27 грудня 2018 р.м. ХерсонСправа № 540/2446/18
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
29 листопада 2018 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Херсонській області) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, а саме:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, яка передбачена п.7-1 Перехідних положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню та яка передбачена п.7-1 Перехідних положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Ухвалою суду від 04 грудня 2018 року відкрито спрощене провадження в справі та призначено розгляд справи без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона звернулася до відповідача з заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. Відповідачем відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. У вказаному листі зазначено, що посада викладача у позашкільних навчальних закладах Переліком не передбачена. Позивач зазначає, що вона має необхідний стаж роботи, оскільки з 15 серпня 1979 року по 31 серпня 2018 року вона працювала викладачем та концертмейстером Дитячої музичної школи №3 м. Херсона, тому відповідно до чинного законодавства має право на одноразову грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Відповідач 22 грудня 2018 року подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому проти позову заперечує з таких підстав. 23 жовтня 2018 року позивач звернулась до відповідача з заявою про виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Дитяча музична школа №3 м. Херсона безпосередньо підпорядкована управлінню культури Херсонської міської ради та належить до системи позашкільної освіти, а тому відсутні правові підстави для застосування приписів пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
21.09.2018 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області з проханням надати грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відповідно до наданих документів страховий стаж позивача становить 39 років 10 місяців 08 днів, у тому числі праця викладачем Іванківської дитячої музичної школи м. Києва з 27.09.1978 по 02.08.1979 (10 місяців 06 днів, у період навчання) і викладачем дитячої музичної школи №3 м. Херсона у період з 15.08.1979 по 31.08.2018 (39 років 02 дні). Право на вислугу років працівникам освіти, охорони здоров'я, соціального захисту визначається згідно із переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою КМУ №909 від 04.11.1993 року.
В подальшому позивач отримала лист Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 06.11.2018р. №657/Х-99-1, яким відповідач повідомив заявника про відмову у призначенні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
Відповідач мотивував свою відмову тим, що відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та "Порядку обчислення трудового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, за її виплати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1191 від 23.11.2011 р., для отримання грошової допомоги необхідно мати (для чоловіків 35 років, а для жінок 30 років страхового стажу) на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років.
В листі зазначено, що згідно з матеріалами пенсійної справи страховий стаж позивачки становить 39 років 10 місяців 08 днів, в тому числі остання працювала викладачем дитячої музичної школи №3 м. Херсона з 15 серпня 1979 року по 31 серпня 2018 року (39 років 02 дні).
Згідно зі статутом, затвердженого рішенням Херсонської міської ради №557 від 23.03.2017 року Дитяча музична школа №3 м. Херсона безпосередньо підпорядкована управлінню культури Херсонської міської ради та належить до системи позашкільної освіти.
Водночас, у вказаному листі зазначено, що посада викладача дитячої музичної школи Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років не передбачена.
Не погодившись з відмовою відповідача у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, позивач звернулась з позовом до суду.
Вирішуючи справу по суті, суд виходить з наступного.
У відповідності до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальними законами, які визначають принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058- IV та Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII.
У відповідності до ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі, не менший, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно п. "е" ст. 55 Закону України "Пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про позашкільну освіту", позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України "Про освіту", цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.
На підставі п. 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 №433, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші), відносяться до позашкільних навчальних закладів.
У відповідності до ст. 21 Закону України "Про позашкільну освіту" педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугу років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.
Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає права на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909. Посада викладача цим переліком не передбачена, однак за дорученням Кабінету Міністрів України від 06.01.1995 №397/21 дія зазначеної постанови поширена, в тому числі і на викладачів шкіл мистецтв без внесення змін до постанови, що підтверджується листом Міністерства соціального захисту населення України від 01.02.1995 р. №01-3/133-02-2.
Суд зазначає, що відповідно до положень Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963, посади вчителів, викладачів всіх спеціальностей, інструкторів фізкультури, методистів належать до категорії педагогічних працівників.
Відповідно до п. 2 Порядку обчислення страхового стажу до страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 (далі - Порядок №1191), до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Згідно п. 5 Порядку №1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року, призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Також, відповідно до п. 6 Порядку №1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно зі статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" станом на день її призначення.
Згідно п. 7 Порядку №1191 виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Суд встановив, що згідно трудової книжки позивача, до спеціального стажу роботи відноситься робота викладачем загального та спеціального фортепіано в Іванківській дитячій музичній школі Київського обласного управління культури з 27 вересня 1978 року по 02 серпня 1979 (10 місяців 06 днів, у період навчання) та з 15.08.1979 р. по 31.08.2018 р в Дитячій музичній школі №3 м. Херсона (39 років 2 дні). Всього страховий стаж роботи позивача складає 39 років 10 місяців 08 днів.
До виходу на пенсію за віком (23 вересня 2018 року) позивач не отримувала ніякої пенсії. На момент виходу на пенсію за віком працює на посаді, яка дає право на пенсію за вислугу років (викладач в Дитячій музичній школі №3 м. Херсона), має необхідний стаж роботи 39 років 10 місяців 08 днів.
Таким чином, оскільки позивач в спірний період працювала на посаді викладача, яка віднесена до посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років, а тому позивач має страховий стаж не менше 35 років, що надає правову можливість на застосування до нього п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до звернення до відповідача не отримував пенсію, тому має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення.
Вказана позиція повністю кореспондується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.02.2018 року у справі № 470/402/17, яка враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі та застосуванні норм права до даних правовідносин.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, правомірності свого рішення про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" належним чином не довів.
Стосовно позиції суду направленої на зобов'язання відповідача вчинити певну дію, то вона в повній мірі узгоджується як з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятими Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді так і з численними рішеннями Європейського суду з прав людини, якими останній вимагає винесення таких рішень, які б остаточно ставили б крапку в захисті прав та інтересів заявників.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
Натомість, у цій справі, відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, зараховувати період до роботи до страхового стажу або ні. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.
Отже, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними, а суд вправі зобов'язати відповідача вчинити певні дії.
Правова позиція стосовно права суду зобов'язати відповідача вчинити певні дії викладена в постанові Верховного суду Касаційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року в справі №816/591/15-а.
У разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження.
До того ж сама Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покладає на національний суд відповідальність за здійснення правосуддя.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що норма статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Конвенційний принцип "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Позивач належним доказами підтвердив правомірність своїх вимог.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за рахунок його бюджетних асигнувань пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, місцезнаходження: 73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6) щодо відмови призначенні та виплаті ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) грошової допомоги за вислугу років відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, місцезнаходження: 73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) грошову допомогу за вислугу років відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, яка не підлягає оподаткуванню.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, місцезнаходження: 73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 704,80 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Ковбій О.В.
кат. 10.2.4.