Провадження № 1-кп/679/60/2018
Справа № 679/580/18
27 грудня 2018 року м. Нетішин
Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:
судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
номер кримінального провадження 12018240080000067, внесеного 10 березня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нетішин Хмельницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Караматкан, Урицького району, Казахстан, зареєстрованого та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 3 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нетішин зазначене кримінальне провадження,
В провадженні Нетішинського міського суду Хмельницької області знаходиться кримінальне провадження №12018240080000067 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Під час судового засідання захисник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_7 заявила клопотання про відкладення судового засідання, оскільки вона зайнята в іншому судовому процесі, а саме: розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо особи, захисником якої вона являється та яка є затримана з метою приводу щодо розгляду даного клопотання, розгляд якого обмежений часом.
Учасники процесу не заперечували щодо задоволення вказаного клопотання.
Крім того, прокурор заявив клопотання продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 строк тримання під вартою на 60 днів, так як вважає, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які можуть перешкоджати судовому розгляду і встановленню істини у кримінальному провадженні, а більш м'які запобіжні заходи, не зможуть запобігти наявним ризикам. Крім того, зазначив, що стосовно останнього був застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, однак ОСОБА_3 , в порушення умов такого, не з'являвся в судові засідання. Також вказав на те, що ОСОБА_3 ніде не працює, заробітку не має, у нього відсутні міцні соціальні зв'язки та він може впливати на свідків. Крім того прокурором наведена та обставина, що ОСОБА_3 , будучи 23 березня 2018 року повідомленим про підозру за ч. 3 ст. 185 КК України, 27 березня 2018 року вчинив повторний злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України, що свідчить про ризик продовження злочинної діяльності.
За вказаних обставин прокурор вважає, що до ОСОБА_3 не можуть бути застосовані інші більш м'які запобіжні заходи.
Обвинувачений ОСОБА_3 просив суд не продовжувати йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, вказавши на те, що він не вчиняв всіх тих злочинів, які йому інкримінують, а тому не повинен знаходитись під вартою.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 заперечив проти клопотання прокурора та підтримав позицію обвинуваченого. Вказав, що достатньо застосувати такий вид запобіжного заходу, як домашній арешт. При цьому, заперечив твердження прокурора про відсутність у ОСОБА_3 міцних соціальних зв'язків, так як останній, не зважаючи на те, що є сирота, має бабу, з якою тривалий час проживав. Крім цього, просив суд звернути увагу на емоційний стан обвинуваченого, а також на те, що такий зрозумів тяжкість ситуації, а тому зобов'язується виконувати умови, які передбачає такий запобіжний захід, як цілодобовий домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 при вирішенні даного клопотання поклалися на розсуд суду.
Заслухавши учасників процесу по заявленому прокурором клопотанню, суд вважає, що таке підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Частиною 1 статті 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Приписами статті 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Суд враховує, що п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім випадків передбачених законом і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини-обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному відправленню судочинства, не може оцінюватись абстрактно, факт такого перешкоджання має бути підтверджено доказами (правова позиція ЄСПЛ у справі «Бекчієв проти Молдови».)
Ризик тиску на свідків та потерпілих може бути визнано на початкових стадіях процесу, як встановлено Рішенням Європейського суду з прав людини «Яжинський проти Польщі», але зі спливом часу, інтереси слідства стають недостатніми для тримання обвинуваченого під вартою, за нормального перебігу подій ризики зменшуються з часом, завдяки проведенню дізнання, перевіркою, дачі показів (правова позиція ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії»).
Європейський суд з прав людини вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших релевативних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою (W v.Switzerland, 14379/88, 26 січня 1993 року).
Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v.Moldova (Бекчиєв проти Молдови) §58).
Ризик втечі зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою (Neumeister v.Austria (Коймайетер проти Австрії), §10).
Стосовно загрози втечі, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний чи обвинувачений можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейні зв'язки, будь яких звязків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
Відповідно до правової позиції Європейського суду відсутність в особи роботи та сім'ї не є доказом того, що вона може схилитися до вчинення нових злочинів. Так само як і сама по собі відсутність постійного місця роботи не є доказом того, що особа зникне (Пшевечерський проти Росії від 24 травня 2003 року).
Тривала неможливість розгляду даної кримінальної справи не залежить від поведінки самого обвинуваченого, при цьому як зазначив ЄСПЛ складність і специфіка розслідування є факторами, які необхідно враховувати при визначенні, чи проявили органи влади «особливу ретельність» в процесі провадження у справі.
Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання під вартою, відповідні посадові особи зобов'язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на «розгляд судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження», а й передбачає, що «звільнення може бути обумовлено гарантіями з'явитися на судове засідання» (пункти 37, 38).
В судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 має місце реєстрації та фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_3 , що свідчить про наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків.
Доводи захисника ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_3 , який має постійне місце реєстрації і проживання, тривалий час перебуває під вартою, жодним чином не перешкоджає встановленню істини у справі, - не спростовані органом обвинувачення.
Враховуючи те, що обвинувачені, потерпілі та свідки допитані, розгляд справи знаходиться на стадії завершення, сторона обвинувачення не забезпечує явку свідка ОСОБА_8 , якого особисто зобов'язався доставити прокурор, не відмовляється від такого та на останніх двох засіданнях не заявляє клопотання про застосування до нього приводу, що в свою чергу стає частою підставою для зміни порядку дослідження доказів та відкладення розгляду справи, суд приходить висновку, що тривалість тримання під вартою ОСОБА_3 є необґрунтованою.
Щодо твердження прокурора про недоцільність застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки такий йому було раніше застосовано і він його порушував, то суд з таким не погоджується, оскільки таке твердження прокурора не знайшло свого підтвердження.
На підставі вище наведеного, враховуючи ризики, передбачені ст. 177 КПК України, суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому, його особу, стан здоров'я, зокрема емоційний, який викликаний перебуванням під вартою, те що ОСОБА_3 в силу ст. 89 КК України є несудимим, суд доходить висновку про відсутність підстав для продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 і можливість застосувати щодо останнього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю, що є тим запобіжним заходом, який забезпечить надалі виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, не перешкоджаючи розгляду кримінального провадження.
Враховуючи, що прокурором в судовому засіданні не доведено мета та підстави застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, суд приходить до висновку змінити ОСОБА_3 обраний відносно нього запобіжний захід тримання під вартою.
За таких обставин, суд вважає, що відсутня доцільність подальшого тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 та відповідно наявність обґрунтованості для зміного запобіжного заходу на домашній арешт.
Суд вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не є співмірним з рештою існуючих ризиків, не відповідає особі обвинуваченого та є занадто суворим на даний час.
Що стосується клопотання захисника ОСОБА_7 про відкладення судового засідання, то суд, враховуючи думку учасників процесу, які не заперечували щодо його задоволення, вважає, що таке підлягає до задоволення з підстав зазначених захисником.
При цьому, суд враховує позицію прокурора щодо неможливості в даному судовому засіданні завершити розгляд справи зважаючи на відсутність свідка ОСОБА_8 та неможливість забезпечити його явку в судові засідання.
Керуючись ст.ст. 177, 183, 194, 199, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.
Змінити, обраний відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю строком на 2 місяці до 27 лютого 2019 року.
Заборонити обвинуваченому ОСОБА_3 залишати житло за адресою проживання, а саме: АДРЕСА_3 , цілодобово та зобов'язати останнього прибувати за кожною вимогою до суду.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: не відлучатися з населеного пункту в якому він проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Негайно звільнити з-під варти обвинуваченого ОСОБА_3 та зобов'язати його прибути до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 .
Ухвалу передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Клопотання адвоката ОСОБА_7 про відкладення судового засідання задовольнити.
Відкласти судове засідання в даному кримінальному провадженні на 17 січня 2019 року на 14 годину.
Ухвала самостійному оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1