справа №813/2657/18
26 грудня 2018 року
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Крутько О.В.,
за участю секретаря судового засідання Лізогуб В.В.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача 2 ОСОБА_2,
представника третьої особи ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу
за позовом Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» (далі ЛКП «Львівелектротранс»)
до відповідального за організацію регіонального представництва Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Львівській області Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_4 (відповідач-1),
до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (відповідач-2),
третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_5 організації «Молодіжний інформаційно-консалтинговий центр «За якісний транспорт»
про визнання протиправними дій, зобов'язання утриматись від вчинення дій, визнання протиправною та скасування вимоги, -
Львівське комунальне підприємство «Львівелектротранс» звернулось до суду з позовом до відповідального за організацію регіонального представництва Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Львівській області Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_4, Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, у якому просить визнати протиправними дії ОСОБА_4, посадової особи - працівника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, керівника регіонального представництва Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Львівській області, що виразились у складанні Львівському комунальному підприємству «Львівелектротранс» листа-вимоги від 11.06.2018 № 617/2018 та зобов'язати її утриматись від складання протоколу (протоколів) про адміністративне правопорушення щодо посадової особи (посадових осіб) позивача за ст. 212-3 КУпАП та/або ст. 188-40 КУпАП, визнати протиправним та скасувати лист-вимогу від 11.06.2018 р. № 617/2018.
У позовній заяві позивач зазначає, що ОСОБА_5 організація «Молодіжний інформаційно-консалтинговий центр «За якісний транспорт» в особі представника запитувача ОСОБА_6 звернулась з запитом на отримання публічної інформації № 3 від 26.02.2018 року, на який ЛКП «Львівелектротранс» надано відповідь від 14.03.2018 року про те, що ЛКП «Львівелектротранс» не є розпорядником (у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації») запитуваної інформації. Не погоджуючись з вказаною відповіддю ГО звернулась до відповідача-2. 18.06.2018 року позивач за вхідним № 1024 отримав листа вимогу відповідача-1 від 11.06.2018 року за № 617/2018 щодо надання запитуваної інформації ОСОБА_6
Позивач стверджує, що запитувана інформація, що становить об'єкт розгляду у даній позовній заяві не є публічною у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації», а тому відсутні будь-які порушення прав заявника на доступ до публічної інформації. Позивач не є розпорядником запитуваної інформації.
Позивач вказує, що запит було надіслано від імені заявника - юридичної особи ГО «Молодіжний інформаційно-консалтинговий центр «За якісний транспорт», однак, відповідач зобов'язує позивача надати запитувану інформацію фізичній особі - ОСОБА_6
Ухвалою від 23.06.2018 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
Відповідачем-2 - Секретаріатом Уповноваженого Верховної ради України з прав людини надано відзив на позовну заяву, у якому він зазначає, що законодавцем визнано інформацію про фінансові надходження комунальних підприємств відкритою та суспільно необхідною, позивач володіє запитуваною інформацією; провадження Уповноваженого у справах про порушення прав людини і громадянина передбачає вжиття комплексу відповідних заходів, які повинні здійснюватись у розумні строки і надання остаточної відповіді громадянину за результатами такого провадження; провадження було відкрито за зверненням ОСОБА_6, в рамках якого було направлено відповідний запит до позивача.
Відповідач-2 стверджує, що порушень при направленні оскаржуваного позивачем листа від 11.06.2018 року не було допущено, просить у задоволенні позову відмовити.
18.07.2018 винесено ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Підготовче засідання призначено на 18.09.2018.
Позивач подав відповідь на відзив на позовну заяву № 07/1082 від 01.08.2018 року у якому, зокрема зазначає, що звернення ГО «Молодіжний інформаційно-консалтинговий центр «За якісний транспорт» від 17.07.2018 року № 1 не могло бути підставою для відкриття провадження Уповноваженим відповідно до вимог Порядку здійснення провадження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, затвердженого наказом Уповноваженого від 12.08.2013 р. № 18/02-13 відносно позивача, оскільки у ньому не містились відомості про порушення прав і свобод людини і громадянина.
У підготовчому засіданні 18.09.2018 оголошено перерву до 09.10.2018.
У підготовчому засіданні 09.10.2018 оголошено перерву до 11.10.2018.
У підготовчому засіданні 11.10.2018 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача 2 про виключення з числа відповідачів ОСОБА_4 у зв'язку з незгодою позивача, відхилено клопотання представника позивача про допит у якості свідка ОСОБА_6, відмовлено у задоволення клопотання про витребування доказів. Протокольною ухвалою закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду на 06.11.2018.
06.11.2018 судовий розгляд справи відкладено.
29.11.2018 оголошено перерву у судовому засіданні до 26.12.2018.
26.12.2018 заслухано свідка ОСОБА_6, відмовлено у задоволенні клопотань позивача про відкладення розгляду справи, про витребування доказів, про надання часу для оформлення заяви про відвід судді, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Представник позивача вимоги позову підтримав, просив позовні вимоги задоволити.
Представник відповідача 2 просив відмовити у задоволенні позову з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Представник третьої особи просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд встановив наступні обставини справи.
ОСОБА_5 організація «Молодіжний інформаційно-консалтинговий центр «За якісний транспорт» в особі представника запитувача ОСОБА_6 звернулась до Львівської міської ради з запитом на отримання публічної інформації № 3 від 26.02.2018 року, у якому просила надати інформацію щодо коштів, які були перераховані від моменту державної реєстрації на рахунки ЛКП «Львівелектротранс». У запиті запитувач просив деталізувати і зазначити суму і вид робіт/витрати, на які були виділені ці кошти щодо визначених періодів, надати інформацію щодо перерахованого майна на баланс юридичної особи ЛКП «Львівелектротранс» щодо визначених у запиті періодів і оціночну вартість цього майна.
Управління транспорту Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради згідно листа № 4-2503-275 від 05.03.2018 скерувало зазначений запит на розгляд ЛКП «Львівелектротранс», директору ОСОБА_7
ЛКП «Львівелектротранс» у відповідь на запит направило керівнику ГО «За якісний транспорт» ОСОБА_6 лист від 14.03.2018 року (а.с. 17), у якому зазначило, що ЛКП «Львівелектротранс» підпадає під дію Закону України «Про доступ до публічної інформації» як розпорядник інформації в розумінні п.2 ч.1 ст. 13 Закону, де визначено, що юридичні особи, які фінансуються з бюджету, є розпорядниками лише в частині інформації щодо використання бюджетних коштів. Щодо решти інформації, якою вони володіють, ці юридичні особи, не є розпорядниками публічної інформації. ЛКП вказує, що запитувана інформація жодним чином не стосується використання підприємством бюджетних коштів, а ЛКП «Львівелектротранс» не є розпорядником (у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації») запитуваної інформації.
Керівник ГО «За якісний транспорт» ОСОБА_6 у зв'язку з ненаданням відповіді на запит звернувся до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини з заявою № 1 від 17.04.2018 року, у якій просив вжити заходів щодо відновлення його прав на доступ до публічної інформації.
Регіональним представництвом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Львівській області, на виконання доручення Уповноваженого Верховної ради України з прав людини, в ході здійснення провадження за зверненням керівника ГО «За якісний транспорт» направлено директору ЛКП «Львівелектротранс» ОСОБА_7 лист (вимогу) № 617/2018 від 11.06.2018 року, у якому зазначено, що ЛКП «Львівелектротранс» є комунальним підприємством, засновником якого є територіальна громада міста Львова в особі Львівської міської ради. Все майно, яким володіє ЛКП «Львівелектротранс», у тому числі кошти, отримані від засновника, є комунальним майном, тобто власністю територіальної громади міста Львова. Запитувана потерпілим інформація є суспільно необхідною, публічною, а ЛКП «Львівелектротранс» є її розпорядником відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Керуючись пунктом 8-1 частини 1 статті 255 КУпАП, статтями 13,17,22 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» регіональне представництво просив невідкладно надати ОСОБА_6 запитувану у запиті від 02.03.2018 вих. № 2-6236-Ш-2503 інформацію; надати підтверджуючі документи про надання запитуваної у вказаному запиті інформації заявнику (копії відповідних листів та докази їх направлення; витяг з журналу реєстрації вхідної/вихідної кореспонденції; копію реєстру поштових відправлень з відбитком поштового штемпеля тощо); для вирішення питання щодо притягнення до відповідальності за порушення Закону України «Про доступ до публічної інформації» забезпечити надання на бланку обґрунтованих письмових пояснень осіб, відповідальних за розгляд та надання відповіді на запит ОСОБА_6 по суті справи, а також забезпечити надання персональних даних відповідальних осіб.
Вказаний лист підписано представником Секретаріату Уповноваженого Верховної ради України у Львівській області ОСОБА_4
Позивач не погоджуючись з діями регіонального представництва та представника Секретаріату Уповноваженого Верховної ради України з прав людини у вказаному провадженні та вищезазначеною вимогою звернувся до суду.
Спірні правовідносини регулюються наступними нормами чинного законодавства.
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини 19.02.2013 р. наказом № 14/02-13 затвердив Положення про регіональні представництва Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» (надалі Положення).
Відповідно до Положення, регіональні представництва Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини утворюються Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини відповідно до Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" для забезпечення ефективної діяльності Уповноваженого та доступності здійснення особистого прийому громадян у віддалених від м. Києва адміністративно-територіальних одиницях.
Згідно пп.6.3, пп.6.4 п.6 Положення, регіональне представництво відповідно до покладених на нього завдань готує пропозиції щодо відкриття провадження у справах про порушення прав і свобод людини, в тому числі і щодо звернень, які надійшли до регіонального представництва, та письмово інформує заявника про направлення матеріалів до Секретаріату Уповноваженого з прав людини, а також здійснює реалізацію відкритих проваджень, готує пропозиції щодо відкриття провадження у справах про порушення прав і свобод людини та здійснює реалізацію відкритих проваджень.
Відповідно до п.1.1 Порядку здійснення провадження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у справах, затвердженого наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, від 12.08.2013, № 18/02-13 провадження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини - це комплекс заходів, які здійснюються з метою парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини, сприяння їх поновленню, запобігання виникненню умов, що створюють можливості порушення прав та свобод людини.
За змістом п.7 Положення працівники регіонального представництва відповідно до покладених на них завдань з метою забезпечення прав людини мають право запитувати (усно чи письмово) й одержувати в установленому порядку інформацію (документи) від територіальних органів (підрозділів) центральних органів виконавчої влади, інших державних органів, у тому числі Служби безпеки України та органів прокуратури України, місцевих та апеляційних судів, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, їх посадових та службових осіб; відповідно до норм адміністративного законодавства та з передбачених законодавством підстав складати та підписувати протоколи про адміністративні правопорушення, надсилати їх до суду для прийняття рішення та здійснювати супроводження під час судового розгляду; надавати відповіді заявникам про результати здійснення регіональним представництвом проваджень Уповноваженого щодо порушення права на доступ до публічної інформації чи права на звернення.
У відповідності до вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Статтею 5 Закону України «Про інформацію» встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Згідно статті 9 Закону України «Про інформацію», всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.
Відповідно до статей 1, 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація - відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом, а також надання інформації за запитами на інформацію.
Згідно статті 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується: 1)обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2)визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3)максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4)доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5)здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6)юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Такі випадки встановлені частиною першою статті 6 цього Закону, згідно з якою публічною інформацією з обмеженим доступом, є: 1)конфіденційна інформація; 2)таємна інформація; 3)службова інформація.
Види та порядок обмеження доступу до інформації передбачено статтею 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», в частині п'ятій якої встановлено, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1)запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2)розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3)структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
За правилами статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов'язані: 1)оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення; 2)систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3)вести облік запитів на інформацію; 4)визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5)мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; 6)надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.
Згідно статті 16 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань запитів на інформацію розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію та надання консультацій під час оформлення запиту. Запит, що пройшов реєстрацію у встановленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань запитів на інформацію.
Пунктом 2 частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що до розпорядників інформації належать, зокрема, юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів.
Відповідно до статті 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
За змістом пункту 3 статті 8 Господарського кодексу України господарська компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної установи.
Пунктом 7 статті 78 Господарського кодексу України визначено, що органами управління комунального унітарного підприємства є, зокрема, керівник підприємства, який призначається (обирається) органом, до сфери управління якого належить підприємство, або наглядовою радою цього підприємства (у разі її утворення) і є підзвітним органу, який його призначив (обрав).
Таким чином, комунальні підприємства створені органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснюють свою діяльність від імені територіальної громади, а тому всі кошти, які отримано комунальними підприємствами є також власністю територіальної громади, тобто є бюджетними коштами (комунальним майном).
Відповідна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 14.03.2018 року у справі № 815/1216/16.
Рішення суду мотивується наступним.
Запит ОСОБА_5 організації «Молодіжний інформаційно-консалтинговий центр «За якісний транспорт» (запитувача ОСОБА_6), стосувався публічної інформації щодо коштів, які були перераховані від моменту державної реєстрації Львівською міською радою на рахунки ЛКП «Львівелектротранс», перерахованого майна на баланс вказаної юридичної особи та вартості зазначеного майна.
ЛКП «Львівелектротранс» відмовлено у наданні інформації з покликанням на те, що ЛКП «Львівелектротранс» в розумінні статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не є розпорядником вказаної інформації, а є розпорядником лише публічної інформації в частині інформації щодо використання бюджетних коштів.
Судом встановлено, що засновником ЛКП «Львівелектротранс» є Львівська міська рада. Майно підприємства становлять основні та оборотні засоби, а також інші активи, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства. Майно підприємства, у тому числі кошти, отримані від засновника, є комунальною власністю громади м. Львова і закріплюється за підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство).
За таких обставин, ЛКП «Львівелектротранс» є розпорядником запитуваної інформації Відповідно до пункту 5 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" не може бути обмежено доступ до вищевказаної інформації.
Представництвом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Львівській області під час здійснення провадження за зверненням керівника ГО «Молодіжний інформаційно-консалтинговий центр «За якісний транспорт» щодо порушення права на доступ до публічної інформації було направлено лист-звернення директору позивача, у якому вірно зазначено, що запитувана ОСОБА_6 інформація, яка стосується отриманих ЛКП «Львівелектротранс» коштів та майна засновника є суспільно-необхідною, публічною, а ЛКП «Львівелектротранс» є її розпорядником відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Згідно вищенаведених норм, які регулюють діяльність регіонального представництва Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, представник Секретаріату Уповноваженого, у межах повноважень в оскаржуваному зверненні просила невідкладно надати ОСОБА_6 запитувану у запиті від 02.03.2018 вих. № 2-6236-Ш-2503 інформацію; надати підтверджуючі документи про надання запитуваної інформації заявнику та для вирішення питання щодо притягнення до відповідальності за порушення Закону України «Про доступ до публічної інформації» забезпечити надання на бланку обґрунтованих письмових пояснень осіб, відповідальних за розгляд та надання відповіді на запит.
Що стосується покликання позивача на неправомірне зазначення про надсилання запитуваної інформації ОСОБА_6, без зазначення найменування юридичної особи - ГО «Молодіжний інформаційно-консалтинговий центр «За якісний транспорт», суд зазначає, що саме ОСОБА_6 звертався до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини щодо порушення права на доступ до публічної інформації та він, на час звернення та надання відповіді, був представником запитувача і керівником ГО «Молодіжний інформаційно-консалтинговий центр «За якісний транспорт».
Відповідно до ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши оскаржувані дії та рішення на відповідність вищевказаним критеріям судом не встановлено підстав для їх скасування.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позовні вимоги відповідачем спростовані.
З огляду на вищевказане, у задоволенні позовних вимог належить відмовити.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 14, 77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у задоволенні позовних вимог ЛКП «Львівелектротранс» до відповідального за організацію регіонального представництва Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Львівській області Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_4 Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (відповідач-2), за участі третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_5 організації «Молодіжний інформаційно-консалтинговий Центр «За якісний транспорт» про визнання протиправними дій, зобов'язання утриматись від вчинення дій, визнання протиправною та скасування вимоги повністю.
Судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 28.12.2018.
Суддя Крутько О.В.