Рівненський апеляційний суд
Іменем України
18 грудня 2018 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
Судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого
ОСОБА_7 - ОСОБА_8 ,
захисника обвинуваченого
ОСОБА_6 - ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника - адвоката ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017180010000562 за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_6 за ч.2 ст.187 КК України, -
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 10.05.2018 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився та проживає у АДРЕСА_1 , громадянин України, неодружений, з середньою освітою, не військовозобов'язаний, раніше неодноразово судимий - востаннє вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 10.05.2011 року за ч.1 ст.121 КК України з призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років, визнаний винуватим та засуджений:
- за ч.2 ст.187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 7 років 6 місяців з конфіскацією майна.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 вирішено рахувати з моменту його затримання - 26.01.2017 року
Відповідно до ст.72 КК України, зараховано в строк відбутого покарання ОСОБА_6 термін його попереднього ув'язнення з 26.01.2017 року по 20.06.2017 року включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, та з 21.06.2017 року по 10.05.2018 року із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу залишено попередній - тримання під вартою.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився у с.Хрінники Млинівського району Рівненської області, проживає у АДРЕСА_2 , громадянин України, одружений, з неповною середньою освітою, не працевлаштований, не військовозобов'язаний, раніше неодноразово судимий - востаннє вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 10.03.2011 року за ч.2 і ч.3 ст.185 КК України з призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, визнаний винуватим та засуджений:
- за ч.2 ст.187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 7 років з конфіскацією майна.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 вирішено рахувати з моменту його затримання - 26.01.2017 року
Відповідно до ст.72 КК України, зараховано в строк відбутого покарання ОСОБА_7 термін його попереднього ув'язнення з 26.01.2017 року по 20.06.2017 року включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, та з 21.06.2017 року по 10.05.2018 року із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу залишено попередній - тримання під вартою.
Судом також вирішено питання процесуальних витрат у провадженні та долю речових доказів.
За вироком суду, ОСОБА_6 , 26 січня 2017 року близько 00 год. 47 хв., знаходячись у приміщенні гуртожитку, що по АДРЕСА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА_7 , з корисливих мотивів, з метою заволодіння майном ОСОБА_10 , здійснили на нього напад із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я, що виразилось у здавлюванні шиї паском та нанесенні ударів металевою трубою по тілу що призвело до утворення тілесних ушкоджень у вигляді крововиливів в правій навколоочній ділянці з крововиливом в склеру правого ока, у внутрішньому куті лівого ока з переходом на нижню повіку, на боковій поверхні грудної клітки зліва, саден в правій надбрівній ділянці, на лівому ліктьовому суглобі, на кінчику носа, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи відносяться до легких тілесних ушкоджень, від яких потерпілий втрачав свідомість, та відкрито заволоділи майном ОСОБА_10 , а саме мобільним телефоном марки”Samsung Galaxy Grand 2 Duos SM G7102” та золотою чоловічою каблучкою, а всього майна на загальну суму 5152,44 гривень.
ОСОБА_6 визнано винним за ч. 2 ст. 187 КК України, у нападі, з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
За вироком суду, ОСОБА_7 , 26 січня 2017 року близько 00 год. 47 хв., знаходячись у приміщенні гуртожитку, що по АДРЕСА_3 , та діючи умисно за попередньою змовою із ОСОБА_6 , з корисливих мотивів, з метою заволодіння майном ОСОБА_10 , здійснили на нього напад із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я, що виразилось здавлюванні шиї паском та нанесенні ударів металевою трубою по тілу, що призвело до утворення тілесних ушкоджень у вигляді крововиливів в правій навколоочній ділянці з крововиливом в склеру правого ока, у внутрішньому куті лівого ока з переходом на нижню повіку, на боковій поверхні грудної клітки зліва, саден в правій надбрівній ділянці, на лівому ліктьовому суглобі, на кінчику носа, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи відносяться до легких тілесних ушкоджень, від яких останній втрачав свідомість, та заволоділи майном ОСОБА_10 , а саме мобільним телефоном марки „Samsung Galaxy Grand SM - G7102” та золотою чоловічою каблучкою, загальною вартістю 5152,44 гривень.
Своїми діями ОСОБА_7 вчинив за попередньою змовою групою осіб напад із метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя і здоров'я особи, яка зазнала такого нападу (розбій) (кваліфікований за ч.2 ст.187 КК України).
Не погоджуючись із вироком суду, обвинуваченим ОСОБА_7 , а також захисником ОСОБА_9 діючим в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 подано апеляційні скарги.
Обвинувачений ОСОБА_7 у апеляційній скарзі з доповненнями вважає вирок суду необґрунтованим, а висновки суду викладені у його тексті невідповідними фактичним обставинам кримінального провадження - зокрема: щодо встановлення судом вчинення ним дій за попередньою змовою з ОСОБА_6 , попри те, що ОСОБА_6 повідомляв його «..що зараз буде «глушити» потерпілого ОСОБА_10 », водночас він, чітко розуміючи наслідки таких дій та усвідомлюючи до чого це може призвести, заперечував й просив ОСОБА_6 такого не робити. Вважає, що суд першої інстанції не дав оцінку наведеному, а відкинув і спростував цю подію на користь звинувачення щодо підтримки ним дій ОСОБА_6 та подальшу узгоджену співучасть щодо намірів та дій.
Крім того зазначає, що судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 під час події звертав його увагу на те, чи бачив він які у потерпілого ОСОБА_10 золоті прикраси, й наведене враховано судом у подальшому на користь версії обвинувачення щодо дій з корисливих мотивів. Переконує, що він, під час нападу ОСОБА_6 на потерпілого ОСОБА_10 - спрямовував усі свої дії на оборону потерпілого від ОСОБА_6 , захищаючи потерпілого відтягував ОСОБА_6 від потерпілого та видер з його рук металеву трубу, після чого намагався зупинити нападника, та видерти з його рук пасок, яким він душив ОСОБА_10 .
Також зазначає, що його мета у адресованому ОСОБА_6 проханні, щоб той зняв з руки ОСОБА_10 золоту каблучку та віддав йому - полягала у тому, щоб на наступний день повернути її потерпілому. Наведеному, суд, на його думку, також не дав належної оцінки.
Вважає, що місцевим судом призначено покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості злочину та його особі. Оскаржуване ним судове рішення вважає ухвалене незаконним складом суду, що суперечить вимогам ч.1 ст.76 КПК України, оскільки суддя який ухвалював вирок брав участь у цьому ж кримінальному провадженні під час досудового слідства та вирішував щодо нього питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Просить вирок суду скасувати, а кримінальне провадження закрити за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
Захисник ОСОБА_9 у своїй апеляційній скарзі, діючи в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , вважає вирок суду невмотивованим а правову кваліфікацію діянь свого підзахисного помилковою, відтак рішення суду підлягаючим скасуванню у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого.
Вважає, що прокурор в судовому засіданні не навів доказів попередньої змови ОСОБА_7 з ОСОБА_6 на розбійний напад на потерпілого ОСОБА_10 та кваліфікуючих ознак розбійного нападу - тілесних ушкоджень, які б відповідали показанням потерпілого. Стверджує, що питання попередньої змови обвинувачених на пограбування ОСОБА_10 у вироку не відображено, - при цьому, відповідно до матеріалів та показань отриманих в ході судового розгляду чітко встановлено, що ніхто ні про що не домовлявся, та фактично можливості на це не мали, майже увесь час перебуваючи в полі зору потерпілого ОСОБА_10 .
Також, вважає що місцевим судом проігноровано та не дано належної оцінки клопотанням сторони захисту з мотивів визнання недопустимим доказом - протоколу огляду місця події від 26.01.2017 року. Суд у вироку послався на даний доказ, не вирішивши клопотання по суті.
Крім того переконує, що неправильність правової кваліфікації діянь ОСОБА_6 є очевидною, та на стадії судового розгляду про це зазначалося клопотанням захисника про її зміну на ст.125 КК України - нанесення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень потерпілому, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, викликаних непристойною поведінкою потерпілого та схиляння ним до вчинення аморальних дій.
Просить вирок суду скасувати та постановити новий, виправдувальний вирок щодо ОСОБА_6 за недоведеністю в його діях ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, а кримінальне провадження закрити за відсутністю в діяннях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 які просили вирок суду скасувати а кримінальне провадження закрити за відсутністю в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_9 , які просили скасувати вирок суду та ухвалити новий виправдувальний вирок, з мотивів наведених ними у апеляційній скарзі, думку прокурора яка просила вирок суду залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно з вимогами ч.1 ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційних скарг.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог, передбачених КПК України. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, зазначених вимог суд першої інстанції дотримався.
Висновок суду про доведення винуватості ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України - нападі, з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, ґрунтується на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України, яким судом дана правильна юридична оцінка.
Хоча ОСОБА_6 як на досудовому слідстві, так і в ході судового розгляду справи у суді першої інстанції та при апеляційному розгляді свою вину не визнав, однак в своїх показаннях не заперечував, що 25.01.2017 року він зустрівся з ОСОБА_7 й вони, приблизно о 21.00 год. пішли до ОСОБА_10 на попередньо домовлене місце, щоб поговорити та випити. Прийшовши до ОСОБА_10 за адресою: м.Рівне, вул.Литовська, 55; з'ясували, що це приміщення їдальні де працював потерпілий, який був напідпитку. Попросили, щоб потерпілий дав їм гроші на горілку та закуску, у відповідь на що потерпілий погодився, дав гроші для ОСОБА_7 і він пішов у магазин. Потім подзвонила ОСОБА_11 , яка теж працювала у їдальні. Вона теж приїхала у гості і вони усі разом сиділи та випивали. Потім потерпілий запропонував піти з ним в окрему кімнату поговорити на що він відмовив. Зважаючи на те, що ОСОБА_10 зробив йому непристойну пропозицію він хотів піти, але потерпілий перегородив йому шлях. Зазначив, що тоді він ударив ОСОБА_10 один раз рукою в обличчя, від удару потерпілий впав. Потім він з ОСОБА_7 пішли. Також вказав, що труби не бачив, потерпілого трубою не бив, телефон та каблучку не забирав. Переконував, що паском потерпілого не душив, не бачив як ОСОБА_7 забирав у потерпілого каблучку. Стверджував, що попередньої домовленості на вчинення розбійного нападу у нього з ОСОБА_7 не було. Вважає, що тілесні ушкодження потерпілий отримав в результаті падіння від удару в обличчя, оскільки був п'яний.
ОСОБА_7 у ході досудового слідства, під час судового розгляду судом першої інстанції, а також при апеляційному розгляді свою вину не визнав, однак пояснив, що 25.01.2017 року в 20.30 год. вийшов на вулицю, де зустрів ОСОБА_6 . Вони разом зателефонували до ОСОБА_10 та домовились про зустріч. Приблизно о 21.00 год. приїхали у м.Рівне, зателефонували потерпілому і пішли до нього в гості, в приміщення їдальні, що знаходиться в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 . ОСОБА_6 запитав ОСОБА_10 чи є у нього горілка, на що потерпілий відповів що немає та запропонував придбати. Вказує, що взяв у ОСОБА_10 гроші та пішов у магазин. Повернувшись, зайшов у кімнату в якій вони були й виявив відсутність потерпілого та ОСОБА_6 . Із сусідньої кімнати почув сварку між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 . Коли вони повернулись, ОСОБА_6 шепнув йому - чи бачив він яка у ОСОБА_10 золота каблучка на руці й ланцюжок. Потім, усі сіли за стіл, а він налив горілки. Пізніш, до них приєдналася знайома потерпілого - ОСОБА_11 , яка раніше телефонувала потерпілому. Вона довго не побула, й кудись вийшла. Пояснив, що вийшов за нею, а коли повернувся в кімнаті ні ОСОБА_6 ні ОСОБА_10 не було. Почув, що у сусідній кімнаті відбувається сварка між потерпілим та ОСОБА_6 . Коли вони повернулись в кімнату - почалась бійка, ОСОБА_6 взяв ремінь і почав душити ним потерпілого, потім взяв металеву трубу від карнизу та почав бити нею ОСОБА_10 . Зазначає, що намагався розборонити їх. Потерпілому сказав - щоб той віддав каблучку і тоді ОСОБА_6 перестане його душити. ОСОБА_10 каблучку віддав, а перстень, який був у нього на іншому пальці - ні. Потім вони почули, що йде ОСОБА_11 і почали швидко виходити. Перед виходом ОСОБА_6 сказав йому, щоб той вимкнув телефон і тоді він побачив, що у нього в руках смартфон потерпілого.
Також вказав, що під час їх затримання працівниками поліції - телефон та каблучка потерпілого були у нього. Пояснив, що удари ОСОБА_6 наносив потерпілому рукою в голову, а потім трубою від карнизу по тулубу потерпілого, таких було не менше трьох. Потерпілий лежав на боку, а потім стояв на колінах, ОСОБА_6 душив потерпілого паском, водночас він виривав пасок. Зазначив, що попередньої домовленості на розбійний напад у них не було.
Невизнання вини обвинуваченими у скоєному колегія суддів розцінює як спосіб їх захисту від пред'явленого обвинувачення.
Показання обвинуваченого ОСОБА_6 стосовно обставин вчинення злочину, спростовуються показаннями обвинуваченого ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_10 .
Так, потерпілий ОСОБА_10 чітко вказав, що саме ОСОБА_6 душив його паском за шию та бив, декілька разів, металевою трубою. Обвинувачений ОСОБА_7 підтвердив покази потерпілого ОСОБА_10 що саме ОСОБА_6 душив потерпілого паском за шию, та наносив удари, декілька разів, металевою трубою по тілу потерпілого.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, що покази обвинуваченого ОСОБА_7 є правдивими частково - а саме в частині встановлення часу та місця вчинення злочину, також стосовно того що саме ОСОБА_6 душив потерпілого ОСОБА_10 паском за шию та бив декілька разів металевою трубою по тілу, також що саме ОСОБА_6 зняв золоту каблучку з пальця потерпілого ОСОБА_10 та намагався зняти перстень з іншого пальця потерпілого, дані покази повністю підтверджуються та узгоджуються з показами потерпілого ОСОБА_10 .
Щодо показів обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що метою заволодіння майном потерпілого було припинення побиття ОСОБА_6 потерпілого, то колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, що такі покази ОСОБА_7 є неправдивими та непереконливими, оскільки основною метою зняття каблучки з пальця потерпілого та заволодіння його телефоном було неправомірне, здійснене проти його волі, заволодіння майном ОСОБА_10 .
Показання потерпілого ОСОБА_10 , колегія суддів вважає правдивими та послідовними, потерпілий ОСОБА_10 попереджався про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань й судом не встановлено підстав для того, щоб ОСОБА_10 оговорював обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .
Крім того, показання потерпілого підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_12 , яка в суді першої інстанції попереджалась про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань та пояснила, що в січні місяці 2017 року у вечірню пору доби вона прийшла до приміщення гуртожитку, за адресою: АДРЕСА_3 , та зайшла через «чорний вхід». В приміщенні знаходився потерпілий та обвинувачені та розпивали спиртні напої. На їхню пропозицію випити з ними вона відмовилася, оскільки в неї було із собою 3800 гривень і дана ситуація та невідомі особи здалися підозрілими тому, що вони просили в неї гроші на горілку. Вона злякалася та вийшла з кімнати і пішла заховати гроші. В той час, коли вона знаходилася в іншій кімнаті та рахувала кошти, які знаходилися в касі почула шум та зрозуміла що між хлопцями виник конфлікт, після чого направилась до них. Підходячи до їхньої кімнати вона побачила як обвинувачені вибігають з неї та рухаються в сторону виходу. Далі вона зайшла до кімнати та побачила на підлозі непритомного потерпілого. У нього було розбите обличчя та текла кров. Вона підійшла до нього та спробувала привести до тями. Коли потерпілий відкрив очі, то відразу повідомив про обручку та мобільний телефон які в нього забрали. Також потерпілий повідомив, що йому наносили тілесні ушкодження трубою карниза та здавлювали шию поясом. Потім вона викликала швидку медичну допомогу та працівників поліції. Через деякий час приїхала «швидка» та забрала потерпілого, а згодом приїхали працівники поліції. Вона повідомила працівникам поліції, що сталося.
Свідок ОСОБА_13 в суді першої інстанції пояснив, що обвинувачених бачив в ніч з 25 січня 2017 року на 26 січня 2017 року, він разом з напарником ОСОБА_14 затримували їх, оскільки такі проходили по орієнтуванню осіб які вчинили злочин. Орієнтування надійшло на службовий планшет, в якому вказувалось, що по вул. Литовська, поблизу гуртожитку двоє осіб чоловічої статі заволоділи мобільним телефоном марки «Samsung Galaху» та золотою каблучкою. Після чого вони відкрили картку орієнтування в якій був вказаний номер заявниці, до якої вони відразу зателефонували та розпитали про детальніший вигляд нападників. При патрулюваванні по вул.Персопницькій, в сторону від залізнично-дорожнього переїзду, побачили двох осіб, які рухались по вул. Набережна в напрямку вул. Соборна. Оскільки дані особи мали прикмети які вказала заявниця в телефонному режимі, одними із яких були наявність в них чорного рюкзака з білим надписом та чорна куртка з капюшоном, було прийнято рішення цих осіб перевірити. Зупинивши автомобіль вони почали рухатись в напрямку осіб, та повідомили що вони є працівниками поліції і наказали їм зупинитися, проте особи ніяк не відреагували, а лише пришвидшили хід та почали бігти. Оскільки вони мали ознаки на які вказала заявниця, їх почали переслідувати паралельно з тим викликавши підмогу. При спробі затримання особи почали чинити опір, тому до них застосували спец. засіб, кайданки та викликали СОГ. Далі по приїзду СОГ, в присутності понятих обвинувачені добровільно дали для огляду свої речі в яких в подальшому було виявлено золоту каблучку та мобільний телефон. Під час патрулювання були ввімкненні нагрудні камери, записи з яких були надані слідчій під час досудового розслідування. Затриманими виявилися ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Свідок ОСОБА_14 підтвердив показання ОСОБА_13 та показав, що в ніч з 25 січня 2017 року на 26 січня 2017 року, він разом з напарником затримували обвинувачених, оскільки вони проходили по орієнтуванню осіб які вчинили злочин. Також вказав, що затримані ними обвинувачені добровільно надали для огляду свої речі, у яких в подальшому було виявлено золоту каблучку та мобільний телефон.
Показами свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_13 підтверджується факт затримання обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 після вчинення злочину по орієнтуванню, яке надала свідок ОСОБА_12 та факт добровільної видачі обвинуваченим ОСОБА_7 золотої каблучки та мобільного телефону «Samsung Galaху».
Висновок суду першої інстанції, щодо наявності у обвинувачених корисливого умислу до вчинення злочину, підтвердився і у ході апеляційного розгляду матеріалів провадження, зокрема з показів потерпілого та свідків, які повністю між собою узгоджуються, вбачається, що після того, як потерпілий відмовився надати обвинуваченим грошові кошти, обвинувачені напали на нього та нанесли йому тілесні ушкодження, при цьому один із них, за допомогою паска здавлював шию, від чого останній тимчасово втратив свідомість. Таким чином, висновки місцевого суду, що тілесні ушкодження у потерпілого виникли саме від неправомірних дій обвинувачених - є правильними.
Також, на думку колегії суддів, обґрунтованим є доведення попередньої змови у діях обвинувачених, які здійснюючи напад на потерпілого з метою заволодіння майном, діяли узгоджено, при цьому ОСОБА_6 застосував насильство небезпечне для життя потерпілого ОСОБА_10 наносячи тілесні ушкодження та за допомогою паска здавлюючи шию, а ОСОБА_7 в цей же час незаконно заволодів речами потерпілого - мобільним телефоном та золотою каблучкою.
Крім показів потерпілого та свідків вина обвинувачених доводиться і дослідженими в судовому засіданні суду першої інстанції речовими доказами та письмовими документами.
Як вбачається з протоколу огляду місця події від 26.01.2017 року, проведеного в період часу з 02.00 год. до 04.20 год., - відмічено порушену обстановку у приміщенні їдальні «Скверик» за адресою м. Рівне, вул. Литовська, 55, проведено фотографування, а також вилучено скляну пляшку з під горілки на якій наявні сліди пальців руки, вилучено фрагмент килиму із слідами бурого кольору, вилучено металеву трубу. (т.2 а.с.1-4)
Оглядом місця події - території поблизу річки Устя під дорожнім мостом, зафіксованому у протоколі від 26.01.2017 року, вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_15 були затримані працівниками патрульної поліції. В ході огляду виявлено та вилучено телефон марки «Samsung Galaху» та золоту каблучку, які ОСОБА_15 добровільно дістав з куртки та передав працівникам поліції. Під час огляду проводилось фотографування. (т.2 а.с.17-18)
Потерпілий ОСОБА_10 під час слідчого експерименту шляхом відтворення дій, обстановки та обставин події від 20 лютого 2017 року показав місце де відбувався конфлікт, місце де йому наносились удари та відтворив обставини вчинення щодо нього кримінального правопорушення. (т.2 а.с.25-31)
Оглянутий під час судового розгляду судом першої інстанції відеозапис з нагрудної камери патрульного поліції підтверджує покази свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_13 . Вказаним відеозаписом зафіксовано момент затримання працівниками патрульної поліції ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , у яких при затриманні були наявні речі потерпілого: мобільний телефон марки «Samsung Galaху Grand 2 Duos SМ-G7102» та золота каблучка.
З висновку судово-медичної експертизи № 91 від 27.01.2017 року вбачається, що у ОСОБА_10 виявлені тілесні ушкодження у вигляді крововиливів в правій навколоочній ділянці з крововиливом в склеру правого ока, у внутрішньому куті лівого ока з переходом на нижню повіку, на боковій поверхні грудної клітки зліва, саден в правій надбрівній ділянці, на лівому ліктьовому суглобі, на кінчику носа, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, утворилися 26.01.2017 року та виникли не менше як від шести травматичних дій тупих предметів, якими могла бути рука, нога, металева труба. (т.2 а.с.71-72)
З показань, наданих судмедекспертом ОСОБА_16 суду першої інстанції вбачається, що під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження вона проводила судово-медичної експертизу щодо встановлення ступеню тяжкості отриманих потерпілим ОСОБА_10 тілесних ушкоджень. Для проведення експертизи їй надавалася постанова про проведення судово-медичної експертизи, був присутній потерпілий та його медичні документи. Експерт не виключила можливість, що потерпілий з такими тілесними ушкодженнями міг втрачати свідомість.
З висновку судово-товарознавчої експертизи від 16.02.2017 року № 3.2-149/17 вбачається, що вартість викраденого мобільного телефону марки «Samsung Galaху Grand 2 Duos SМ-G7102» - становить 2626,40 гривень. (т.2 а.с.78-81).
На думку колегії суддів суд першої інстанції оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, прийшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України - нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Щодо доводів апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_7 та адвоката ОСОБА_9 про недоведеність судом попередньої змови обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на вчинення розбійного нападу, то колегією суддів з'ясовано, що судом першої інстанції дано вичерпну оцінку наведеному та доведено наявність попередньої змови у діях обвинувачених.
Колегія суддів бере до уваги, що згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», злочин визначається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома (двома і більше) суб'єктами цього злочину, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення. Учасники вчинення злочину групою осіб діють узгоджено, зі спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об'єктивну сторону складу злочину. При цьому можливий розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль у вчиненні злочину.
Тому, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого суду, що в діях обвинувачених наявна така кваліфікуюча ознака, як вчинення злочину за попередньою змовою, оскільки за декілька хвилин до початку нападу ОСОБА_6 звертав увагу ОСОБА_7 на те, що у потерпілого наявні золоті вироби на шиї та руках, а також те, що після цього вони вчинили активні дії направлені на нанесення тілесних ушкоджень та заволодіння майном потерпілого.
Стосовно доводів апеляційної скарги адвоката ОСОБА_9 про необхідність перекваліфікації злочинних дій ОСОБА_6 з ч. 2 ст. 187 КК України (розбій) на ч. 1 ст. 125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження), то такі є безпідставними з огляду на наявність факту насильницьких дій, які були небезпечними для життя чи здоров'я потерпілого в момент їх вчинення (насильство, що призвело до втрати свідомості, придушення потерпілого за шию).
Крім того, згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» небезпечне для життя чи здоров'я насильство (стаття 187) - це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення. До них слід відносити, зокрема, і насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, придушення за шию, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо.
Що стосується доводів захисника - адвоката ОСОБА_9 про недопустимість як доказу, протоколу огляду місця події від 26.01.2017 року, клопотання сторони захисту з приводу чого суд залишив поза увагою, то колегією суддів з'ясовано, що такі вимоги апеляційної скарги захисника є безпідставними, оскільки місцевий суд розглянув заявлене клопотання з приводу наведеного та вказав у вироку, що такий огляд проводився на підставі письмової згоди орендаря приміщення їдальні за адресою АДРЕСА_3 , що підтверджується показами допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_17 , який є приватним підприємцем та орендарем приміщення де був вчинений злочин та за його письмовою заявою. (аркуш вироку -6, абзац 4-5)
Щодо доводів апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 стосовно ухвалення судового рішення незаконним складом суду, оскільки суддя який ухвалював вирок брав участь у цьому ж кримінальному провадженні під час досудового слідства, то такі у ході апеляційного розгляду не підтвердилися й є безпідставними, оскільки суддя ОСОБА_18 , який ухвалив вирок у судовій справі - участь у досудовому слідстві не брав, а питання продовження застосування запобіжного заходу вирішував в порядку підготовки справи до розгляду, передбаченому ст.314 КПК України. (т.1 а.с.30-31)
Також не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 щодо його бажання на слідуючий день, після вчинення злочину, повернути викрадену каблучку потерпілому, а також щодо спрямування ним усіх своїх дій на оборону потерпілого від ОСОБА_6 . Жодних доказів стосовно реалізації бажання на повернення викраденого ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_10 не добуто, матеріали справи не містять, також відсутні докази, які б підтвердили його версію щодо оборони потерпілого.
Відповідно до ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах установлених у санкції статті та особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.
Призначене покарання за своїм видом та розміром повинно бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особи винних. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
При призначенні покарання обвинуваченим суд, як видно з вироку, дотримуючись вимог ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання та роз'яснень, що містяться в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року (з наступними змінами) "Про практику призначення судами кримінального покарання", врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 та ОСОБА_6 злочину, віднесеного законом до категорії тяжких злочинів, особу ОСОБА_7 , який характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, особу ОСОБА_6 який був судимий за вчинення тяжкого злочину, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, а також врахував відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують вину ОСОБА_7 , відсутність обставин що пом'якшує вину ОСОБА_6 та наявність обставини що йому вину обтяжує - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, і обрав покарання обвинуваченим у межах закону у виді позбавлення волі, встановленого санкцією інкримінованої їм статті КК України. Призначене покарання на думку колегії суддів є справедливим і відповідає тяжкості вчиненого злочину та особам обвинувачених.
Таким чином, визнаючи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.187 КК України суд першої інстанції дотримався вимог кримінального та кримінального процесуального законів, які визначають кваліфікацію дій винних осіб та регулюють питання щодо наведення доказів на підтвердження встановлених судом обставин.
При цьому суд першої інстанції належним чином умотивував своє рішення.
Порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді не встановлено.
Тому, враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що доводи апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, а зазначене у них не є підставами в порядку ст.409 КПК України, для скасування вироку, а тому задоволенню не підлягає. Вирок суду необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 10 травня 2018 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника - адвоката ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - без задоволення.
На підставі ч.5 ст.72 КК України - зарахувати ОСОБА_6 строк попереднього ув'язнення в строк покарання з 26.01.2017 року по 18.12.2018 року з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати в строк відбутого покарання ОСОБА_7 строк попереднього ув'язнення з 26.01.2017 року по 18 грудня 2018 року, з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженими в той же строк з дня отримання копії ухвали.
________________ ________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3