копія
26 грудня 2018 р. Справа № 212/7874/18
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Олійник В.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Покровської районної у м.Кривому Розі ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів,-
16 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся із позовною заявою до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області до Виконавчого комітету Покровської районної у м. Кривому Розі ради, третя особа: ОСОБА_2 про: визнання протиправним та скасування рішення від 05.10.2018 №405 Виконавчого комітету Покровської районної у Кривому Розі ради про затвердження висновку служби у справах дітей про підтвердження місця проживання малолітньої ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір'ю ОСОБА_2, для її тимчасового виїзду за межі України; визнання протиправним та скасування рішення від 05.10.2018 №406 Виконавчого комітету Покровської районної у Кривому Розі ради про затвердження висновку служби у справах дітей про підтвердження місця проживання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір'ю ОСОБА_2, для її тимчасового виїзду за межі України.
Ухвалою Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 жовтня 2018 року справу №212/7874/18 передано за предметною підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Разом з позовною заявою позивачем також було подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення оскаржуваних рішень від 05.10.2018 №405 та №406 Виконавчого комітету Покровської районної у Кривому Розі ради.
Згідно з п.п. 3, 6 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. ст. 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суд, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Тобто, з контексту наведених норм вбачається, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
В обґрунтування позову позивачем вказано, що він є батьком малолітніх дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які проживають разом із матір'ю - ОСОБА_2. Рішенням від 05.10.2018 №405 Виконавчого комітету Покровської районної у Кривому Розі ради затверджено висновок служби у справах дітей про підтвердження місця проживання малолітньої ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір'ю ОСОБА_2, для її тимчасового виїзду за межі України; рішенням від 05.10.2018 №406 Виконавчого комітету Покровської районної у Кривому Розі ради затверджено висновок служби у справах дітей про підтвердження місця проживання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір'ю ОСОБА_2, для її тимчасового виїзду за межі України. Позивач вказав, що мати дітей ОСОБА_2 його повідомила про те, що має намір виїхати на постійне місце проживання до іншої країни та вивезти із собою дітей. Позивач, як батько, категорично проти того, щоб його діти проживали за межами України, оскільки це позбавить його можливості приймати участь у їх вихованні та реалізувати свої батьківські права.
Тобто, суд доходить висновку, що фактично спір стосується сімейних відносин.
Сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання регулює Сімейний кодекс України (ч. 1 ст. 2 зазначеного Кодексу).
Згідно ч. 1 ст. 1 Сімейного кодексу України сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.
Слід зазначити, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом із тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника.
Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, із яких виник спір.
Така правова позиція висловлена Великою палатою Верховного Суду у постанові від 21 лютого 2018 року по справі № 520/15749/14-ц.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» повторно наголосив на тому, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, і, як зазначено Європейською комісією з прав людини у рішенні у справі «Занд проти Австрії» (доповідь від 12 жовтня 1978 року), термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)».
Для визначення «суду встановленого законом», зокрема для визначення суду належної юрисдикції, у процесуальному законодавстві України, застосовано підхід віднесення до юрисдикції загальних судів всіх справ, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Враховуючи викладене, помилковим є намагання поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідач у справі є орган місцевого самоврядування (суб'єкт владних повноважень).
З аналізу положень ст. 4 КАС України випливає, що обов'язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом у порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб'єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції. При цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватись цим суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Предметом позову є оскарження рішення Виконавчого комітету Покровської районної у Кривому Розі ради від 05.10.2018 №405 про затвердження висновку служби у справах дітей про підтвердження місця проживання малолітньої ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір'ю ОСОБА_2, для її тимчасового виїзду за межі України та рішення від 05.10.2018 №406 Виконавчого комітету Покровської районної у Кривому Розі ради про затвердження висновку служби у справах дітей про підтвердження місця проживання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір'ю ОСОБА_2, для її тимчасового виїзду за межі України.
Вказані рішення прийняті на підставі статті 157 Сімейного кодексу України, якою встановлений порядок вирішення батьками питань щодо виховання дитини, у тому числі щодо тимчасового виїзду дитини за межі України.
Таким чином, спірні правовідносини мають приватноправовий характер та стосуються особистих немайнових прав батьків неповнолітньої ОСОБА_4 та малолітнього ОСОБА_5 щодо участі у їх вихованні, при цьому Виконавчий комітет Покровської районної у м.Кривому Розі ради у спірних правовідносинах не реалізує публічно-владні управлінські функції.
Враховуючи викладене, а також те, що у спірних правовідносинах відповідач не здійснює владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, а предметом судового захисту фактично є питання участі у вихованні малолітній дітей того з батьків, хто проживає окремо від них, такий спір не має, встановлених нормами КАС України, ознак адміністративної справи і, відповідно, не може вирішуватись адміністративним судом. Таким чином позивач помилково звернувся із позовною заявою в порядку адміністративного судочинства, оскільки його права не порушуються у сфері публічних відносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 18 Сімейного кодексу України одним із способів захисту сімейних прав та інтересів є визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Згідно п. 1 ч. 1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Тож, захист сімейних прав позивача повинен здійснюватися місцевим судом загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства, незважаючи на те, що права порушуються органом місцевого самоврядування, а відтак у відкритті провадження у адміністративній справі слід відмовити. У зв'язку з наведеним, суд також повертає позивачу заяву про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 19, 150-154, 170, 171 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №212/7874/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Покровської районної у м.Кривому Розі ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів.
Роз'яснити позивачу, що даний спір належить до юрисдикції місцевого загального суду та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Копію ухвали разом з позовною заявою, доданими до нього документами та заявою про забезпечення позову надіслати позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду у п'ятнадцятиденний строк з дня її складення через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.
Суддя (підпис) В.М. Олійник
Ухвала не набрала законної сили 26 грудня 2018 року. Суддя З оригіналом згідно. Суддя В.М. Олійник В.М. Олійник