79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"21" грудня 2018 р. Справа №914/747/18
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Желік М.Б.
суддів Галушко Н.А.
ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання Тимцік М.В.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Кам'янка - Бузький комбікормовий завод”, м. Кам'янка - Бузька Львівської області (вх. ЗАГС 01-05/161/18 від 16.10.2018)
на рішення Господарського суду Львівської області від 27.08.2018 (повний текст рішення складено та підписано 06.09.2018)
у справі № 914/747/18
за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Науково - виробниче об'єднання “Ремтек”, м. Дніпро
до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Кам'янка - Бузький комбікормовий завод”, м. Кам'янка - Бузька Львівської області
про стягнення заборгованості в сумі 87 919, 40 грн.
за участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_3
від відповідача ОСОБА_4
Учасникам процесу роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України. Заяв про відвід складу суду не надходило.
Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.
У судовому засіданні 21.12.2018 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Науково - виробниче об'єднання “Ремтек” звернулось до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Кам'янка - Бузький комбікормовий завод” про стягнення заборгованості в сумі 87 919, 40 грн. Рішенням господарського суду Львівської області від 27.08.2018 у справі № 914/747/18 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Кам'янка - Бузький комбікормовий завод” на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Науково - виробниче об'єднання “Ремтек” 75 416, 00 грн.- основної заборгованості, 8 390, 80 грн. - пені, 3 294, 60 грн. - інфляційних втрат, 818, 00 грн. - 3 % річних, 1 762, 00 грн. судового збору.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Кам'янка - Бузький комбікормовий завод” звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду, скасувати рішення господарського суду Львівської області від 27.08.2018 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що комерційна пропозиція, на поставку товару на суму 356 000,00 грн., яка представлена позивачем до суду першої інстанції не надсилалася апелянту, підготовлена позивачем безпосередньо для подання у справу, доказів надсилання у 2017 році позивач не надав, в справі відсутні такі докази, отже дана комерційна пропозиція та долучені до неї докази являються неналежними доказами, оскільки між позивачем та апелянтом було укладено єдиний договір з єдиною специфікацією по якому і здійснювалася купівля товару. Крім того, апелянт зазначає, що відповідач не мав змоги подати належні докази, які витребовувалися судом, у зв'язку із отримання 25.07.2018 ухвали суду від 04.06.2018 про витребування оригіналів документів та додаткових доказів по справі. Таким чином, документам, які суд витребовував у своїй ухвалі від 04.06.2018 не була надана відповідна оцінка. Крім того, відповідач по справі фізично не мав змоги провести оплату другої частини від суми вартості Товару, оскільки в специфікації № 1 до договору поставки зазначено, що друга частина від вартості товару у розмірі 17,5% сплачується постачальнику після введення товару в експлуатацію, однак товар в експлуатацію введено не було.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 24.09.2018 справу № 914/747/18 розподілено до розгляду колегії суддів у наступному складі: ОСОБА_5 - головуючий суддя, члени колегії - судді Галушко Н.А., Орищин Г.В.
Разом з тим, Указом Президента України від 29.12.2017 № 454/2017 “Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах” ліквідовано Львівський апеляційний господарський суд та утворено Західний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Тернопільську та Чернівецьку області, з місцезнаходженням у місті Львові.
Згідно з ч. 6 ст. 147 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті “Голос України” повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Указом Президента України від 28.09.2018 № 295/2018 суддів Львівського апеляційного господарського суду переведено на роботу на посадах суддів Західного апеляційного господарського суду.
03.10.2018 в газеті “Голос України” № 185 (6940) опубліковано повідомлення про початок роботи Західного апеляційного господарського суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України у разі ліквідації суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2018 справу № 914/747/18 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Желіка М.Б., суддів Галушко Н.А., Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.10.2018 апеляційну скаргу ТОВ “Камянка-Бузький комбікормовий завод” б/н та дати на рішення Господарського суду Львівської області від 27.08.2018 у даній справі залишено без руху.
21.10.2018 на адресу суду від скаржника надійшов лист вих. № 215 від 12.10.2018 про усунення недоліків апеляційної скарги з додатками.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.11.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Кам'янка - Бузький комбікормовий завод” на рішення Господарського суду Львівської області від 27.08.2018 у даній справі та призначено розгляд справи на 05.12.2018.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 розгляд справи відкладено на 21.12.2018, з підстав зазначеній у ній.
В судовому засіданні 21.12.2018 представники сторін участь уповноважених представників забезпечили, які надали пояснення по суті спору, а також пояснення з питань, що виникли в процесі розгляду апеляційної скарги, та просили врахувати їх при винесенні постанови.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла до висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Як встановлено судом, між ТОВ “Науково-виробниче об'єднання “Ремтек” та ТОВ “Кам'янка - Бузький комбікормовий завод” 07.09.2017 укладено договір поставки № 070917 (далі - Договір) умовами якого визначено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, Постачальник (позивач) зобов'язується поставити товар згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити вартість поставленого товару.
Згідно з п. 3.1 Договору, ціна на товар, що поставляється вказується у Специфікації цього договору та є незмінною протягом дії цього Договору.
У Специфікації № 1 до Договору від 07.09.2017 товаром, який зобов'язується поставити позивач, є обладнання, а саме ОСОБА_6 мод. Б6-ДГВ, Р-90 к.Вт у кількості 1 шт., загальною вартістю 356 000,00 грн (в тому числі ПДВ - 59 333,33 грн). Відповідно до Специфікації покупець здійснює оплату шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно графіку оплати: 70% передоплата; 20% впродовж трьох банківських днів після отримання обладнання; 10 % впродовж трьох банківських днів після запуску обладнання. Термін постачання товару становить - 90 календарних днів з дати передоплати.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була здійснена передоплата за товар в розмірі 280 584, 00 грн, на підставі виставленого позивачем рахунку на оплату №15 від 11.09.2017. Зазначене підтверджується платіжним дорученням № 5144 від 11.09.2017 та оборотно-сальдовою відомістю (картка рахунку 361).
В межах встановлених Специфікацією строків, а саме 20.11.2017 позивачем поставлений за місцезнаходженням відповідача ОСОБА_6 мод.Б6-ДГВ, Р=90 кВт, що підтверджується складеною позивачем ОСОБА_7 накладною № 23 від 20.11.2017 та Товарно-транспортною накладною № 2011 від 20.11.2017. Уповноважена особа відповідача відмовилась підписувати супровідну до товару документацію, про що свідчить відсутність підписів одержувача на товарно-транспортній накладній № 2011 від 20.11.2017 та видатковій накладній № 23 від 27.02.2018 у зв'язку з виявленими дефектами, а саме відсутність матриці та роликів пресу, які є його невід'ємною частиною. Однак, у матеріалах справи відсутній дефектний акт від 27.02.2018.
Пунктами 4.5. та 4.6 Договору предбачено, що комплектність товару, що поставляється за цим Договором, повинна відповідати вимогам стандартів, технічних умов чи прейскурантів. У випадку поставки не комплектованого товару, постачальник зобов'язаний на вимогу покупця доукомплектувати товар чи замінити його на комплектний протягом семи календарних днів від дня отримання відповідного повідомлення. В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про виконання вимог передбачених п.4.6 Договору відповідачем.
Згідно Комерційної пропозиції на поставку прес-гранулятора мод. Б6-ДГВ, Р=60 кВт, прес-гранулятор мод. Б6-ДГВ в комплекті з шнековим дозатором та змішувачем в кількості 1, ціна - 356 000, 00 грн. Матриця та ролики замовляються окремо за бажанням замовника, так само замовляється і парогенератором.
Окрім того, у Паспорті прес-гранулятора мод. Б6-ДГВ НПО, перелічено комплект поставки та вказано, що матриця та ролики є розхідним матеріалом і замовляються індивідуально під кожен вид сировини окремо від пресу.
Аналізуючи зазначені обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.
Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як передбачено ч.1 ст.712 ЦК України та ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Згідно з ч.1 ст.598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Однією із підстав припинення зобов'язання є, у відповідності до ст.599 ЦК України, виконання, проведене належним чином.
Порушенням зобов'язання, за ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з Договору №070917 від 07.09.2017 та специфікації № 1 постачальник зобов'язався поставити товар, а саме прес-гранулятор мод. Б6-ДГВ, Р=90 кВт, що позивачем і було виконано, однак відповідач заперечує повну комплектацію товару і вважає, що позивач повинен був усунути недоліки товару та провести повну комплектацію товару, а саме довезти відповідні комплекти матриці та роликів пресу. Крім того, апелянт не погоджується з доказом, який поданий позивачем - комерційною пропозицією на поставку прес-гранулятора Б6-ДГВ та паспорт пресс-гранулятор ОГМ НПО, з яких вбачається, що матриця та ролики є розхідними матеріалом і замовляються індивідуально під кожен вид сировини окремо від пресу, вважає його неналежним та недостатнім доказом.
Згідно ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи подані сторонами докази, суд здійснив оцінку належності та допустимості поданих доказів, та вважає, що позивач довів про належне комплектування поставленого товару, а відповідач не подав доказів, які б свідчили про не доукомплектування поставленого товару.
З врахуванням того, що судом встановлено, що матриця та ролики є розхідними матеріалом і замовляються індивідуально під кожен вид сировини окремо від пресу, як це передбачено Комерційною пропозицією на поставку прес-гранулятора мод. Б6-ДГВ, Р=90 кВт та паспортом прес-гранулятора мод. Б6-ДГВ НПО та протилежне не доведено належними та допустимими доказами відповідачем, товар поставлений позивачем за договором є укомплектований.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачем дотримано умови Договору поставки № 070917 від 07.09.2017 та 20.11.2017 поставлено за місцезнаходженням відповідача ОСОБА_6 мод.Б-6-ДГВ, Р=90 кВт, що підтверджується належними та допустимими доказами, а саме: складеною позивачем ОСОБА_7 накладною № 23 від 20.11.2017 та Товарно-транспортною накладною №2011від 20.11.2017.
Відтак, з врахуванням вищенаведеного місцевий господарський суд дійшов до правомірно висновку, що відповідачем порушено умови Договору поставки №070917 від 07.09.2017, неоплачено поставлений за договором товар у повному обсязі, що спричинило виникнення суми заборгованості в розмірі 75 416, 00 грн, яка підлягає до задоволення.
В силу ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.
Окрім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 5.5 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення.
Відповідно до Специфікації №1 до договору покупець продовж трьох банківських днів після отримання обладнання здійснює оплату в розмірі 20 % шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Таким чином, як уже було встановлено, позивачем поставлено товар 20.11.2018, з врахуванням визначеного, оплата товару мала бути здійснена до 23.11.2017.
Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 24.11.2017 по 05.04.2018 в розмірі 8 390, 80 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Крім того, ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду погоджується із висновком Господарського суду Львівської області щодо стягнення з відповідача за період з 24.11.2017 по 05.04.2018 інфляційних витрат в розмірі 3 294, 60 грн. та 818,00 грн. 3 % річних за аналогічний період та дійшла висновку, що судом першої інстанції підставно задоволені дані вимоги. Дані розрахунки сторонами не заперечуються.
Щодо тверджень апелянта, що відповідач не мав змоги подати належні докази, які витребовувалися судом, у зв'язку із отримання 25.07.2018 ухвали суду від 04.06.2018 про витребування оригіналів документів та додаткових доказів по справі, отже, документам, які суд витребовував у своїй ухвалі від 04.06.2018 не була надана відповідна оцінка, необхідно зазначити наступне.
У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 81 ГПК України будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
У разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Як унормовано приписами частини другої статті 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Згідно з приписами частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
З огляду на викладене, врахувавши розподіл обов'язків доказування, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем не спростовано твердження позивача про неналежне виконання зобов'язання по договору поставки № 070917 від 07.09.2017, що спричинило наявність заборгованості.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі “Серявін та інші проти України” вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Згідно із ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд -
1. В задоволенні вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Кам'янка - Бузький комбікормовий завод”, м. Кам'янка - Бузька Львівської області б/н, б/д (вх. ЗАГС 01-05/161/18 від 16.10.2018) - відмовити.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 27.08.2018 у справі № 914/747/18 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню до Верховного Суду, окрім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 283 ГПК України.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Повний текст постанови оформлено і підписано відповідно до вимог ст.282 ГПК України 28.12.2018.
Головуючий-суддя Желік М.Б.
cуддя Галушко Н.А.
cуддя Орищин Г.В.