21 грудня 2018 року
м. Київ
Справа № 910/234/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. (головуючий), Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г.,
учасники справи:
боржник - Відкрите акціонерне товариство "Хліб Києва"
кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОЛМАРТ ТРЕЙДІНГ",
арбітражний керуючий - Мороз Валерій Васильович,
учасник справи - Київська міська рада,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЛМАРТ ТРЕЙДІНГ"
на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2018
у складі колегії суддів: Сотнікова С.В. (головуючий), Верховець А.А., Остапенка О.М.
у справі за заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграфуд"
до Відкритого акціонерного товариства "Хліб Києва"
про визнання банкрутом.
Короткий зміст вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграфуд" (далі - ТОВ "Аграфуд", кредитор) звернулось до Господарського суду міста Києва з заявою про порушення справи про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Хліб Києва" (далі - ВАТ "Хліб Києва").
2. Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.01.2018 у справі № 910/234/18 заяву ТОВ "Агрофуд" було прийнято до розгляду, призначено підготовче засідання, визначеного автоматизованою системою арбітражного керуючого Мороза В.В. зобов'язано подати заяву на участь у справі.
3. Ухвалою місцевого господарського суду від 29.01.2018 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Хліб Києва"; визнані грошові вимоги ТОВ "Агрофуд" в розмірі 4 530 821, 14 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном ВАТ "Хліб Києва"; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Мороза В.В., інше.
4. Ухвалою попереднього засідання від 16.04.2018 затверджено Реєстр вимог кредиторів ВАТ "Хліб Києва", до якого включено: ТОВ "Аграфуд" з грошовими вимогами на суму 5 114 350,67грн.
5. 12.06.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Київської міської ради про залучення до участі у справі як органу місцевого самоврядування, оскільки територіальна громада міста Києва є власником простих документарних іменних акцій ВАТ "Хліб Києва", що становлять 51 відсоток статутного капіталу боржника.
6. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2018 залучено до участі у справі № 910/234/18 про банкрутство ВАТ "Хліб Києва" Київську міську раду як орган місцевого самоврядування; призначено до розгляду клопотання Київської міської ради про припинення процедури розпорядження майном боржника та введення процедури санації, інше.
7. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 30.07.2018, ТОВ "Агрофуд" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою про скасування оскарженої постанови, з вимогою прийняти нове судове рішення, яким відмовити Київській міській раді в залученні до участі у даній справі.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
8. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2018 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Агрофуд" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.07.2018 у справі № 910/234/18.
9. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що, за приписами ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 255 ГПК України, оскарження ухвали про залучення до участі у справі про банкрутство органу місцевого самоврядування не передбачено чинним законодавством.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. Не погоджуючись з ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2018 у справі № 910/234/18, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОЛМАРТ ТРЕЙДІНГ" (ТОВ "Аграфуд") звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування оскарженого судового акту, з вимогою справу № 910/234/18 направити до Київського апеляційного господарського суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ДОЛМАРТ ТРЕЙДІНГ" (ТОВ "Аграфуд").
11. Поряд з іншим, скаржник просив Суд врахувати зміну найменування Кредитора - ТОВ "Аграфуд" (Код ЄДРПОУ 39448995) на ТОВ "ДОЛМАРТ ТРЕЙДІНГ" (Код ЄДРПОУ 39448995).
12. Ухвалою від 16.10.2018 Верховний Суд, у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняк В.Я. (головуючий), Катеринчук Л.Й., Пєсков В.Г. (визначеній за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, Протокол від 05.10.2018), прийняв касаційну скаргу ТОВ "ДОЛМАРТ ТРЕЙДІНГ" до провадження, вирішив перегляд ухвали апеляційного суду від 04.09.2018 у справі № 910/234/18 здійснити в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
13. 06.11.2018 до Верховного Суду від Київської міської ради надійшов Відзив на касаційну скаргу, з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.
14. 13.11.2018 до Суду надійшов Відзив розпорядника майна ТОВ "Хліб Києва" арбітражного керуючого Мороза В.В., з вимогою задовольнити касаційну скаргу ТОВ "ДОЛМАРТ ТРЕЙДІНГ".
Доводи скаржника (ТОВ "ДОЛМАРТ ТРЕЙДІНГ")
15. В касаційній скарзі скаржник доводить порушення апеляційним господарським судом ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 255 ГПК України, невірне застосування п. 1 ч.1 ст. 261 ГПК України. При цьому, скаржник посилається на практику Верховного Суду (постанова 5/31-Б-09 від 16.08.2018).
16. Крім того, скаржник вказує на те, що 15.08.2018 відбулась заміна назви Кредитора - ТОВ "Аграфуд" (Код ЄДРПОУ 39448995) на ТОВ "ДОЛМАРТ ТРЕЙДІНГ" (Код ЄДРПОУ 39448995), що підтверджується рішенням учасника № 15-08/18 від 15.08.2018, Інформаційною довідкою з ЄДРПОУ.
Доводи Київської міської ради
17. Київська міська рада у Відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на приписи ст. 8 Закону України "про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 254, 255 ГПК України, доводить, що чинні положення ГПК України та Закону про банкрутство не містять норм щодо права на оскарження окремо від рішення суду ухвали про залучення до участі у судовій справі учасника (учасників) у справі про банкрутство.
Доводи розпорядника майна ТОВ "Хліб Києва"
18. Розпорядник майна ТОВ "Хліб Києва" арбітражний керуючий Мороз В.В. у Відзиві на касаційну скаргу доводить, що, суд першої інстанції, залучаючи до участі у справі Київську міську раду, вийшов за межі розгляду клопотання останньої, за відсутності відповідної вимоги заявника; Київська міська рада не є не кредитором не членом комітету кредиторів, відтак не може виносити на розгляд суду питання про заміну процедури розпорядженням майном на процедуру санації.
19. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
20. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. За змістом положень ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Водночас, статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
На розширення цього положення Основного Закону в ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13).
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року (заяви № 29458/04 та № 29465/04) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001 зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, а стаття 129 Конституції України визначає право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - касаційне оскарження судового рішення як одну із основних засад судочинства.
У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Разом з цим Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
У справі "Пелевін проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями статті 6 Конвенції в провадженнях у цих судах. Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 20.05.2010р.).
Провадження у цій справі про банкрутство ТОВ "Хліб Києва" здійснюється за Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній з 19.01.2013.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно із ч.2 ст. 254 ГПК України, ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Відповідно до ч. 3 ст. 255 ГПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначають спеціальний порядок оскарження судових рішень місцевого суду в апеляційному порядку та в касаційному.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ухвали господарського суду, винесені у справі про банкрутство за наслідками розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
У ч. 2 наведеної норми передбачено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Законом.
Предметом апеляційного оскарження, як встановив у оскаржуваній ухвалі суд апеляційної інстанції, є ухвала місцевого господарського суду про залучення до участі у справі № 910/234/18 про банкрутство ВАТ "Хліб Києва" Київську міську раду як орган місцевого самоврядування.
При цьому, як встановлено судом першої інстанції, територіальна громада міста Києва є власником простих документарних іменних акцій ВАТ "Хліб Києва", що становлять 51 відсоток статутного капіталу боржника.
За приписами п. 5 ч.1 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Закону заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) чи кредиторів визнаються особи в такому ж переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
Поряд з цим, наведеними вище нормами Закону про банкрутство визначено, що учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.
Таким чином, в силу приписів Закону та з урахуванням встановлених судом першої інстанції обставин, Київська міська рада, як орган місцевого самоврядування, акціонер боржника має статус учасника провадження у справі про банкрутство ВАТ "Хліб Києва".
Водночас, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не вимагає та не передбачає окремої процесуальної дії з залучення до участі у справі про банкрутство таких осіб.
Поряд з цим, господарський суд першої інстанції вважав за необхідне участь Київської міської ради у справі про банкрутство формалізувати шляхом прийняття відповідної ухвали, що також не суперечить змісту Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
Отже, висновки суду апеляційної інстанції про те, що, у даному випадку, ухвала про залучення до участі у справі про банкрутство ВАТ "Хліб Києва" Київську міську раду як орган самоврядування, не підлягає апеляційному оскарженню є правомірними, з огляду на те, що оскаржувана ухвала прийнята судом першої інстанції як констатація наявності у Міської ради статусу учасника провадження у даній справі.
21. Щодо суті касаційної скарги
Доводи касаційної скарги про порушення апеляційним господарським судом ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 255 ГПК України, невірне застосування п. 1 ч.1 ст. 261 ГПК України не знайшли своє підтвердження під час касаційного провадження.
Посилання скаржника (ТОВ "ДОЛМАРТ ТРЕЙДІНГ") на правову позицію Верховного Суду у справі № 5/31-Б-09, колегією суддів у даному випадку не приймаються, оскільки висловлена правова позиція Суду полягала у тому, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції була прийнята не в позовному провадженні, а в провадженні у справі про банкрутство та не є виключно ухвалою про відкладення розгляду справи на іншу дату, на підставі ст. 216 ГПК України.
Тобто, Суд виходив з того, що оскарженою в апеляційному порядку ухвалою суд першої інстанції залишив без розгляду Заяву про визнання вимог арбітражного керуючого Лахненко Є.М. у справі про банкрутство ВАТ "ХБК" на суму 3 610 454, 28 грн. від 08.11.2016, зобов'язав, зокрема, арбітражного керуючого Лахненка Є.М.: скликати загальні збори кредиторів на порядок денний яких поставити питання формування комітету кредиторів з огляду на наявність заяв ДПІ в м. Херсоні та Укрексімбанк та з урахуванням висновків касаційного суду, які викладені у постанові ВГСУ від 05.09.2017 та в межах своєї компетенції, визначеної ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", інше, що саме й стало підставою відкладення розгляду справи. Крім того, Суд зауважив на тому, що саме ліквідатор боржника не погодився з оскаржуваною ухвалою місцевого господарського суду в частині щодо зобов'язання вчинити ним певні дії про скликання загальних зборів кредиторів боржника - ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" для вирішення питання щодо формування комітету кредиторів та зважав це порушенням його прав, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
22. Судові витрати
У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги ТОВ "ДОЛМАРТ ТРЕЙДІНГ" та залишенням без змін оскарженої ухвали господарського суду апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладається на заявника касаційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЛМАРТ ТРЕЙДІНГ" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2018 у справі № 910/234/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді Л.Й. Катеринчук
В.Г. Пєсков