Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"18" грудня 2018 р. м. Рівне Справа № 918/629/18
Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В. розглянувши матеріали позовної заяви від 26.09.2018 р.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортек Груп"
до відповідача Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Національна академія аграрних наук України
про визнання договору про обробіток земельної ділянки від 26.01.2015 р. удаваним правочином та визнання недійсним цього правочину
Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.
представники:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: ОСОБА_2
від третьої особи: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортек Груп" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національна академія аграрних наук України про визнання договору про обробіток земельної ділянки від 26.01.2015 року удаваним правочином, та визнання цього договору недійсним. Позовні вимоги мотивовані тим, що, на думку позивача, підписаний між сторонами договір є удаваним так як фактично є договором оренди землі, який не враховує всіх істотних умов, передбачених законодавством.
Ухвалою суду від 28 вересня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №918/629/18, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, справу призначено до слухання в підготовчому засіданні на 23 жовтня 2018 року.
16 жовтня 2018 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказує, що Державне підприємство "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України - уклало із позивачем договір про обробіток земельної ділянки. Також і виконувало останній. Так, між сторонами підписано Акт від 26.01.2015 р. про підтвердження на місцевості меж земельних ділянок, за яким відповідачем було виділено для Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортек Груп" земельні ділянки. Відповідачем були надані послуги у сприянні у вирощуванні сільськогосподарської продукції за умовами договору, та підписано акти здачі-прийняття (надання послуг) у 2015-2017 р.р. Пояснює, що сторонами прийнято до виконання цей договір, який станом на даний час уже припинив свою дію, та не виконаний частково лише зі сторони позивача - в частині оплати наданих відповідачем послуг.
Крім того, відповідач просить закрити провадження у справі. Зазначає, що спірний договір в частині вирощування сільськогосподарської продукції припинив свою дію 15.11.2017 року у зв'язку з закінченням терміну даного договору, а зобов'язання Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України щодо надання послуг за цим договором виконані у повному обсязі. Вказує, що станом на даний час залишається не виконаним зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортек Груп" в частині оплати за надані послуги по цьому договору, оскільки позивачем не повному обсязі проведено розрахунок. Крім того, зазначає, що обставини щодо визнання недійсним договору про обробіток земельної ділянки від 26.01.2015 року, укладеного між сторонами, були предметом розгляду у справі №918/237/16. Отже, щодо недійсності відповідного правочину є таке, що набрало законної сили рішення (ухвала) Господарського суду Рівненської області від 18.12.2017 року у справі №918/237/16 про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за тими самими вимогами, які заявлені позивачем до відповідача по даній справі.
19 жовтня 2018 року до суду надійшли письмові пояснення від Національної академії аграрних наук України, відповідно до яких остання просить суд закрити провадження у справі. Вказує, що предмет спору припинив існування під час розгляду справи, а тому провадження у справі №918/629/18 підлягає закриттю у відповідності до пункту 2 статті 231 ГПК України.
Ухвалою суду від 23 жовтня 2018 року підготовче засідання відкладено на 20 листопада 2018 року.
Ухвалою суду від 20 листопада 2018 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 11 грудня 2018 року.
Ухвалою суду від 11 грудня 2018 року розгляд справи відкладено на 18 грудня 2018 року.
В судовому засіданні 18 грудня 2018 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Натомість представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав вказаних у відзиві на позов.
В судове засідання 18 грудня 2018 року представник третьої особи не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином. Разом з тим, 19 жовтня 2018 року третьою особою подано письмові пояснення, в яких останній просив розглянути справу за відсутності представника Національної академія аграрних наук України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, господарським судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 26 січня 2015 року Державне підприємство Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН України (надалі - сторона 1) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортек Груп" (надалі - сторона 2) уклали договір про обробіток земельної ділянки (надалі - договір; арк.с. 14 - 16).
Відповідно до розділу 1 договору метою даного договору є:
1) підвищення ефективності використання земель сільськогосподарського призначення, що знаходяться в постійному користуванні сторони 1;
2) відтворення і підтримка родючості земель сільськогосподарського призначення;
3) отримання сторонами максимального прибутку;
4) інноваційна діяльність як впровадження нових прогресивних технологій в сільгоспвиробництво регіону;
5) забезпечення користування землею відповідно до її цільового призначення - вирощування сільськогосподарських культур на визначених цим договором землях.
Згідно п. 2.1. договору, сторона 2 здійснює діяльність відповідно до цільового використання земель сільськогосподарського призначення шляхом вкладання коштів: власних, позичкових та/або залучених матеріальних та нематеріальних активів в землі сільськогосподарського призначення, що належать сторони 1 на праві постійного користування згідно Державного акта. З дати укладення цього договору сторона 2 отримує право безперешкодного доступу до земель зазначених в п. 2.3. цього договору в повному обсязі, в тому числі з метою сільськогосподарського товарного виробництва.
Пунктом 2.2. договору визначено, що діяльність здійснюється на земельних ділянках загальною площею 902 га ріллі, що розташовані на території Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області.
Відповідно до п. 2.3. договору сторона 1 гарантує, що право постійного користування землею, що зазначена в п. 2.2. цього договору, є реальним, отриманим відповідно до вимог чинного земельного законодавства України, вільним від будь-яких претензій третіх осіб, безспірним, землі не обтяжені правами земельного сервітуту, не існує обставин, які перешкоджають укладенню цього договору та здійсненню діяльності за ним. Сторони гарантують, що не перебувають в процедурі банкрутства.
На виконання умов цього договору сторони зобов'язуються спільно підтвердити на місцевості межі земельних ділянок, визначених п. 2.2 цього договору, про що складається акт, що є невід'ємною частиною цього договору (п.3.2 договору).
Відповідно до п. 4.1.1. сторона 1 зобов'язана виділити стороні 2 земельні ділянки, визначені п. 2.2 цього договору для здійснення стороною 2 діяльності за цим договором та забезпечувати можливість безперешкодного доступу стороні 2 до визначених земельних ділянок.
Обов'язком сторони 2, згідно п. 5 договору, є підготовка за власний рахунок земельних ділянок під посадку, внесення органічних добрив, оранку, культивацію, засіяти земельні ділянки, провести обробіток пестицидами, виростити врожай зернових та олійних культур, забезпечити скошування та сушіння зібраного врожаю та інші роботи згідно з технологічним процесом; додержуватись норм землекористування, що встановлені чинним законодавством України та право реалізувати сільськогосподарську продукцію одержану в результаті діяльності, що є предметом договору.
В рамках виконання умов даного договору винагорода сторони 1 за сприяння діяльності стороні 2 у вирощуванні сільськогосподарської продукції повинна бути не меншою ніж 800 грн. за гектар за календарний рік, яка сплачується до 31 грудня поточного роду дії договору (п.6.1 договору).
Згідно п. 11.4 договір набуває чинності з дати його підписання та діє в частині вирощування сільськогосподарської продукції до 15 листопада 2017 року, а в частині розрахунків та інших зобов'язань сторін до повного виконання своїх зобов'язань.
Договір підписаний сторонами та скріплений відтисками печаток.
26 січня 2015 року сторонами підписано акт підтвердження на місцевості меж земельних ділянок до вищевказаного Договору, згідно якого підтверджено виділення стороною 1 стороні 2 земельних ділянок загальною площею 902 га ріллі, які розташовані на території Білокриницької сільської ради (арк.с. 17).
11 липня 2016 року Державне підприємство Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН України та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортек Груп" уклали Додаткову угоду до договору про обробіток земельної ділянки від 26.01.2015 року (арк.с. 18).
Відповідно до п.1 додаткової угоди сторони вирішили викласти пункт договору 2.2. в наступній редакції:
"2.2. Діяльність за цим договором здійснюється на земельних ділянках загальною площею 1180 гектари ріллі (додаток 1 до додаткової угоди), що розташовані на території Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області".
Згідно п.2 додаткової угоди сторони вирішили викласти пункт договору 6.1., 6.2. в наступній редакції:
"6.1. В рамках виконання умов даного договору винагороду сторони 1 за сприяння діяльності стороні 2 у вирощуванні сільськогосподарської продукції повинна бути не меншою ніж 2 000,00 грн. за гектар за календарний рік".
"6.2. Загальна сума виплати складає 2 360 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 393 333,34 грн.".
"6.2.1. Виплата сплачується за наступним графіком:
до 15.07. - 778 000,00 грн.
до 01.09. - 791 000,00 грн.
до 01.12. - 791 000,00 грн.".
Згідно з п. 3. Додаткової угоди у всьому іншому, що не передбачено цією додатковою угодою до договору, сторони керуються положеннями даного договору.
Додаткова угода підписана повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.
За умовами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.
Згідно зі ст. ст. 202, 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Приписами ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" господарський суд, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. № 18-рп/2004 по справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
Щодо позовної вимоги в частині визнання удаваним Договору про обробіток земельної ділянки від 26.01.2015 р. суд зазначає слідуюче.
Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.
За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.
У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.
Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу приписів ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до змісту прав і обов'язків сторін спірного договору Сторона 1 правочину (відповідач) зобов'язалася виділити Стороні 2 (позивачу) земельні ділянки для здійснення діяльності за цим Договором та за винагороду сприяти Стороні 2 у вирощуванні сільськогосподарської продукції. Сторона 2 (позивач) взяла на себе обов'язок за власний рахунок підготувати землі під посадку, внести органічні добрива, оранку, культивацію, провести обробіток пестицидами, виростити врожай, забезпечити збір врожаю тощо.
Позивач вказує, що на його переконання укладений між сторонами спірний договір є фактично договором оренди землі.
Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи. Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування) (ст. 15 Закону України "Про оренду землі").
Із викладених умов у спірному договорі від 26.01.2015 р. вбачається, що у ньому відсутні умови, що притаманні договору оренди землі.
Окрім цього, за загальними правилами, суб'єкт, який вимагає застосування наслідків удаваного правочину, повинен довести, що він вчинений з метою приховати інший правочин. При цьому, судом враховується, що ознака удаваності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату за тим видом договору, який фактично укладала, то даний правочин не може бути визнаний удаваним.
Позивач, який вимагає визнання правочину удаваним, повинен довести, що всі учасники правочину (у даному випадку обидві його сторони) умисно оформили один правочин, але між ними насправді встановлені інші правовідносини. Разом з тим, відповідач зі своєї сторони повинен обгрунтувати, що він дійсно мав намір укладати та виконувати саме договір, що був ним підписаний (у даному випадку договір про обробіток земельної ділянки).
Як вбачається з матеріалів справи, 26.01.2015 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір про обробіток земельної ділянки.
Звертаючись із позовом до суду, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що договір від 26.01.2015 року, укладений між Державним підприємством Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортек Груп", слід визнати удаваним, оскільки на його думку між сторонами фактично був вчинений договір оренди землі.
У письмовому відзиві на позов відповідач зазначив, та у судових засіданнях його представник підтвердив, що сторона - Державне підприємство "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України - уклала із позивачем саме договір про обробіток земельної ділянки. Також і виконувала останній. Свідченням цього є підписання Акту від 26.01.2015 р. про підтвердження на місцевості меж земельних ділянок, за яким відповідачем було виділено для Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортек Груп" земельні ділянки. Також відповідачем були надані послуги у сприянні у вирощуванні сільськогосподарської продукції за умовами договору, та підписано акти здачі-прийняття (надання послуг) у 2015-2017 р.р.
Відтак, відповідач обгрунтував, що при укладенні спірного правочину мав намір виконувати саме договір, який він підписав - про обробіток земельної ділянки. Та у процесі його виконання вчиняв дії по наданню послуг у сприянні у вирощуванні сільськогосподарської продукції за умовами цього договору.
Тому суд приходить до висновку, що внутрішня воля сторони відповідача була спрямована та відповідала волевиявленню на укладення та виконання саме договору про обробіток земельної ділянки.
Докази, які б спростували такі висновки суду у матеріалах справи відсутні та ні позивачем, ні відповідачем не подані.
Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Проаналізувавши обставини даної справи в сукупності з наданими учасниками доказами та письмовими поясненями по суті спору, суд вважає, що не вбачається можливим зробити висновок про удаваний характер правочину тільки на тій підставі, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортек Груп" фактично використовує земельні ділянки для здійснення сільськогосподарського виробництва.
Доказів, які містяться у справі, не достатньо для кваліфікації оспорюваного договору про обробіток земельної ділянки як удаваного правочину.
Таким чином, позивач не довів, що обидві сторони спірного договору від 26.01.2015 р. умисно оформили один правочин, але між ними насправді встановлені інші правовідносини. Разом з тим, відповідач обгрунтував, що він дійсно мав намір укладати та виконувати саме договір, що був ним підписаний (у даному випадку договір про обробіток земельної ділянки).
Відповідно до приписів статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України).
Відтак, доводи позивача щодо удаваності згаданого вище правочину не знайшли свого підтвердження при дослідженні доказів та встановленні обставин справи, а тому відхиляються судом.
Отже, у частині позовних вимог про визнання удаваним Договору про обробіток земельної ділянки від 26.01.2015 р. - в позові слід відмовити.
Відносно покликань Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України та Національної академії аграрних наук України на ту обставину, що є підстави для закриття провадження у справі, із посиланням на пункт 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України по причині закінчення терміну дії спірного договору, суд звертає увагу на наступне.
За ч. 1 ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким із моменту його вчинення, а відповідно до ч. 3 ст. 653 цього Кодексу у разі зміни або розірванні договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. У пункті 11.4 договору сторони обумовили, що він набуває чинності з дати його підписання та діє в частині вирощування сільськогосподарської продукції до 15 листопада 2017 року, а в частині розрахунків та інших зобов'язань сторін до повного виконання своїх зобов'язань.
При цьому, відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин створює юридичні наслідки, що пов'язані з його недійсністю, зокрема: за недійсним правочином кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а якщо це неможливо, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість одержаного за цінами на момент відшкодування. Окрім того, вчинення недійсного правочину може призвести до заподіяння збитків та моральної шкоди другій стороні або третій особі, які підлягають відшкодуванню винною стороною (ч. 2 ст. 216 ЦК України).
Отже, припинення дії договору, що оскаржується, не впливає на вирішення спору про визнання цього договору недійсним у судовому порядку, і не може бути підставою для закриття провадження у справі із посиланням на пункт 2 частини 1 статті 231 ГПК України, оскільки встановлення сторонами терміну дії договору до 15.11.2017 р. не свідчить про припинення існування предмета спору.
Відтак, у даному випадку у суду відсутні підстави для закриття провадження у справі №918/629/18 саме покликаючись на пункт 2 частини 1 статті 231 ГПК України (у зв'язку з відсутністю предмету спору).
Щодо позовної вимоги в частині визнання недійсним Договору про обробіток земельної ділянки від 26.01.2015 р. суд зазначає наступне.
Відповідачем під час подання письмового відзиву на позов подано до матеріалів справи копію рішення Господарського суду Рівненської області від 18.12.2017 р. у справі №918/237/16 за позовом першого заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави до відповідача 1: Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України та відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортек Груп" про визнання недійсним договору про обробіток земельних ділянок від 26 січня 2015 року, укладеного між Державним підприємством Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортек Груп", та зобов'язати повернути Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортек Груп" земельну ділянку площею 902 га, грошова оцінка якої становить 30 894 771 грн. 82 коп., що розташована на території Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області.
Так, резолютивна частина цього рішення викладена наспуним чином: "1. Позов задовольнити. 2. Товариству з обмеженою відповідальністю "Фортек Груп" (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд 36 "Б", Літера А2, код ЄДРПОУ 39461765) повернути Державному підприємству Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН України (Рівненський район, Рівненська область, село Біла Криниця, вулиця Рівненська, 96, код ЄДРПОУ 39461765 00729574) земельну ділянку площею 902 га, грошова оцінка якої становить 33309496, 23 грн., що розташована на території Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортек Груп" (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд 36 "Б", Літера А2, код ЄДРПОУ 39461765) на користь прокуратури Рівненської області (р/р 35214079015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк одержувача - Державна казначейська служба України, м. Київ (код класифікації видатків бюджету 2800) 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.
4. Закрити провадження у справі в частині визнання недійсним договору про обробіток земельних ділянок від 26.01.2015 року, укладений між Державним підприємством Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортек Груп". ".
Рішення у справі №918/237/16 від 18.12.2017 р. у апеляційному та касаційному порядку оскаржено не було та набрало законної сили.
Вказані обставини також підтвердили представники позивача та відповідача у судових засіданнях під час розгляду справи №918/629/18.
Отже, предметом розгляду спору у справі №918/237/16 було визнання недійсним Договору про обробіток земельних ділянок від 26.01.2015 року, укладений між Державним підприємством Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортек Груп". З аналогічним предметом спору між тими ж сторонами та із тих же підстав також звернувся позивач у справі №918/629/18.
Відтак, вбачається, що існує таке, що набрало законної сили, судове рішення про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Відповідно до п. 3, ч. 1, ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Враховуючи те, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 18.12.2017 р. №918/237/16 закрито провадження у справі в частині визнання недійсним договору про обробіток земельних ділянок від 26.01.2015 року, що укладений між Державним підприємством Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортек Груп", - у суду є підстави для закриття провадження у справі №918/629/18 згідно п.3 ч.1 ст.231 ГПК України - в частині вимоги про визнання недійсним договору про обробіток земельних ділянок від 26.01.2015 року, укладеного між тими ж сторонами.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за результатами розгляду даного спору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано "26" грудня 2018 року.
Суддя Бережнюк В.В.