'єкти освіти не за призначенням.
З врахуванням викладеного, скаржник просить суд рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.06.2018 у даній справі скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Заперечення інших учасників справи
Приватне акціонерне товариство "Київстар" та Державний навчальний заклад “Коршівський професійний аграрний ліцей” у відзивах на апеляційну скаргу заперечують доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, просять у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.06.2018 у справі 909/224/18 - залишити без змін. Свої доводи мотивують тим, зокрема, що прокурором не надано доказів того, що спірне нерухоме майно надано в оренду з порушенням вимог чинного законодавства, тому підстави для визнання цього договору недійсним - відсутні.
Стислий виклад встановлених судом та неоспорених обставин, і визначених відповідно до них правовідносин
10.07.2012 між Державним навчальним закладом «Коршівський професійний аграрний ліцей» (Орендодавець) та Приватним акціонерним товариством «Київстар» (Орендар) було укладено договір оренди державного майна №1-069-12, згідно з п. 1.1, 1.2 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування державне майно - частину асфальтно-бетонної площадки 100,00 кв.м., що знаходиться на вул. Зелена, 38а, с. Коршів, Коломийського району, Івано-Франківської області та перебуває на балансі Державного навчального закладу «Коршівський професійний аграрний ліцей» з метою встановлення антенно-фідерних пристроїв та базової станції мобільного стільникового зв'язку (а.с. 21-23).
При цьому, вказаний Договір укладено з урахуванням наданого Міністерством освіти і науки України дозволу (а.с. 112).
Вступ орендаря у користування майном настає одночасно із підписанням сторонами договору та акту приймання-передачі вказаного майна (п. 2.1. Договору).
Факт передачі орендованого майна підтверджується наявним в матеріалах справи актом №1 приймання-передачі державного майна від 10.07.2012, який підписаний уповноваженими представниками обох сторін.
У подальшому, до вищевказаного договору оренди вносились зміни на підставі угод про внесення змін до Договору оренди державного майна (а.с. 25-28). Зокрема, відповідно до договору про внесення змін та доповнень №5 від 07.08.2017 (а.с. 29) термін дії договору оренди продовжено до 09.07.2018 (включно).
Прокурор, вважаючи, що вказаний Договір оренди державного майна №1-069-12 від 10.07.2012 та договір про внесення змін і доповнень до нього №5 від 07.08.2017 не відповідають вимогам чинного законодавства, звернувся до суду з позовом у даній справі.
При цьому, як на підставу для задоволення позовних вимог, прокурор посилався на те, що спірний Договір суперечить вимогам ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту» та п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 від 14.08.2001.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що у даному випадку підстави для задоволення позовних вимог - відсутні, з огляду на наступне.
Норми права, якими керується суд апеляційної інстанції
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами 1-3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України "Про освіту" матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 Закону України "Про освіту" фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.
Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 61 Закону України "Про освіту", додатковими джерелами фінансування є доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.
Отже, виходячи зі змісту вищенаведених правових положень, в якості додаткових джерел фінансування навчальних закладів законом передбачається можливість залучати у тому числі доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.
Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 63 ЗУ "Про освіту", об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.
Частиною 2 п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 року № 796 "Про ствердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності", яка є чинною, передбачена можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.
Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що не можуть бути об'єктами оренди, зокрема, об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (крім пам'яток культурної спадщини, нерухомих об'єктів, які знаходяться на території історико-культурних заповідників).
Пунктом "б" ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства, об'єкти, діяльність яких забезпечує соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей, до яких, зокрема, відноситься об'єкти освіти, крім навчальних закладів, майно яких вноситься до статутного капіталу ПАТ залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.
Відповідно до абз. 20 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" окреме індивідуально визначене майно зі складу цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, забороненого до оренди як цілісний майновий комплекс, може бути об'єктом оренди (без права приватизації та суборенди), якщо воно не заборонене до оренди законами України, не задіяне у процесі основного виробництва та за висновком органу, уповноваженого управляти цим майном, його оренда не порушить цілісності майнового комплексу.
Згідно зі ст. 10 Закону "Про оренду державного та комунального майна" істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін (строк), на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови.
Позиція суду за результатами розгляду апеляційної скарги
На переконання суду апеляційної інстанції, норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Закону України "Про освіту", а також положення постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності", у їх системному поєднанні, дозволяють передавати в оренду будівлі, споруди, окремі тимчасово вільні приміщення і площі, інше рухоме та нерухоме майно або обладнання, за умови, що такі об'єкти тимчасово не використовуються у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності та у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.
Доводи прокурора щодо використання об'єкта освіти не за цільовим призначенням відхиляються колегією суддів, адже місцевим господарським судом встановлено, що в оренду передано частину асфальтно-бетонної площадки площею 100,00 кв.м., що знаходиться обабіч навчальних приміщень, яка технологічно не пов'язана з навчальним та науковим процесом та не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій та науковій діяльності навчального закладу.
Також, матеріали справи не містять доказів у підтвердження фактів спричинення перешкод або унеможливлення надання освітніх послуг чи зменшення обсягу цих послуг внаслідок укладання спірного Договору.
При цьому, твердження апелянта про те, що при вирішенні даного спору місцевим господарським судом не враховано того, що на період 2017-2018 роки Міністерством освіти і науки України не надано дозволу на продовження строку дії договору, є безпідставними, з огляду на наступне.
Обґрунтовуючи позов, прокурор посилався на положення частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту" відповідно до якої об'єкти освіти, що фінансуються з бюджету, не підлягають використанню не за призначенням, а також на пункт 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчального процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених Постановою Головного державного санітарного лікаря України №63 від 14.08.2001, (надалі - Державні санітарні правила), згідно якого здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям, іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється.
Таким чином, за доводами прокурора, укладенням спірного договору порушено принцип цільового використання комунального майна та гарантованого права дітей на освіту.
Про відсутність чи наявність відповідного дозволу Міносвіти при укладенні спірного Договору прокурор не зазначав при обґрунтуванні своїх доводів.
Разом з тим, при вирішенні спору місцевим господарським судом встановлено, що Договір укладено з дозволу Міністерства освіти і науки України (а.с.112). При цьому, матеріали справи не містять доказів відмови Міністерства освіти і науки України у погодженні строку дії спірного Договору на період 2017-2018 роки, як про це ствердно вказує прокурор.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на правові позиції застосування частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту" у подібних правовідносинах, згідно з якими майно об'єктів освіти може використовуватися виключно за їх цільовим призначенням, а мета використання майна об'єкта освіти (в тому числі на умовах оренди) повинна узгоджуватися з метою створення такого об'єкта освіти, тобто мати тісну пов'язаність з навчально-виховним процесом, викладені у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 року у справі № 925/748/17, від 20.02.2018 у справі №910/9914/17 та від 10.04.2018 у справі № 906/165/17/, оскільки зазначені постанови свідчать про наявність у цих справах інших фактичних обставин, ніж ті, які були встановлені у даній справі, і залежно від яких Верховний Суд дійшов відповідних правових висновків.
Водночас, висновки суду першої інстанції у даній справі узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 15.03.2018 у справі №908/457/17.
Висновки суду
Відтак, оскільки зазначене майно навчального закладу технологічно не пов'язане з навчальним та науковим процесом, то, з метою отримання додаткових джерел фінансування, може надаватись в оренду іншим суб'єктам господарювання, про що місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив у своєму рішенні.
Тому колегія визнає, що з урахування всіх обставин даного спору, зокрема, того, що спірне майно перебувало в занедбаному стані до здачі в оренду, безпосередньо не пов'язане з навчальним процесом ліцею, Договір оренди сторонами укладено з дотриманням порядку укладення договорів оренди та вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна", узгоджено всі істотні умови Договору і на момент укладення правочину прямої законодавчої заборони передавати в оренду майно, яке не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, не існувало, суд першої інстанції законно визначив, що спірний договір оренди є таким, що не суперечить приписам ч.5 ст.63 Закону України "Про освіту", оскільки не призводить до порушення прав учнів, які захищає і гарантує держава.
Отже, оскільки відсутні обставини, з якими Закон пов'язує визнання оспорюваного правочину недійсним на момент його вчинення, а невідповідність спірного договору нормам Цивільного кодексу України чи іншим актам цивільного законодавства апеляційною інстанцією не встановлено, висновки місцевого господарського суду про відмову у позові колегія визнає правомірними.
За таких обставин, апеляційна скарга першого заступника прокурора Івано-Франківської області не підлягає задоволенню.
Судові витрати
Судові витрати за подання апеляційної скарги, в порядку вимог ст. 129 ГПК України, покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 240, 269, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Івано-Франківської області - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.06.2018 у справі № 909/224/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.
Головуючий суддя Б.Д. Плотніцький
Судді Г.Т. Кордюк
ОСОБА_1