Справа № 607/10860/16-а
21 грудня 2018 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Подлісної І.М.
за участю:
секретаря судового засідання Павловського Ю.Б.
позивача ОСОБА_1
представника позивача Бакалець І.Г.
представника відповідача Боберського І.М.
представника відповідача Болібрух Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України Тернопільського обласного військового комісаріата про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, Тернопільського обласного військового комісаріата про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду позовом до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, в якому просив: визнати протиправним рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, яка протоколом № 43 від 03 червня 2016 року відмовила позивачу в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги; зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, пов'язану з настанням інвалідності під час проходження служби, у розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІ групи, що становить 290000,00 грн.
Постановою Верховного Суду від 21 червня 2018 року касаційну скаргу Міністерства оборони України задоволено частково. Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.08.2018 справу за підсудністю передано на розгляд до Тернопільського окружного адміністративного суду.
Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2018 року визначено суддю Подлісну І.М.
Ухвалою суду від 09 жовтня 2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд даної справи проводилося за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Відповідачу встановлено 15-денний строк для подання відзиву на адміністративний позов.
У встановлений судом строк відповідач Тернопільський обласний військовий комісаріат подав заперечення проти позову.
Ухвалою суду від 23 жовтня 2018 року дану справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 14 листопада 2018 року о 10:45 год.
13 листопада 2018 року від відповідача Міністерства оборони України на адресу суду поступило клопотання про проведення слухання справи в режимі відеоконференції. Ухвалою суду від 14.11.2018 було призначено відеоконференцію та відкладено розгляд справи на 05.12.2018 року о 10:00 годині.
05 грудня 2018 року ухвалою суду було відкладено розгляд справи на 21.12.2018 року о 09:30 год., у зв'язку із тим, що приміщення Львівського окружного адміністративного суду, яке спеціально обладнане для проведення відеоконференції було зайняте. На момент розгляду даної справи там проводилося інше судове засідання.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі, з мотивів викладених в позовній заяві та клопотанні про долучення доказів від 29.11.2018.
Представник відповідача Міністерства оборони України в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог та просив в задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача Тернопільського обласного військового комісаріата в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог та просив в задоволенні позову відмовити, з мотивів викладених у запереченні від 16.10.2018.
Суд, заслухавши в судовому засіданні думку позивача та його представника, представників відповідачів, з'ясувавши усі обставини справи та перевіривши їх доказами приходить до переконання, що адміністративний позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , являється військовим пенсіонером, ветераном військової служби, інвалідом 2-групи, внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
З метою одержання одноразової грошової компенсації, яка визначена Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІвід 20.12.1991 року (із змінами), ОСОБА_1 звернувся із письмовою заявою на ім'я Тернопільського обласного військового комісара ОСОБА_2 .
Однак, листом за вих..№ 10/2/5543 від 23.06.2016 року за підписом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , позивачу було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що він звільнений зі Збройних Сил Росіської Федерації 02.12.1994 року, а 24.07.2014 року визнаний в Україні інвалідом 2-ї групи внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Вказана відмова мотивована рішенням комісії Міністерства Оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, яка протоколом від 03.06.2016 року №43 прийняла рішення про відмову в призначені ОСОБА_1 одноразової допомоги, в зв'язку з тим, що він звільнений зі Збройних Сил Росіської Федерації 02.12.1994 року, а 24.07.2014 року визнаний в Україні інвалідом 2-ї групи внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Разом з тим, позивач звернувся до військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням позивачу групи інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби.
Згідно витягу із протоколу № 43 від 03 червня 2016 року комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України, розглянувши подан позивачем документи, дійшла висновку про відмову в призначенні одноразово грошової допомоги ОСОБА_1 , який звільнений зі Збройних Сил Російської Федерації 02 грудня 1994 року, а 24 липня 2014 року був визнаний в Україні інвалідом II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові, оскільки законодавство України не передбачає здійснення виплат військовослужбовцям інших країн. Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Позивач із такою позицією відповідачів по справі не згідний, а тому звернувся за захистом своїх прав до суду.
Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.
Відповіднодо частини першої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Підставою для отримання одноразової грошової допомоги є встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, урегульовано Порядком № 975.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 975 особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу як інваліду II групи, оскільки інвалідність пов'язана з проходженням військової служби.
Другу групу інвалідності довічно позивачу встановлено 18 вересня 2014 року. Позивач звернувся із заявою про виплату одноразової грошової допомоги на підставі статей 16, 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та Порядку № 975, які діяли на момент його звернення і які належить застосовувати у спірних правовідносинах.
Згідно пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів). Частиною другою пункту 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають військовослужбовці, військовозобов'язані та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності. Зазначена позиція узгоджується з висновками, викладеними у рішенні Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року у справі № 21-466а14 та постанові Верховного Суду від 20 лютого у справі № 813/1576/17.
Відповідно до статей 1, 2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набула чинності для України 14 лютого 1992 року, встановлено, що за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу PCP. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються. Держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей відповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди. Статтею 4 зазначеної Угоди передбачено, що держави-учасниці Співдружності беруть на себе зобов'язання у 1992 році розробити і прийняти взаємопогоджені законодавчі акти про соціальний захист військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.
Законом України від 07 червня 2001 № 2495-111 ратифіковано Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14 лютого 1992 року.
Відповідно до статті 1 цього Протоколу на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу PCP та які переведені (зараховані) на військову службу в збройні сили, інші війська, інші військові формування та органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї Держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Держави Співдружності, обраної для постійного проживання.
Так, вищезазначеними міждержавними Угодами не встановлено порядку отримання та виплати одноразової грошової допомоги, проте, вказаними актами гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу PCP, право на отримання пільг, гарантій та компенсацій на території тієї Держави Співдружності, на якій він проживає.
Відтак, громадяни України мають право, гарантоване Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю внаслідок захворювань, які пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справа № 816/978/16.
29 листопада 2018 року позивачем долучено до матеріалів справи докази, які свідчать про проходження, ним військової служби в Демократичній республіці Афганістан, де він приймав участь у бойових діях, в період з 02.06.1983 року по 07.08.1985 року, а саме:
- копію довідки за вих.№ 10/2/7889 від 21.11.2018 року, видану ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що він проходив військову службу в Збройних силах в період з 01.07.1975 р. по 01.12.1994 р. в т.ч. з 02.06.1983 р. по 07.08.1985 р. брав участь у бойових діях в ДРА;
- копію військового квитка ОСОБА_1 , оригінал якого оглянуто у судовому засіданні в яких містяться відомості про те, що позивач проходив службу в складі Радянських військ, направлених на здійснення військової допомоги в Республіці Афганістан з 05.06.1983 р. по 07.08.1985 р. і має право на пільги встановлені постановою ЦККПРС і Радою Міністрів СРСР від 17.01.1983 р. в складі в/ч НОМЕР_1 ;
- копію грамоти Президіума Верховного Совєта СССР воїну - інтернаціоналісту Тимош М.А. за мужність і військову доблесть, виявлені при здійсненні інтернаціонального обов'язку в Республіці Афганістан, указом від 28.12.1988 р.;
- копію посвідчення до медалі «За бойові заслуги» серія НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 , якою позивача нагороджено Указом Президіума Верховної ради СРСР від 16 серпня 1985 р.;
- копію посвідчення до медалі «Воину-интернационалисту от благодарного афганського народа» від 21.01.1989 р. виданої Республіці Афганістан;
- копію посвідчення про нагородження ОСОБА_1 . Відзнакою Президента України - Пам'ятною медаллю "25 років виведення військ з Афганістану" указ №765 від 10 жовтня 2014 р..
Отже, позивачем доведено і у матеріалах справи містятьсі всі допустимі докази про проходження ОСОБА_1 , військової служби в Демократичній республіці Афганістан, де він приймав участь у бойових діях, в період з 02.06.1983 року по 07.08.1985 року, де велися бойові дії .
При цьому, суд не приймає до уваги пояснення представника відповідача Міністерства оборони України про те, що записи у військовому квитку про проходження позивачем військової служби в Республіці Афганістан зроблено у непередбаченому для цього місці, а саме на сторінці 24 у пункті "особливі відмітки", а слід було в п. 22, який не заповнено, оскільки відповідальність за правильність заповнення військового квитка позивач не несе, а сам по собі факт внесення записів не у ту графу не може слугувати самостійною підставою для відмови у виплаті грошової допомоги позивачу.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , то в цій частині позов не може бути задоволений, так як позовних вимог до комісаріату позивач не пред'явив. Усі вимоги скеровані до Міністерства оборони України.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачами, а тому підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Керуючись статтями 139,241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково. Визнати протиправним рішення комісії Міністерства Оборони України (Повітрофлотський проспект 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги , оформлене протоколом №43 від 03 червня 2018 р. п. 52.
Зобов'язати Міністерство Оборони України (Повітрофлотський проспект 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу пов'язану з настанням інвалідності під час проходження військової служби розмірі 200 кратному прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи.
В задоволення решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 24 грудня 2018 року.
Головуючий суддя Подлісна І.М.