Провадження № 22-ц/803/2680/18 Справа № 212/8394/17 Суддя у 1-й інстанції - Козлова Ю.В. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.
26 грудня 2018 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Лаченкової О.В.
суддів - Варенко О.П., Свистунової О.В.
при секретарі - Кошарі О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2018 року
по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину у зв'язку з продовженням навчання, -
В грудні 2017 року до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину у зв'язку з продовженням навчання.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2018 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину у зв'язку з продовженням навчання - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 у зв'язку з продовженням ним навчання, у розмірі 1/8 частини від заробітку (доходу), починаючи стягнення з 26.12.2017р., до закінчення навчання 30.06.2019р., але не більш ніж до 23-х років.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2018 року у справі № 212/8394/17; 2/212/891/18 і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1, щодо стягнення аліментів на повнолітню сина ОСОБА_3, який продовжує навчання у розмірі 1/4 частини від його заробітку (доходу), до закінчення ним навчання, але не більше ніж до 23-х років.
Відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2018 року від інших учасників справи до суду не надходило.
Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, відповідно до Свідоцтва про народження І-КИ № 068497 від 27 січня 2000 року видане відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Жовтневої районної ради народних депутатів м.Кривого Рогу Дніпропетровської області, актовий запис № 68.
Згідно довідки № 363 від 28.08.2017 року та №110 від 02.04.2018 року ОСОБА_3, навчається в 10-Б класі Криворізької загальноосвітньої шкоди І-ІІІ ступенів №126. Учень зарахований до шкоди на навчальний період з 01.09.2017 року по 30.06.2019 року. (за умови, якщо учень не вибуде зі школи).
Відповідно до ст.198 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Як зазначено в рекомендаціях Пленуму Верховному Суду України викладених в постанові від 15.05.2006р. №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язковою сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Відповідно до ч.1 ст.199 Сімейного Кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Згідно із ст.ст.182,200 Сімейного Кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до наданих медичних документів ОСОБА_2 перебуває на «Д» обліку з діагнозом: Двобічний коксартроз, зліва ПФ ІІ-ІІІ ст., асептичний некроз голівки лівого стегна. Змішана контрактура лівого т/стегнового суглобу. Больовий синдром. Порушення функції ходи 1-2 ст.; відповідно до висновку МСЕК серія 12ААА №647595 від 23.03.2017 року встановлена третя група інвалідності по загальному захворюванню з ураженням ОРА.
Згідно копії трудової книжки ОСОБА_2 не працює, звільнений за угодою сторін за п.1 ст.36 КЗпП України та отримує пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання в розмірі 2420,62 гривень.
Як вбачаться з матеріалів справи, дитина ОСОБА_3, також має хронічні захворювання, перебуває на «Д» обліку у лікарів: ЛОР, невропатолог, травматолог.
Задовольняючи частково позовні виги ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину у зв'язку з продовженням навчання, судом першої інстанції враховано матеріальне становище відповідача, і суд прийшов до обгрунтованого висновку, що ОСОБА_2 має змогу надавати матеріальну допомогу своєму повнолітньому сину у розмірі 1/8 частини зі всіх видів доходів, до закінчення навчання, починаючи стягнення з моменту звернення з позовом до суду.
Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 потребує матеріальну підтримку, перебуває у скрутному матеріальному становищі та перебуває на обліку у Криворізькому центрі зайнятості у зв'язку з чим з відповідача необхідно стягнути аліменти на повнолітню дитину у зв'язку з продовженням навчання не 1/8 частини зі всіх видів доходів, до закінчення навчання, а 1/4 частини зі всіх видів доходів, до закінчення навчання, колегія суддів ставиться критично, оскільки ОСОБА_4 має змогу надавати матеріальну допомогу своєму повнолітньому сину у розмірі 1/8 частини зі всіх видів доходів, до закінчення навчання, оскільки є інвалідом 3 групи безстроково і отримує лише пенсію по інвалідності.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд першої інстанції не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя О.В.Лаченкова
Судді О.П.Варенко
ОСОБА_5