Справа № 761/40284/18
Провадження № 1-кс/761/27346/2018
21 листопада 2018 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання представника власника майна власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна, -
до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва звернувся представник володільця майна ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 із клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного м. Києва від 22.08.2017 року у справі № 761/2947/17.
В обгрунтування заявленого клопотання зазначає, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22.08.2017 року у справі № 761/2947/17 накладено арешт на належний ОСОБА_3 автомобіль «Mitsubishi Lancer» сірого кольору 2008 року випуску, з номерним знаком для разових поїздок НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 .
Вказує, що ухвалу, якою накладено арешт на майно, отримав лише 17.10.2018 року, вважає її неправомірною, оскільки автомобіль не відповідає критеріям речового доказу. Зазначає, що подія злочину характеризується проникненням до приміщення, а тому транспортний засіб не може бути доказом вчинення правопорушення. Як наслідок, просить скасувати вищевказаний арешт.
В судовому засіданні представник володільця майна ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 вимоги клопотання підтримав, надав пояснення аналогічні його доводам, просить таке задовольнити.
Слідчий в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив.
Заслухавши пояснення представника володільця майна, ознайомившись із доводами клопотання, дослідивши надані учасниками докази та матеріали, оцінивши їх в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, слідчий суддя зазначає наступне.
Як вбачається з наявних матеріалів у провадженні слідчого відділу Шевченківського управління поліції ГУНП у м. Києві знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017100100009911 від 18 серпня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 342 ч. 2 ст. 345, ч. 3 ст. 185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 18 серпня 2017 року, приблизно о 14 годині 20 хвилин, невстановлені особи проникли до квартири АДРЕСА_1 та під погрозою застосування насильства, що є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого в момент вчинення, використовуючи предмет схожий на ніж, заволоділи майном громадянки ОСОБА_5 , спричинивши останній матеріальної шкоди.
Також досудовим розслідуванням встановлено, що на виконання свого злочинного умислу, діючи згідно розподілених ролей, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , прибули на автомобілі на який накладено арешт, за адресою: АДРЕСА_2 .
Постановою слідчого Шевченківського управління поліції ГКПН у м. Києві ОСОБА_9 від 20 серпня 2017 року вказаний автомобіль визнано речовим доказом.
20 серпня 2017 року слідчий Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_10 , звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на автомобіль «MitsubishiLancer» сірого кольору 2008 року випуску, з номерним знаком для разових поїздок НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 , власником якого, згідно облікової картки № НОМЕР_3 від 21 липня 2017 року та посвідчення про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 , являється ОСОБА_3 .
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 серпня 2017 року зазначене клопотання задоволено.
Окрім цього, слідчим суддею встановлено, що у клопотанні про скасування арешту представником зазначено відомості, що не відповідають дійсності, зокрема, що про арешт автомобіля ОСОБА_3 стало відомо лише 17.10.2018 року, оскільки 29.10.2018 року Київським апеляційним судом проведено розгляд апеляційної скарги представника ОСОБА_4 , в інтересах власника майна ОСОБА_3 , на ухвалу слідчого судді про арешт майна від 22.08.2017 року.
За наслідками апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, а ухвала слідчого судді про арешт майна залишена без змін.
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення клопотання, а також здійснюючи судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить із наступного.
За приписами ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст. 7 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на засадах, в тому числі, верховенства права, згідно якої людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, законності, згідно якої під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, а також недоторканості права власності, відповідно до якої позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Так, відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
За вимогами ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку . Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення, в тому числі, збереження речових доказів; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
За приписами ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Перевіряючи доводи представника щодо скасування арешту майна, слідчим суддею не встановлено обставин та фактів, які б свідчили про те, що арешт накладено необґрунтовано та/або у необхідності такого відпала потреба.
Сукупність встановлених обставин свідчить, що майно відповідає критерієм речового доказу, передбаченим ст. 98 КПК України.
Аналогічним доводам клопотання щодо скасування арешту майна надано оцінку колегією суддів апеляційної інстанції, при цьому встановлено, що арешт накладено правомірно.
З врахуванням наведеного, заявлене клопотання є безпідставним та не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 2, 7, 98, 131, 132, 170, 174, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя -
в задоволенні клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1