Справа № 761/46045/18
Провадження № 6/761/1084/2018
07 грудня 2018 року Шевченківський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Мальцева Д.О.,
при секретарі Фецяк Р.А.
державний виконавець Рибчинський О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду подання старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Рибчинського О.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2, -
В листопаді 2018 року до Шевченківського районного суду м.Києва надійшло подання старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Рибчинського О.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, до виконання зобов'язань за виконавчими документами.
В обґрунтування подання зазначено, що на примусовому виконанні у Шевченківському районному відділі державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції в м.Києві перебуває зведене виконавче провадження №57031017, до складу якого входять два виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих документів, а саме: виконавчий напис №10014 від 19.11.2016 року, виданий приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Бондар І.М., про стягнення боргу з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Приватбанк» у розмірі 2 701 699,97 грн. (виконавче провадження №53885826); виконавчий лист №761/10248/15-ц від 21.01.2016 року, виданий Шевченківським районним судом міста Києва, про стягнення боргу із ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» у розмірі 4 862 521,92 грн. (виконавче провадження №56019460).
Відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та встановлено боржнику строк для добровільного виконання рішення суду. Проте, у наданий державним виконавцем строк для самостійного виконання судового рішення заборгованість погашена не була.
У зв'язку з зазначеним та посилаючись на ухилення боржника від виконання рішення суду, державний виконавець просить подання задовольнити.
Відповідно до положень ч.4 ст. 441 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Враховуючи вказані положення закону, сторони виконавчого провадження у судове засідання не викликались.
Державний виконавець у судовому засіданні подання підтримав та просив задовольнити.
Вислухавши державного виконавця, дослідивши подання та додані до нього матеріали, суд прийшов до висновку, що подання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Так, згідно зі ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
У відповідності до положень ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів. Тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадках, передбачених частинами першою та шостою цієї статті, запроваджується в порядку, передбаченому законодавством. У разі запровадження такого обмеження орган, що його запровадив, в одноденний строк повідомляє про це громадянина України, стосовно якого запроваджено обмеження, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Разом з тим, згідно вимог ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що на примусовому виконанні у Шевченківському районному відділі державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції в м.Києві перебуває зведене виконавче провадження №57031017, до складу якого входять два виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих документів, а саме: виконавчий напис №10014 від 19.11.2016 року, виданий приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Бондар І.М., про стягнення боргу з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Приватбанк» у розмірі 2 701 699,97 грн. (виконавче провадження №53885826); виконавчий лист №761/10248/15-ц від 21.01.2016 року, виданий Шевченківським районним судом міста Києва, про стягнення боргу із ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» у розмірі 4 862 521,92 грн. (виконавче провадження №56019460).
Звертаючись до суду з поданням, державний виконавець посилається на ухилення боржника від виконання рішення суду та те, що у наданий державним виконавцем строк для самостійного виконання судового рішення заборгованість погашена не була.
Проте, жодного належного та допустимого доказу, який би надавав підстави вважати, що боржник ухиляється, чи має намір ухилитись від виконання судового рішення, у тому числі і шляхом залишення території України, державний виконавець до суду не надав, відсутнє належне обґрунтування таких обставин і в поданні.
Крім того, в матеріалах подання взагалі відсутнє підтвердження того, що боржника є належним чином повідомлений про існування вищезазначеного виконавчого провадження в порядку, регламентованому Законом України «Про виконавче провадження».
Таким чином, зважаючи на те, що норми Конституції України є нормами прямої дії, з урахуванням того, що державним виконавцем не надано до суду доказів, які б свідчили, що боржник є належним чином повідомленим про існування виконавчого провадження та ухиляється від виконання зобов'язань за рішенням суду, суд дійшов висновку, що у даному випадку встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_2 є прямим та грубим порушенням його конституційних прав та свобод.
Враховуючи викладене, на підставі ст. 33 Конституції України, ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» та керуючись ст.ст. 441 ЦПК України, суд -
У задоволенні подання старшого державного виконавця Шевченківського районного суду відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Рибчинського О.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 - відмовити.
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.
Суддя: