Провадження № 33/803/350/18 Справа № 212/6038/18 Суддя у 1-й інстанції - Козлов Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Крот С. І.
27 грудня 2018 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Крот С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_2, з наявним клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження на постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2018 року, якою
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, -
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, та стягнуто судовий збір у розмірі 352 грн. 40 коп., -
Згідно оскаржуваної постанови суду першої інстанції та протоколу про адміністративне правопорушення водій ОСОБА_2 04 серпня 2018 року о 01.40 год. по вул. Десантній в м. Кривому Розі керував автомобілем марки «Daewoo Lanos», номерний знак НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного спяніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, невиразна мова. На законну вимогу пройти повний медичний огляд у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров'я або на місці за допомогою алкотестера «Drager» в присутності свідків відмовився. Своїми діями порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник просить строк апеляційного оскарження поновити, постанову суду першої інстанції скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги зазначає, що оскаржувана постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Вказує, що що під час складання протоколу та оформлення матеріалів справи було допущено порушення вимог КУпАП, при цьому докази, наявні в матеріалах провадження, мають протиріччя, зокрема неточність часу складання протоколу і часу направлення особи для проходження огляду, розбіжність в адресі свідка, також зазначає, що в матеріалах провадження відсутній акт огляду на алкогольне сп'яніння, який є обов'язковим.
Одночасно зазначає, що в судовому засіданні не були допитані свідки, пояснення яких наявні в матеріалах справи, у зв'язку з чим вони не є належним доказом, при цьому пояснення свідків були складені поліцейським та особи їх тільки підписали.
В судове засідання ОСОБА_2 та його представник не з'явилися, були повідомлені про час, місце та дату розгляду справи належним чином, клопотань від останніх про перенесення справи до суду не надходило, а тому у відповідності до ст. 294 КУпАП розгляд справи проведено без вказаних осіб.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Вирішуючи клопотання апелянта про поновлення строку апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апелянтом не було пропущено строк апеляційного оскарження, оскільки постанову суду першої інстанції було винесено 31 жовтня 2018 року, а тому останнім днем подачі апеляційної скарги було 09 листопада 2018 року та в цей день згідно штампу реєстрації вхідної документації суду першої інстанції було подано апеляційну скаргу, що виключає доцільність вирішення даного питання.
Розглядаючи вимоги апеляційної скарги по суті, суд апеляційної інстанції вважає викладений в постанові суду першої інстанції висновок про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, таким, що відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, складеним уповноваженою особою з дотриманням вимог, передбачених ст.ст. 254 - 256 КУпАП; рапортом поліцейського; розпискою ОСОБА_3, якому було передано в управління автомобіль; направленням на огляд для встановлення стану алкогольного сп'яніння; відеозаписом з нагрудної камери поліцейського; поясненнями ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які були залучені в якості свідків при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, з яких вбачається, що в їх присутності саме водій ОСОБА_2 відмовився на вимогу працівників поліції пройти огляд у встановленому законом порядку для встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає зокрема у випадку відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху.
Вказані положення кореспондують положенням п. 2.5. Правил дорожнього руху України, згідно яким водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
В той же час, як зазначено у п. 6 Розділу ІX Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07 листопада 2015 року, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Таким чином, встановлені обставини в їх сукупності об'єктивно і в повній мірі підтверджують факт відмови ОСОБА_2 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння на вимогу працівників поліції, які виявили у неї ознаки алкогольного сп'яніння, визначені Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що і стало підставою вимоги пройти відповідний огляд на місці за допомогою спеціального технічного засобу або в медичному закладі охорони здоров'я.
Даючи оцінку вищевказаним доказам, апеляційний суд приходить до висновку про правильність встановлення судом фактичних обставин вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зафіксованих в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно неї уповноваженою особою органів поліції, котре полягає у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Доводи апелянта про те, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та оформлення матеріалів справи було допущено низку порушень, зокрема протиріччя в особистих даних понятих, зазначених в поясненнях та протоколі, при цьому дані, які зазначені в поясненнях, ніяким чином не підтверджені, оскільки свідків не було допитано у судовому засіданні, а тому такі пояснення не є належним доказом, то слід зазначити, що дослідженням матеріалів справи встановлено, що дані, зазначені у протоколі, та пояснення понятих складені у відповідній формі та з їх змісту чітко і зрозуміло вбачаються всі фактичні обставини події, при цьому наявність, на думку захисника, неточностей стосовно особистих даних одного з понятих не є суттєвою помилкою з огляду на те, що ці два документи взаємодоповнюють одне одного, при цьому як вбачається з наявного відеозапису з нагрудної камери поліцейського, під час проведення відповідної процедури поліцейськими, то саме у присутності двох свідків - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_2 було запропоновано спочатку пройти огляд на місці та в подальшому в закладі охорони здоров'я, на що останній відмовився, даний факт виключає сумніви щодо участі згаданих понятих під час проведення огляду на стан сп'яніння.
Що стосується доводів, які полягають у відсутності в матеріалах провадження акту огляду на алкогольне сп'яніння то слід вказати, що як вбачається з наявного в матеріалах справи направлення водія для огляду на стан сп'яніння, у водія було виявлено ознаки сп'яніння, які підтверджують ті, що зазначені в протоколі, а тому подальші дії працівників поліції є безсумнівно виправданими, при цьому ознаки сп'яніння, виявлені у ОСОБА_2, є належним чином підтвердженими, а тому відсутність акту огляду на стан сп'яніння у даному випадку не є процесуальним порушенням з огляду на наявність згаданого документу.
Інші доводи апелянта мають формальний характер, у зв'язку з чим оцінюються судом апеляційної інстанції як такі, що спрямовані на ухилення від відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Апеляційним судом не встановлено порушень Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09.11.2015 року № 1452/735, допущених під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, у зв'язку з чим відповідні доводи апеляційної скарги апелянта є неприйнятними.
При розгляді справи судом порушень ст.ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірено на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Спираючись на встановлені фактичні обставини даного адміністративного провадження, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є доведеною поза розумним сумнівом.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2018 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя
Дніпровського
апеляційного суду ОСОБА_6