Провадження № 22-ц/803/3515/18 Справа № 212/4348/18 Суддя у 1-й інстанції - Борис О. Н. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
27 грудня 2018 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах:
головуючого - судді: Зубакової В.П.,
суддів: Барильської А.П., Бондар Я.М.
секретар судового засідання: Євтодій К.С.
сторони
позивач: ОСОБА_1,
відповідач: Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 25 вересня 2018 року, яке ухвалене суддею Борис О.Н. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 27 вересня 2018 року, -
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», (надалі - ПРАТ «ЦГЗК») про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, посилаючись на отримання ним професійних захворювань внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах. Висновком МСЕК у 2018 році йому було первинно встановлено втрату професійної працездатності в загальному розмірі 65% безстроково та визнано людиною з інвалідністю третьої групи.
Вважаючи причиною отримання професійних захворювань тривалу роботу в шкідливих умовах праці, просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 250 000,00 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 25 вересня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПРАТ «ЦГЗК» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 45 000 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Стягнуто з ПРАТ «ЦГЗК» на користь держави судові витрати у розмірі 704,80 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про задоволення позову повністю. Також зазначає, що судом визначено розмір моральної шкоди без врахування конкретних обставин справи та без врахування засад розумності, виваженості й справедливості.
В апеляційній скарзі відповідач ПРАТ «ЦГЗК» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. Вважає, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки, позивач при укладенні трудового договору був повідомлений про умови праці, наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах, а тому підстави для покладення обов'язку з відшкодування моральної шкоди на підприємство відсутні. Також зазначає, що судом визначено розмір моральної шкоди без врахування конкретних обставин справи, а саме: відсотку втрати професійної працездатності позивача, характеру отриманого ним професійного захворювання та пов'язаних з цим моральних страждань, істотності вимушених змін в житті позивача, відсутності погіршення стану його здоров'я, а також ступеня вини ПРАТ «ЦГЗК» та стягнуто моральну шкоду в завищеному розмірі без врахування засад розумності, виваженості й справедливості, є необґрунтованим та не відповідає сталій судовій практиці при розгляді аналогічних справ.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, від позивача ОСОБА_1. та його представника ОСОБА_3 надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга відповідача ПРАТ «ЦГЗК» - залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 у період з 17.07.1987 року по 18.05.2018 року працював помічником машиніста, машиністом тепловоза, слюсарем рухомого складу, машиністом тепловоза ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», правонаступником якого є ПРАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»
18.05.2018 року позивач звільнений за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію, за статтею 38 КЗпП України (а.с. 8-10).
Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії Українського НДІ промислової медицини від 23 січня 2018 року у позивача встановлено професійні захворювання з діагнозом: вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації з церебрально-периферичним ангіодистонічним синдромом у поєднанні, з полірадикулярним синдромом (С5, С6, С7, L5, S1 зліва) з вираженими статико-динамічними порушеннями хребта, стійким больовим та м'язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях. Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легенів першого стадії), група «В» Легенева недостатність першого-другого ступеня.
Відповідно до п. 17 ОСОБА_3 розслідування хронічного професійного захворювання від 06 березня 2018 року, причиною професійних захворювань позивача є робота на протязі 24 років 10 місяців в умовах шкідливих виробничих факторів: вібрація : загальна транспортно-технологічна, еквівалентний рівень віброприскорення 61дБ при гранічно допустимому 59 дБ, згідно ДСН 3.3.6.039-99, пил переважно фіброгенної дії: пил з вмістом кристалічного кремнію діоксиду від 10 % до 70 % в повітрі робочої зони в 1,8 рази перевищує ГДК ( 3,68 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3.) згідно ГОСТ 12.1.005-88 «Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони» (а.с.12-13).
Висновком МСЕК від 17.05.2018 року, ОСОБА_1 первинно встановлено втрату професійної працездатності в загальному розмірі 65% та визнано людиною з інвалідністю третьої групи, безстроково (а.с.11).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв'язку з отриманими нею на виробництві професійними захворюваннями.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
З акту розслідування професійного захворювання від 06 березня 2018 року (а.с. 12-13) вбачається, що причиною професійних захворювань позивача є тривалий стаж роботи (20 років 4 місяців) в умовах в умовах шкідливих виробничих факторів: запиленість повітря робочої зони: пил з вмістом вільного кремнія діоксиду кристалічного від 10 до 70 % в концентраціях 3,2-5,2 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини відповідача, яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача ПРАТ «ЦГЗК» про те, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 06 березня 2018 року встановлено порушення відповідачем законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи.
Крім того, відсутність причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці, про що його було повідомлено під підпис при укладенні трудового договору, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки здійснення відповідачем заходів для забезпечення працівникам безпечних умов праці, які не усунули впливу негативних факторів, не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди, за умови доведеності такої шкоди, та не мають враховуватися судом при визначенні розміру моральної шкоди.
Посилання представника відповідача ПРАТ «ЦГЗК» на практику розгляду аналогічних справ є безпідставними та суперечать чинному законодавству, згідно якого суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України ( ч.1 ст. 8 ЦПК України).
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на користь позивача та вважає, що він визначений без повного урахування роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв'язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, на теперішній час, втратив професійну працездатність у загальному розмірі 65 % та його визнано людиною з інвалідністю третьої групи безстроково. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки відчуває складності із диханням, в нього часто виникає важкість та біль у грудній клітці, задишка при незначному фізичному навантажені, сильний кашель. Періодично проходить лікування, незважаючи на постійні курси лікування покращення в стані здоров'я не спостерігається, та, зважаючи, що група інвалідності та відсоток втрати професійної працездатності встановлено безстроково, неможливе відновлення стану його здоров'я.
Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отриманих професійних захворювання, тривалості праці позивача в шкідливих умовах, що перевищували нормативи тільки на ПРАТ «ЦГЗК», (24 роки 10 місяців), що потягло втрату працездатності, розмір втрати професійної працездатності та визнання позивача людиною з інвалідністю третьої групи, безстроково, вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 45 00,00 грн. до 60 000,00 грн.
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 25 вересня 2018 року змінити, збільшивширозмір моральної шкоди, стягнутої з ОСОБА_2 акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 з 45 000,00 гривень до 60 000,00 (шістдесят тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 27 грудня 2018 року.
Головуючий:
Судді: