79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"18" грудня 2018 р. Справа №914/2687/17
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Скрипчук О.С.
суддів Дубник О.П.
Зварич О.В.
при секретарі судового засідання Лагутіні В.Б.
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Іваницької Галини Романівни б/н від 18.05.2018
на рішення Господарського суду Львівської області від 25.04.2018 (суддя: Синчук М.М., повний текст складено 05.05.2018р.)
у справі № 914/2687/17
за позовом позивача-1: Фізичної особи-підприємця Борис Юрія Зеновійовича, с.Грабовець Стрийського району Львівської області
позивача-2: Фізичної особи-підприємця Попів Олега Ігоровича, м. Стрий Львівської області
позивача-3: Фізичної особи-підприємця Іваницької Галини Романівни, с.Гірне Стрийського району Львівської області
до відповідача: Стрийської міської ради, м. Старий Львівської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - фізичної особи ОСОБА_5, м. Стрий Львівської області
про визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі
за участю представників:
від позивача-1: не з'явився;
від позивача-2: не з'явився;
від позивача-3: ОСОБА_6 - довіреність № 363 від 23.02.2018;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи з боку відповідача: ОСОБА_7 - договір б/н від 29.05.2018.
Фізична особа-підприємець Борис Юрій Зеновійович, фізична особа-підприємець Попів Олег Ігорович та фізична особа-підприємець Іваницька Галина Романівна звернулися до Господарського суду Львівської області із позовом до Стрийської міської ради про визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.04.2018 у справі № 914/2687/17 в позові фізичних осіб підприємців відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням фізична особа-підприємець Іваницька Галина Романівна подала апеляційну скаргу б/н від 18.05.2018, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 25.04.2018 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального права. А саме скаржник стверджує, що суд першої інстанції в рішенні не послався на довідку № 115139767 від 23.02.2018 та копію витягу з ДЗК № НВ -4600311982013 від 16.05.2013, чим порушив норми ч. 4 ст. 238 ГПК України.
Апелянт зазначає, що в порушення вимог ч. 4 ст. 238 ГПК України, суд першої інстанції не зазначив про те, що відповідно до рішення Стрийської міської ради від 20.09.2012 № 266, декларації серії ЛВ № 142131090514 від 22.04.2013, виданої інспекцією ДАБК у Львівській області, технічного паспорта б/н від 02.04.2013, виданого Стрийським МБТІ Львівської області, 21.11.2016 за Іваницькою Г.Р. було зареєстровано право власності на об'єкт нежитлової нерухомості - будівлю магазину, загальною площею 128,3 кв. м., що знаходиться по АДРЕСА_2.
Крім цього, апелянт зазначає, що в даному випадку договір оренди припинив свою дію лише для орендарів.
За твердженням апелянта, суд першої інстанції не встановив з якого моменту відбулась заміна сторони у зобов'язанні (орендних правовідносинах) та не надав належної правової оцінки угоді про розірвання договору оренди землі.
ОСОБА_5 подано до суду пояснення на апеляційну скаргу б/н від 05.06.2018, в якому просить рішення Господарського суду Львівської області від 25.04.2018 залишити без змін.
Пояснення на апеляційну скаргу мотивоване тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає до задоволення.
Відповідачем не було подано до суду відзиву на апеляційну скаргу.
Позивач 1, позивач 2 та відповідач не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання, хоча про дату , час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.10.2008 між Стрийською міською радою (орендодавець) та підприємцями Борисом Ю.З. та ОСОБА_9 (орендарі) було укладено договір оренди землі (договір оренди). Згідно п.1. договору оренди орендодавець на підставі рішення XVIII сесії V демократичного скликання Стрийської міської ради від 23.09.2008 за №310 надав, а орендарі прийняли в платне користування терміном на три роки земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, площею 0,0126га, яка знаходиться на куті вул.Б.Хмельницького та вул. Зелена в м. Стрий, для комерційних цілей, будівництва торгівельного об'єкта.
В п. 2 договору оренди землі зазначено, що на об'єкті оренди немає нерухомого майна.
Договір оренди землі зареєстрований у Стрийському міському відділі Львівської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 18.12.2008 за №040844400095.
04.03.2010 між підприємцями Борисом Ю.З., ОСОБА_9 та Стрийською міською радою була укладена угода про внесення змін до договору оренди землі, якою передбачено, що договір оренди землі укладено на 10 років до 23.09.2018. Вищевказана додаткова угода до договору оренди землі зареєстрована у Стрийському міському відділі Львівської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 08.07.2010 за № 04104440041.
В подальшому, 05.11.2012 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зареєстрували право власності на об'єкт незавершеного будівництва, що находиться по АДРЕСА_2 та розташований на земельній ділянці площею 0,0126 га., кадастровий НОМЕР_2 (зазначене підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстраційний № 38078047).
Пізніше, 04.12.2012 між Борисом Ю.З., ОСОБА_9 (продавцями) та Іваницькою Г.Р. (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва. Згідно умов даного договору Борис Ю.З та ОСОБА_9 продали, а Іваницька Г.Р. придбала магазин, незавершений будівництвом, готовністю 53%, що знаходиться по АДРЕСА_3 у м. Стрий та розташований на земельній ділянці площею 0,0126 га. цільове призначення якої - землі житлової та громадської забудови, кадастровий НОМЕР_2. Зазначений договір нотаріально посвідчений.
Рішенням Стрийської міської ради № 404 від 20.12.2013 (в редакції рішення Стрийської міською ради № 520 від 17.06.2014), зокрема, було вирішено розірвати договір оренди землі, укладений між підприємцями Борисом Ю.З та ОСОБА_9 від 25.03.2014 на земельну ділянку по АДРЕСА_1, кадастровий НОМЕР_1; вилучити земельну ділянку із користування і передати до земель запасу Стрийської міської ради». Як видно із тексту рішення, останнє було прийнято, зокрема, на підставі заяв та клопотань на продовження та припинення права користування земельними ділянками юридичних, фізичних осіб та громадян.
Також, 20.12.2013 рішенням Стрийської міської ради № 405 було вирішено надати дозвіл на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФОП Іваницькій Г.Р. по вул. Б. Хмельницького, 12 площею 0,0115 га для передачі в оренду для комерційних цілей (будівництво торгового об'єкту).
В подальшому 21.11.2016 Іваницька Галина Романівна зареєструвала право власності будівлю магазину (об'єкт нежитлової нерухомості), зальною площею 128,3 кв.м., що находиться по АДРЕСА_3 у м. Стрий. Підстава виникнення права власності: рішення Стрийської міської ради № 226 від 20.09.2012, декларація № ЛВ 142131090514 від 22.04.2013, видана Інспекцією ДАБК у Львівській області, технічний паспорт б/н від 02.04.2013. Зазначене підтверджується довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно № 115190075 від 23.02.2018.
06.09.2017 року позивач 1 та позивач 2 звернувся до відповідача із заявою б/н, в якій просили підписати додаткову угоду про заміну сторони в договорі оренди землі від 15.10.2008, у зв'язку із набуттям позивачем 3 права власності на магазин, що розташований на земельній ділянці.
Проте, як стверджують позивачі у позовній заяві, відповідач уникає укладення додаткової угоди до договору оренди землі від 15.10.2008. Вважаючи відмову відповідача незаконною, позивачі звернулися до суду з позовом про визнання укладеною додаткової угоди.
При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.
Предметом позову у цій справі є внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 15.10.2008 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди у редакції, викладеній в позовній заяві, в частині заміни орендаря, виходячи із того, що внаслідок відчуження нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, право користування цією земельною ділянкою перейшло до іншої особи.
За змістом частини 1 статі 93 ЗК України та статті 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Положеннями пунктів «а», «е» частини 1 статті 141 ЗК визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, у тому числі, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
Згідно з частиною 1 статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється у разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.
Водночас питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 ЗК і статтею 377 ЦК.
Так, згідно чч. 1, 2 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Відповідно до положень статей 125 і 126 ЗК право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Частиною 1 статті 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Згідно з ч.ч. 3,4 ст. 344 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Водночас згідно з частиною 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
З аналізу вищезазначених статей вбачається, що якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я в установленому законом порядку.
Водночас судом встановлено, що позивачі (Борис Ю.З. ОСОБА_9) стверджують, що на підставі договору купівлі продажу від 04.12.2012 ними було продано Іваницькій Г.Р. магазин, незавершений будівництвом, готовністю 53%, що находиться по АДРЕСА_3 у м. Стрий та розташований на земельній ділянці площею 0,0126 га. цільове призначення якої - землі житлової та громадської забудови, кадастровий НОМЕР_2. Зазначений договір посвідчений нотаріусом та реєстрований в реєстрі нотаріальних дій № 2351.
В п. 11 договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 04.12.2012 зазначено, що право власності на незавершений будівництвом магазин виникає у покупця з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього договору.
В договорі купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва зазначено, що останній підлягає державній реєстрації. Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності на незавершений будівництвом магазин підлягає державній реєстрації у КП Львівської обласної ради «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації».
Судом встановлено, що договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва не пройшов державну реєстрацію.
Як видно з матеріалів справи, у заяві Іваницької Г.Р. (вх № 1138/313 від 06.06.2013), яка була адресована міському голові м. Стрий, зазначено, про неможливість зареєструвати право власності на підставі договору купівлі-продажу від 04.12.2012.
Отже, до Іваницької Г.Р. не перейшло право власності на об'єкт незавершеного будівництва, готовністю 53%, що находиться по АДРЕСА_3 у м. Стрий, на підставі договору купівлі-продажу від 04.12.2012, який не пройшов державної реєстрації.
А відтак, до Іваницької Г.Р. не перейшло право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_3 у м. Стрий, на підставі вищезазначеного договору.
Також, судом встановлено, що у 2016 році ФОП Іваницька Г.Р. зверталась до Господарського суду Львівської області із позовом до Стрийської міської ради про визнання укладеною додаткової угоди до договору від 15.10.2008 щодо заміни сторони (орендаря).
Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.10.2016 року у справі № 914/2355/16 відмовлено в позові Іваницької Г.Р. до Стрийської міської ради про визнання укладеною додаткової угоди до договору від 15.10.2008 щодо заміни сторони (орендаря). Зазначене рішення не оскаржувалось.
Апелянт зазначає, що 21.11.2016 Іваницька Галина Романівна зареєструвала право власності на будівлю магазину (об'єкт нежитлової нерухомості), зальною площею 128,3 кв.м., що находиться по АДРЕСА_3 у м. Стрий. Підстава виникнення права власності: рішення Стрийської міської ради № 226 від 20.09.2012, декларація № ЛВ 142131090514 від 22.04.2013, видана Інспекцією ДАБК у Львівській області, технічний паспорт б/н від 02.04.2013.
Судом встановлено, що Борис Ю.З., ОСОБА_9 не були власниками будівлі магазину (об'єкта нежитлової нерухомості), зальною площею 128,3 кв.м., що находиться по АДРЕСА_3 у м. Стрий.
А відтак, набуття Іваницькою права власності на будівлю магазину, зальною площею 128,3 кв.м., що находиться по АДРЕСА_3 у м. Стрий на підставі рішення Стрийської міської ради № 226 від 20.09.2012 (а не на підставі угоди укладеної між позивачами) не надає право останній користуватись земельною ділянкою, на якій знаходиться зазначена будівля, на тих самих умовах, що були у Бориса Ю.З. та ОСОБА_9, згідно договору оренди землі від 15.10.2008.
Крім цього, як видно з рішення Стрийської міської ради № 404 від 20.12.2013, яке не оскаржувалось у судовому порядку, спірну земельну ділянку по АДРЕСА_1, кадастровий НОМЕР_1 було вилучено із користування та передано до земель запасу Стрийської міської ради.
Таким чином колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що позовні вимоги про визнання укладеною додаткової угоди про заміну сторони в договорі оренди земельної ділянки від 15.10.2008 року на умовах вказаних в позовній заяві, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Посилання апелянта на те, що згідно інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 115139767 від 23.02.2018 та копії витягу з ДЗК № НВ -4600311982013 від 16.05.2013 Борис Ю.З. та ОСОБА_9 є орендарями земельної ділянки, що находиться по АДРЕСА_3 у м. Стрий, площею 0,0126 га., кадастровий НОМЕР_2, не може підтверджувати те, що Іваницька Г.Р. має право користуватися земельною ділянкою на тих самих умовах, що були у Бориса Ю.З. та ОСОБА_9, згідно договору оренди землі від 15.10.2008.
Щодо тверджень апелянта про те, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки угоді про розірвання договору оренди землі, колегія суддів зазначає наступне.
Так, в матеріалах справи міститься додаткова угода від 14.04.2014 до договору оренди землі від 25.03.2014, яка підписана між підприємцями Борисом Ю.З, ОСОБА_9 та Стрийською міською радою. В зазначеній угоді зазначено, що остання набирає чинності з моменту державної реєстрації. Із тексту зазначеної угоди не вбачається, що остання пройшла державну реєстрацію.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Львівської області від 25.04.2018 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У відповідності до ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений за апеляційну скаргу, покладається на апелянта.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, -
Західний апеляційний господарський суд
1. В задоволенні апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Іваницької Галини Романівни б/н від 18.05.2018 відмовити.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 25.04.2018 у справі № 914/2687/17 залишити без змін.
3. Судовий збір, сплачений за апеляційну скаргу, покласти на апелянта.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 26.12.2018.
Головуючий - суддя Скрипчук О.С.
суддя Дубник О.П.
суддя Зварич О.В.