Справа № 200/7051/16
Провадження №2/200/2552/18
03 вересня 2018 р. суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Єлісєєва Т.Ю. розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
17.04.2018 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №б/н від 16.09.2014 року у розмірі 37 339,05 грн., а також покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати.
Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг у зв'язку із чим підписав заяву №б/н від 16.09.2014 року, згідно якої відповідач отримав кредит у розмірі 10 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Строк кредитування та розмір відсотків за користування кредитом позивачем у позові не зазначені. При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України і відповідно формулярами та стандартними формами є «ОСОБА_2 та правила надання банківських послуг», «Тарифи Банку». Позивач вказує, що підписаною заявою відповідача підтверджується факт повного інформування останнього про умови кредитування в банку, які були надані відповідачу для ознайомлення в письмовій формі. Позивач зазначає, що свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитним коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. При цьому, відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Позивач вказує, що з порушенням відповідачем зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 15.01.2018 року має заборгованість за кредитним договором у розмірі 37 339,05 грн., яка складається з: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 9456,56 грн.; заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 6065,70 грн.; пеня у розмірі 19 562,55 грн.; штраф 500,00 грн. (фіксована частина); штраф 1754,24 грн. (процентна складова).
Ухвалою суду від 23.05.2018 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Відповідач правом на подання відзиву чи будь-яких заяв з процесуальних питань не скористався.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачені відсотки.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Позивачем на підтвердження позовних вимог надано копію заяви - анкети про приєднання до ОСОБА_2 і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, витяг з ОСОБА_3 обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з ОСОБА_2 і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та розрахунок заборгованості.
Відповідно до заяви відповідача від 16.09.2014 року, відповідач ОСОБА_1 виявив бажання отримати банківські послуги, однак вид послуги (платіжної картки відповідно до запропонованих у анкеті варіантів), розмір кредитного ліміту не обрав, відмітки про отримання кредитної чи іншої платіжної картки, не пов'язаної з наданням кредиту, відсутні, як і відсутні відомості про встановлений розмір кредитного ліміту.
Суд звертає увагу на те, що дана анкета-заява приєднання розроблена та призначена не тільки для надання банківських послуг з видачі кредиту, а й для оформлення картки для виплат заробітної плати, пенсії, інших соціальних виплат, тобто підписання ОСОБА_1 такої заяви не свідчить про його волевиявлення з укладення кредитного договору.
Суд оцінивши надані позивачем докази в їх сукупності дійшов висновку про те, що ці докази не підтверджують надання відповідачу кредитних коштів та не вказують умови, на яких укладено кредитний договір. Будь - яких доказів на підтвердження видачі банком відповідачу кредитної картки, зарахування на цю картку суми кредиту у розмірі 10 000,00 грн., зняття таких коштів відповідачем, відкриття рахунків на ім'я відповідача (виписки з особового рахунку, копії квитанції, меморіального ордеру тощо) позивачем не надано.
Окрім цього, суд окремо звертає увагу на той факт, що позивач мав надати докази видачі кредитних коштів та наявності заборгованості за первинними бухгалтерськими документами одразу з поданням позову, в порядку ст.177 ЦПК України.
Відповідно до п. 2.1.1. Витягу з ОСОБА_2 та Правил надання банківських послуг, які долучені позивачем до матеріалів позовної заяви, вказані умови використання кредитних карт ПАТ КБ ПриватБанку, Пам'ятка клієнта/Довідка про умови кредитування, ОСОБА_3 на випуск і обслуговування кредитних карт (ОСОБА_3), а так само Заява про приєднання до ОСОБА_2 та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, встановлюють правила випуску, обслуговування і використання кредитних карт ОСОБА_3.
ОСОБА_2 регулюють відносини між банком і клієнтом по випуску і обслуговуванню карт. ОСОБА_3 випускає клієнту картку на підставі заяви, належним чином заповненої і підписаної клієнтом. Випуск картки і відкриття рахунку картки здійснюється у випадку прийняття банком позитивного рішення щодо можливості випуску клієнту картки. Клієнт зобов'язується виконувати правила випуску, обслуговування і використання карт банку і за наявності додаткових карт забезпечити виконання правил власниками додаткових карт.
Згідно п. 2.1.1.2. вищевказаного Витягу з ОСОБА_2 та Правил надання банківських послуг, для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у Пам'ятці клієнта/Довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладання договору являється дата отримання картки, вказана у заяві.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.09.2014 року відповідачем складена та підписана Анкета-заява про приєднання до ОСОБА_2 і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
Згідно інформації викладеної у вказаній заяві відповідачем, останній підтвердив, що він погоджується із тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
За вимогами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 1 та 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Таким чином, відповідно до ОСОБА_2 та Правил надання банківських послуг, визначено, що ОСОБА_2 та Правила надання банківських послуг, Пам'ятка Клієнта, Тарифи, а також заява про приєднання до ОСОБА_2 та Правил становить укладений Договір про надання банківських послуг.
Одночасно з цим, позивачем не надано суду доказів оформлення та укладання між сторонами та відповідно отримання позичальником ОСОБА_2 та Правил надання банківських послуг, Пам'ятки клієнта і ОСОБА_3, щоб в сукупності із Заявою, свідчило про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг.
Зі змісту анкети вбачається, що відповідачу не надавалась для ознайомлення під підпис Пам'ятка клієнта, яка є невід'ємною складовою частиною договору про надання банківських послуг у відповідності до вимог ОСОБА_2 та Правил надання банківських послуг, про що також зазначено в анкеті-заяві відповідача.
За ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Виходячи з правового аналізу вказаних норм ОСОБА_2 надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі ОСОБА_2 не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці ОСОБА_2 розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що ОСОБА_2 в подальшому не змінювались.
Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Таким чином, враховуючи, що за умовами заяви позичальника, остання разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами складає між позичальником та банком договір про надання банківських послуг, а долучений позивачем до матеріалів позовної заяви Витяг з ОСОБА_2 та правил надання банківських послуг, не містить підпису позичальника, то суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що під час підписання заяви позичальника відповідач був ознайомлений саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг.
Крім того, суду не надано доказів того, що відповідачу була видана саме кредитна картка, оскільки умови заяви не містять відомостей про вид карти, як і не надано суду відомостей, що підтверджують тип та строк дії Картки, що є істотними умовами договору, доказів зарахування кредитних коштів на картку також не надано.
Також, позивачем не надано суду доказів відкриття на ім'я відповідача рахунку, виписки по даному рахунку, який і мав би підтвердити рух грошових коштів, наявність або відсутність заборгованості, та з якого суд мав би встановити який саме розмір грошових коштів було отримано позичальником, а доданий до матеріалів Витяг з ОСОБА_3 обслуговування кредитних карт «Універсальна» не містить відомостей про тип картки, яка була надана відповідачу, відомостей про отримання вказаних документів з боку позичальника, ознайомлення останнього з обраним ОСОБА_3 кредитування, враховуючи, що вказаний витяг містить чотири типи карток «Універсальна» з різним видом кредитування, а згідно анкети відповідачем взагалі не обрано вид картки.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вивчивши наявні у справі письмові докази суд констатує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують факт досягнення сторонами згоди про предмет договору та інші умови.
Із доказів, наявних в матеріалах справи, не вбачається підтвердження того, що відповідачем отримано та ознайомлено його під підпис з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами ОСОБА_3» та «Пам'яткою клієнта».
Дані документи є складовою договору про надання банківських послуг, а отже на підставі наявних в матеріалах справи доказів не можна встановити, що сторони дійшли згоди із усіх істотних умов договору.
Зазначення в анкеті-заяві про ознайомлення відповідача з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк.
Наявні в матеріалах справи ОСОБА_2 та Правила надання банківських послуг і ОСОБА_3 не містять підпису відповідача. Позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є складовою частиною укладеного між сторонами договору і що саме ці ОСОБА_2 і ОСОБА_3 мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника.
Позивачем не надано суду доказів відкриття на ім'я відповідача рахунку, виписки по даному рахунку, який і мав би підтвердити рух грошових коштів, наявність або відсутність заборгованості.
Крім того, відповідно до ст. ст. 1048, 1054 ЦК України кредитний договір є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, а отже банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Розрахунок заборгованості, сам по собі, без надання доказів отримання кредитних коштів відповідачем, не може бути належним та допустимим доказом її наявності та розміру, а також укладення кредитного договору, адже будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача позивачем не надано, і нічим іншим не підтверджується та його правильність неможливо перевірити.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Разом із тим, в матеріалах справи міститься лише нічим не обґрунтований розрахунок заборгованості, а отже в силу принципу змагальності сторін, визначеного ст. 12 ЦПК України, позивач мав надати належні та допустимі докази надання відповідачу грошових коштів за кредитним договором та розміру заборгованості у випадку її наявності, чого ним зроблено не було.
Отже, оскільки позивачем не доведено, що між сторонами досягнуто згоди щодо умов викладених в ОСОБА_2 та Правилах надання банківських послуг, не доведено факту надання кредиту на підставі анкети-заяви від 16.09.2014 року та укладення саме кредитного договору, суд дійшов висновку, що вимоги банку про стягнення заборгованості за кредитним договором є безпідставними і задоволені бути не можуть.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
В порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, відшкодування судових витрат не здійснюється.
На підстав вищевикладеного, керуючись ст.ст.265, 354, 355 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Судовий збір не відшкодовувати.
Рішення може бути оскаржено сторонами шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення суду, тобто з 03 вересня 2018 року.
Суддя Т.Ю. Єлісєєва