про закриття провадження у справі
27 грудня 2018 рокум. ПолтаваСправа № 440/4254/18
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Єресько Л.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Фрідманн Н.А.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Атол" до Машівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, про визнання протиправною та скасування постанови, -
28 листопада 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Атол" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Машівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Машівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про накладення штрафу від 12.11.2018 ВП № 56741801 у розмірі 5 100 грн.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 № 440/4254/18 дана позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження із викликом учасників справи у судове засідання на 18.12.2018 на 10.00 год.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2018 залучено до участі в адміністративній справі № 440/4254/18 Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
В судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання про закриття провадження в адміністративній справі № 440/4254/18 на підставі ч. 1 ст. 238 КАС України у зв'язку з непідсудністю даного спору адміністративним судам. При цьому судом поставлено представнику позивача питання про те, чим останній керувався при звернення до адміністративного суду із даним позовом.
Представник позивача зазначив, що при зверненні до суду позивач керувався пунктом 6 постанови Пленуму ВАСУ від 13 грудня 2010 року № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" щодо поширення юрисдикції адміністративних судів на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
Суд зауважує, що постанова Пленуму ВАСУ від 13 грудня 2010 року № 3 із змінами ґрунтується на нормах Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, який втратив чинність з дня набрання чинності Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII.
Представник відповідача зазначив, що вважає за доцільне розглядати даний спір в порядку господарського судочинства.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності, де зазначив, що при вирішенні справи покладається на розсуд суду.
Відповідно до частини 1 статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення цієї норми, судом постановлено розглядати справу за даної явки.
Вирішуючи питання про належність даного спору до юрисдикції адміністративних судів суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із статтею 4 цього Кодексу адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; а публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
За приписами пункту 1 частини першої статті 19 цього ж Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 згаданого Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Аналіз наведеної норми свідчить, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби можуть бути оскаржені до адміністративного суду лише в разі відсутності іншого судового порядку оскарження. Якщо ж законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
Згідно із частиною першою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 (в редакції чинній на момент винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Матеріалами справи (а саме копією виконавчого провадження, наданого відповідачем на вимогу суду) підтверджується, що на виконання рішення господарського суду Полтавської області від 16.04.2015 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 05.08.2015, які набрали законної сили 05.08.2015, господарським судом Полтавської області видано наказ від 03.09.2015 № 917/2367/14 про примусове виконання рішення та постанови, яким зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Атол" повернути земельну ділянку (кадастровий номер 532308190000:002:0014) площею 2,5 га, що знаходиться на території Коновалівської сільської ради Машівського району Полтавської області на умовах визначених договором оренди від 21.09.2011 державі в особі Головного управління Держземагентства у Полтавській області (правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області).
Частиною другою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Тож положення частини 2 цієї статті стосуються саме процедури виконання рішень інших органів (посадових осіб), а не оскарження самих таких рішень.
За змістом наказу від 03.09.2015 № 917/2367/14 даний виконавчий документ було видано господарським судом Полтавської області про примусове виконання рішень господарських судів зобов'язального характеру.
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначений статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, за змістом частини першої означеної норми встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження»).
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. А у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (ч. 3 ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження»).
Тож спосіб виконання судового рішення зобов'язального характеру і полягає саме у процедурах накладень штрафів за невиконання боржником такого рішення без поважних причин у встановлені строки.
Як слідує із змісту оскаржуваної постанови старшого державного виконавця Машівського РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області від 12.11.2018 (а.с. 39) дана постанова і винесена саме на підставі ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження».
Розділом VI Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) встановлено порядок судового контролю за виконанням судових рішень, зокрема, для сторін виконавчого провадження передбачено право на звернення до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Отже, оскільки наказ від 03.09.2015 № 917/2367/14 про примусове виконання рішення та постанови виданий господарським судом Полтавської області, а оскаржувана постанова державного виконавця про накладення штрафу від 12.11.2018 року прийнята у межах виконавчого провадженні щодо примусового виконання вказаного виконавчого документу (наказу господарського суду), то в даному випадку законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Відтак, такий спір має розглядатись в порядку господарського судочинства та належить до юрисдикції господарського суду Полтавської області.
Відповідно до пункту першого частини 1 статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі за позовом ТОВ НВП "Атол" до Машівського РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 12.11.2018 ВП №56741801, як такої що не належить до розгляду за правилами адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись статтями 238, 243, 256, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Закрити провадження у справі № 440/4254/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Атол" до Машівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, про визнання протиправною та скасування постанови.
Роз'яснити позивачу, що справа підлягає розгляду господарським судом, який видав виконавчий лист, у порядку господарського судочинства.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до суду із цією ж позовною вимогою до тих самих відповідачів, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня проголошення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд у відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних Положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Суддя Л.О. Єресько