19 грудня 2018 р.м. ХерсонСправа № 540/2176/18
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Хом'якової В.В.,
при секретарі: Перебийніс Н.Ю., за участю представника позивача - ОСОБА_1, представника відпвоідача - Міневича С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної установи "Північна виправна колонія (№90)" про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.
Суть спору: ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3.) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить стягнути з Державної установи "Північна виправна колонія (№ 90)" (далі - відповідач, колонія) середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 160 938,21 грн.; та зобов'язати Державну установу "Північна виправна колонія (№ 90)" у 10-денний строк подати звіт про виконання рішення суду.
Ухвалою від 25.10.2018 суд відкрив провадження у справі № 540/2176/18 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Свої позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтував тим, що його було звільнено 28.07.2016 з Державної кримінально-виконавчої служби України за п. 7 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням), вислуга років у календарному обчисленні складала 15 років 03 місяці 06 днів, в день звільнення одноразова грошова допомога, яка передбачена п. 10 Постанови КМУ від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей", виплачена не була. Ця допомога була стягнута з відповідача примусово рішенням Херсонського окружного адміністративного суд від 26.01.2018 по справі № 821/2042/17 . Фактично позивач отримав грошову допомогу двома платежами: 30.03.2018 в сумі 15 708,04 грн., 04.10.2018 в сумі 11388,11 грн. Період затримки з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні склав з 29.07.2016 по 03.10.2018. За вказаний період позивач просить стягнути середній заробіток виходячи із середньо денного грошового забезпечення позивача 201,93 грн., загальна сума за затримку повного розрахунку складає 160 938,21 грн. (201,93 грн. * 797 днів = 160938,21 грн.)
Відповідач надав відзив на позовну заяву, який обгрунтований тим, що статтею 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачені строки розрахунку при звільненні, якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Всупереч вимогам вказаної норми позивачем відповідачу не пред'являлось жодної вимоги.
Позивач надав відповідь на відзив, в якому вказує про те, що наказом від 01.07.2016 № 27 о/с ОСОБА_3 надавалась відпустка з 03 по 27 липня 2016 року. А наказом від 27.07.2016 року № 32 о/с ОСОБА_3 було звільнено зі служби 28 липня 2016 року. Відповідно до п. 2.27 "Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників", днем звільнення вважається останній день роботи. Відповідно до наказу від 27.07.2016 року № 32 о/с останнім днем роботи ОСОБА_3 було 28.07.2018. Тому саме 28.07.2018 відповідач повинен був виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу без будь-яких вимог зі сторони останнього.
Відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд здійснив розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача прибув в судове засідання, позов підтримав.
Представник відповідача прибув в судове засідання, просить відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -
встановив:
ОСОБА_3 наказом Управління державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі (після реорганізації - Державна установа "Північна виправна колонія (№ 90)") від 27.07.2016 №32 о/с було звільнено 28.07.2016 з Державної кримінально-виконавчої служби України за п. 7 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням). Відповідно до вказаного наказу, вислуга років у календарному обчисленні складає 15 років 03 місяці 06 днів.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 26.01.2018 по справі № 821/2042/17 відповідача зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу при звільненні за 15 повних відпрацьованих календарних роки.
30.03.2018 на картковий рахунок ОСОБА_3 було зараховано 15 708,04 грн.
Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 16.04.2018 по справі № 821/2042/17, залишено без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2018, зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_3 залишок одноразової грошової допомоги в розмірі 11388,11 грн. Одноразова грошова допомога була остаточно виплачена 04.10.2018.
Період затримки з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні склав з 29.07.2016 по 03.10.2018 (797 днів). За вказаний період позивач розрахував середній заробіток в сумі 160 938,21 грн., виходячи з розрахунку грошове забезпечення за травень 2016 року 5092,58 грн. (31 календарний день); за червень 2016 року 7225,64 грн. (30 календарних днів), що становить середньоденне грошове забезпечення 201 грн. 93 коп. Тому сума, яка підлягає стягненню за затримку повного розрахунку складає: 201,93 грн. х 797 днів = 160938 грн. 21 коп., позивач просить стягнути дану суму з відповідача. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України "Про Національну поліцію"; порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення поліцейських передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції".
Відповідно до п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за і контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей", військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького і складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за власним бажанням та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Проте, у зазначених нормативних актах відсутні норми, що регулювали б питання (порядок) виплати поліцейському середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини, або коли про це йдеться у спеціальному законі.
В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України. Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже, якщо у день звільнення працівник був відсутній на робочому місці, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після висунення ним вимоги про розрахунок. Така вимога зазвичай пред'являється у письмовому вигляді. У ній працівник може вказати реквізити (банківські, поштові) для переказу розрахункової суми, якщо у нього немає можливості одержати її особисто.
Як вбачається з наказу № 32 о/с від 27.07.2016 ОСОБА_3 був звільнений 28.07.2016. ОСОБА_3 знаходився у відпустці з 03.07.2016 по 27.07.2016, що підтверджується наказом Північної виправної колонії № 27 о/с від 01.07.2016. Згідно відомостей табеля обліку робочого часу 27.07.2016 ОСОБА_3 не працював, а 28.07.2016 вже був звільнений.
Представник позивача не пояснив суду, чи працював позивач в день звільнення, наполягаючи тільки на тому, що дана обставина не є суттєвою, оскільки день звільнення працівника вважається робочим днем та оплачується як робочий день. Відповідно до вимог п. 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. № 58 , запис про звільнення роблять в день звільнення працівника. За цей день нараховується та виплачується заробітна плата (грошове забезпечення), але це не означає, що працівник в день звільнення фактично працював на своєму робочому місці.
Представник відповідача заперечує проти того, що ОСОБА_3 працював у день звільнення, при цьому надавши докази в судове засідання 18.12.2018 про призначення іншої особи виконувати обов'язки позивача на період відпустки та в день звільнення, інші докази не виходу позивача на роботу 28.07.2016. Суд не може прийняти до уваги докази, надані представником відповідача, оскільки такі докази відповідач повинний був подати суду разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Ч. 4, 8, 9 ст. 79 КАС України передбачено, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Ч. 4, 8, 9 ст. 79 КАС України передбачено, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. суд не приймає до уваги докази, надані представником відповідача в судове засідання 18.12.2018 про призначення іншу особу виконувати обовязки позивача на період відпустки та в день звільнення, інші докази невиходу позивача на роботу 28.07.2016, оскільки такі докази відповідач повинний був подати суду разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. .
Таким чином, достеменно встановити чи працював ОСОБА_3 в день звільнення суд не має можливості.
Разом з тим, суд бере до уваги той факт, що ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про стягнення допомоги тільки через півтора роки після звільнення, а тому на період затримки виплати допомоги штучно впливає не тільки бездіяльність відповідача, а й позивача.
В матеріалах справи відсутні докази подання рапорту про звільнення та/або виплату одноразової грошової допомоги. Представник позивача в судовому засіданні не заперечує того факту, що при звільненні позивач не подавав рапорту про виплату одноразової грошової допомоги, а звернувся до відповідача з такою вимогою тільки в кінці 2017 року, пред'явивши позов до адміністративного суду, при цьому в якості причини несвоєчасного звернення посилається на усну відмову керівництва колонії у виплаті ОСОБА_3 спірної допомоги. В подальшому ОСОБА_3 дізнався від своїх колег про розгляд аналогічних судових справ на користь працівників, тому вирішив подати позов.
Представник відповідача пояснив, що судова практика за цими справами була різна, тому однозначно прийти до висновку про наявність у позивача беззаперечного права на отримання допомоги при звільненні не у зв'язку виходом на пенсію не було.
Відповідно до частини 14 Постанови КМУ № 393 від 17.07.1992 одноразова та щорічна грошова допомога, передбачена пунктами 10 і 11 цієї постанови, виплачується Міністерством оборони, Міністерством надзвичайних ситуацій, Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією, Міністерством транспорту та зв'язку, Державною податковою адміністрацією, Державною прикордонною службою, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації, Державною кримінально-виконавчою службою, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Державною інспекцією техногенної безпеки, Державною службою з надзвичайних ситуацій та Управлінням державної охорони за рахунок коштів, виділених у державному бюджеті для їх утримання (за винятком випадків, передбачених абзацом другим цього пункту).
З аналізу наведених приписів законодавства можливо дійти висновку про те, що виплата одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби проводиться Державною пенітенціарною службою України після звільнення особи зі служби та не входить до повноважень колонії. При цьому діюче законодавство не містить приписів щодо обов'язкової сплати вказаної допомоги у день звільнення особи зі служби.
Таким чином, суд вважає, що невиплата відповідачем у день звільнення позивача одноразової грошової допомоги, не є порушенням відповідачем вимог ст.116 КЗпП України. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25.07.2018р. (справа №820/1134/17).
Приймаючи до уваги викладене, наявність судових рішень про стягнення з відповідача одноразової грошової допомоги, які набрали законної сили, твердження відповідача про відсутність будь-яких вимог позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги в період з моменту звільнення до подання позову в грудні 2017 року (відповідачем отримано копію позову по справі № 821/2042/17 тільки 03.01.2018), суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за період 04.01.2018 (наступний день після отримання вимоги про виплати одноразової грошової допомоги) по 03.10.2018 (як вказано в позовній заяві).
Відповідно до абз. З п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок), у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Згідно абз. З п. З Порядку, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Відповідно до п. 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Згідно п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до діючого законодавства працівникам державної кримінально-виконавчій службі України грошове забезпечення виплачується за календарні дні.
Між сторонами немає суперечок щодо розміру середньоденної заробітної плати 201 грн. 93 коп.
Суд стягує з відповідача на користь ОСОБА_3 55126 грн. 89 коп. середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з розрахунку 273 дні х 201 грн.93 коп. =55126 грн. 89 коп.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі викладеного, позов підлягає частковому задоволенню.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб'єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб. За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.
Витрати по сплаті судового збору в даній справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Задовольнити позов частково.
Стягнути з Державної установи "Північна виправна колонія (№90)" (73033, м. Херсон, вул. Некрасова, 234, код ЄДРПОУ 08564699) на користь ОСОБА_3 (73003, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 55126 грн. 89 коп.
В решті вимог відмовити в задоволенні позову.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому, відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 26 грудня 2018 р.
Суддя Хом'якова В.В.
кат. 12.3