про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
26 грудня 2018 року
м. Полтава
Справа № 440/4612/18
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Удовіченко С.О., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР СНЕК" до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії, -
21 грудня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР СНЕК" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в якому просило:
- скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт майна боржника та оголошення на його відчуження від 19 лютого 2018 року ВП №48763569,
- зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти обтяження та арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ПП "Лакрас".
В обгрунтування позовної заяви позивач зазначив, що між ВАТ "Акціонерний комерційний банк "Автокразбанк" та ПП "Лакрас" 30 березня 2010 року укладено договір про кредитну лінію №11. У 2015 році ПАТ "Автокразбанк" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до ПП "Лакрас" про стягнення 16613371,49 грн. заборгованості за договором про кредитну лінію №11. За результатами розгляду Господарським судом Полтавської області справи №917/500/15, 15 червня 2016 року видано наказ про примусове виконання рішення суду. 26 січня 2018 року між ПАТ "Автокразбанк" та ТОВ "Лідер снек" укладено договір про відступлення прав вимоги, за яким первісний кредитор передає новому, а новий приймає права вимоги повернення 17935981,04 грн. заборгованості за договором про кредитну лінію №11. Оскільки на підставі рішення у справі №917/600/15 було відкрито виконавче провадження позивач звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, за результатами якої 28 серпня 2018 року Господарський суд Полтавської області ухвалив рішення про заміну сторони виконавчого провадження у справі. Однак, позивачу стало відомо, що в рамках ВП №48763569 державним виконавцем накладено арешт на все нерухоме та рухоме майно, що належить ПП "Лакрас", про що зазначено в постанові від 19 лютого 2018 року. При цьому накладення арешту на зазначене майно позбавляє ПП "Лідер Снек" зареєструвати таке майно за собою. Зважаючи на ту обставину, що накладення арешту має своїм наслідком унеможливлення оформлення права власності арештованого майна, ним порушується право іпотекодержателя в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
За приписами частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Як випливає із матеріалів позовної заяви рішенням Господарського суду Полтавської області від 21 травня 2015 року по справі №917/600/15 стягнуто з Приватного підприємства "Лакрас" на користь Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" заборгованість за договором про кредитну лінію №11 від 30 березня 2010 року у розмірі 16613371,49 грн.
26 січня 2018 року між ПАТ "Автокразбанк" та ТОВ "Лідер Снек" укладено договір №2018/3-I про відступлення права вимоги за договором про іпотеку - договором про задоволення вимог іпотекодержателя №11-I від 30 березня 2010 року.
Позивач у позовній заяві зазначає, що 26 січня 2018 року відбулася передача прав вимоги кредитора за борговими зобов'язаннями ПП "Лакрас" від ПАТ "Автокразбанк" до ТОВ "Лідер Снек".
Тобто з 26 січня 2018 року позивач прийняв права нового іпотекодержателя.
ПП "Лідер Снек" зазначає, що оскільки на підставі рішення у справі №917/600/15 було відкрито виконавче провадження, позивач звернувся до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, за результатами якої 28 серпня 2018 року Господарський суд Полтавської області ухвалив рішення про заміну сторони виконавчого провадження, про що постановив відповідну ухвалу.
На підставі вказаної ухвали державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України замінив стягувача - ПАТ "Автокразбанк" у виконавчому провадженні №ВП 48763569 відкритому відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 15 червня 2015 року по справі №917/600/15, на правонаступника - ТОВ "Лідер Снек".
Згідно частини першої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
З вищевикладеного випливає, що ТОВ "Лідер Снек" стало стороною ВП №48763569.
При цьому, позивач подаючи позовну заяву висловлює свою незгоду із постановою державного виконавця про накладення арешту на майно боржника, посилаючись на неможливість оформити право власності на арештоване майно, як іпотекодержателя.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункту 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановлений законом".
Отже, поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини другої статті 55 Конституції України.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За приписами пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону України "Про виконавче провадження" учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 512 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Як слідує із матеріалів позовної заяви ТОВ "Лідер Снек" є стороною виконавчого провадження №48763569, в межах якого винесено оскаржувану про накладення арешту на майно боржника.
Частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно частини другої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
У свою чергу частиною першою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Так, частиною першою статті 339 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу.
Як випливає із оскаржуваної постанови про арешт майна боржника від 19 лютого 2018 року ВП №48763569 документ на підставі якого відкрито виконавче провадження, а саме наказ №917/600/15, виданий 15 червня 2015 року Господарським судом Полтавської області.
Аналізуючи вказані норми закону, суд дійшов висновку, що на вимоги з якими звернулася позивач не поширюється юрисдикція Полтавського окружного адміністративного суду. Водночас, суд звертає увагу, що позивач не позбавлена права звернутися за захистом порушеного права саме до Господарського суду Полтавської області.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 2, 9, 19, 170, 171 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР СНЕК" до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали разом із позовною заявою та усіма додатками надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що даний спір належить розглядати за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Суддя С.О. Удовіченко