26 грудня 2018 року
м. Рівне
Справа № 556/1229/17
Провадження № 22-ц/4815/425/18
Рішення ухвалено 03.10.2018 Володимирецьким районним
судом (вступна і резолютивна частини) о 17 год. 08 хв.
в смт. Володимирець Рівненської області
Головуючий у суді першої інстанції: Закревський Л.В.
Дата складення повного тексту рішення: 08.10.2018
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючий суддя: Хилевич С.В.
судді: Бондаренко Н.В., Ковальчук Н.М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2;
відповідач - ОСОБА_3;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Приватне акціонерне товариство "Ковельмолоко";
представники учасників справи: позивача - адвокат ОСОБА_4;
відповідача - відсутній;
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: відсутній,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_4 на рішення Володимирецького районного суду від 03 жовтня 2018 року,
У серпні 2017 року в суд звернувся ОСОБА_2 через свого представника - адвоката ОСОБА_4 з позовом до ОСОБА_3 про стягнення 5 454, 90 гривень заборгованості за поставлений товар, 1 310, 72 гривні інфляційних втрат та 356 гривень трьох процентів річних. Мотивуючи позов, вказувалося про невиконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем за здане коров'яче молоко протягом травня 2015 року, внаслідок чого утворилася спірна заборгованість. Прострочення цих зобов'язань призвело до застосування відповідальності, що передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Ухвалою судді Володимирецького районного суду від 29 серпня 2017 року відкрито провадження у зазначеній справі і призначено її до судового розгляду.
Ухвалою Володимирецького районного суду від 18 жовтня 2017 року залучено до участі в справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство "Ковельмолоко" (далі - ПрАТ "Ковельмолоко").
Ухвалою Володимирецького районного суду від 26 грудня 2017 року продовжено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Володимирецького районного суду від 16 квітня 2018 року представнику позивача - адвокату ОСОБА_4 відмовлено у залученні ПрАТ "Ковельмолоко" як співвідповідача у справі.
Ухвалою Володимирецького районного суду від 16 квітня 2018 року клопотання представника позивача задоволено і витребувано у ПрАТ "Ковельмолоко" належним чином посвідчені копії угод чи інших документів щодо цивільно-правових відносин третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, зі сторонами у справі, які стосуються закупівлі молока у населення та інші, пов'язані з виконанням договірних відносин.
Ухвалою Володимирецького районного суду від 10 вересня 2018 року застосовано щодо ПрАТ "Ковельмолоко" заходи процесуального примусу і стягнуто з нього в дохід державного бюджету штраф у розмірі 1 777 гривень.
Рішенням Володимирецького районного суду від 03 жовтня 2018 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову, пред'явленому його представником - адвокатом ОСОБА_4, до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ПрАТ "Ковельмолоко"; про стягнення заборгованості за поставлений товар.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із відсутності доказів про виникнення та існування між сторонами спірних правовідносин, обов'язок надання яких вимогами закону покладено на позивача, а тому в задоволенні його позову до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за поставлений товар відмовлено.
На рішення суду представником позивача - адвокатом ОСОБА_4 подано апеляційну скаргу, де покликається на його незаконність та необґрунтованість, що полягають у порушенні норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права і невідповідності висновків суду обставинам справи.
На її обґрунтування зазначалося про суперечність оскаржуваного рішення вимогам, передбаченим ст. 265 ЦПК України, адже описова частина переважає над мотивувальною, де начебто, на його думку, з'ясовані обставини справи, надані позивачем пояснення не відповідають дійсності, а показання окремих свідків взагалі не знайшли свого відображення. Твердження суду про відсутність між сторонами жодних цивільно-правових відносин, що не може призвести до порушення прав позивача, є хибним. Також рішення не містить посилання на відхилені докази, подані ОСОБА_2, мотиви їх неврахування, обґрунтовану оцінку кожного аргументу позивача. Окрім того, в резолютивній частині рішення не вказується про повне найменування учасників справи, їх місцезнаходження чи проживання, ідентифікаційні дані платника податків тощо.
Вважає, що при вирішенні спірних відносин судом порушено правила ст.ст. 77-81 ЦПК України щодо доказування у справі та п. 5.27 Національного стандарту України "Вимоги до оформлювання документів. ДСТУ 4163-2003", що затверджені наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 №55, щодо порядку і змісту засвідчення копій документів, а також дотримання інших необхідних реквізитів.
Судом залишено без уваги те, що сторони визнають той факт, що у травні 2015 року позивач здав на користь ОСОБА_3 коров'яче молоко на підставі усної домовленості між ними. Між тим, відповідач у червні 2015 року грошей за отримане молоко - 5 454, 90 гривень не передала, чим не додержала положень ст.ст. 509, 526, 610 ЦК України щодо виконання зобов'язань, а тому відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення грошових зобов'язань ОСОБА_2 застосовано відповідальність у виді нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних.
З викладених міркувань просив скасувати рішення суду першої інстанції, задовольнивши позовні вимоги повністю.
Відзиви на апеляційну скаргу відповідачем чи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача або їх представниками не подавалися.
Заслухавши судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи представника позивача, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Як обґрунтовано встановлено судом, 01 червня 2013 року між ПрАТ "Ковельмолоко" і ОСОБА_3 укладено договір доручення №67 на закупівлю молока в населення, за умовами якого повірений здійснювала організацію збору молока від населення, приймання і транспортування. За цим договором, документальне оформлення сировини (молока) здійснювалося переробником, який після його прийняття в подальшому повинен розрахуватися із повіреним, якій, в свою чергу, необхідно було забезпечити розрахунок з населенням за прийняту сировину відповідно до актів звірки від 17.02.2016 року.
Зокрема, пунктом 5.1-5.2 цього правочину передбачено порядок розрахунків, відповідно до яких для проведення розрахунків з молокоздавачами довіритель передає фінансові кошти повіреному шляхом виплати готівки або шляхом перерахування грошових коштів на рахунок повіреного. Кошти виплачуються або перераховуються щомісячно протягом 15 банківських днів місяця, наступного за звітним.
Сплата повіреному організаційних витрат за договором доручення здійснюється в розмірі, встановленому сторонами в протоколі до договору доручення та після виконання ним п. 4.1.7. договору (після передачі молокоздавачам одержаних від довірителя коштів протягом трьох днів). Тобто щодо оплати закупленої молочної сировини за умовами договору діяла відкладальна обставина.
В подальшому, 01 травня 2015 року між ними ж погоджено протокол до договору №67 про надання послуг від 01 червня 2013 року, яким встановлено вартість послуг щодо заготівлі (збирання) якісного сирого товарного коров'ячого молока від тварин, які утримуються в особистих підсобних господарствах населення в с. Дорогосині Рожищенського району Волинської області. Ціна 1 кг молока базисної жирності (3, 4%) 2 гатунку склала 2, 60 гривень.
В 2014 році ОСОБА_3 передала виконання доручення ПрАТ "Ковельмолоко" за взаємною згодою із ОСОБА_2, на користь останнього, який і зобов'язався заготовлювати сировину (молоко) від населення для ПрАТ "Ковельмолоко" в т.ч. і протягом травня 2015 року.
Отже, відносини, що виникли між учасниками справи, відносяться до таких, що виникли з посередницьких правочинів. Посередницьким є договір, де посередник виступає в чужих інтересах, створюючи, змінюючи чи припиняючи своїми діями цивільно-правові відносини для клієнта. Як посередник виступають комісіонер, агент, довірчий керуючий, у т.ч. й повірений за договором доручення. При цьому одним із обов'язків повіреного (його замісника) була оплата впродовж трьох днів з дня отримання коштів від ПрАТ "Ковельмолоко" в інтересах та за рахунок останнього придбаної у населення молочної сировини.
Норми частини 1 ст. 1000 ЦК України визначають поняття договору доручення, а саме, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Згідно із ч.ч. 1 і 2 ст. 1005 ЦК України повірений повинен виконати дане йому доручення особисто.
Повірений має право передати виконання доручення іншій особі (замісникові), якщо це передбачено договором або якщо повірений був вимушений до цього обставинами, з метою охорони інтересів довірителя.
Повірений, який передав виконання доручення замісникові, повинен негайно повідомити про це довірителя. У цьому разі повірений відповідає лише за вибір замісника.
Довіритель має право у будь-який час відхилити замісника, якого обрав повірений.
Довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором, зокрема, забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення.
Тому колегія суддів вважає, що за договором доручення повірений за вчиненими ним правочинами з третіми особами жодних прав та обов'язків не набуває. Ці права й обов'язки виникають безпосередньо для довірителя. Крім того, ті дії, які виконує повірений, вчиняються не лише від імені довірителя, а й за його рахунок. Відповідно - правові наслідки, що випливають з договору доручення, повністю покладаються на довірителя.
Відповідно до ст. 655, ч. 1 ст. 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
В силу положень ст.ст. 509, 526, 527 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Як правильно з'ясовано, після передання повіреним своїх прав і обов'язків на користь свого замісника, проти чого не заперечив довіритель, тобто він погодився та схвалив дії ОСОБА_3, між ПрАТ "Ковельмолоко" і ОСОБА_2 попередні правовідносини з приводу посередництва перейшли у посередницькі зобов'язання між підприємством та замісником повіреного. На виконання зобов'язань щоденно ПрАТ "Ковельмолоко" направляло автомобіль з тим, щоб забрати заготовлену ОСОБА_2 сировину (молоко). Водій - працівник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, безпосередньо на місці оформлював усі необхідні документи і здійснював відбір зразків сировини для визначення її якості.
Встановлено, і ця обставина учасниками справи не оспорюється, що з травня 2015 року довіритель припинив перерахування грошових коштів за заготовлену сировину, покликаючись на їх відсутність з огляду на фінансово-економічні проблеми в діяльності підприємства.
Згідно із ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Вважаючи, що внаслідок вини відповідача за поставлений товар не було проведено розрахунку і не було повернуто спірної суми, а тому в результаті прострочення виконання грошового зобов'язання у кредитора виникло право застосувати цивільно-правову відповідальність, передбачену ч. 2 ст. 625 ЦК України, ОСОБА_2 через свого представника звернувся з позовом у суд з відповідним позовом до боржника.
Тобто спірні відносини між учасниками справи виникли з приводу неоплати ПрАТ "Ковельмолоко" грошових коштів за поставлену сировину - коров'яче молоко на суму 5 454, 90 гривень на користь замісника повіреного - ОСОБА_2, за прострочення яких він як кредитор набув права вимагати також нарахування і сплату трьох процентів річних та інфляційні втрати.
Згідно зі ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Оскільки безпосередньо ОСОБА_3 суб'єктивних цивільних прав ОСОБА_2 не порушувала, тому відсутні мотиви і для їх захисту в судовому порядку.
Приходячи до висновку про скасування оскаржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що під підставами позову, які відповідно до ст.ст. 43 і 49 ЦПК України вправі змінити лише позивач, слід розуміти згідно зі ст. 175 цього Кодексу обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі його посилання на норму закону, яку суд може змінити, якщо її дія не поширюється на ці правовідносини.
Як убачається, суд першої інстанції при вирішенні правовідносин уваги на наведені обставини не звернув, що призвело до ухвалення рішення, яке не може залишатися чинним.
Щодо доводів апеляційної скарги про недодержання судом вимог ст. 265 ЦПК України про зміст рішення суду, порушення ст.ст. 77-81 ЦПК України відносно доказування у справі та п. 5.27 Національного стандарту України "Вимоги до оформлювання документів. ДСТУ 4163-2003", що затверджені наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 №55, щодо порядку, змісту засвідчення копій документів і дотримання інших необхідних реквізитів, то вони за обставинами справи є необґрунтованими і на увагу не заслуговують.
Мотивом для прийняття постанови про скасування оскаржуваного рішення та відмову в позові з міркувань неналежності відповідача відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є порушення норм процесуального права, що потягло неправильне вирішення справи.
За правилами ст. 136 ЦПК України позивачу було відстрочено сплату судового збору у розмірі 1 057, 20 гривень, а тому з огляду на відмову йому колегією суддів у задоволенні позову дана сума підлягає стягненню з нього в дохід держави.
На підставі ст.ст. 509, 526, 527, 655, 656, 1000, 1005 ЦК України, керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Володимирецького районного суду від 03 жовтня 2018 року скасувати.
ОСОБА_2 відмовити в задоволенні позову до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство "Ковельмолоко".
Стягнути із ОСОБА_2 в дохід держави 1 057 (одна тисяча п'ятдесят сім) гривень 20 копійок судового збору.
Позивач: ОСОБА_2; АДРЕСА_1 ідент. номер платника податків: НОМЕР_1).
Відповідач: ОСОБА_3: АДРЕСА_2; НОМЕР_2, виданий 23.12.1997 року Володимирецьким РВУ МВС України у Рівненській області.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Волинська область, м. Ковель, вулиця Ватутіна, 114, індекс: 45000; код ЄДРПОУ: 00444636.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий:
Судді: