13.12.2018 Справа № 920/611/18
Господарський суд Сумської області у складі судді Спиридонової Н.О. при секретарі судового засідання Малюк Р.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області в порядку загального позовного провадження матеріали справи № 920/611/18
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНЕПРОПРЕСС СТАЛЬ» (пр-т Богдана Хмельницького (вул. Героїв Сталінграду), буд. 139, м. Дніпро, 49033, ідентифікаційний код 30922208),
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науко-виробниче об'єднання» (вул. Горького, буд. 58, м. Суми, 40004, ідентифікаційний код 05747991),
про стягнення 2070401,20 грн. на підставі договору поставки товару № 3/1700066 від 27.07.2017.
представники сторін:
позивача - не з'явився,
відповідача - Сафронов М.А.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНЕПРОПРЕСС СТАЛЬ» звернулося до суду з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науко-виробниче об'єднання», в якому просить стягнути на його користь з відповідача загальну суму боргу в розмірі 2070401,20 грн. за договором поставки № 3/1700066 від 27.07.2017, а також покласти на відповідача судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ним за вказаним договором поставлено і передано відповідачу товар на загальну суму 5681833,20 грн., а відповідачем за отриманий товар було сплачено 3611432,00 грн., тому сума боргу за поставлений товар складає 2070401,20 грн. Позивач посилається на товарно-транспортні та видаткові накладні і вказує, що строк виконання грошового зобов'язання за поставлений товар сплив в день складання та підписання товарно-транспортних накладних.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому частково визнає заборгованість за договором № 3/1700066 від 27.07.2017 на суму 729380,80 грн., а саме: по специфікації № 4 від 18.09.2017 - 4572,00 грн., по специфікації № 5 від 18.09.2017 - 320484,00 грн., по специфікації № 7 від 19.10.2017 - 154418,00 грн., по специфікації № 8 від 30.03.2018 - 145845,20 грн., по специфікації № 12 від 21.05.2018- 104061,60 грн. В частині стягнення боргу у сумі 1341020,40 грн. відповідач позов не визнає. Свою позицію, посилаючись на умови укладеного між сторонами договору поставки, обґрунтовує тим, що за умовами договору сторони укладали специфікації, якими визначали розмір відповідних партій товару. Посилаючись на власний розрахунок, вказує, що частина партій є такою, що не поставлена, а саме: партія, що передбачена специфікацією № 9 та партія, що передбачена специфікацією № 10. Відповідач зазначає, що умовами договору сторони передбачили, що оплата покупцем має здійснюватись не за конкретний товар, а за партію товару, розмір якої визначається у специфікації, а у відповідності до специфікацій № 9 та № 10 до договору, сторони домовилися, що оплата вказаних партій товару має бути здійснена у формі передплати. Також відповідач стверджує, що законом не передбачений обов'язок постачальника вимагати від покупця здійснення попередньої оплати.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому зазначає, що відповідно до умов договору поставки № 3/1700066 від 27.07.2017 та у відповідності до специфікацій № 4 від 18.09.2017, № 5 від 18.09.2017, № 7 від 19.10.2017, № 8 від 30.03.2018, № 9 від 30.03.2018, № 10 від 18.04.2018, № 12 від 21.05.2018 позивачем був поставлений, а відповідачем прийнятий товар. Позивач стверджує, що посилання у відзиві на порушення відповідачем умов щодо попередньої оплати визначених у специфікаціях № 9 та № 10 не є підставою для не здійснення оплати за отриманий товар. Позивач вказує, що 01.08.2018 на адресу відповідача був направлений лист-вимога № 109 від 31.07.2018, який він отримав 06.08.2018, але ніяким чином не відреагував.
Відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому, зокрема, зазначає, що станом на день розгляду справи не отримував від позивача повідомлення про готовність до відвантаження партій товару, що визначені специфікаціями № 9 та № 10, а так само рахунків на оплату вказаних партій товару. Відповідач вважає, що відповідно до специфікацій № 9 та № 10 до договору поставки № 3/1700066 від 27.07.2017 строк виконання зобов'язання з оплати вказаних партій товару станом на день розгляду справи ще не настав.
Також відповідач стверджує, що оскільки партії товару, визначені специфікаціями № 9 та № 10, є такими, що не поставлені, а за умовами оплати відповідач має здійснити передплату вказаного товару, то до правовідносин, щодо захисту яких подано позов, суд має застосувати вимоги статті 693 Цивільного кодексу України, які не передбачають права продавця вимагати здійснення передплати. Тому, на думку відповідача, позов в частині стягнення 1341020,40 грн. не підлягає задоволенню.
Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
За приписами частини другої статті 195 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників судового процесу; визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази; вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, 23.10.2018 господарський суд виніс ухвалу, якою закрив підготовче провадження у справі № 920/611/18 та призначив розгляд справи по суті на 22.11.2018 з підстав передбачених статями 177, 185 Господарського процесуального кодексу України, а ухвалою від 22.11.2018 у справі № 920/611/18 відкладено розгляд справи по суті на 13.12.2018.
Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає, що ним в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами, у відповідності до положень статті 165 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника позивача.
В судовому засіданні 13.12.2018 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.
27.07.2017 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 3/1700066 (далі - договір), що підтверджується наявною в матеріалах справи копією договору (а.с. 11-14) і не заперечується сторонами.
Відповідно до пункту 9.4 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2018.
Відповідно до пункту 1.1 договору, позивач бере на себе зобов'язання передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити на умовах цього договору продукцію, яка іменується в подальшому товар, ціна, кількісні та якісні характеристики, строки поставки якої визначаються специфікаціями, які є невід'ємною частиною договору.
Поставка товару здійснюється партіями, визначеними сторонами в специфікаціях до договору. Партія товару - об'єм поставки, визначений Специфікацією (пункт 2.1 договору).
При тлумаченні умов поставки мають силу Міжнародні правила тлумачення торговельних термінів (ІНКОТЕРМС) в редакції 2010 року. Якщо умови договору суперечать ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року - діють умови договору (пункт 2.2 договору).
Пунктом 2.3 договору встановлено, що позивач поставляє партії товару на умовах FCA, склад Постачальника, указаний в Специфікації. За поставки товару на умовах CPT або CIP вартість доставки включена у вартість товару згідно до умов поставки.
Згідно з пунктом 2.5 договору, датою поставки конкретної партії товару вважається дата передання такої партії товару відповідачу, зазначена в товарно-транспортній накладній на таку партію товару.
Позивач надає відповідачу такі товарно-супровідні документи на кожну партію товару: товарно-транспортна накладна при поставці товару автомобільним транспортом; рахунок-фактура із зазначенням ціни, вартості партії товару та витрат в залежності від умов поставки; сертифікат якості (оригінал або копію, із зазначенням кількості відпущеного товару по цьому сертифікату якості, підписом уповноваженої особи та засвідчену оригінальною печаткою позивача); видаткова накладна (пункт 2.6 договору). Позивач передає відповідачу товарно-супровідні документи разом з кожною партією товару. У випадку не надання позивачем вищеперерахованих товарно-супровідних документів на партію товару, така партія товару вважається не поставленою до моменту надання таких документів відповідачу (пункт 2.7 договору). Строк поставки товару партії товару визначається в специфікаціях до договору (пункту 2.8 договору). Право власності на конкретну партію товару і ризики переходять від позивача до відповідача з дати поставки партії товару відповідачу, визначеної пунктом 2.5 договору (пункт 2.9 договору).
Загальна вартість договору становить 10000000,00 грн., в тому числі ПДВ 1666666,67 грн., включає в себе вартість товару і витрати в залежності від умов поставки, та визначається як загальна вартість партій товару, поставлених у відповідності до специфікацій договору (пункт 3.1 договору). Умови оплати по договору - 100 % передплата вартості партії товару. Інші умови оплати можуть бути визначені в специфікаціях до договору. Підставою для направлення рахунку позивачем відповідачеві є письмове замовлення відповідача, в якому зазначається партія товару згідно із специфікацією до договору (пункт 3.2 договору). Форма розрахункових документів - платіжне доручення (пункт 3.4 договору).
Судом встановлено, що партії товару, його кількість, ціна, вартість, умови і строки поставки, умови оплати та додаткові умови визначалися сторонами у підписаних ними специфікаціях № 4 від 18.09.2017, № 5 від 18.09.2017, № 7 від 19.10.2017, № 8 від 30.03.2018, № 9 від 30.03.2018, № 10 від 18.04.2018, № 12 від 21.05.2018, які є додатками до договору № 3/1700066 від 27.07.2017 року (а.с. 15-21).
У листі позивача № 2103-1 від 21.03.2018 на ім'я в.о. директора ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» повідомлено, що на складі позивача знаходиться продукція (круг) за замовленням відповідача. Специфікація № 5 від 18.09.2017 товар у кількості 4,104 т і 8,176 т; специфікація № 6 від 04.10.2017 товар у кількості 2,506 т; специфікація № 7 від 19.10.2017 товар у кількості 4,031 т. Також повідомлено, що продукція готова до відвантаження, та про необхідність терміново здійснити оплату даної продукції і вивезти її до 30.03.1208 (а.с. 39).
Також судом встановлено, що своїм листом № 2305-1 від 23.05.2018 позивач повідомив відповідача про те, що згідно замовлення відповідача готова до відвантаження продукція: по специфікації № 8 у кількості 4,246 т і 4,712 т; по специфікації № 9 у кількості 13,656 т і 4,780 т; по специфікації № 10 у кількості 4,494 т. Також повідомлено про необхідність здійснення оплати та вивезення вказаної продукції до 31.05.2018 (а.с. 40).
Специфікацією № 4 визначено партію товару на загальну вартість з ПДВ 487680,00 грн.; умови поставки: на умовах FCA м. Дніпро, склад постачальника; умови оплати: 100 % передплата; строк поставки: не більше 20 календарних днів з моменту авансу.
Як вбачається з видаткової накладної № 1121 від 31 жовтня 2017 року і товарно-транспортної накладної № 1121Т від 31 жовтня 2017 року сторонами були виконані умови специфікації № 4 щодо поставки партії товару (а.с. 22, 29). Так, відповідачем за адресою позивача в м. Дніпро був отриманий товар на загальну суму з ПДВ 492252,00 грн.
Відповідачем було здійснено оплату партії товару по специфікації № 4 у розмірі 487680,00 грн., що не заперечується позивачем. Розмір заборгованості по цій партії становить 492252,00-487680,00=4572,00 грн.
У специфікації № 5 визначено партію товару на загальну вартість з ПДВ 1038000,00 грн.; умови поставки: на умовах FCA м. Дніпро, склад постачальника; умови оплати: 50 % передплата, 50 % за повідомленням про готовність до відвантаження; строк поставки: не більше 45 календарних днів з моменту авансу.
Відповідно до видаткової накладної № 253 від 30 березня 2018 року і товарно-транспортної накладної № 253Т від 30 березня 2018 року сторонами були виконані умови специфікації № 5 щодо поставки партії товару (а.с. 23, 30). Так, відповідачем за адресою позивача в м. Дніпро був отриманий товар на загальну суму з ПДВ 1198836,00 грн.
Відповідачем було здійснено часткову оплату партії товару по специфікації № 5 у розмірі 878352,00 грн., що не заперечується позивачем. Розмір заборгованості по цій партії становить 1198836,00-878352,00=320484,00 грн.
Згідно із специфікацією № 7 сторонами визначено партію товару на загальну вартість з ПДВ 234000,00 грн.; умови поставки: на умовах FCA м. Дніпро, склад постачальника; умови оплати: 50 % передплата, 50 % за повідомленням про готовність до відвантаження; строк поставки: не більше 45 календарних днів з моменту авансу.
Відповідно до видаткової накладної № 255 від 30 березня 2018 року і товарно-транспортної накладної № 255Т від 30 березня 2018 року сторонами були виконані умови специфікації № 7 щодо поставки партії товару (а.с. 24, 31). Так, відповідачем за адресою позивача в м. Дніпро був отриманий товар на загальну суму з ПДВ 314418,00 грн.
Відповідачем було здійснено часткову оплату партії товару по специфікації № 7 у розмірі 160000,00 грн., що не заперечується позивачем. Розмір заборгованості по цій партії становить 314418,00-160000,00=154418,00 грн.
У специфікації № 8 сторонами визначено партію товару на загальну вартість з ПДВ 536400,00 грн.; умови поставки: на умовах FCA м. Дніпро, склад постачальника; умови оплати: 50 % передплата, 50 % за повідомленням про готовність до відвантаження; строк поставки: не більше 45 календарних днів з моменту авансу.
Відповідно до видаткової накладної № 411 від 31 травня 2018 року і товарно-транспортної накладної № 411Т від 31 травня 2018 року сторонами були виконані умови специфікації № 8 щодо поставки партії товару (а.с. 25, 32). Так, відповідачем за адресою позивача в м. Дніпро був отриманий товар на загальну суму з ПДВ 800845,20 грн.
Відповідачем було здійснено часткову оплату партії товару по специфікації № 8 у розмірі 655000,00 грн., що не заперечується позивачем. Розмір заборгованості по цій партії становить 800845,20-655000,00=145845,20 грн.
Специфікацією № 12 сторони визначили партію товару на загальну вартість з ПДВ 1430400,00 грн.; умови поставки: на умовах FCA м. Дніпро, склад постачальника; умови оплати: 50 % передплата, 50 % за повідомленням про готовність до відвантаження; строк поставки: не більше 45 календарних днів з моменту авансу.
Відповідно до видаткової накладної № 538 від 05 липня 2018 року, що не заперечується сторонами, ними були виконані умови специфікації № 12 щодо поставки партії товару (а.с. 28). Так, відповідачем за адресою позивача в м. Дніпро був отриманий товар на загальну суму з ПДВ 1534461,60 грн.
Відповідачем було здійснено оплату партії товару по специфікації № 12 у розмірі 1430400,00 грн., що не заперечується позивачем. Розмір заборгованості по цій партії становить 1534461,60-1430400,00=104061,60 грн.
Отже, як встановлено судом, загальна сума боргу відповідача, яка ним визнана, по договору за специфікаціями № 4, № 5, № 7, № 8, № 12 становить 729380,80 грн.
Також сторонами у специфікації № 9 визначено партію товару на загальну вартість з ПДВ 2313600,00 грн.; умови поставки: на умовах FCA м. Дніпро, склад постачальника; умови оплати: 50 % передплата, 50 % за повідомленням про готовність до відвантаження; строк поставки: не більше 45 календарних днів з моменту авансу.
Відповідно до видаткової накладної № 413 від 31 травня 2018 року і товарно-транспортної накладної № 413Т від 31 травня 2018 року, сторонами були частково виконані умови специфікації № 9 щодо поставки партії товару (а.с. 27, 34). Так, відповідачем за адресою позивача в м. Дніпро був отриманий товар на загальну суму з ПДВ 691188,00 грн.
Доказів про оплату відповідачем партії товару по специфікації № 9 суду не надано. Сторони в судовому засіданні визнали факт відсутності оплати партії товару по специфікації № 9.
Крім того, у специфікації № 10 сторони визначили партію товару на загальну вартість з ПДВ 1012200,00 грн.; умови поставки: на умовах FCA м. Дніпро, склад постачальника; умови оплати: 80 % передплата, 20 % за повідомленням про готовність до відвантаження; строк поставки: не більше 45 календарних днів з моменту авансу.
Відповідно до видаткової накладної № 412 від 31 травня 2018 року і товарно-транспортної накладної № 412Т від 31 травня 2018 року, сторонами були частково виконані умови специфікації № 10 щодо поставки партії товару (а.с. 26, 33). Так, відповідачем за адресою позивача в м. Дніпро був отриманий товар на загальну суму з ПДВ 649832,40 грн.
Доказів про оплату відповідачем партії товару по специфікації № 10 суду не надано. Сторони в судовому засіданні визнали факт відсутності оплати партії товару по специфікації № 10.
Отже, судом встановлено, що між сторонами на підставі укладеного ними договору поставки, яким встановлені взаємні права і обов'язки матеріально-правового характеру, виникли відповідні договірні відносини.
Предметом спору за даним позовом є матеріально-правова вимога про стягнення 2070401,20 грн. заборгованості за договором поставки № 3/1700066 від 27 липня 2017 року.
Норми права, що підлягають застосуванню.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно частин першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Отже, суд застосовує до відносин, які виникли між сторонами, правила Глави 54 Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.
Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як встановлено статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною першою статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до частини першої статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Статтею 664 Цивільного кодексу України визначений момент виконання обов'язку продавця передати товар, а саме: частиною першою передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
Згідно частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Отже, покупець зобов'язаний розрахуватися з продавцем (постачальником) за придбаний (поставлений) товар з моменту його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 911/1215/17.
Згідно з частиною першою статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши у судовому засіданні всі надані сторонами докази, оцінивши всі аргументи учасників справи, дійшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНЕПРОПРЕСС СТАЛЬ» підлягають задоволенню повністю, виходячи з такого.
З аналізу норм статей 526, 530, 629, 662, 663, 692, 293, 712 Цивільного кодексу України вбачається, що у позивача на підставі договору поставки № 3/1700066 від 27.07.2017 та специфікацій № 4 від 18.09.2017, № 5 від 18.09.2017, № 7 від 19.10.2017, № 8 від 30.03.2018, № 9 від 30.03.2018, № 10 від 18.04.2018, № 12 від 21.05.2018, які є додатками до зазначеного договору та невід'ємними його частинами, виникає обов'язок передати визначений специфікаціями товар шляхом надання його в розпорядження відповідача у визначеному специфікаціями місці - на складі постачальника - позивача у м. Дніпро, а також поінформувати про це відповідача.
В свою чергу у відповідача на підставі договору виникає обов'язок здійснити повну оплату товару на умовах та в строки, визначені Специфікаціями.
З аналізу положень укладеного сторонами договору та Специфікацій до нього вбачається, що сторони визначили таку послідовність дій: 1) укладення специфікації на партію товару з визначенням умов та строків поставки, умов та строків оплати; 2) здійснення відповідачем передплати у визначеному специфікацією розмірі; 3) здійснення позивачем поставки товару на склад позивача у м. Дніпро у строк, визначений специфікацією; 4) повідомлення відповідача позивачем про готовність товару для відвантаження; 5) повна оплата відповідачем товару по специфікації.
Позивачем надані відповідні докази, які підтверджують виконання його обов'язку передачі товару відповідачеві на загальну суму 5681833,20 грн. Дану обставину у судовому засіданні та в заявах по суті справи визнав відповідач.
Строк оплати вказаного товару, згідно положень договору та Специфікацій, настав з моменту повідомлення відповідача позивачем про готовність товару до відвантаження.
Позивач повідомив відповідача про готовність товару до відвантаження своїми листами від 21.03.2018 та від 23.05.2018. Крім цього, факт такого повідомлення підтверджується поведінкою відповідача, який здійснив завантаження та перевезення товару.
Відповідач здійснив часткову оплату товару позивачу у розмірі 3611432,00 грн., що підтверджується як розрахунками позивача, так і розрахунками відповідача.
Отже, розмір заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар по договору поставки № 3/1700066 від 27.07.2017 становить 2070401,20 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача.
Відповідач порушив своє зобов'язання по оплаті товару, чим фактично порушив право позивача на отримання оплати за поставлений ним товар. Тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 31056,03 грн. покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (вул. Горького, буд. 58, м. Суми, 40004, ідентифікаційний код 05747991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНЕПРОПРЕСС СТАЛЬ» (пр-т Богдана Хмельницького (вул. Героїв Сталінграду), буд. 139, м. Дніпро, 49033, ідентифікаційний код 30922208) заборгованість за договором поставки № 3/1700066 від 27.07.2017 в сумі 2070401,20 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 31056,03 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 26 грудня 2018 року.
Судд Н.О. Спиридонова