Справа № 161/15239/18 Провадження №33/802/311/18 Головуючий у 1 інстанції:Рудська С. М.
Категорія:ч.1 ст.130 КпАП України Доповідач: Гапончук В. В.
27 грудня 2018 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Гапончук В.В., за участю особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, його захисника Кондратішиної В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 листопада 2018 року,
встановив:
Вказаною постановою судді ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, непрацюючого, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподаткованих мінімумів громадян, що відповідно становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Також з ОСОБА_2 в дохід держави стягнуто 352 грн. 40 коп. судового збору.
ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 17 вересня 2018 року об 19 год. в м.Луцьку по вул.Стефаника керував автомобілем марки «AUDI 80», державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.9 (а) ПДР України та відповідно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України.
Не погоджуючись із вказаною постановою судді ОСОБА_2. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на її незаконність просить скасувати, а провадження в даній справі закрити на підставі п.1 ст.247 КпАП України - у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши думку ОСОБА_2, його захисника Кондратішиної В.В., які скаргу підтримали із наведених у ній підстав приходжу до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
За положеннями статтей 245, 252, 280 КпАП України, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На думку апеляційного суду вказаних вимог закону при розгляді справи суд першої інстанції дотримав в повному обсязі.
ОСОБА_2 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, об'єктивна сторона якого, відповідно до диспозицією цієї норми закону, серед іншого, полягає у керуванні особою транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, як на підставу для скасування оскаржуваної постанови судді вказує на те, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять належних та допустимих доказів того, що він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Він не заперечує того, що перебував в стані алкогольного сп'яніння на час прибуття працівників поліції, однак заперечує факт керування автомобілем в такому стані.
Проте такі доводи ОСОБА_2 не заслуговують на увагу суду з врахуванням наступного.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КпАП України, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами.
Факт вчинення ОСОБА_2 згаданого адміністративного правопорушення, за обставин зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами. Так, його вина у вчиненні цього адміністративного проступку повністю доводиться:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії БД №135888 від 17.09.2018 року, який підписаний ОСОБА_2 (а.с.1);
- показаннями газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» про проведення тесту від 17.09.2018 року та актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з яких вбачається, що за допомогою спеціального засобу був проведений огляд ОСОБА_2 на предмет виявлення стану алкогольного сп'яніння за участю двох свідків. За результатами такого тесту у нього було виявлено алкогольне сп'яніння - 3,08 проміле. Акт підписаний ОСОБА_2 (а.с.2, 3);
- відеозаписами з боді-камери працівника поліції (а.с.7);
- письмовими поясненнями ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з яких вбачається, що саме ОСОБА_2 керував автомобілем, і при цьому за наявними зовнішніми ознаками він перебував в стані алкогольного сп'яніння. В автомобілі ОСОБА_2 перебував один, інших осіб не було. Бачили, як ОСОБА_2 пересідав з переднього сидіння автомобіля на заднє місце пасажира (а.с.5, 6).
Крім того ОСОБА_4 допитувався судом першої інстанції в якості свідка, який підтвердив той факт, що саме ОСОБА_2 керував автомобілем за обставин викладених у складеному відносно нього протоколі про адміністративне правопорушення БД №135888 від 17.09.2018 року та відповідно оскаржуваній постанові місцевого суду.
При цьому вірно також не було взято до уваги судом першої інстанції пояснення свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, оскільки як вони пояснили в ході розгляду справи місцевим судом, на місце події вони прибули вже під час складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2
Не знайшли свого належного підтвердження і доводи ОСОБА_2 про те, що спиртні напої він вживав разом із ОСОБА_8 в автомобілі вже після його поломки - витоку охолоджувальної рідини та відповідно неможливості самостійного руху транспортного засобу, оскільки спростовуються вищевказаними доказами.
Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності вважаю, що винність ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КпАП України, які містяться в матеріалах справи.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано визнав винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, а саме - в керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, оскаржувана постанова судді є законною та мотивованою, а накладене на ОСОБА_2 безальтернативне стягнення відповідає вимогам ст.ст.23, 33 КпАП України.
Законних підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та закриття провадження у справі з мотивів яких просить скаржник в своїй апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.
Таким чином, усі доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі та наведені в ході апеляційного розгляду справи ним, та його захисником щодо незаконності судового рішення жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а на думку апеляційного суду фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_2 адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України шляхом закриття провадження у справі за відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ст.247 КпАП України.
А тому, постанова судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 листопада 2018 року підлягає залишенню без змін відповідно до п.1 ч.8 ст.294 КпАП України.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 294 КпАП України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 листопада 2018 року в даній справі щодо нього - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського
апеляційного суду В.В. Гапончук