28 листопада 2018 року справа № 823/1608/17
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Гаращенка В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Дорошенко Л.В.,
позивача: ОСОБА_1 - особисто,
представника позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю,
представника відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю,
розглянувши за правилами загального позовного провадження в місті Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати:
- податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 17.07.2017 №№0003501303, НОМЕР_1, НОМЕР_2;
- вимогу Головного управління ДФС у Черкаській області про сплату боргу (недоїмки) від 17.07.2017 №Ф-0003481303.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що матеріали перевірки вручені йому вже після прийняття на їх підставі податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій по ЄСВ та вимоги про сплату боргу з ЄСВ. Тобто, позивач не повідомлений про підставу проведення перевірки, позбавлений можливості взяти в ній участь та не мав можливості надати первинні документи на підтвердження витрат і заперечити висновки акту перевірки.
За твердженням позивача, зміст акту перевірки від 02.06.2017 №231/23-00-13-0317/НОМЕР_3 не відповідає фактичним обставинам, змісти розділів акту суперечить один одному, перевірка проведена за відсутності первинних документів, лише на основі даних податкових: декларацій, звітів даних банківської виписки та веб-порталу використання публічних коштів «Е-Data». Невідомо у який спосіб контролюючий орган отримав інформацію про рух коштів на банківських рахунках.
Контролюючим органом визнано доходами та об'єктом оподаткування ПДВ всі кошти, які надійшли на банківський рахунок позивача в АБ «Укргазбанк», проте не враховано навіть наявну у контролюючого органу інформацію про понесені витрати (дані розрахунків 1-ДФ та звітів по ЄСВ, а також інтегрованих карток про сплату ПДФО, військового збору і ЄСВ до бюджету), в тому числі про виплачену працівникам заробітну плату та винагороду за цивільно-правовими договорами, по сплаті ЄСВ за найманих працівників. Підпункт 1.8 акту перевірки містить інформацію про основних постачальників позивача, проте витрати на придбання матеріалів, робіт та послуг у таких постачальників не враховані. Акт перевірки не містить відомостей, що контролюючий орган намагався отримати інформацію та направляв запити про наявність понесених і позивачем витрат, принаймні по тих контрагентах, по яких у нього наявні відомості.
Позивач зазначив, що за період здійснення підприємницької діяльності з 26 травня 2015 року по 02 лютого 2017 року не був платником податку на додану вартість. Відповідно, контролюючим органом не враховано отримання позивачем коштів за операціями, які не є об'єктом оподаткування ПДВ.
В свою чергу, контролюючий орган дійшов помилкового висновку про те, що всі надходження коштів на поточний рахунок, є чистим оподатковуваним доходом позивача і оподаткував їх ПДФО. Ревізором не розглянуто видатки з поточного рахунку, які є витратами, пов'язаними з отриманими доходами. Крім того, як зазначено вище на поточний рахунок надходили кошти, які не включаються до доходів згідно зі ст. 165 Податкового кодексу України.
Об'єкт оподаткування військовим збором та база нарахування ЄСВ у фізичних осіб-підприємців безпосередньо залежить від бази оподаткування ПДФО у таких платників податків чистого оподатковуваного доходу, як наслідок, недостовірними є висновки про заниження позивачем військового збору та ЄСВ, а тому є протиправними та підлягають скасуванню податкове повідомлення-рішення від 17.07.2017 №0003501303 та рішення від 17.07.2017 №0003491303.
На підставі наведеного позивач вважає, що висновки акту перевірки базуються на припущеннях та не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства України, тому є неправомірними, що є підставою для їх скасування.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та наполягали на їх задоволенні.
Представник відповідача у відзиві на адміністративний позов та в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечив, зазначивши, що копія наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки направлена платнику податків за податковою адресою: Черкаський район, с. Дубіївка, вул. Алексєєва, 53, який повернутий поштовим відділенням 20.05.2017 у зв'язку з закінченням терміну зберігання. В такому випадку відповідно до вимог п. 42.2, п. 42.3 ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими платнику податків, його законному чи уповноваженому представникові.
Представник відповідача звернув увагу, що в ході проведення перевірки зафіксовано порушення вимог Податкового кодексу України та на підставі цього прийнято оскаржені податкові повідомлення-рішення.
За твердженням представника відповідача, позивач не додав до адміністративного позову документів, що спростовують висновки перевірки.
На підставі наведеного представник відповідача вважає, що позов задоволенню не підлягає.
У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що оскаржені податкові повідомлення-рішення та вимога про сплату боргу (недоїмки) прийняті відповідачем на підставі акту від 02.06.2017 №231/23-00-13-0317/НОМЕР_3. Разом з тим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2018 у справі №823/1606/17 визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Черкаській області по проведенню стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_3) документальної позапланової невиїзної перевірки за період з 27.05.2015 по 28.04.2017 згідно з наказами Головного управління ДФС у Черкаській області від 18.04.2017 №653, від 28.04.2017 №745 та оформлення результатів такої перевірки актом від 02.06.2017 №231/23-00-13-0317/НОМЕР_3.
Як наслідок, акт такої перевірки з викладеними у ньому висновками, є доказом, здобутим з порушенням закону, й не має юридичної значимості у визначенні, наведеному у ст. 74 КАС України, тому податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі незаконної перевірки не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.
Також позивач вважає неналежним доказом висновок експерта від 27.10.2017 за №4/1802 у кримінальному провадженні №32017250000000004, оскільки висновок базується на вищевказаному акті перевірки та виконаний не на вимогу сторін в адміністративній справі, а у кримінальному провадженні.
У додаткових поясненнях представник позивача вказав, що в п. 1.18 акта перевірки зазначено перелік основних платників податків - контрагентів, з якими в періоді, що перевірявся, перебував у господарських відносинах позивач.
Зокрема, зазначено, що у ТОВ «Полірітм-Буд» здійснювалось придбання металопластикових виробів, у ТОВ «Черкасибудкомплект» - блок, у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - профнастил ПК 20, у фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 - роботи з ремонту дитячого садка, у фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 - металопластикові вироби, у фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 - металопластикові вироби.
Тобто, контролюючий орган стверджує, що так як позивач мав відносини з постачальники товарів та робіт, то у нього були витрати, понесення яких безпосередньо пов'язано з одержаними ним доходами. Разом з тим, в акті перевірки не зазначено про те, що контролюючий орган намагався одержати інформацію безпосередньо від названих контрагентів позивача, обмежившись при цьому банківською випискою, прийнявши за основу лише суму надходжень коштів на рахунок позивача.
Окрім цього, представник позивача зазначив, що зміст акту перевірки містить розбіжності та суперечності, які додатково вказують на безпідставність його висновків.
Заслухавши пояснення учасників справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 26.05.2015 (РНОКПП НОМЕР_3).
02.02.2017 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 за власним рішенням.
Суд встановив, що наказом Головного управління ДФС у Черкаській області від 18.04.2017 №653 на підставі підп.78.1.7. п.78.1. ст.78, п.79.1., 79.2., ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України) призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиного внеску) дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.07.2015 по 02.06.2017. Термін проведення перевірки визначено з 24.04.2017 до 28.04.2017.
Згідно з наказом Головного управління ДФС у Черкаській області від 28.04.2017 №745 термін перевірки змінено у період з 15.05.2017 до 19.05.2017.
Суд встановив, що наказ відповідача від 18.04.2017 №633, яким призначено проведення перевірки позивача, та повідомлення від 18.04.2017 №107/28-00-13-0118 про дату початку та місце проведення перевірки направлені позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (19631, Черкаська обл., Черкаський район, с. Дубіївка, вул. Алексєєва, 53). Однак, вказані документи не вручені та повернулись до Головного управління ДФС у Черкаській області 22.05.2017 за закінченням терміну зберігання.
Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача за результатами якої складено акт перевірки від 02.06.2017 за №231/23-00-13-0317/НОМЕР_3, яким зафіксовано порушення:
1. пп.164.1.1 п.164.1 ст.164, п.177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України у результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 1250701,26 грн. в т.ч.: за 2015 рік - на 1240403,19 грн., за 2016 рік - на 10298,07 грн.;
2. п.п.1.2 п. 1 ст.7 та абз. 3 п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в результаті чого донараховано єдиного внеску на загальнообов'язкове-державне соціальне страхування на загальну суму 53644,26 грн. в т.ч. за 2015 рік на суму 40330,6 грн., за 2016 рік - на 13313,66 грн.;
3. 181.1 ст. 181, п. 183.2 ст.183, п. 183.10 ст. 183, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України від 02.12.10 внаслідок чого занижено податок на додану вартість за період з 27.05.2015 по 02.06.2017 у сумі 1023931 грн., в т.ч. за вересень 2015 року в сумі 216129 грн., жовтень 2015 року в сумі 157902 грн., листопад 2015 року в сумі 208593 грн., грудень 2015 року в сумі 428654 грн., лютий 2016 року в сумі 4851 грн., березень 2016 року в сумі 7802 грн.;
4. ст. 163, ст. 168, п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України у результаті чого визначено занижену суму військового збору на загальну суму 94117,6 грн. в т.ч. за 2015 рік в сумі - 93209,85 гри , за 2016 рік в сумі 907,75 грн.
На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Черкаській області прийнято:
1) податкове повідомлення-рішення від 17.07.2017 №0003501303 про збільшення грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 117 647 грн., в тому числі 94 117,6 грн. основного платежу та 23 529,4 грн. штрафних санкцій;
2) податкове повідомлення-рішення від 17.07.2017 №0003551303 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 279 914 грн., в тому числі 1 023 931 грн. основного платежу та 255 983 грн. штрафних санкцій;
3) податкове повідомлення-рішення від 17.07.2017 №0003471303 про збільшення грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1 563 376,58 грн., в тому числі 1 250 701,26 грн. основного платежу та 312 675,32 грн. штрафних санкцій;
4) рішення від 17.07.2017 №0003491303 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 9 397,49 грн., в результаті нарахування єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі ЄСВ) в розмірі 53 644,26 грн.;
5) вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.07.2017 №Ф-0003481303, якою ГУ ДФС у Черкаській області вимагає сплатити ЄСВ в розмірі 53 644,26 грн.
Так, відповідно до статті 62 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення перевірки) одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Статтею 79 Податкового кодексу України визначено особливості проведення документальної невиїзної перевірки.
Зокрема, пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
За правилами пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
При цьому, незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 Податкового кодексу України необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім, що також узгоджується із приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України.
Сам вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості об'єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення.
Отже, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.
Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №821/371/17.
Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_1 повідомлення про проведення перевірки та копія не вручено до початку проведення перевірки, що позбавило його можливості реалізації свого права на ознайомлення із ними до початку здійснення контрольного заходу та подання відповідних пояснень й документів, суд погоджується із твердженням позивача про проведення відповідачем перевірки без наявності на те правових підстав.
Як наслідок, акт такої перевірки з викладеними у ньому висновками, є доказом, здобутим з порушенням закону, й не має юридичної значимості, а тому прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення не можуть бути визнані правомірними.
Більш того, суд приймає до уваги, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2018 у справі №823/1606/17 визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Черкаській області по проведенню стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 документальної позапланової невиїзної перевірки за період з 27.05.2015 по 28.04.2017, згідно з наказами Головного управління ДФС у Черкаській області від 18.04.2017 № 653, від 28.04.2017 № 745 та оформлення результатів такої перевірки актом від 02.06.2017 № 231/23-00-13-0317/НОМЕР_3.
Вказана постанова Київського апеляційного адміністративного суду набрала законної сили 13.03.2018.
До наведених висновків колегія суддів дійшла з тих міркувань, що позивачу не відомо про проведення стосовно нього документальної перевірки, а тому, він був позбавлений можливості надати первинні та інші документи, які підтверджують показники поданої ним податкової звітності.
Крім того, факт об'єктивної неможливості отримати ОСОБА_1 наказів про проведення перевірки від 18.04.2017 №653, від 28.04.2017 №745 підтверджується висновком ЛКК від 08.05.2017 №34, згідно якого, позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 28.04.2017 по 08.05.2017 у КНП «Перша Черкаська міська лікарня» ЧМР.
З огляду на те, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості подати такі документи, а останні не досліджувались посадовою особою Головного управління ДФС у Черкаській області, яка проводила позапланову невиїзну документальну перевірку, відповідно, недостовірними є і висновки акта перевірки, що в свою чергу, дає підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо проведення такої перевірки та оформленню її результатів.
Отже, наведені обставини не підлягають доказуванню в силу вимог ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З аналогічних підстав суд вважає неналежним доказом висновок експерта від 27.10.2017 за №4/1802 у кримінальному провадженні №32017250000000004, оскільки дослідивши зміст останнього, суд констатує, що він дублює відомості акту перевірки, тому не може об'єктивно доводити вчинення позивачем порушень вимог Податкового кодексу України.
Щодо змісту викладених в акті перевірки №231/23-00-13-0317/НОМЕР_3 від 02.06.2017 порушень, суд зазначає, що згідно пунктів 3, 4, 5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за №1300/27745 (далі - Порядок), акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
За змістом п. 86.10 Податкового кодексу України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.
Всупереч наведених вимог Порядку та Податкового кодексу України відповідач, проводячи перевірку без відома позивача, не вжив заходів для проведення зустрічних звірок чи перевірок контрагентів, які постачали товари та послуги позивачу, обмежившись даними його поточного рахунку. Це вплинуло на достовірність визначення розміру понесених позивачем витрат та має суттєве значення, оскільки у період з 27.05.2015 по 30.03.2016 останній перебував на загальній системі оподаткування.
Суд погоджується з доводами позивача про наявність розбіжностей в акті перевірки. Так, у розділі 2.1.2 акта перевірки зазначено, що витрати підприємця, пов'язані з одержанням доходу становлять 44 203,81 грн. Разом з тим, у пункті 1.22 акта перевірки зазначено, що у 2015 році підприємцем виплачено працівникам заробітної плати в сумі 220137,61 грн. Крім того, у пункті 2.3.4 акта перевірки зазначено, що підприємцем сплачено 77031,04 грн. єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Отже, розмір понесених позивачем витрат повинен становити не менше ніж 297 168,65 грн.
В свою чергу, оскільки сплата військового збору та ЄСВ повністю залежить від сплати податку на доходи фізичних осіб, нараховується одночасно та за тими самими правилами, тому до позивача не може бути застосовано відповідальність внаслідок допущених з боку контролюючого органу порушень під час нарахування податку з доходів фізичних осіб.
За даними розділу 2.5 акта перевірки позивачем вперше досягнуто обсягів понад 1 млн. грн. у серпні 2015 року (обсяги з липня по серпень 2017 року склали 1 226 978 грн.).
З цього приводу суд зазначає, що згідно п. 181.1 ст.181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.
Наведені положення Податкового кодексу України передбачають обов'язок реєстрації платником ПДВ за умови перевищення суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню ПДВ понад 1000000 гривень, без урахування податку на додану вартість.
Отже, при вирішенні питання обов'язкової реєстрації платником ПДВ та подальшого притягнення платника до відповідальності контролюючий орган повинен визначити операції здійснені таким платником, які підлягають оподаткуванню ПДВ, виключивши операції, які не оподатковуються цим податком, та виокремити суму податку на додану вартість, яка не повинна входити до вказаної суми перевищення.
Натомість в акті перевірки не зроблено аналізу операцій, що не оподатковуються ПДВ та не виокремлено суму податку на додану вартість, яка не повинна входити до вказаної суми перевищення, а лише вказано загальну суму коштів, що надійшли позивачу. За таких обставин, твердження про перевищення встановленої суми для реєстрації платником ПДВ є необґрунтованими.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 17.07.2017 №№0003501303, НОМЕР_1, НОМЕР_2.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Черкаській області про сплату боргу (недоїмки) від 17.07.2017 №Ф-0003481303.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 22 грудня 2018 року.
Суддя В.В. Гаращенко